Постанова № 22251284, 27.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/10675/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі          кЛИМОВИЧ М.і.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В. при секретарі судового засідання Климович М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу

за позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 1280331,92 грн. та пені у сумі 21509,60 грн., разом –1301841,52 грн.

За участю:

представників сторін

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 1280331,92 грн. та пені у сумі 21509,60 грн., разом –1301841,52 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем недотримані нормативи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У 2010 році на підприємстві відповідача працювало 114 особи інвалідів, замість 142 осіб інвалідів. Таким чином, були порушені приписи ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон), що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на ст. 20 Закону, просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. У 2010 році па підприємстві відповідача працювала 3561 особа, з них на підземних умовах 2505 осіб, на поверхні 1056 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів розраховано з середньооблікової кількості усіх працюючих на підприємстві. Робота в шахті під землею пов»язана з тяжкою фізичною працею у нездатних для життя та здоров»я умовах. Відповідно наказу МОЗ України та Комітету Державного нагляду охорони праці України № 263/121 від 23.09.1994 р усі види підземних робіт відносяться, до «Переліку робіт, де є необхідність у професійному відборі». Створити у підземних умовах місця для інвалідів та використовувати їх працю на підприємстві, використовуючи рекомендації МСЕК та їх індивідуальних програм реабілітації, немає можливості. Таким чином розрахунок середньооблікової кількості працюючих на поверхні (1056 осіб), норматив робочих місць інвалідів відповідачем виконано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд ВСТАНОВИВ

18.01.2011 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 3561 особа, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 114 осіб (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів – штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону була визначена відповідачем на рівні 142 особи (рядок 03 звіту).

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (наділ Закон).

У відповідності зі ст. 19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Відповідачем самостійно у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 р. визначена кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 142 особи. А також самостійно визначена сума адміністративного – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1280331 грн.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 18-1 Закону передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі ст. 17 Закону, спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, при цьому для цього здійснюється адаптація основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України “Про охорону праці” працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

У відповідності до вимог ст. 19 Закону України “Про зайнятість населення” Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до аб. 2 п. 2 ст. 19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі Порядок).

Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Як вбачається з пояснень відповідача які долучені до матеріалів справи, відповідачем щомісяця до центру зайнятості подавались звіти 3-ПН, але вакансій для працевлаштування інвалідів у 2010 -2011 роках не надавалось. Вакансій не було, тому що відповідач працевлаштовував своїх робітників, які стали інвалідами внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання. У 2010 – 2011 роках ДП «ш/у «Південнодонбаське № 1» було працевлаштовано 16 інвалідів.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно приписів статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що не дивлячись на ухвали суду від 13.07.2011 р. та 15.08.2011 р. яким суд зобов»язував відповідача надати суду докази здійснення необхідних дій для працевлаштування інвалідів, а саме докази щомісячного направлення до центру зайнятості звітності з інформацією щодо можливості працевлаштування відповідної кількості інвалідів, також надати звіти за формою 3-ПН про наявність місць для працевлаштування інвалідів, які направлялись до центру зайнятості, відповідачем зазначені вимоги суду не виконані документи не надані.

Відповідачем не надано суду доказів того, що були вжиті заходи передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центу зайнятості інформації про наявні вакансії у 2010 року.

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно –господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також статтею 20 Закону та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами. Що використовують найману працю, суми адміністративного – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, зазначається. Що порушення термінів сплати адміністративного – господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Станом на 10 червня 2011 р. позивачем нарахована пеня складає 21509,60 грн.

За огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 1280331,92 грн. та пеня в сумі 21509,60 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 1280331,92 грн. та пені у сумі 21509,60 грн., разом –1301841,52 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар (85670, Донецька область, м. Вугледар, р/р 260003518683, філія АТ «Укрексімбанк» м. Вугледар, МФО 334817, ЄДРПОУ 34032208) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 1280331,92 грн. та пені у сумі 21509,60 грн., разом –1301841,52 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 вересня 2011 року.

Повний текст постанови складено та підписано 03 жовтня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з моменту отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Олішевська B.В.