Постанова № 22255540, 24.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2012 року                     № 2а-18818/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

доУправління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області

про визнання незаконною та скасування вимоги від 02.12.2011 р. №Ю-225,

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування вимоги від 02.12.2011 р. №Ю-225 про сплату філією "Києво-Святошинська ДЕУ" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" боргу з єдиного соціального внеску, штрафу та пені в розмірі 194678,39грн., прийняту Управлінням Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області.

Позов обґрунтований, зокрема тим, що вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску, штрафу та пені суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", оскільки винесена щодо зобов’язань позивача зі сплати єдиного внеску, які виникли до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 25 січня 2012 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача через канцелярію подав до суду письмові заперечення (вх. №03-3/361 від 04.01.2012 р.), в яких зазначив, що вимога прийнята відповідачем відносно заборгованості по сплаті єдиного внеску за жовтень 2011 року, тобто за той період, на який не поширюється дія мораторію. Кошти, які сплачувались позивачем в рахунок погашення заборгованості по єдиному внеску під час дії мораторію, відповідно до встановленого "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27вересня 2010 р. №21-5, порядку, зараховувались в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, відповідно сплачені позивачем у жовтні 2011 року кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості по єдиному внеску за серпень 2011 року, тому на думку представника відповідача, вимога про сплату боргу від 02.12.2011 р. №Ю-225 прийнята правомірно.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами та продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши письмові заперечення відповідача проти позову, розглянувши адміністративний позов, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.08.2004 р.

Згідно з даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13204494 позивач має відокремлені підрозділи, в тому числі, філію "Києво-Святошинське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", ідентифікаційний код 33145024, місцезнаходження: 08123, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 29-А.

Філією "Києво-Святошинського районного дорожнього управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано до Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області звіт про нарахування єдиного внеску за жовтень 2011 року на суму 149643,90 грн.

Управлінням Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області надіслано позивачу вимогу від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн., яка отримана відповідачем 09.12.2011 р. за вх. №585, що підтверджується відповідною відміткою структурного підрозділу позивача на вимозі про її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. у справі №44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 1 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію) (абзац другий пункту 5 ухвали); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац третій пункту 5 ухвали).

Згідно з повідомленнями: від 21.11.2011 р. №129 про суми розподілу сплачених коштів, відповідачем здійснено перерозподіл сплаченої позивачем з 03.10.2011 р. по 18.11.2011 р. суми боргу в розмірі 200463,29 грн. (платіжні доручення №1757, №1758, №1803, №1804, №1920, №1921) в рахунок погашення заборгованості в розмірі 200463,29грн. за серпень 2011 року; від 04.01.2012 р. №2 про суми розподілу сплачених коштів, відповідачем здійснено перерозподіл сплаченої позивачем 29.12.2011 р. суми боргу в розмірі 192423,99 грн. (платіжні доручення №2063, №2064, №2070, №2071) в рахунок погашення заборгованості в розмірі 192423,99 грн. за жовтень 2011 року.

Зазначені факти також підтверджуються виписками з банку за 03.10.2011 р. та за 29.12.2011 р.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені, зокрема, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі –Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (абзац перший частини восьмої). Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, –календарний рік (абзац третій частини восьмої).

Згідно зі статтею 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя). Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина четверта).

Відповідно до пункту 6.10 "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27вересня 2010 р. №21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі –Закон №2343-XII) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абзац перший). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів) (абзац другий).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Відповідна правова позиція висловлена верховним Судом України в постанові від 25 червня 2011року в справі за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста Черкаси про визнання протиправним та скасування рішення.

Тому, за висновком суду, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, а зупиняє виконання тих грошових зобов’язань, що виникли до моменту введення мораторію.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн., прийнята відповідачем щодо заборгованості філії "Києво-Святошинське районне дорожнє управління" зі сплати єдиного внеску за жовтень 2011 року, тобто після дня введення мораторію 09.09.2011р. Також, матеріалами справи підтверджуються факти сплати позивачем в період після введення мораторію 09.09.2011р. до винесення вимоги від 02.12.2012 р. сум заборгованості по єдиному внеску в розмірі 200463,29грн. та 192423,99 грн., які відповідачем були перерозподілені відповідно до календарної черговості виникнення недоїмки та зараховані в рахунок погашення заборгованості за серпень та жовтень 2011 року, відповідно.

За висновком суду, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, а зупиняє виконання тих грошових зобов’язань, що виникли до моменту введення мораторію, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року, яка виникла до введення мораторію, та не була ним сплачена, повинна погашатися в порядку процедури банкрутства. Тому, відповідачем помилково перерозподілено сплачені позивачем після введення мораторію кошти в рахунок погашення обов'язкових платежів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто за серпень 2011 року. Сплачені після введення мораторію кошти, враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинні зараховуватись в рахунок погашення зобов’язань поточних кредиторів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем помилково винесено вимогу від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн., оскільки сплачені позивачем кошти у розмірі 200463,29грн. та 192423,99 грн. повинні бути зараховані в рахунок погашення поточних зобов’язань, а сплачені суми є достатніми для погашення, в тому числі, заборгованості по єдиному внеску за жовтень 2011 року в розмірі 194678,39 грн., в разі дотримання відповідачем порядку виконання зобов’язань конкурсних та поточних кредиторів в межах процедури банкрутства, тому вимогу від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн. слід скасувати.

Щодо визнання вказаної вимоги незаконною, то суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів, щодо доведення до відома Управлінню Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. у справі №44/258-б про порушення відносно позивача провадження у справі про банкрутство. Інших доказів незаконності вимоги про сплату заборгованості з єдиного внеску позивачем суду не надано. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про визнання вимоги від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн. незаконною, відтак в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 28,23грн. (платіжне доручення від 14.12.2011р. №1061). Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача слід присудити 14,11грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,–

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області від 02.12.2012 р. №Ю225 про сплату філією "Києво-Святошинське районне дорожнє управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості з єдиного внеску в розмірі 194678,39 грн.

Судові витрати в сумі 14,11грн. присудити на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на Державну казначейську службу України (відповідний підрозділ Державної казначейської служби України) виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     В.А. Донець