Постанова № 22255802, 06.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2012 року 12:10 № 2а-11124/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Долженко Ю.В.,

представника відповідача Невмержицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест - Компютерний Світ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест - Компютерний Світ»(далі - ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2010 року №0001102320/0 та від 23 грудня 2010 року №0001112320/0, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проти задоволення позову заперечила в повному обсязі, зазначивши, що перевіркою встановлено, зокрема, заниження ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15306434,00 грн., в тому числі за ІІ кв. 2009 року у сумі 331 536 грн., ІІІ кв. 2009 року у сумі 2425 304 грн., ІV кв. 2009 року у сумі 7829 152 грн., І кв. 2010 року в сумі 4720442 грн., чим порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР; заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12245 148 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 43000 грн., червень 2009 року у сумі 222229 грн., липень 2009 року у сумі 1093029 грн., серпень 2009 року у сумі 641675 грн., вересень 2009 року у сумі 205539 грн., жовтень 2009 року у сумі 1613092 грн., листопад 2009 року у сумі 1 897606 грн., грудень 2009 року у сумі 2752624 грн., січень 2010 року у сумі 2331624 грн., лютий 2010 року у сумі 1444730 грн., чим порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 30.09.2010 року №1659/23-20, згідно із ч.1, ч.2 ст.11№ Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт від 08.12.2010 року №995/1-23-20-36376703 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», код за ЄДРПОУ 36376703 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року (далі Акт перевірки від 08.12.2010 року №995/1-23-20-36376703).

На підставі Акту перевірки від 08.12.2010 року №995/1-23-20-36376703 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення рішення: від 23 грудня 2010 року №0001102320/0 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем 15306434,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13612584,0 грн.; від 23 грудня 2010 року №0001112320/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобовязання: за основним платежем 12245148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6122574,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями рішеннями від 23 грудня 2010 року №0001102320/0, від 23 грудня 2010 року №0001112320/0, позивач в порядку адміністративного оскарження подав скарги до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - ДПА у м. Києві), Державної податкової адміністрації України, за результатом розгляду яких податковими органами прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а скарг ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»без задоволення.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 306 434,00 грн., в тому числі за ІІ кв. 2009 року у сумі 331 536 грн., ІІІ кв. 2009 року у сумі 2 425 304 грн., ІV кв. 2009 року у сумі 7 829 152 грн., І кв. 2010 року в сумі 4 720 442 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме, позивачем занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 245 148 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 43 000 грн., червень 2009 року у сумі 222 229 грн., липень 2009 року у сумі 1 093 029 грн., серпень 2009 року у сумі 641 675 грн., вересень 2009 року у сумі 205 539 грн., жовтень 2009 року у сумі 1 613 092 грн., листопад 2009 року у сумі 1 897 606 грн., грудень 2009 року у сумі 2 752 624 грн., січень 2010 року у сумі 2 331 624 грн., лютий 2010 року у сумі 1 444 730 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»(іменуємим згідно договору Покупцем) в особі генерального директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолюкс 2000»(іменуємим згідно договору Постачальником) (код за ЄДРПОУ 36460255) в особі генерального директора ОСОБА_4 укладено договір від 05.05.2009 року №03/05/09 поставки комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари (далі - договір від 05.05.2009 року №03/05/09). Базис поставки: поставка товарів здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000 (в тому об'ємі, що може бути застосований на території України), а саме DDP. Відвантаження товару здійснювалося згідно видаткових накладних в період з 01.05.2009 року по 26.01.2010 року в кількості 342 штук.

01 лютого 2010 року між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»(іменуємим згідно договору Покупцем) в особі генерального директора ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.»(іменуємим згідно договору Постачальником) (код за ЄДРПОУ 36645115) в особі генерального директора ОСОБА_4 укладено договір поставки №СФ00001 комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари (далі договір від 01.02.2010 року №СФ00001). Базис поставки: поставка товарів здійснюється силами та за рахунок Постачальника в магазини Покупця, які вказані в заявках. Відвантаження товару здійснювалося згідно видатковим накладним в лютому 2010 року в кількості 31 штуки.

Позивачем на підставі договорів від 05.05.2009 року №03/05/09, від 01.02.2010 року №СФ00001 було сформовано валові витрати та податковий кредит.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні виписані від імені контрагентів позивача, оскільки угоди укладені між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»та ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.»є нікчемними з наступних підстав. ТОВ «Технолюкс 2000»відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 14 «визнано банкрутом», згідно бази облікових даних останню декларацію по податку на прибуток підприємства ТОВ «Технолюкс 2000»було подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за 9 місяців 2009р., звіт по комунальному податку за III квартал 2009 року, в якому чисельність працюючих складає 1 чоловік, основні фонди на підприємстві відсутні (дод.КІ до Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009р.). ТОВ «К.М.Л.»відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 3 «прийнято рішення про припинення», згідно бази облікових даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підприємстві ТОВ «К.М.Л.»(код за ЄДРПОУ 36645115) чисельність працюючих складає 1 чоловік, основні фонди на підприємстві відсутні.

Як зазначив відповідач, відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Технолюкс 2000»(код за ЄДРПОУ 36460255) та ТОВ «К.М.Л.»(код за ЄДРПОУ 3664511) адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Технолюкс 2000»та ТОВ «К.М.Л.»створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в обґрунтування своєї позиції посилається на пояснення ОСОБА_4 - директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Технолюкс 2000»та ТОВ «К.М.Л.»та наголошує, що згідно наданих пояснень гр. ОСОБА_4 ніякого відношення до діяльності зазначених підприємств не має, дані підприємства йому взагалі невідомі. Статутний фонд цих підприємств він не формував, фінансово-господарську діяльність не вів, бухгалтерську та податкову звітність підприємств не складав та до ДПІ не подавав, заробітну платню на підприємствах не отримував; де знаходяться та чим займаються ТОВ «Технолюкс 2000»(код за ЄДРПОУ 36460255) та ТОВ «К.М.Л.»(код за ЄДРПОУ 3664511) йому невідомо.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що первинні бухгалтерські документи підприємства, які складені ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.»надані до перевірки, не можуть бути прийняті до уваги.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року встановлено їх завищення на загальну суму 61225738 грн., в тому числі по періодах: в ІІ кв. 2009 року в сумі 1326144 грн., ІІІ кв. 2009 року в сумі 9701216 грн., ІV кв. 2009 року в сумі 31316609 грн., І кв. 2010 року в сумі 18881769 грн.

За період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 28096257 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року встановлено його завищення в сумі 12 245 148 грн., в тому числі за травень 2009 року у сумі 43 000 грн., червень 2009 року у сумі 222 229 грн., липень 2009 року у сумі 1 093 029 грн., серпень 2009 року у сумі 641 675 грн., вересень 2009 року у сумі 205 539 грн., жовтень 2009 року у сумі 1 613 092 грн., листопад 2009 року у сумі 1 897 606 грн., грудень 2009 року у сумі 2 752 624 грн., січень 2010 року у сумі 2 331 624 грн., лютий 2010 року у сумі 1 444 730 грн.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначила, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»та ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обовязковим умовам чинності правочину, а саме, частинам 1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, так як, на думку відповідача, суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України).

Проте, дані твердження податкового органу підлягають спростуванню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обовязковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України).

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється на підставі даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період.

Як вбачається з Акту перевірки від 08.12.2010 року №995/1-23-20-36376703 позивачем надано податковому органу до перевірки такі первинні документи: податкові накладні, реєстри придбання товарів, робіт (послуг), акти виконаних робіт, наданих послуг, виписки банку, відомості реєстрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №50/363-б, зокрема, ТОВ «Технолюкс 2000» (код ЄДРПОУ 36460255) визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру, ДПІ у Соломянському районі м. Києва 11.08.2010 року складено Акт №1708 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технолюкс 2000».

Проте, суд звертає увагу, що ТОВ «Технолюкс 2000»(код ЄДРПОУ 36460255), ТОВ «К.М.Л.»(код ЄДРПОУ 36645115) на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №531613, серії А01 №212618, Свідоцтва №100223413 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Свідоцтва №100259659 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Технолюкс 2000»від 01.04.2009 року №29003/29-004.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на пояснення директора ТОВ «Технолюкс 2000»та ТОВ «К.М.Л.»ОСОБА_4, що він не має ніякого відношення до діяльності зазначених товариств не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_4 про скоєння злочину працівниками податкової міліції №3366 від 15.11.2010 року, адресована прокуратурі Голосіївського району м. Києва із повідомленням того, що він особисто зареєстрував та здійснював господарську діяльність ТОВ «К.М.Л.»та скоєння працівниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва злочину, тобто про фальсифікацію неправдивих пояснень від імені ОСОБА_4

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 року у справі №2а-16051/10/2670 за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «К.М.Л.», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Державний реєстратор Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення юридичної особи в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовлено повністю. Дана постанова набрала законної сили.

Викликаний в судове засідання свідок ОСОБА_4 зазначив, що він дійсно являвся генеральним директором ТОВ «Технолюкс 2000»(код ЄДРПОУ 36460255) (згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.09.2011 року стан ТОВ «Технолюкс 2000»- «припинено») та ТОВ «К.М.Л.»(код ЄДРПОУ 36645115) (згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.09.2011 року стан ТОВ «К.М.Л.»- «в стані припинення підприємницької діяльності»), підписував офіційні документи, складав договірні угоди, надавав дані про звітність підприємств, які підписував особисто, мав взаємовідносини з позивачем.

Також як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Довідки від 23.12.2011 року №355/2-23-20-36645115 Про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.», код ЄДРПОУ 36645115, у звязку з отриманням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», код ЄДРПОУ 36376703 за період з 06.10.2009 року по 30.09.2011 року, складеної відповідачем, у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність субєкта господарювання зазначений директор ТОВ «К.М.Л.»ОСОБА_4, підписи якого наявні в зазначеній Довідці.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів від ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0001102320/0 стало порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»занижено податок на прибуток у загальній сумі 15 306 434,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначалось вище, вартість отриманих від ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат.

Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Крім того, суд вважає необхідним звернути особливу увагу на наявність в матеріалах справи Довідки від 23.12.2011 року №355/2-23-20-36645115 Про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.», код ЄДРПОУ 36645115, у звязку з отриманням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», код ЄДРПОУ 36376703 за період з 06.10.2009 року по 30.09.2011 року, з якої чітко вбачається висновок відповідача (розділ 4 Довідки «Висновок») про відсутність порушень Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.» по взаємовідносинах з ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»за період з 06.10.2009 року по 30.09.2011 року.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»угод не суперечить актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень рішень від 23 грудня 2010 року №0001102320/0 та від 23 грудня 2010 року №0001112320/0.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0001102320/0 та від 23 грудня 2010 року №0001112320/0 прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Діавест - Компютерний Світ»є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест - Компютерний Світ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 грудня 2010 року №0001102320/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 грудня 2010 року №0001112320/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.03.2012 року.

Суддя Є.В. Аблов