Постанова № 22253383, 02.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 березня 2012 р. № 2-а- 17565/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання Міщенко А.П.,

за участю представників сторін: представника позивача Старжинська О.О., представника відповідача не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0001271521/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було вчасно сплачена сума узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, де в графі “призначення платежу” платником податку чітко визначено за які податкові періоди він спрямовує грошові кошти, а тому спірне рішення носить незаконний характер і підлягає скасуванню. Крім того, позивач додатково зауважив на тому, що вищевказані платежі віднесені в рахунок погашення заборгованості 2008р. з порушення строків давності.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що позивачем було сплачено суми узгоджених податкових зобовязань з порушенням граничного терміну, у звязку з чим податковим органом нараховані штрафні санкції, що підлягають сплаті.

Представники сторін у судовому засіданні 02.03.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи (код 08680945), перебуває на обліку в Дергачівській міжрайонній державної податковій інспекції у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2011 року Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, за результатами якої встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, платником податку протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість:

по податковій декларації з ПДВ № 22223 від 20.08.2008 року за липень 2008 року в сумі 3282 грн. по терміну сплати 01.09.2008 року, тоді як фактично сплачено в сумі 1795,13 грн. 30.06.2011 року (термін затримки 1032 днів) та в сумі 1486,87 грн. 28.09.2011 року (термін затримки 1122 днів);

по податковому повідомленню-рішенню №1201521/0 від 20.08.2008 року по терміну сплати 01.09.2008 року, тоді як фактично сплачено в сумі 832,22 грн. 28.09.2011 року (термін затримки 1122 днів).

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1014/15-229/08680945/162 від 29.11.2011 року.

З посиланням на вказаний акт перевірки Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області 08.12.2011 року року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001271521/0, яким позивачу було нараховано штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у сумі 821,04 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України “Про систему оподаткування” втратили чинність.

Оскільки спірні правовідносини щодо виникнення у позивача обовязку зі сплати по узгодженим у встановлений строк податковим зобовязанням на підставі поданих до податкового органу податковій декларації з ПДВ № 22223 від 20.08.2008 року та податковому повідомленню-рішенню №1201521/0 від 20.08.2008 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим Кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування вказаних податкових зобовязань з ПДВ підлягають положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України “Про систему оподаткування”, які були чинними на момент виникнення даних правовідносин. При цьому, суд відмічає, що порядок та підстави звернення позивача з цим позовом, враховуючи дату звернення до суду, регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно з приписами ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України начальник державної податкової інспекції вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Виходячи зі змісту положень ст. 4 ЗУ "Про систему оподаткування" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про систему оподаткування" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обовязок платників податків у встановлені законами терміни сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів), до яких у відповідності до п. 1 ст. 14 цього закону належить податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування”, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Пунктом 1. 2 ст. 1 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Виходячи з положень п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 ЗУ"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 ЗУ"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Приписами п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що загальна сума узгоджених податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість на підставі податкової декларації з ПДВ № 22223 від 20.08.2008 року за липень 2008 року складає 3282 грн. по терміну сплати 01.09.2008 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем зараховувалися в податковому обліку проведені відповідачем платежі в порядку календарної черговості виникнення боргу. Вказані обставини не заперечувалися позивачем в наданих суду усних поясненнях.

Проте, суд вважає за доцільне зазначити, що у відповідності до п. 7.1.1 ст. 7 ЗУ"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань та погашення податкового боргу.

Згідно п. 6 ст. 7 ЗУ "Про Національний банк України" НБУ визначає систему, порядок і форми платежів.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно п. 1.7 зазначеної Інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" реквізити "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначити призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням положень п. 16.5.2 п.16.5. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначення у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181), який діяв на час виникнення спірних правовідносин в якості спеціального закону з питань оподаткування і встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетом та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не передбачена зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу на виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Матеріалами справи підтверджено, що сума узгодженого податкового зобовязання з ПДВ визначена у податковій декларації з ПДВ № 22223 від 20.08.2008 року за липень 2008 року позивачем на підставі платіжного доручення № 148 від 28.08.2008 року сплачена до бюджету з дотриманням граничного терміну, встановленого законом.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платком податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірними.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги строки давності (1095 днів), суд вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Щодо встановленого відповідачем порушення Підприємством Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області граничних строків несвоєчасної сплати податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №1201521/0 від 20.08.2008 року по терміну сплати 01.09.2008 року та застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу, то суд зазначає наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено ст. 99 КАС України і становить шість місяців. Поряд із цим, законодавцем визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом № 2181, який діяв на час виникнення податкового боргу за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням №1201521/0 від 20.08.2008 року.

Положеннями п.п 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Вказана норма права кореспондує з приписами п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як встановлено судом під час розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року по справі № 2а-30677/09/2070 адміністративний позов Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про стягнення податкового боргу задоволено у повному обсязі, стягнуто з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 24 314,03 грн.

Проте, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2009 року по справі № 2а-30677/09/2070 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року в частині стягнення з Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на користь Державного бюджету заборгованості в сумі 13 956 грн. 52 коп. відмовлено. В іншій частині вищевказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Поряд із цим, судом апеляційної інстанції, під час перегляду в апеляційному порядку постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року по справі № 2а-30677/09/2070 про стягнення податкового боргу, зокрема, за податковим повідомленням - рішенням № 0001201521 від 20.08.08р. на суму 1 130 грн. 52 коп. встановлено що позивачем по даній справі не надано доказів в обґрунтування законності податкового повідомлення - рішення № 0001201521 від 20.08.08р. на суму 1 130 грн. 52 коп., у звязку із чим, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду по суті питання про стягнення суми податкового боргу з платника податків за вказаним податковим повідомленням - рішенням.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України. постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Враховуючи обставини, встановлені судом апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року по справі № 2а-30677/09/2070, зважаючи на відсутність існування судового рішення про стягнення з платника податків податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням № 0001201521 від 20.08.08р., суд вважає, що субєктом владних повноважень не доведено суду правомірності зарахування проведених платником податків у 2011 році платежів в рахунок погашення податкового боргу саме за вищевказаним за податковим повідомленням - рішенням, а відтак і застосування до позивача відповідальність у вигляді штрафу.

Положеннями ст. 113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Статтею 114 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті перевірки від 29.11.2011 року № 1014/15-229/08680945/162 судження субєкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами, то поданий позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0001271521/0 від 08.12.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області № 0001271521/0 від 08.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області ( с. Дворічний кут, Дергачівський район, Харківська область, 62351, р/р 26002823388704 в від. № 23 банку "Грант" смт. Солоницівка, МФО 350459, код ЄДРПОУ 08680945) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.03.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.