Постанова № 22255448, 13.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2012 року 16:54 № 2а-17551/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Макрохім»(надалі позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі відповідач, податковий орган, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000594030 від 03 жовтня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у АТЗТ «Тодіс».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ПрАТ «Макрохім»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача АТЗТ «Тодіс»за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Макрохім»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АТЗТ «Тодіс»за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №787/40-30/24720905 від 19 вересня 2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АТЗТ «Тодіс»(код ЄДРПОУ 22621949), за квітень 2011р.», в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення АТ «Макрохім»п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2011 року на загальну суму 18 591 500,38 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3 098 583,39 грн.

На підставі Акту, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2011 року № 0000594030 за платежем по податку на додану вартість на суму основного платежу 3 098 583,39 грн., фінансових санкцый на суму 774 646,00 грн., всього на суму 3 873 229,39 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на даних Акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки АТЗТ «Тодіс»(код 22621949), з питань дотримання податкового законодавства за квітень 2011р. від 16 червня 2011 року № 2503/1800/22621949, який надала ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Обґрунтовуючи свою позицію СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП звертає увагу на обставини, встановлені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, які заключаються в наступному:

- ДПІ Дзержинського району м. Харкова не має можливості вручити письмові вимоги АТЗТ «Тодіс», оскільки останнє не повідомило про зміну податкової адреси;

- встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання;

- встановити реальність та товарність здійсненних операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряє мий період на адресу покупця не має можливості;

- проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства (ч. 2 ст. 215, ч. 1, 2 ст. 228, ст.. 1166 ЦК України)... чим встановлено порушення вимог п. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийшла до висновку, що вказані обставини є підставами вважати нікчемними правочини, укладені між позивачем та АТЗТ «Тодіс», а тому данні відображені АТЗТ «Тодіс»у деклараціях на додану вартість не є дійсними на суму, яка становить суму реалізованого товару.

Так, викладене вище, на думку СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, свідчить про те, що АТ «Макрохім»завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2011 року на загальну суму 18 591 500,38 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3 098 583,39 грн.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу хибними, такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, з огляду на наступне.

Між ЗАТ «Макрохім»(покупець) та АТЗТ «Тодіс»(продавець) було укладено господарський договір від 01 квітня 2011 року, згідно якого продавець зобовязується передати хімічну продукцію та лабораторне обладнання покупцеві, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар та оплатити його.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних АТЗТ «Тодіс», так як і на момент винесення постанови по даній справі, було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало і має свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер 226219420307.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ЗАТ «Макрохім» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з АТЗТ «Тодіс»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, виписки з банку, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ЗАТ «Макрохім»та АТЗТ «Тодіс», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Суд не бере доводи відповідача про нікчемність господарського договору, укладеного між ЗАТ «Макрохім»та АТЗТ «Тодіс»01 квітня 2011 рок, адже такі доводи базуються лише на висновках, викладених у листі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, основу яких становить інформація про незнаходження АТЗТ «Тодіс»за місцем реєстрації.

Так, вказана інформація отримана ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в результаті перевірки підприємства контрагента позивача, дії по проведенню якою оскаржуються АТЗТ «Тодіс»в судовому порядку.

Крім того суд бере до уваги те, що позивачем надано до перевірки усі необхідні документи, що підтверджують реальність та законність взаємовідносин між ЗАТ «Макрохім»та АТЗТ «Тодіс», а саме:

- Картка рахунку 63.1 за 2 квартал 2011 року по контрагенту АТЗТ «Тодіс»;

- Оборотно-сальдова відомість по рахунку 63.1 за 2 квартал 2011 року по контрагенту

АТЗТ «Тодіс»;

- Реєстр оплат по контрагенту АТЗТ «Тодіс»;

- Оригінали податкових накладних за квітень 2011 року по контрагенту АТЗТ «Тодіс»;

- Оригінали видаткових накладних за квітень 2011 року по контрагенту АТЗТ «Тодіс»;

- Оригінал договору купівлі-продажу б/ від 01.04.2011 р.

.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000594030 від 03 жовтня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 20 лютого 2012 року