Постанова № 22253623, 27.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 березня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 2236/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

до Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар"

простягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач,Харківська об’єднана державна податкова інспекція, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доДержавного сільськогосподарського підприємства "Комунар", в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по по сплаті земельного податку з юридичних осіб в розмірі 6746,36 грн. та перерахувати на р/р 33212811700449, одержувач: УДКСУ у Харківському районі, код 37999633, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів була надіслана відповідачу з поштовим повідомленням за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру та ним отримана 01.03.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів, заперечень проти позову та необхідних документів або заяву про визнання позову до суду не подав.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду, з огляду на що суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України “Про систему оподаткування” втратили чинність.

Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування” контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Судом встановлено, що Державне сільськогосподарське підприємство «КОМУНАР» в установленому порядку зареєстроване як суб’єкт господарювання – юридична особа та, як платник податків, перебуває на обліку в Харківській об’єднаній державній податковій інспекції, яка з урахуванням положень ст.. 41 Податкового кодексу України є щодо відповідача контролюючим органом та органом стягнення, уповноваженим здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що відповідач подав до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, в якому самостійно визначив суму податкового зобов'язання, відповідно до якого розмір плати за землю за місяць становить 281,85 грн., загальна сума –3382,26 грн.

Матеріалами справи встановлено , що на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ із змінами і доповненнями Харківською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ДПС «Комунар» з питань дотримання вимог податкового законодавства :своєчасність надання податкової звітності по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 кв.2008 року. Результати перевірки оформлено актом від 24.02.2009 року № 597/15-309/05460396 в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ від 21.12.2000 року № 2181- III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним и цільовими фондами» - не було надано до контролюючого (податкового) органу податковий розрахунок по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4 кв 2008р.; ст. 14 Закону України «Про плату за землю» № 378/96-ВР від 19.09.1996 року – не надано до контролюючого (податкового) органу Податковий розрахунок земельного податку за звітний період -2009 року.

На підставі Акту перевірки від від 24.02.2009 року № 597/15-309/05460396, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001031530/0 від 05.03.2009 року, на суму податкового зобов’язання з штрафних санкцій в розмірі 170 грн.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону).

Згідно статті 27 даного Закону, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-ХІІ встановлено, що земельний податок є обов’язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) у встановлені законом строки.

Відповідно до п.1.17 Закону №2181 визначено, що податкова застава –це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону №2181 передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону 2181 з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до п.8.3 ст.8 Закону 2181 платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Також матеріалами справи підтверджено знаходження майна відповідача у податковій заставі –витягами з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 16477657 від 14.01.2008 року та № 30267381 від 09.02.2011 року.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового Кодексу України (далі –ПК України) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надмірно сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно із п. 88.1 та п. 88.2 ст. 88 ПК України, метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Приписами п.п. 14.1.73, п.п. 14.1.136, п.п 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі, це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”( який був чинним на час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем), податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення.

Відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

На підставі п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищезазначеного Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно відповідача було сформовано першу податкову вимогу за № 1/46 від 17.10.2001р. та друга податкова вимога за № 2/416 від 21.11.2001 р.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст.. 19 Конституції України щодо обов’язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх відсутності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду (п.95.3 ст.95 ПК України).

Так, приписами п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Виходячи з положень п.п.95.1 ст.95 ПК України, погашення всієї суми податкового боргу за рахунок продажу майна такого платника податків, що знаходиться у податковій заставі здійснюється у випадку, коли коштів, стягнутих з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника за рішенням суду, недостатньо для погашення всієї суми боргу. За таких обставин, вимоги щодо надання дозволу на продаж заставленого майна, являється передчасним, оскільки позивачем не доведено, що в результаті виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків у банках та готівки, що належить відповідачеві на праві власності, недостатньо для погашення усієї суми податкового боргу.

Станом на 19.02.2012 року у Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар"

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,128,159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар" (адреса: 62455, Харківська область, Харківський район, Смт. Коротич-1, Код в ЄДР ЮО та ФО-П України 05460396, Розрахункові рахунки: № 26002705980820, № 26043705980920 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, адреса банку: вул. Лєскова, 9, м. Київ. ) заборгованість по по сплаті земельного податку з юридичних осіб в розмірі 6746 (шість тисяч сімсот сорок шість) грн. 36 коп. та перерахувати на р/р 33212811700449, одержувач: УДКСУ у Харківському районі, код 37999633, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Постанову звернути до негайного виконання.

У десятиденний строк з моменту отримання копії постанови сторона чи інша особа, стосовно якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, може оскаржити дану постанову в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя Панов М.М.