Постанова № 22255534, 05.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2012 року 13:41 № 2а-17080/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву

Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант"

до Державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень - рішень № 00005138810, № 0000523810 від 07.11.11р. Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «АТП Атлант»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової адміністрації в Київській області про скасування податкових повідомлень рішень № 00005138810, № 0000523810 від 07.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки податкові декларації та розшифровки складено у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»і здійснена реальна поставка товару.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою адміністрацією в Київській області (далі - ДПА в Київській області) було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «АТП Атлант»(далі ПАТ «АТП Атлант») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснені фінансово господарський взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транскрафт»(далі - ТОВ «Транскрафт») за період з 01.01.2008 року до 31.12.2010 року. За наслідком чого було складено акт № 19/38-111/01004557 від 27.10.2011 року

Як вбачається зі змісту вказаного акту, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є висновок про безтоварність операцій контрагента позивача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Транскрафт». Вказане обумовлено зокрема поясненнями громадянина ОСОБА_1 який повідомив про відсутність свого відношення до ТОВ «Транскрафт».

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5, 6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР від 03.04.1997; далі Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних актів, що підлягають амортизації.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт актом прийняття робіт чи банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.5.4, п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ передбачає, що не включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку можливо за відсутності податкової накладної.

Згідно законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, податкових декларацій, є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарській операції не мали реального характеру через їх безтоварність (ухвала ВАСУ від 16.01.2008 року К-11825/06). Дана позиція містить своє відображення і в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010, № 1112/11/13-10)

Вищий адміністративний суд України звертає увагу, що при встановлені факту здійснення господарської операції необхідно встановити дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Лист від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 )

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на Акт перевірки, у якому зазначено, що у процесі проведення перевірки податковим органом досліджено свідчення засновника та директора згідно реєстраційних документів ТОВ «Транскрафт»громадянина ОСОБА_1. Дані свідчення відібрані СУ ГУ МВС України в Київській області. Згідно протоколу допиту свідка від 08.09.2011р ОСОБА_1 останній відношення до фінансового-господарської діяльності ТОВ «Транскрафт»не має, підприємство не реєстрував, особисте майно чи грошові кошти до установчого фонду не вносив, фінансово-господарські угоди з підприємствами не укладав, хто здійснював оформлення фінансових та бухгалтерських документів йому невідомо. Належним чином засвідчена копія протоколу допиту свідка досліджена судом та міститься у матеріалах справи.

Суд з метою повного та всебічного розгляду справи викликав в якості свідка громадянина ОСОБА_1, ОСОБА_2 (фахівця з продажу запасних частин департаменту торгівлі запчастинами, автоматеріалами і аксесуарами з 19 грудня 2006 року ПАТ «АТП Атлант»).

Відповідно до ч.1 статті 65 КАСУ як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Надаючи пояснення свідок ОСОБА_1 повідомив суд, що підприємство ТОВ «Транскрафт»йому не відоме, будь-якою господарською діяльністю, в тому числі від імені вказаного підприємства не займався, останнє не створював, фінансово господарські угоди з підприємствами не укладав, жодних довіреностей на вчинення такої діяльності не видавав. В судовому засіданні, оглядаючи надані судом податкові і видаткові накладні за якими позивачем придбавався товар, свідок повідомив суд, що наявні в них підписи на податкових та видаткових накладних виконані не ним. Також оглядаючи протокол додаткового допиту свідка від 08.09.2011р свідок повідомив суду, що дійсно надавав свідчення СУ ГУМВС України в Київській області, був попереджений про кримінальну відповідальність та що наявні в ньому відомості відповідають дійсності та підпис наявний в даному протоколі виконаний ним.

Щодо свідчень громадянина ОСОБА_2, то надані ним свідчення суд до уваги не бере, оскільки обставини, що встановлюються судом стали відомі ОСОБА_2 не з особистого досвіду, а зі слів директора юридичного відділу ПАТ «АТП Атлант»під час розгляду справі у суді, тобто він не є належним свідком у справі.

Відповідно до свідчень громадянина ОСОБА_1 суд дійшов висновку про безтоварність операції між ПАТ «АТП Атлант»та ТОВ «Транскрафт», оскільки видаткові накладні на товар підписані не ним, а товар останнім не видавався. Отже вказане засвідчує факт відсутності видачі товару контрагентом позивача, оскільки вказані обставини були підтверджені свідком. Поряд з цим, податкові накладні підписані не ОСОБА_1 особисто, що підтверджується його свідченням в судовому засіданні та обставинами зазначеними у протоколі повторного допиту свідка від 08.09.2011р, зі змістом якого свідок ознайомився під час судового засідання та підтвердив достовірність та правильність викладених у ньому обставин.

Абзацами першим і третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обовязкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинного документу. Частиною другої цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У звязку з цим, невідповідність особи, вказаної в податковій накладній як такої, що уповноважена постачальником на здійснення господарської операції, виключає значення податкової накладної як документу, з яким закон повязує юридичні наслідки.

Згідно позиції Верховного суду України (постанова від 21.01.11р головуючий суддя Панталієнко П.В.) в разі наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги/товару при не належно оформленій (підписана невідомою особою) податкової накладної, то остання не може бути підставою для нарахування податкового кредиту.

За встановленого факту підписання видаткових накладних особою, що не мала повноважень на вчинення від імені ТОВ «Транскрафт»(підписана невідомою особою) юридично значимих дій, та відсутність товарного характеру операцій з огляду на те що ОСОБА_1 видаткові накладні не підписувались, товар ним не видавався, суд дійшов висновку про неправомірне включення ПАТ «АТП Атлант»сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді до податкового кредиту.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував в повному обсязі покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.03.12 р.