Постанова № 22253413, 21.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2012 р. № 2-а- 10244/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О., суддів - Панова М.М., Волошина Д.А.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: позивач - Шинкарук А.В., відповідач - Дуброва, К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-2» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року незаконними; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001791540/0 від 26.11.2010 року про визначення податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в сумі 851280,32 грн. за основним платежем та 425640,16 грн. за штрафними фінансовими санкціями. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що документальна невиїзна перевірка позивача проведена податковою інспекцією в порушення п.п. 7.4 п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ № 166 від 30.05.1997 року, ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, відповідач в порушення п.п. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 9,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 323 КПК України, самостійно наділивши себе повноваженнями судового органу, встановила факт фіктивності підприємницької діяльності контрагента позивача та донарахувала податкові зобовязання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог послався на їх необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 21.02.2012 року сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що 02.11.2010 року Державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 4750/34291170 від 02.11.2010 року.

За результатами проведеної документальної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п.7.2. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037, а саме позивачем було безпідставно віднесено до суми податкового кредиту - 851280,32 грн. у т. ч. по періодам: травень 2009 року - 208547,63 грн., червень 2009 року - 397918,28 грн., липень 2009 року - 167108,3 грн., серпень 2009 року - 77706,11 грн.

З посиланням на акт перевірки Державною податковою інспекцією в Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0001791540/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 1276920,48 грн., з яких за основним платежем 851280,32 грн., за штрафними санкціями 425640,16 грн.

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками означеної процедури сума податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, залишилася незмінною.

В ході розгляду справи встановлено, що причиною виникнення спору стали висновки акту документальної невиїзної перевірки позивача № 4750/34391170 від 02.11.2010р. про заниження сум податкових зобовязань по податку на додану вартість, зумовлені завищенням суми податкового кредиту за періоди з травня 2009 року по серпень 2009 року в розмірі 851280,32 грн. по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Плаза Констракшн». За таких обставин, суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, якими є Закон України “Про податок на додану вартість”, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які визначають правила ведення податкового обліку, і не суперечать положенням спеціального Закону та які були чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Стосовно позовної вимоги про визнання дій податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності відображення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року незаконними суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 509) завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків) (пункти 1, 3, 4 Закону України №509-XІІ).

Виходячи з наведених норм права, законодавством передбачено право податкового органу на здійснення документальної невиїзної перевірки платника податку, а у випадку, якщо у фахівців податкової служби виникли підстави для перевірки відомостей, щодо контрагента з яким платник податків мав правові відносини, вони мають право вимагати пояснення та їх документальне підтвердження, що стосуються відносин із контрагентом та потребують перевірки. При цьому не пізніше ніж за десять днів до дня перевірки податковий орган повинен надіслати такому платнику податку письмове повідомлення про запрошення рекомендованим листом, в якому зазначаються підстави перевірки, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прок-2» є юридичною особою (код 34391170), перебуває на податкову обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, має реєстрацію субєкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків,передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань передбачено статтею 4 Закону № 2181.

Судом встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова були подані декларації з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року з відповідними додатками № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», а саме декларації з ПДВ за травень 2009 року за вх. № 9000177145 від 17.06.2009 року, за червень 2009 року за вх. № 9000435348 від 17.07.2009 року, за липень 2009 року за вх. № 9000917665 від 20.08.2009 року, за серпень 2009 року за вх. № 9001056203 від 17.09.2009 року.

Відповідно до п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 14 червня 2005 р. N 06-10/10-698, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982, податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Термінологічне розяснення поняття камеральної перевірки наведено у пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181, відповідно до якого камеральна перевірка це перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податку.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (надалі Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 1.2 Порядку невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350 (у редакції наказу ДПА України від 20 жовтня 2009 р. N 568), документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 3.2 Наказу № 350 від 18.08.2005 року документальна невиїзна перевірка включає в себе: доперевірочний аналіз з обов'язковим дослідженням питання наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, у тому числі достовірності здійснення операцій з імпорту товарів; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації; визначення наявності та стан усунення розбіжностей (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення тощо.

Результатом документальної невиїзної перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ; визначення необхідності проведення позапланової документальної перевірки платника (п. 3.3 Наказу № 350 від 18.08.2005 року).

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 року за № 224/14915, Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено автоматизоване співставлення податкової звітності з податку на додану вартість (податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»), в результаті якого були виявлені розбіжності між задекларованими сумами, відповідно до додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. Сума розбіжностей між відображеними показниками ТОВ «Прок-2» та ТОВ «Плаза Констракшн» за травень 2009 року склала 208547,63 грн., за червень 2009 року 397918,28 грн., за липень 2009 року 167108,3 грн., за серпень 2009 року 77706,11 грн.

У звязку з виявленими розбіжностями та на підставі п. 1 ст. 11 Закону № 509 Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова на імя керівника ТОВ «Прок-2» листом від 06.10.2010 року № 17944/10/15-414 було направлено запит про надання протягом 10 робочих днів з дня отримання даного запиту пояснення щодо правовідносин з контрагентом ТОВ «Плаза Констракшн» та їх документальне підтвердження, а саме: реєстри отриманих та виданих податкових накладних; господарські договори, укладені з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші документи, що підтверджують сплату грошових коштів; товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який було повернуто податковому органу 01.11.2010 року з підстав його невручення.

02.11.2010 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі п. 1 ст. 11 Закону № 509 була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прок-2» з питань достовірності, повноти, своєчасності нарахування податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року, за результатами якої складено акт від 02.11.2010 року № 4750/34391170.

Як вбачається з акту перевірки перевірка позивача була проведена на підставі даних, зазначених у декларації з ПДВ за травень 2009 року за вх. № 9000177145 від 17.06.2009 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за травень 2009 року; декларації з ПДВ за червень 2009 року за вх. № 9000435348 від 17.07.2009 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2009 року; декларації з ПДВ на липень 2009 року за вх. № 9000917665 від 20.08.2009 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за липень 2009 року; декларації з ПДВ за серпень 2009 року за вх. № 9001056203 від 17.09.2009 року, додатку № 5 до декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагенті» за серпень 2009 року, матеріалів ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова стосовно підприємства контрагента ТОВ «Плаза Констракшен», яке перебуває на податковому обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси та має ознаки фіктивності, по взаємовідносинам ТОВ «Прок-2».

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за травень-серпень 2009 року ТОВ «Прок-2» (податкові декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») виявлено завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Плаза Констракшн» - має ознаки фіктивності, а саме по декларації з ПДВ за травень 2009 року завищено податковий кредит на загальну суму 208547,63 грн.; по декларації з ПДВ за червень 2009 року завищено податковий кредит на загальну суму 397918,28 грн.; по декларації з ПДВ за липень 2009 року завищено податковий кредит на загальну суму 167108,3 грн.; по декларації з ПДВ за серпень 2008 року завищено податковий кредит на загальну суму 77706,11 грн., у звязку з чим встановлені відхилення у сумах ПДВ по операціях з придбання на митній території, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, всього на 851280,32 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з урахуванням визначеного законодавством права проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, суд не вбачає протиправності в діях відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки, а також відсутності підстав для її проведення; матеріалами справи підтверджено надіслання позивачу письмового повідомлення про запрошення на проведення перевірки; податковим органом була проведена перевірка позивача на підставі, в межах компетенції та у порядку, встановленому законодавцем; в акті ДПІ зазначено, які помилки допущено позивачем, перевірка по конкретним документам щодо відповідності суми податкового кредиту не проводилась, тому посилання позивача щодо недотримання відповідачем порядку проведення перевірки, суд вважає безпідставними.

Стосовно позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001791540/0 від 26.11.2010 року про визначення податкового зобовязання ТОВ «Прок-2» з податку на додану вартість в сумі 851280,32 грн. за основним платежем та 425640,16 грн. за штрафними санкціями суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, висновки Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова про заниження податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року у сумі 851280,32 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно завищено податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Плаза Констракшн» за перевіряємий період.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Виходячи зі змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту, у звязку з чим, суд вважає за необхідне встановити формування податкової звітності на підставі даних первинних документів, а також дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких позивачем був сформований податковий облік.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р (далі Закон № 168/97) податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість суд вважає за доцільне зясувати зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, а також дослідити всі первинні документи, що підтверджують/спростовують факт виконання реальності господарської операції та права позивача на податковий кредит.

Судом встановлено, що між позивачем (надалі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плаза Констракшн» (надалі Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/05/09 від 01.05.2009 року, відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця Товар в асортименті на загальну суму 3441066,61 грн., в т.ч. ПДВ 573511,10 грн., а Покупець зобовязується прийняти Товар і сплатити Товар у строк і в розмірі, передбаченому даним Договором.

Відповідно до п. 5.1 даного Договору оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або іншим шляхом розрахунку, який не заборонений законодавством України.

Сплата вартості товару здійснюється Покупцем після отримання товару (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору факт отримання Покупцем Товару оформлюється видатковими і товарно-транспортними накладними, які підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п.5.5 Договору товар постачається Продавцем Покупцю на базисних умовах поставки СІР відповідно з Інкотермс 2000, якщо інше не передбачено додатком до даного Договору. Правила Інкотермс 2000 застосовуються до даного Договору з урахуванням внутрідержавного характеру договору. Місце (адреса) поставки вибирає і вказує Покупець, що відображається в товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною даного договору. Вищезазначене підтверджує, що Продавець на свій ризик та за свій рахунок доставляє (Продавець заключає договір про перевезення з автопідприємством, яке вибирає та сплачує самостійно без погодження з Покупцем) і розвантажує товар в місце (адреса), яке вказане Покупцем також за свій рахунок і своїми (Продавця) силами.

Товар поставляється Продавцем Покупцю відповідно до видаткових накладних, які є невідємною частиною даного Договору, і виконують функції Специфікації (п. 5.4 Договорів).

Пунктом 9.1. Договору строк його дії визначений до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 31.05.2010 року.

Згодом, в ході розгляду справи позивачем була надана до суду копія договору купівлі-продажу № 01/05/09 від 01.05.2009 року, відповідно до умов якого ТОВ «Плаза Констракшн» (Продавець) в порядку і на умовах даного договору зобовязався передати у власність ТОВ «Прок-2» (Покупець) товар в асортименті на загальну орієнтовану суму 3500000,00 грн., в т.ч. ПДВ 583333,33 грн., а Покупець зобовязався прийняти цей Товар і сплатити товар в строк і в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 30.04.2010 року.

Умови наданого до суду Договору є ідентичними умовам Договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року, відповідно до якого позивач є Продавцем, а ТОВ «Плаза Констракшн» Покупцем товару.

Згідно п.9.2 Договору зміни до даного договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, які оформлюються додатковими угодами до даного Договору. Всі правовідносини, які зявилися у звязку з виконанням умов даного договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами Цивільного Кодексу України сторони можуть зміни або розірвати договір.

Статтею 653 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту ( ст.654 Кодексу).

Судом встановлено, що будь-яких пунктів щодо припинення дії договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року, відповідно до умов якого позивач є Продавцем, або додаткових угод зазначений Договір не містить.

За таких обставин, складається ситуація, коли між позивачем та його контрагентом ТОВ «Плаза Констракшн» одночасно діє два договори за одним й тим самим номером 01/05/09, підписаних одного й того ж числа - 01.05.2009 року, але з різними умовами в частині субєктивного складу Сторін (їх найменуванні) та ціни Договору, яка різнитися приблизно в 56000,00 грн. Інші умови договору є незмінними.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року ТОВ «Плаза Констракшн» позивачу були виписані видаткові накладні № 1/05/09 від 01.05.2009 року на суму 169651,78 грн., в т.ч. ПДВ 28275,30 грн., № 1/05/09 від 01.05.2009 року на суму 73228,32 грн., в т.ч. ПДВ 12204,72 грн., № 04/05/09 від 04.05.2009 року на суму 8627,26 грн., в т.ч. ПДВ 1437,88 грн., № 4/05/09 від 04.05.2009 року на суму 27621,00 грн., в т.ч. ПДВ 4603,50 грн., № 5/05/2009 від 05.05.2009 року на суму 1916,64 грн., в т.ч. ПДВ 319,44 грн., № 11/05/09 від 11.05.2009 року на суму 149846,08 грн., в т.ч. ПДВ 24974,35 грн., № 15/05/09 від 15.05.2009 року на суму 338663,42 грн., в т.ч. ПДВ 56443,90 грн., № 18/5/09 від 18.05.2009 року на суму 22272,00 грн., в т.ч. ПДВ 3712,00 грн., № 21/5/09 від 21.05.2009 року на суму 21794,39 грн., в т.ч. ПДВ 3632,40 грн., № 28/05/09 від 28.05.2009 року на суму 121623,53 грн., в т.ч. ПДВ 20270,59 грн., № 29/05/09 від 29.05.2009 року на суму 140662,03 грн., в т.ч. ПДВ 23443,67 грн., № 1/6/09-3 від 01.06.2009 року на суму 138164,40 грн., в т.ч. ПДВ 23027,40 грн., № 1/6/09-2 від 01.06.2009 року на суму 68206,20 грн., в т.ч. ПДВ 11367,70 грн., № 1/6/09-1 від 01.06.2009 року на суму 90823,80 грн., в т.ч. ПДВ 15137,30 грн., № 01/06/9 від 01.06.2009 року на суму 72035,86 грн., в т.ч. ПДВ 12005,98 грн., № 04/06/09 від 04.06.2009 року на суму 88736,80 грн., в т.ч. ПДВ 14789,47 грн., № 09/06/09 від 09.06.2009 року на суму 158745,07 грн., в т.ч. ПДВ 26457,51 грн., № 9/6/09-1 від 09.06.2009 року на суму 302022,71 грн., в т.ч. ПДВ 50337,12 грн., № 10/06/09 від 10.06.2009 року на суму 108176,14 грн., в т.ч. ПДВ 18029,36 грн., № 10/06/09-1 від 10.06.2009 року на суму 146391,61 грн., в т.ч. ПДВ 24398,60 грн., № 15/06/09 від 15.06.2009 року на суму 22603,20 грн., в т.ч. ПДВ 3767,20 грн., № 16/06/09 від 16.06.2009 року на суму 72089,66 грн., в т.ч. ПДВ 12014,94 грн., № 24/06/09 від 24.06.2009 року на суму 165774,67 грн., в т.ч. ПДВ 27629,11 грн., № 30/06/09 від 30.06.2009 року на суму 196304,92 грн., в т.ч. ПДВ 32717,49 грн., № 27/07/09 від 27.07.2009 року на суму 15777,89 грн., в т.ч. ПДВ 2629,65 грн., № 29/07/09 від 29.07.2009 року на суму 257776,97 грн., в т.ч. ПДВ 42962,83 грн., № 03/08/4 від 03.08.2009 року на суму 8781,25 грн., в т.ч. ПДВ 1463,54 грн., № 03/08/5 від 03.08.2009 року на суму 16238,32 грн., в т.ч. ПДВ 2706,39 грн., № 03/08/1 від 03.08.2009 року на суму 89272,30 грн., в т.ч. ПДВ 14878,72 грн., № 03/08/2 від 03.08.2009 року на суму 48627,12 грн., в т.ч. ПДВ 8104,52 грн., № 03/08/3 від 03.08.2009 року на суму 118667,50 грн., в т.ч. ПДВ 19777,92 грн., № 10/08/1 від 10.08.2009 року на суму 53492,28 грн., в т.ч. ПДВ 8915,38 грн., № 17/08/1 від 17.08.2009 року на суму 40482,01 грн., в т.ч. ПДВ 6747,00 грн., № 25/08/1 від 25.08.2009 року на суму 85969,48 грн., в т.ч. ПДВ 14328,25 грн.; податкові накладні № 10509 від 01.05.2009 року на суму 169651,78 грн., в т.ч. ПДВ 28275,30 грн., № 105093 від 01.05.2009 року на суму 73228,32 грн., в т.ч. ПДВ 12204,72 грн., № 405094 від 04.05.2009 року на суму 8627,26 грн., в т.ч. ПДВ 1437,88 грн., № 405095 від 04.05.2009 року на суму 27621,00 грн., в т.ч. ПДВ 4603,50 грн., № 505096 від 05.05.2009 року на суму 1916,64 грн., в т.ч. ПДВ 319,44 грн., № 1105098 від 11.05.2009 року на суму 149846,08 грн., в т.ч. ПДВ 24974,35 грн., № 150509 від 15.05.2009 року на суму 338663,42 грн., в т.ч. ПДВ 56443,90 грн., № 1805091 від 18.05.2009 року на суму 22272,00 грн., в т.ч. ПДВ 3712,00 грн., № 2105095 від 21.05.2009 року на суму 21794,39 грн., в т.ч. ПДВ 3632,40 грн., № 2805091 від 28.05.2009 року на суму 121623,53 грн., в т.ч. ПДВ 20270,59 грн., № 2905094 від 29.05.2009 року на суму 1406621,03 грн., в т.ч. ПДВ 23443,67 грн., № 106096 від 01.06.2009 року на суму 138164,40 грн., № 106095 від 01.06.2009 року на суму 68206,20 грн., в т.ч. ПДВ 11367,70 грн., № 106094 від 01.06.2009 року на суму 90823,80 грн., в т.ч. ПДВ 15137,30 грн., № 106097 від 01.06.2009 року на суму 72035,86 грн., в т.ч. ПДВ 12005,98 грн., № 406091 від 04.06.2009 року на суму 88736,80 грн., в т.ч. ПДВ 14789,47 грн., № 906093 від 09.06.2009 року на суму 158745,07 грн., в т.ч. ПДВ 26457,51 грн., № 906094 від 09.06.2009 року на суму 302022,71 грн., в т.ч. ПДВ 50337,12 грн., № 1006093 від 10.06.2009 року на суму 108176,14 грн., в т.ч. ПДВ 18029,36 грн., № 10060915 від 10.06.2009 року на суму 146391,61 грн., в т.ч. ПДВ 24398,60 грн., № 1506099 від 15.06.2009 року на суму 22603,20 грн., в т.ч. ПДВ 3767,20 грн., № 1606093 від 16.06.2009 року на суму 72089,66 грн., в т.ч. ПДВ 12014,94 грн., № 24060910 від 24.06.2009 року на суму 165774,67 грн., в т.ч. ПДВ 27629,11 грн., № 30060924 від 30.06.2009 року на суму 196304,92 грн., в т.ч. ПДВ 32717,49 грн., № 2707092 від 27.07.2009 року на суму 15777,89 грн., в т.ч. ПДВ 2629,65 грн., № 2907094 від 29.07.2009 року на суму 257776,97 грн., в т.ч. ПДВ 42962,83 грн., № 308098 від 03.08.2009 року на суму 8781,25 грн., в т.ч. ПДВ 1463,54 грн., № 3008099 від 03.08.2009 року на суму 16238,32 грн., в т.ч. ПДВ 2706,39 грн., № 308095 від 03.08.2009 року на суму 89272,30 грн., в т.ч. ПДВ 14878,72 грн., № 308096 від 03.08.2009 року на суму 48627,12 грн., в т.ч. ПДВ 8104,52 грн., № 308097 від 03.08.2009 року на суму 118667,50 грн., в т.ч. ПДВ 19777,92 грн., № 10080916 від 10.08.2009 року на суму 53492,28 грн., в т.ч. ПДВ 8915,38 грн., № 17080911 від 17.08.2009 року на суму 40482,01 грн., в т.ч. ПДВ 66747,00 грн., № 2508099 від 25.08.2009 року на суму 85969,48 грн., в т.ч. ПДВ 14328,25 грн.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд враховує наданий в ході розгляду справи позивачем договір № 01/05/09 від 01.05.2009 року, відповідно до умов якого позивач є Покупцем товару, а також податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «Плаза Констракшн», проте з огляду на наявність двох ідентичних договорів з ідентичними номерами, укладеними в один і той же день, між одними й тими ж сторонами, які діють в часі одночасно, суд, за відсутності обґрунтованих пояснень з боку представника позивача щодо наявності відповідних договорів, з податкових та видаткових накладних не вбачає, на підставі саме якого договору зазначені накладні були виписані, у звязку з чим не може дати належну оцінку поданим до суду матеріалам та критично ставиться до наданих документів.

01.06.2009 року що між позивачем (надалі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плаза Констракшн» (надалі Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/06/09, відповідно до умов якого, Продавець зобовязується передати у власність Покупця товар в асортименті (надалі товар) на загальну суму 557247,00 грн., в т.ч ПДВ 92874,50 грн., а Покупець зобовязується прийняти Товар і сплатити Товар в строк і розмірі, передбаченими даним Договором.

Відповідно до п. 5.1 даного Договору оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або іншим шляхом розрахунку, який не заборонений законодавством України.

Сплата вартості товару здійснюється Покупцем після отримання товару (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору факт отримання Покупцем Товару оформлюється видатковими і товарно-транспортними накладними, які підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п.5.5 Договорів товар постачається Продавцем Покупцю на базисних умовах поставки СІР відповідно з Інкотермс 2000, якщо інше не передбачено додатком до даного Договору. Правила Інкотермс 2000 застосовуються до даного Договору з урахуванням внутрідержавного характеру договору. Місце (адреса) поставки вибирає і вказує Покупець, що відображається в товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною даного договору. Вищезазначене підтверджує, що Продавець на свій ризик та за свій рахунок доставляє (Продавець заключає договір про перевезення з автопідприємством, яке вибирає та сплачує самостійно без погодження з Покупцем) і вигружає товар в місце (адреса), яке вказане Покупцем також за свій рахунок і своїми (Продавця) силами.

Товар поставляється Продавцем Покупцю відповідно до видаткових накладних, які є невідємною частиною даного Договору, і виконують функції Специфікації (п. 5.4 Договорів).

Пунктом 9.1. Договору року строк його дії визначений до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 31.06.2010 року.

На підставі Договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року ТОВ «Плаза Констракшн» позивачу були виписані видаткові накладні № 01/07/3 від 01.07.2009 року на суму 76907,88 грн., в т.ч. ПДВ 12817,98 грн., № 01/07/2 від 01.07.2009 року на суму 101455,20 грн., в т.ч. ПДВ 16909,20 грн., № 01/07/1 від 01.07.2009 року на суму 49527,84 грн., в т.ч. ПДВ 8254,64 грн., № 01/07/4 від 01.07.2009 року на суму 11228,40 грн., в т.ч. ПДВ 1871,40 грн., № 13/07/1 від 13.07.2009 року на суму 179053,81 грн., в т.ч. ПДВ 29842,30 грн., № 16/07/9 від 16.07.2009 року на суму 56833,54 грн., в т.ч. ПДВ 9472,26 грн., № 21/07/09 від 21.07.2009 року на суму 51552,60 грн., в т.ч. ПДВ 8592,10 грн., № 30687,73 грн., в т.ч. ПДВ 5114,62 грн., податкові накладні № 24060911 від 24.06.2009 року на суму 188191,35 грн., в т.ч. ПДВ 31365,23 грн., № 2406095 від 25.06.2009 року на суму 136808,65 грн., в т.ч. ПДВ 22801,44 грн., № 30060923 від 30.06.2009 року на суму 232247,00 грн., в т.ч. ПДВ 38707,83 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення операції не було, відповідно не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг).

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" наказом Державної податкової адміністрації України N 165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затверджений Порядок заповнення податкової накладної (надалі Наказ № 165), пунктом 2 якого передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п. 5 Порядку).

Відповідно до п. 6 Наказу № 165 податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 7 Наказу № 165 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 18 Наказу № 165 усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Аналізуючи надані позивачем податкові та видаткові накладні, беручи до уваги умови Договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року, суд зазначає, що Продавцем за договорними умовами є ТОВ «Прок-2», Покупцем ТОВ «Плаза Констракшн», проте, податкові та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, виписані ТОВ «Плаза Констракшн», який відповідно до останніх є (Постачальником товару), ТОВ «Прок-2» - Покупцем (Одержувачем товару), що свідчить про наявність результатів, відображених у даних податкового обліку позивача, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій з боку позивача такої операції, а саме про відображеня послуг з наданям їх іншою особою, ніж та, що визначена договорними умовами.

Крім того, усі примірники податкових накладних за договором № 01/06/09 від 01.06.2009 року, які надані позивачем до суду, всупереч п. 18 Наказу № 165 підписані ТОВ «Плаза Констракшн» як продавцем товару та скріплені печаткою юридичної особи, тоді як зазначений субєкт господарювання є покупцем за договорними умовами і, відповідно до вимог зазначеного вище законодавства, не має повноважень на підписання податкових накладних та скріплення їх печаткою юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкові та видаткові накладні, виписані на підставі Договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року та Договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року, внаслідок дефектів у формі, змісті правових підстав походження відповідного обовязку сторонами Договорів та неоднозначності їх походження відповідно, не є належними та допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не є тими первинним документами, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на даному етапі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Плаза Констракшн» зареєстрований та фактично знаходиться в м. Києві, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, суд приймає до уваги зобовязання позивача, як Покупця за Договорами № 01/05/09 від 01.05.2009 року та 01/06/09 від 01.06.2009 року, укладених з ТОВ «Плаза Констракшн», здійснити доставку товару за власний рахунок та шляхом укладання договору про перевезення з автопідприємством, яке самостійно обирає і сплачує, а також зобовязання вигрузити товар власними силами та за власний рахунок.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних від 28.07.2009 року № 28/07/9, від 29.07.2009 року № 29/07/09, від 03.08.2009 року № 03/08/1, від 03.08.2009 року № 03/08/2, від 03.08.2009 року № 03/08/3, від 03.08.2009 року № 03/08/4, від 10.08.2009 року № 10/08/1, від 17.08.2009 року № 17/08/1, від 25.08.2009 року № 25/08/1, від 01.05.2009 року № 1/05/9, від 01.05.2009 року № 1/05/09, від 04.05.2009 року № 04/05/09, від 04.05.2009 року № 4/05/09, від 05.05.2009 року № 5/05/09, від 11.05.2009 року № 11/05/9, від 15.05.2009 року № 15/05/09, від 18.05.2009 року № 18/5/09, від 21.05.2009 року № 21/5/09, від 28.05.2009 року № 29/05/09, від 29.05.2009 року № 29/05/09, від 01.06.2009 року № 1/6/09-3, від 01.06.2009 року № 1/6/09-2, від 01.06.2009 року № 1/06/09-1, від 01.06.2009 року № 1/05/09, від 04.06.2009 року № 04/06/09, від 09.06.2009 року № 09/06/09, від 09.06.2009 року № 9/6/09-1, від 10.06.2009 року № 10/06/09-1, від 10.06.2009 року № 10/06/09, від 15.06.2009 року № 15/06/09, від 16.06.2009 року № 16/06/09, від 24.06.2009 року № 24/06/09, від 30.06.2009 року № 30/06/09, від 01.07.2009 року № 01/07/1, від 01.07.2009 року № 01/07/2, від 01.07.2009 року № 01/07/3, від 01.07.2009 року № 01/07/4, від 13.07.2009 року № 13/07/1, від 16.07.2009 року № 16/07/9, від 21.07.2009 року № 21/07/09, від 27.07.2009 року № 27/07/09.

З зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником (платником) та вантажовідправником є ТОВ «Плаза Констракшн», вантажодержувачем ТОВ «Прок-2», що не узгоджується з умовами Договорів № 01/05/09 від 01.05.2009 року (відповідно до умов якого позивач є Продавцем, а ТОВ «Плаза Констракшн» - Покупцем) та № 01/06/09 від 01.06.2009 року в частині статусу Сторін Покупця та Продавця з відповідними обовязками Продавця (ТОВ «Прок-2») щодо відвантаження товару (. 5.5 Договорів); пунктом розвантаження є м. Харків, вул. Клочківська, 134-б, м. Харків, пров. Плеханівський, м. Фастов, вул. Соборна, 51.

Доказів укладення позивачем, як Покупцем за договірними умовами, договору про перевезення з автоперевізником, як і доказів оплати за фактичне транспортування товару та його розвантаження, як-то передбачено, п. 5.5 Договорів від 01/05/09 від 01.05.2009 року та 01/06/09 від 01.06.2009 року до матеріалів справи не надано.

Зясовуючи рух активів у процесі здійснення позивачем господарської операції, суд перевіряючи технічні та технологічні можливості позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от наявність основних фондів, у тому числі приміщень для зберігання товарів тощо, оскільки наявність приміщень за зазначеними вище адресами, які відповідно до товарно-транспортних накладних є пунктом розвантаження товару, є достатнім доказом можливості позивача до здійснення господарської операції, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний договір № 12А здачі в операційну суборенду основних засобів від 01.07.2009 року, укладеного між ПСК «Харківський завод металевих конструкцій Гефест» (Орендар) та позивачем (Суборендар).

Відповідно до умов зазначеного договору Орендар передає, а Суборендар приймає в операційну суборенду основні засоби: головний корпус з побутовими приміщеннями: механічний цех 209 кв.м. склад згідно з актом приймання-передачі основних засобів в операційну суборенду, що є невідємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Згідно п. 6.1 Договору цей договір діє з 01.07.2009 року до 31.12.2009 року.

Факт передачі приміщення від Орендаря до Суборендаря та його отримання останнім за адресою м. Харків, пров. Плеханівський, б. 3 підтверджується актом приймання-передачі основних засобів в операційну суборенду від 01.07.2009 року.

Натомість, суд зазначає, що будь-яких документів, які б вказували на наявність у позивача основних засобів, у тому числі приміщень для зберігання товарів, розташованих за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 134б та м. Фастов, вул. Соборна, 51, куди відповідно до товарно-транспортних накладних постачалися товари та які є пунктом розвантаження, чи обґрунтованих пояснень з цього приводу, позивачем суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що договір № 12а здачі в операційну суборенду основних засобів діє з 01.07.2009 року, тоді як договірні відносини позивача з контрагентом з травня 2009 року, товарно-транспортні накладні, якими позивач доводить перед судом факт фактичного перевезення товару виписані в травні, червні 2009 року, у звязку з чим, установленим обставинам, суд, з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, що підтверджують/спростовують факт перевезення вантажу та можливості його розвантаження за адресами, вказаними в товарно-транспортних накладних і зберігання за зазначеними адресами, в силу вимог ст. 70 КАС України, яка закріплює правило про те, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, надає критичну оцінку та вважає недостатніми та такими, що протиріччять одне одному, у звязку з чим не дають суду достатніх підстав дійти висновку про можливість здійснення позивачем господарської операції в даній частині.

Далі, з метою встановлення факту одержання позивачем товару, суд, враховуючи умови Договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року, згідно з яким позивач є Покупцем, а ТОВ «Плаза Контракшн», продавцем, а також надані позивачем накладні, виписані ТОВ «Плаза Констракшн» на підставі Договорів № 01/05/09 від 01.05.2009 року та № 01/06/09 від 01.06.2009 року, відповідно до яких позивач є Одержувачем товару, вважає за необхідне перевірити наявність у позивача довіреностей на одержання цінностей, порядок реєстрації і використання яких встановлений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємство), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (надалі Інструкція).

Відповідно до п. 2, 3 зазначеної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Копій довіреностей, Журналу реєстрації довіреностей або обґрунтованих пояснень підстав відсутності у позивача відповідних документів представником позивача в ході розгляду справи суду не надано.

Суд враховує те, що довіреність не є документом суворого обліку, проте відсутність у позивача відповідних довіреностей, враховуючи наявність в вже досліджених судом первинних документів дефектів у їх формі і змісті, у сукупності дає суду підстави дійти висновку про відсутність реальності здійснення позивачем господарської операції.

Позивач в ході розгляду справи надав суду виписки з банківського рахунку № 26001052302699, відкритого в Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», з яких вбачається, що за період з червня по вересень 2009 року позивачем на рахунок контрагента ТОВ «Плаза Констракшн» були перераховані кошти на загальну суму 3286094,36 грн., в т.ч ПДВ 497675,00 грн., з яких на підставі договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року на суму 557,247 грн., в т.ч. ПДВ 92874,52 грн., на підставі договору № 01/05/09 від 01.05.2009 року 2728847,36 грн., в т.ч. ПДВ 404800,48 грн.

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до наданих банківських виписок кошти перераховувалися позивачем, який в даних фінансових операціях виступав платником, на рахунок контрагента ТОВ «Плаза Констракшн» як на підставі договорів № 01/05/09 від 01.05.2009 року, так і на підставі договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року, тоді як відповідно до умов договору № 01/06/09 від 01.06.2009 року ТОВ «Прок-2» є Продавцем товару, а ТОВ «Плаза Констракшн» - Покупцем,у звязку з чим, саме ТОВ «Плаза Констракшн» відповідно до умов договору, повинен сплатити за отриманий за договором товар та перерахувати відповідні кошти на рахунок позивача, що відповідає його меті отримання майнової вигоди від господарської операції.

01.05.2009 року між ТОВ «Прок-2» (надалі Замовник) та ТОВ «Плаза Констракшн» (надалі Виконавець) був укладений договір № 01/05/09-1, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобовязується своїми силами виконати у відповідності з умовами даного Договору роботу з монтажних і пусконаладочних робіт приладів Замовника на обєктах, вказаних Замовником.

Відповідно до п.2.3 Договору Виконавець виконує роботи у вказаному Замовником місці (адреса), що відображається в Актах виконаних робіт, які є невідємною частиною Договору і виконують функцію Специфікацій.

Згідно п. 4.1 орієнтована вартість робіт складає 1200000 грн., в т.ч. ПДВ 200000,00 грн. Кінцева вартість робіт вираховується згідно актам виконаних робіт, підписаних Сторонами.

Відповідно до п. 4.3 платежі здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця після підписання акту виконаних робіт. Замовник може здійснювати розрахунок шляхом надання Виконавцю іншим не забороненим діючим законодавством шляхом (п. 4.4 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 30.04.2010 року (п. 5.1 Договору).

В матеріалах справи наявні податкова накладна від 07.07.2009 року № 707091 на суму 356211,73 грн., в т.ч. ПДВ 59368,62 грн., від 27.07.2009 року № 2707093 на суму 8266,44 грн., в т.ч. ПДВ 1377,74 грн., від 01.07.2009 року № 8273,16 грн., в т.ч. ПДВ 1378,86грн., від 26.06.2009 року № 2606095 на суму 46926,12 грн., в т.ч. ПДВ 7821,02 грн., від 05.06.2009 року № 506092 на суму 51945,60 грн., в т.ч. ПДВ 8657,60 грн., від 22.05.2009 року № 2205094 на суму 170110,32 грн., в т.ч. ПДВ 28351,72 грн., від 22.05.2009 року № 2205093 на суму 5269,00 грн., в т.ч. ПДВ 878,17 грн., від 12.06.2009 року № 1206096 на суму 46950,48 грн., від 19.06.2009 року № 1906092 на суму 54365,42 грн., в т.ч. ПДВ 9060,90 грн., від 20.07.2009 року № 2007094 на суму 356343,60 грн., в т.ч. ПДВ 59390,60 грн., від 03.08.2009 року № 30080910 на суму 4706,40 грн., в т.ч. ПДВ 784,40 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.07.2009 року, від 27.07.2009 року, від 01.07.2009 року, від 26.06.2009 року, від 05.06.2009 року, від 22.05.2009 року, від 22.05.2009 року 12.06.2009 року, 19.06.2009 року, від 20.07.2009 року, від 03.08.2009 року, з яких вбачається, що виконавцем були проведені роботи по договору № 01/05/09-1 від 01.05.2009 року на суму 356211,73 грн., 8266,44 грн.,6894,30 грн., 46926,12 грн., 51945,60 грн., 170110,32 грн., 5269,00 грн., 46950,48 грн., 54365,42 грн., 356343,60 грн.4706,40 грн. відповідно.

Суд зазначає, що акт № 22/05/09 здачі-прийняття виконаних робіт від 22.05.2009 року на суму 5269,00 грн. не підписаний Замовником, у звязку з чим не може вважатися документом, що засвідчує факт виконання роботи на відповідну суму.

Доказів перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента ТОВ «Плаза Констракшн» або їх сплати в інший не заборонений діючим законодавством шляхом за договором 01/05/09-1 від 01.05.2009 року позивачем до матеріалів справи не надано.

Посилання позивача на надані суду банківські виписки, які містяться в матеріалах справи, судом до уваги не приймаються, оскільки останні не містять посилань призначення платежу на договір № 01/05/09-1 від 01.05.2009 року.

Судом встановлено, що 07.05.2009 року між позивачем (надалі Постачальник) та ТОВ «ЕКО» (надалі Покупець) був укладений договір № 07/05 поставки обладнання, відповідно до умов якого в порядку, на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю обладнання, а Покупець зобовязується прийняти обладнання і сплатити Постачальнику ціну даного Договору.

В пункті 1.1 Договору під поставкою обладнання за даним Договором розуміється доставка обладнання за рахунок Постачальника на обєкт Покупця за адресою м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7 у відповідності з оговореною кількістю, комплектністю, якістю, асортиментом; виконання робіт з монтажу обладнання на обєкті Покупця належним чином і в обумовлений даним договором строк; передача Покупцю всіх необхідних товару документів: сертифікатів якості виробництва, інструкцій, правил експлуатації та ін.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, асортимент, якість, ціна за одиницю, вартість обладнання вираховуються за згодою сторін в Специфікації, яка підписується Сторонами і є невідємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1 Поставка товару, вказаного в Специфікації к даному Договору, здійснюється Постачальником на умовах DDP Обєкт Покупця, (згідно офіційних правил тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2000»).

Постачальник зобовязується за власний рахунок і своїми коштами здійснити доставку обладнання в повному обсязі на обєкт Покупця протягом 30 календарних днів після внесення останнім передоплати, передбаченої п.п. 3.2.1 даного Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору в день поставки обладнання на обєкт Покупця сторони підписують Акти прийому-передачі обладнання. Обладнання вважається прийнятим в момент підписання Сторонами відповідного Акту прийому-передачі обладнання. Загальна кількість обладнання, вказана у всіх Актах прийому-передачі повинна відповідати загальній кількості обладнання, вказаній в Специфікації.

Згідно п. 2.7 Договору Постачальник зобовязується власними коштами здійснити роботи з монтажу обладнання на обєкті Покупця в повному обсязі протягом 5 робочих днів з дати поставки обладнання, згідно Специфікації. Факт монтажу обладнання підтверджується підписаними уповноваженими представниками Сторін , Актом виконаних робіт по монтажу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна даного Договору відповідає вартості обладнання в Специфікації і вартості монтажу обладнання і складає 1066406,15 грн., в т.ч. ПДВ 177734,36 грн., що дорівнює 103959,09 євро, згідно курсу НБУ на день складання Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаному в Договорі.

В матеріалах справи наявні Специфікація до Договору № 07/05 від 07.05.2009 року на загальну суму 1066406,16 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками юридичних осіб, видаткова накладна № ПРБ-000107 від 27.07.2009 року на суму 8250,00 грн., в т.ч. ПДВ 1375,00 грн., № ПРБ-000075 від 29.05.2009 року на суму 142082,94 грн., в т.ч. ПДВ 23680,49 грн., № ПРБ-000086 від 10.06.2009 року на суму 380849,36 грн., в т.ч. ПДВ 63474,89 грн., № ПРБ-000088 від 10.06.2009 року на суму 501653,04 грн., в т.ч. ПДВ 83608,84 грн.

07.04.2009 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ЕКО» (Покупець) був укладений Договір № 07/04 поставки обладнання, відповідно до умов якого в порядку, на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю обладнання, а Покупець зобовязується прийняти обладнання і сплатити Постачальнику ціну даного Договору.

В пункті 1.1 Договору під поставкою обладнання за даним Договором розуміється розробка Постачальником технічних умов монтажа обладнання на обєкті Покупця з точками підвода електрики і сантехніки, у випадку здійснення монтажних робіт силами Постачальника; доставка обладнання за рахунок Постачальника на обєкт Покупця за адресою м. Фастов, вул. Соборна, 51 у відповідності з оговореною кількістю, комплектністю, якістю, асортиментом; виконання робіт з монтажу обладнання на обєкті Покупця належним чином і в обумовлений даним договором строк; передача Покупцю всіх необхідних товару документів: сертифікатів якості виробництва, інструкцій, правил експлуатації та ін.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна даного Договору відповідає вартості обладнання, зазначеного в специфікації і вартості монтажа обладнання і складає 518340,00 грн., в т.ч. ПДВ 86390,00 грн., що еквівалентно 49888,35 євро згідно курсу НБУ на день складання договору.

Умови порядку поставки, виконання робіт, а також порядок розрахунків зазначеного Договору аналогічні умовам Договору № 07/05 від 07.05.2009 року, які наведені вище.

В матеріалах справи наявні Специфікація до договору № 07/04 від 07.04.2009 року, видаткова накладна № ПРБ-000106 від 27.07.2009 року на суму 40481,68 грн., в т.ч. ПДВ 6746,95 грн., № ПРБ-00067 від 15.05.2009 року на суму 152221,64 грн., в т.ч. ПДВ 25370,27 грн.

01.06.2009 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ЕКО» (покупець) був укладений договір поставки обладнання № 02/06, відповідно до умов якого в порядку, на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю обладнання, а Покупець зобовязується прийняти обладнання і сплатити Постачальнику ціну даного Договору.

В пункті 1.1 Договору під поставкою обладнання за даним Договором розуміється доставка обладнання за рахунок Постачальника на обєкт Покупця за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 134б, у відповідності з оговореною кількістю, комплектністю, якістю, асортиментом; виконання робіт з монтажу обладнання на обєкті Покупця належним чином і в обумовлений даним договором строк; передача Покупцю всіх необхідних товару документів: сертифікатів якості виробництва, інструкцій, правил експлуатації та ін.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна даного Договору відповідає вартості обладнання, зазначеного в специфікації і вартості монтажа обладнання і складає 1014806,81 грн., в т.ч. ПДВ 169134,47 грн., що еквівалентно 94488,53 євро згідно курсу НБУ на день складання договору.

Умови порядку поставки, виконання робіт, а також порядок розрахунків зазначеного Договору аналогічні умовам Договору № 07/05 від 07.05.2009 року, які наведені вище.

В матеріалах справи наявні Специфікація до Договору № 02/06 від 01.06.2009 року на загальну суму 1014806,81 грн., в т.ч. ПДВ - 169134,47 грн., видаткова накладна № ПРБ-000090 від 30.06.2009 року на суму 304301,32 грн., в т.ч. ПДВ 50716,89 грн., № ПРБ-00090 від 30.06.2009 року на суму 304301,32 грн., в т.ч. ПДВ 50716,89 грн.

07.04.2009 року між позивачем (Постачальник) та ТОВ «ЕКО» (покупець) був укладений договір поставки обладнання № 08/04, відповідно до умов якого в порядку, на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобовязується поставити (передати у власність) Покупцю обладнання, а Покупець зобовязується прийняти обладнання і сплатити Постачальнику ціну даного Договору.

В пункті 1.1 Договору під поставкою обладнання за даним Договором розуміється розробка Постачальником технічних умов монтажа обладнання на обєкті Покупця з точками подвода електрики і сантехники, у випадках здійснення монтажних робіт силами Постачальника; доставка обладнання за рахунок Постачальника на обєкт Покупця за адресою м. Фастов, вул. Соборна, 51, у відповідності з оговореною кількістю, комплектністю, якістю, асортиментом; виконання робіт з монтажу обладнання на обєкті Покупця належним чином і в обумовлений даним договором строк; передача Покупцю всіх необхідних товару документів: сертифікатів якості виробництва, інструкцій, правил експлуатації та ін.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна даного Договору відповідає вартості обладнання, зазначеного в специфікації і вартості монтажа обладнання і складає 559796,02 грн., в т.ч. ПДВ 93299,34 грн., що еквівалентно 53878,35 євро згідно курсу НБУ на день складання договору.

Умови порядку поставки, виконання робіт, а також порядок розрахунків зазначеного Договору аналогічні умовам Договору № 07/05 від 07.05.2009 року, які наведені вище.

В матеріалах справи наявні видаткова накладна № ПРБ-000066 від 15.05.2009 року на суму 322668,41 грн., в т.ч. ПДВ 53778,07 грн.

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що ТОВ «ЕКО» на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунку-фактури № ПРБ-8/5/5 від 07.05.2009 року, № ПРБ-18/3 від 18.03.2009 року, ПРБ-8/4 від 07.04.2009 року, ПРБ-8/5/5 від 07.05.2009 року, ПРБ-7/4 від 07.04.2009 року, ПРБ-1/6/1 від 01.06.2009 року, ПРБ-1/6 від 01.06.2009 року, ПРБ-2/7/1 від 07.07.2009 року, ПРБ-1/7/1 від 07.07.2009 року, ПРБ-2/7/1 від 07.07.2009 року, ПРБ-1/7 від 07.07.2009 року, ПРБ-2/7 від 07.07.2009 року, ПРБ-7/5/5 від 07.05.2009 року, ПРБ-7/4 від 07.04.2009 року були перераховані кошти на загальну суму 5957474,28 грн.

Проте, суд зазначає, що з наданих позивачем копій банківський виписок не вбачається на підставі яких договірних відносин та за вчинення якої господарської операції контрагентом позивача ТОВ «ЕКО» на розрахункоивй рахунок позивача були перераховані вищезазначені кошти. Відповідних рахунків-фактур, на підставі яких були здійснені платежі, позивачем до матеріалів справи не надано,у звязку з чим, суд, враховуючи положення ст.71 КАС України, відповідно до якої кожна сторна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, критично ставиться до відповідних документів, які б підтверджували факт оплати контрагентом позивача за отримані ним послуги та надані товари за договірними відносинами № 07/05 від 07.05.2009 року, № 07/04 від 07.04.2009 року, № 02/06 від 01.06.2009 року, на які позивач посилається, як доказ реалізації придбаної у ТОВ «Плаза Констракшн» продукції з метою доведення реальності здійснення господарської операції.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпуктом 1.4 статті 1 Закону зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт, послуг).

В ході розгляду справи судом встановлено, що за договірними умовами позивач перед ТОВ «ЕКО» зобовязався надати послуги та поставити товар за адресою м. Фастов, м. Київ, м. Харків, що з урахуванням місцезнаходження позивача в м. Харкові передбачає транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.

Приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Як випливає зі змісту ст. 48 Закону, товарно-транспорті накладні необхідно направляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). Товарно-транспортна накладна один із документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Вказане передбачено також п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001р. № 1306.

Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено укладання договору перевезення в письмовій формі та підтвердження укладення договору перевезення вантажу складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, суд приймає до уваги зобовязання позивача, як Постачальника за Договорами № 07/05 від 07.05.2009 року, № 07/04 від 07.04.2009 року, № 02/06 від 01.06.2009 року, укладеними з ТОВ «ЕКО», за власний рахунок і своїми коштами здійснити доставку обладнання в повному обсязі на обєкт Покупця протягом 30 календарних днів після внесення останнім передоплати.

Натомість, суд зазначає, що всупереч визначеним вимогам законодавства, а також зобовязанням за зазначеними вище Договорами, позивачем будь-яких документів чи обґрунтованих пояснень щодо транспортування (фізичного переміщення) товару на адресу, визначену у договорах ТОВ «ЕКО» до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд зазначає, що на виконання умов договорів № 07/05 від 07.05.2009 року, № 07/04 від 07.04.2009 року, № 02/06 від 01.06.2009 року позивачем до суду не надано актів прийому-передачі обладнання та актів виконаних робіт з монтажу (п. 2.4, 2.7 Договорів), сертифікатів якості виробництва, інструкцій, правил експлуатації (п. 1.1. Договорів), податкових накладних, рахунків-фактур, а також довіреностей.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Копія довіреності № 149, яка видана ТОВ «ЕКО» на імя ОСОБА_2 з метою отримання від ТОВ «Прок-2» цінностей у м. Фастові, дійсна до 24.05.2009 року, у звязку з чим, з огляду на термін її дійсності та строку початку дії окремих договорів, зазначення міста (м. Фастов), в якому необхідно отримати матеріальні цінності, враховуючи вказані в Договорах пункти постачання товару окрім м. Фастов, - м. Київ, м. Харків, а також відсутність в останній найменування матеріальних цінностей, які необхідно отримати, беручи до уваги посилання у видаткових накладних на існування інших довіреностей, з урахуванням визначеної законодавством обовязкової наявності їх копій та Журналів реєстрації, а також відсутності відповідних довіреностей у позивача, надана суду копія довіреності на висновки суду щодо реальності здійснення позивачем господарської операції в цілому не впливає.

Видаткові накладні, виписані ТОВ «Прок-2» на імя ТОВ «Пласт-Прінт», ПП «Рось», ТОВ «Будмен Інтер», ТОВ «Європейські технології і Обладнання», ТОВ «Рейдан Білд», а також банківські виписки про проведення платежів з даними юридичними особами, у звязку з відсутністю будь-яких інших первинних документів, які б надавали суду можливість дослідити рух активів у процесі здійснення господарської позивача з метою отримання прибутку, а також підстав для складання видаткових накладних, позивачем до матеріалів справи не надано, що в силу ст. 69,70, 71, 86 КАС України не є належними та допустимими доказами перед судом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд приходить до висновку про відсутність у позивача факту здійснення господарської операції, а відповідно про безтоварність операцій із зазначеними вище суб"єктами господарювання.

З урахуванням викладеного, враховуючи непідтвердження факту здійснення позивачем реальної господарської операції, ненадання обґрунтованих пояснень та документально підтверджених доказів, а також з огляду на їх протиріччя одне одному та не відповідність умовам договорів та вимогам законодавства, суд приходить до висновку про порушення позивачем ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної в частині безпідставного віднесення до суми податкового кредиту 851280,32 грн. у період з травня 2009 року по серпень 2009 року.

Суд враховує посилання позивача на відсутність у податкового органу повноважень щодо встановлення фактів фіктивності підприємницької діяльності платника податків та визнання недійсним правочинів, з посиланням на положення Кримінально-процесуального Кодексу України та вимог податкового законодавства, проте, у зв'язку з встановленими в ході розгляду судом обставинами щодо відсутності реальності здійснення господарської операції, відповідні посилання позивача на висновки суду не впливають.

Відповідно до п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок погашення зобовязань платників податків перед державними та цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу та обґрунтованість і законність оскаржуваємого податкового повідомлення - рішення, та відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012 року.

Головуючий суддя (підпис)Горшкова О.О.

Суддя (підпис) Волошин Д.А.

Суддя (підпис) Панов М.М.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться у матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.

СуддяГоршкова О.О.