Постанова № 22252550, 28.03.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року Справа № 1170/2а-536/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Ципарська Л.І., Дудник І.В., відповідача Король Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «Антураж А»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,Ї

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Антураж А» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000272310, яким позивачеві визначено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3538 грн. та штрафна санкція в розмірі 1,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.02.2012 р. позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.01.2012р. №11/23-1/20636941 складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ та правомірність декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Белвас»за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачеві визначено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3538 грн. та штрафна санкція в розмірі 1,00 грн.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошового зобовязання ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПП «Белвас», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У звязку з тим, що договори укладені з ПП «Бел вас»є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 28.03.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 03.04.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ та правомірність декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Белвас» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 17.01.2012р. №11/23-1/20636941 (а.с.11-25).

В ході перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3538 грн., в т.ч. за березень 2011 р. в сумі 3538 грн.

02.02.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272310, яким позивачеві визначено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3538 грн. та штрафна санкція в розмірі 1,00 грн. (а.с. 26).

Визначаючи позивачеві грошове зобовязання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Белвас».

Згідно акту про результати перевірки ПП «Белвас»від 28.11.2011р. №173/23-1/32222453 складеного відповідачем встановлено, що господарські операції здійснені ПП «Белвас»з контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В акті перевірки позивача відповідачем зроблено висновок, що угоди укладені між позивачем та ПП «Белвас»в березні 2011 р. є нікчемними, згідно ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по операціям придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу підприємств покупців, у тому числі й по операціям з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом березня 2011 року мав господарські взаємовідносини з ПП «Белвас», що підтверджується фінансово-господарськими документами долученими до матеріалів справи (а.с. 48, 49, 52, 53, 56,57,61,62,65-69).

Факт здійснення вказаних господарських операцій підтвердив допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ПП «Белвас» - ОСОБА_4 (а.с. 114, 115).

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні (а.с. 49, 53, 57,62), останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (послуг), придбаних у ПП «Белвас»в березні 2011р.

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Белвас» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачеві відємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 р. стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП «Перлинний Злак» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №0000272310 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3538 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської ОДПІ грошові кошти в розмірі 107,30 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 29.03.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.