Постанова № 22254984, 20.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/190/12

12:21 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача Котко Н.Л.;

відповідача Гайсана С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»про стягнення фінансової санкції,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом досільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»(далі відповідач), в якому просить стягнути фінансові санкції в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті фінансових санкцій в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн. Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена звернулись до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений прокурором в їх інтересах позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що фінансові санкції застосовані до нього на підставі рішення № 81 від 12.10.2011 р., яке винесене у відповідності до п.2 ч. 9. ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», де вказаний пункт статті Закону втратив чинність на час прийняття рішення. За наведених обставин вважає, що у позивача не має правових підстави для стягнення фінансових санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.03.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з огляду на таке.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ванчиківці» (60351, с. Ванчиківці, Новоселицький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 03801930) зареєстроване як юридична особа Новоселицькою районною державною адміністрацією 22.04.2004 р. (а.с. 39-41).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки наданої з управління статистики у Новоселицькому районі основним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур (а.с. 11, 39-41).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі в Чернівецькій області та є платником страхових внесків (збору) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV, в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхувальниками відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону (ч.1 ст. 15 Закону № 1058-IV).

Згідно із ч.1 ст. 19 цього Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6 ст.18 Закону № 1058-ІV).

Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом, зокрема для відповідача, є календарний місяць.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (п.2. ч.9 ст. 106 Закону № 1058-ІV).

Судовим розглядом встановлено, що у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків, відповідачем винесено рішення № 81 від 12.10.2011 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким визначено позивачу суму фінансових санкцій в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн. Вказане рішення вручене позивачу 19.10.2012 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 7, 8). Вказана обставина представником відповідача не заперечувалась в судовому засіданні.

Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою (ч. 13 ст. 106 Закону № 1058-ІV).

Як слідує із матеріалів справи, відповідач рішення № 81 від 12.10.2011 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 45523,38 грн. не оскаржував до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Згідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-ІV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Як встановлено судовим розглядом та не заперечувалося відповідачем, що самостійно нараховані страхові внески в період з 22.11.2010 р. по 20.01.2011 р. в строки передбачені ст. 20 Закону № 1058-ІV відповідач не сплатив, у звязку з чим утворилась прострочена заборгованість із сплати страхових внесків, що стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Вказана заборгованість позивачем сплачена тільки 13.09.2011 р., тобто з порушенням строків сплати, що підтверджується розрахунком по нарахуванню фінансової санкції та пені (а.с. 42 - 43).

У звязку з чим, відповідачем було прийнято рішення № 81 від 12.10.2011 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким визначено позивачу суму фінансових санкцій в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн.

В строки визначені Законом № 1058-ІV відповідач рішення № 81 від 12.10.2011 р. не оскаржив, фінансові санкції визначені цим рішенням не сплатив, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення фінансових санкцій в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно відсутності у позивача повноважень застосовувати норми ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»у звязку з втратою її чинності, судом не беруться до уваги з таких підстав.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленому в ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 11 КАС України адміністративний суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, відтак він не може вийти за межі позовних вимог. Проте, суд зобовязаний вийти за меті позовних вимог, якщо встановить, що обраний позивачем спосіб захисту, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

В дані справі, предметом спору є стягнення з відповідача фінансових санкцій, відтак суд позбавлений повноважень перевіряти в межах вказаного провадження правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій.

Разом з тим суд розяснює, що 01.01.2011 р. вступив у дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 7 розділу ХVIII «Прикінцевих та Перехідних положень» цього Закону визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до вимог п. 9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах, в т.ч. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. (п. 9.3 Інструкції).

Згідно до п. 10.1 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість із сплати страхових внесків у відповідача виникла до 1 січня 2011 року, тому позивач мав всі підстави для застосування фінансових санкцій передбачених ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не бере до уваги суд також посилання представника відповідача про оскарження вимоги про сплату недоїмки, оскільки оскарження вимоги не є перешкодою для територіальних органів Пенсійного фонду у зверненні до суду з позовом про стягнення несплачених фінансових санкцій, в порядку встановленому ст.106 Закону № 1058-ІV.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про сплату боргу із страхових внесків № Ю-01 від 04.01.2011 р. у сумі 129542,81 грн., яку отримав 16.01.2012 р. (а.с. 32). До складу вказаної вимоги, згідно пояснень представника позивача, також включено застосовані фінансові санкції в сумі 45523,38 грн.

Процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12. 2003 р. № 21-2, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2004 р. за № 81/8680 (далі - Порядок).

Згідно п. 2.1 Порядку у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки (п.2.2 Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи заяву (клопотання) відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області 17.01.2012 р, про що свідчить підпис уповноваженої особи позивача та відтиск штампу (а.с. 31).

Відповідно до п. 2.3 та 2.4 Порядку заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання. За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву.

Згідно п. 2.5 Порядку територіальний орган Пенсійного фонду приймає одне з таких рішень: про повне або часткове задоволення заяви страхувальника про узгодження вимоги про сплату недоїмки, скасування оскарженої вимоги про сплату недоїмки та надсилання страхувальнику нової вимоги; про залишення вимоги про сплату недоїмки без змін, а заяви страхувальника без задоволення.

Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний у строк, визначений Законом № 1058-ІV та Порядком прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду заяви та повідомити про нього страхувальнику.

Із матеріалів справи слідує та не заперечується представником позивачем, що рішення за результатами розгляду заяви (клопотання) не прийнято, та відповідно, не повідомлено відповідача.

У звязку із виявленням вказаного порушення, судом 20.03.2012 р. постановлено окрему ухвалу для направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій областіз метою реагування та вжиття відповідних організаційних і практичних заходів до винних осіб, а також для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»(60351, с. Ванчиківці, Новоселицький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код 03801930) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області фінансові санкції в розмірі 45523,38 грн., з них штраф 12289,11 грн. та пеня в сумі 33234,74 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадженняабо набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено і підписано судом 26.03.2012 р.

Суддя В.К. Левицький