Постанова № 22253863, 28.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2012 р. № 2-а- 15892/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Крайник Т.О.,

за участю представників сторін: позивач - Тур Р.С., відповідач - Ханюкова Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця в особі Люботинської дистанції колії до Управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Статутне територіальне галузеве обєднання Південна залізниця в особі Люботинської дистанційної колії звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління пенсійного фонду України, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 29.06.2011 року №Ю 1046 Управління пенсійного фонду України Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вимогу про сплату боргу від 29.06.2011 року №Ю1046 винесено Управлінням пенсійного фонду України Харківського району Харківської області з порушенням норм чинного законодавства, у звязку з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на те, що вимога про сплату боргу від 29.06.2011 року №Ю 1046 винесена правомірно, на законних підставах та відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні 28.03.2012 року сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 14.06.2011 по 29.06.2011 в Люботинській дистанції колії Південної залізниці проводилась планова перевірка Управлінням Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області (акт перевірки від 29.06.2011 № 123), після чого 29.06.2011 територіальний орган Пенсійного фонду виніс вимогу №Ю 1046 про сплату боргу у сумі 50 447,12 грн. заборгованість зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені.

05.07.2011 дистанцією колії подана заява до територіального органу Пенсійного фонду про узгодження вищезазначеної вимоги.

Рішенням від 08.07.2011 №6551-07/24 заява була залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу - без змін.

Не погодившись із винесеним рішенням, Південна залізниця через Люботинську дистанцію колії звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з первинною скаргою від 08.07.2011 №548 про скасування вимоги та рішення від 08.07.2011 №6551-07/24.

Рішенням від 28.07.2011 за №11091-07/20 регіональний орган Пенсійного фонду продовжив строк розгляду скарги до 07.09.2011.

За результатами розгляду винесено рішення від 06.09.2011 №13141-09/20 про залишення вимоги про сплату боргу без змін, а заяви страхувальника без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням регіонального органу Пенсійного фонду 19.09.2011 до Пенсійного фонду України подана повторна скарга за №750, яка рішенням від 18.11.2011 №25212/09-10 останнього скарга залишена без задоволення.

Перевіряючи висновки контролюючого органу, а відтак і прийняту на їх підставі спірну вимогу на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.

Механізм та, підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в ст. 5 якого визначено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно ст. 1 Закону страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, а положеннями ч. 2 ст. 17 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В ч. 6 ст. 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в ч. 1 та ч. 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Також цією ж статтею застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків (п. 2 ч. 9 ст. 106), а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом (п. 7 ч. 9 ст. 106).

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обов'язки: один - по сплаті авансових платежів, другий - по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий - за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Оскаржувана позивачем вимога, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийнята начальником Управління на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»29 червня 2011 року.

Проте зазначена норма виключена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»з 01.01.11 р. (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також суд вважає за доцільне відмітити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. абз. 1 даного Рішення суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття -спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків оскаржуваної вимоги.

В звязку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця в особі Люботинської дистанції колії до Управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу про сплату боргу від 29.06.2011 року №Ю 1046 Управління пенсійного фонду України Харківського району Харківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Статутного територіального галузевого обєднання Південна залізниця в особі Люботинської дистанційної колії (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул.. Чудновського, 1, код 01073082) судовий збір в сумі 28,23 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційногопровадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.03.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.