Ухвала суду № 22247660, 13.03.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.03.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Крегула М.М. (головуючого) , Вотьканича Ф.А., Стана І.В.

з участю прокурора - Завальського О.Я.

засудженого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Тячівського районного суду від 28 листопада 2011 року .

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українеця, громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, не одруженого, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2

засуджено за за ч.2 ст. 15, ч.З ст. 27, п.п.1,6, 11, ч.2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 зараховано з часу його затримання 08.03.2011 року і тримання під вартою.

Речові докази : диск CD- R, 700 MB/80 min, марки Ridara, диск DVD- R Digital 4,7 GB \ 120 min 8х, відео касету марки « Панасонік», аркуш паперу з рукописним написом « Розписка», які зберігаються при матеріалах даної кримінальної справи, залишено на зберіганні при матеріалах справи.

Речові докази які знаходиться в камері речових доказів Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області: кулькову ручку марки «АН-503 АШАО Ball Point PEN», зошит «Italy Pisa» після вступу вироку в законну силу - знищено.

Речові докази які знаходяться на зберіганні у філії « Закарпатського обласного управління «Ощад- Банк»: чотири купюри номіналом по 50 доларів США - конфісковано в доход держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи № 591 від 22.03.2011 року в користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області банк одержувача УДК в Закарпатській області, рахунок 31256272210434, МФО 812016, ЕДРПОУ 25575144, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 100293912, ШН 255751407015 з відміткою «За почеркознавчу експертизу» в розмірі 450,24 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те, що 7 березня 2011 року, біля 15 год. 00 хв., з метою заволодіння будинком, що належить членам його родини, та бажаючи стати спадкоємцем та мати можливість розпоряджатися будинком на власний розсуд, знаходячись в смт. Тересва, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи позбавити життя ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та бажаючи відвернути від себе підозри у причетності до даного злочину, уникнути кримінальної відповідальності за його вчинення, залучив як виконавця вбивства ОСОБА_7, з яким уклав майнову угоду на суму 5000 доларів США за вчинення убивства на замовлення дружини та сина. ОСОБА_3, будучи організатором замовного вбивства дружини та сина, визначив місце вчинення злочину - будинок АДРЕСА_1 в якому проживають члени його родини, повідомив виконавцю вбивства про місце виконання злочину, надав йому докладну інформацію стосовно приміщень будинку та місце перебування членів родини в ньому. Разом з цим, ОСОБА_3 особисто відвіз виконавця злочину ОСОБА_7 до вказаного будинку та зорієнтував його на місці події. ОСОБА_4 до вчинення виконавцем насильницьких дій у відношенні членів його родини, передав ОСОБА_7 300 доларів США в якості завдатку та пообіцяв виплатити всю суму після вчинення замовного вбивства. Окрім того, ОСОБА_3, бажаючи переконатись у настанні смерті дружини та сина, передав ОСОБА_7 в користування свій стільниковий телефон марки «Нокія-2220 S» для проведення фотографування і подальшої демонстрації фотознімків місця вчинення вбивства та трупів.

Однак, організований злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від нього, оскільки ОСОБА_7 являвся працівником міліції та діяв з метою відвернення особливо тяжких наслідків. Так, діючи згідно встановленого плану, ОСОБА_7 переконав ОСОБА_3 у настанні смерті членів його родини, інсценування якої він підтвердив фотознімками на телефоні, після чого ОСОБА_3 передав працівнику міліції розписку із зобовязанням виплатити решту суми в розмірі 4700 доларів США.

У своїй апеляції засуджений просить змінити вирок із застосуванням до нього ст. 69 КК України, оскільки щиро розкаюється у вчиненому, а призначене покарання вважає надто суворим.

У апеляції адвокат ОСОБА_5 вказує, що вирок ухвалено з порушенням норм кримінально-процесуального закону, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не перевірено допустимість доказів у справі та, що дії працівників міліції у справі були провокаційними. Ставить питання про перекваліфікацію дій засудженого за ст.. 15 ч. 2, ст. 355. ч. 2 КК України, як замах на примушування до виконання цивільно - правових зобовязань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з призначенням йому відповідного покарання за даною статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності його адвоката, та при цьому, змінивши свої апеляційні вимоги, вважає себе невинуватим, виступ прокурора, який вважає апеляцію засудженого та його захисника необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінальної справи, апеляційний суд вважає, що апеляція ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а апеляцію адвоката ОСОБА_5 слід задоволити частково в частині зменшення покарання.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведеними у вироку.

Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні, як і в апеляційному суді свою вину у вчиненому не визнав. Однак, аналіз його показань, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, вказують на те, що вони є непослідовні і дані ним у судовому засіданні спростовуються сукупністю доказів у справі.

На досудовому слідстві ОСОБА_3 свою вину визнавав повністю і цьому суд першої інстанції дав всесторонню оцінку в сукупності з іншими доказами у справі.

Із протоколів судового засіданні також видно, що ОСОБА_3 спочатку свою вину визнав частково та пояснив, що саме він у розмові із свідком ОСОБА_8 розповів останньому , що має власний дім в с. Криве , де проживають його жінка та син, які не пускають його проживати і не хочуть розділити його з ним законним шляхом. Він це питання хотів би вирішити.

Посилання ОСОБА_3 на те, що саме свідок ОСОБА_8 сказав йому, що може допомогти позбутись дружини та сина, є необґрунтованими і спростовуються іншими доказами у справі.

Із показань свідка ОСОБА_8, які від дав безпосередньо в судовому засіданні вбачається, що він познайомився з підсудним ОСОБА_3 у грудні 2010 році вдома у ОСОБА_9, з якою останній проживав. 1 березня 2011 року ОСОБА_3 зателефонував йому і попросив прийти полагодити конвектор. Прийшовши він побачив, що конвектор не зіпсований. Тоді ОСОБА_3 запропонував йому випити вина, в процесі чого підсудний розповів, що в нього в с. Крива є будинок та біля 30 соток землі, де проживають його колишня дружина та син, які не пускають його в будинок. Він би хотів забрати у них будинок та землю. ОСОБА_3 почав говорити, що чув, що в селищі Тересва є люди, які можуть убрати людину, тобто вбити її, утопити, і про це ніхто не дізнається. Він сказав, що дав би 2000 доларів, якщо б хтось убрав його колишню дружину та сина. Він подумав, що ОСОБА_3 п'яний, і не придав значення цій розмові сказавши, що поговоримо на тверезу голову.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що саме ОСОБА_3 замовив вбивство своєї колишньої дружини та сина, попередньо надавши для цього план-схему будинку , де вони проживають, приготував і передав завдаток в розмірі 300 доларів США, а решту грошей за вбивство в розмірі 4700 доларів США зобовязався передати після продажу будинку, про що надав ОСОБА_7 письмову розписку, отримавши зрежисовані за його планом докази реалізації вбивства цих осіб.

Ці показання свідка підтверджуються, як показаннями самого ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві та частково в судовому засіданні, так і іншими доказами у справі.

Показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджено, що 03.03.2011 року, близько 16 години, йому зателефонував ОСОБА_8 і вони домовились про зустріч. Прийшовши на місце зустрічі, він побачив , що ОСОБА_8 ще з одним чоловіком. ОСОБА_8 розповів йому, що чоловік, який з ним прийшов шукає людину, яка б вчинила вбивство його жінки та сина. Він включив диктофон на своєму мобільному та сказав, щоб він покликав незнайомця. В ході розмови з ОСОБА_3 він довідався, що той дійсно хоче вбити свою сім»ю з метою привласнення будинку, в якому вони проживають, оскільки вони не допускають його до будинку, і не хочуть переписати його на нього.

Доповівши про це керівництву райвідділу міліції, було вирішено затримати ОСОБА_3 за замах на вчинення ним умисного вбивства двох осіб, оскільки такий намір останній висловив категорично у розмові з ним.

При цьому свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що саме ОСОБА_3 замовив вбивство своєї колишньої дружини та сина, попередньо надавши йому для цього план-схему будинку, де вони проживають, приготував і передав завдаток в розмірі 300 доларів США, а решту грошей за вбивство в розмірі 4700 доларів США зобовязався передати ОСОБА_7 після продажу будинку, про що надав на його імя письмову розписку, отримавши зрежисовані за його планом докази реалізації вбивства цих осіб.

Ці показання свідка ОСОБА_7 також підтверджуються, як показаннями самого ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві та частково в судовому засіданні, так і іншими доказами у справі.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ствердили, що ОСОБА_3 всілякими способами намагався заволодіти їх будинком.

Показаннями свідка ОСОБА_9 підтверджено , що ОСОБА_3 постійно жалівся їй , що його колишня жінка та син проживають в його будинку в с. Крива і він би хотів забрати від них будинок любим способом. Одного разу він розповідав, що ходив до ворожки, щоб та зробила так, щоб його жінка та син померли, але це не допомогло йому. ОСОБА_3 говорив, що колишню жінку та сина треба вбити і він би заплатив тому, хто це зробить.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 як на досудовому слідстві, так і в суді, давали послідовні та однозначні показання з обставин, що стали їм відомі в процесі вчинення цього злочину підсудним.

Вина підсудного в сукупності з показами цих свідків підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так, протоколом огляду особи від 07.03.2011 року стверджено, що ОСОБА_7 виявлено отримані від підсудного 300 доларів США, як завдаток за вчиненння злочину, телефон Нокія-2220 Б, для фотографування і подальшої демонстрації місця вчинення злочину та учнівський зошит, в якому на першій сторінці розміщено план будинку, що належить потерпілим, тобто визначено місце вчинення злочину.

Протоколом огляду особи від 07.03.2011 року стверджено інсценування замовленого вбивства потерпілих.

Протоколом огляду місця події від 07.03.2011 року, проглянутим судом відеозаписом на касеті марки «Панасонік» стверджено місце затримання підсудного, в якого вилучено мобільний телефон марки Нокія - 2220 S.

Протоколом огляду місця події від 08.03.2011 року, план-схемою до нього та фототаблицями стверджено місце визначення вчинення злочину підсудним.

Протоколом огляду предметів від 13.04.2011 року стверджено, що з телефона Нокія 3100 ІМЕІ НОМЕР_1 здійснено телефонні дзвінки, а саме «ОСОБА_8», тобто ОСОБА_8. Оглядом телефону Нокія - 2220 S, стверджено, що в графічному файлі видно зображення інсценізованого вбивства потерпілих.

Протоколом огляду предметів від 22.04.2011 року стверджено огляд диску для лазерних систем зчитування формату DVD- R Digital 4,7 GB \ 120 min 8х , на якому міститься файли з відеозаписом розмов гр.. ОСОБА_3 з гр.. ОСОБА_7 при підготовці та вчинення злочину.

Протоколом огляду предметів від 28.04.2011 року стверджено огляд CD- R, 700 MB/80 min, марки Ridara та протоколом про результати здійснення оперативно-технічних засобів (здійснення ОТЗ 1,5 негласного слухового та візуального контролю) від 21 квітня 2011 року , зафіксовано розмову ОСОБА_3, щодо замовлення вчинення вбивства жінки та сина з корисливих мотивів, а саме заволодінням будинком, що належить його синові та зафіксовано факт передачі завдатку в сумі 300 доларів США виконавцю злочину.

Його винуватість підтверджена також висновком почеркознавчої експертизи № 591 від 22.03.2011 року, висновком судово-психіатричної експертизи № 58 від 06.04.2011 року, а також іншими доказами.

Судом першої інстанції дано оцінку твердженням підсудного в тому, що він хотів відмовитись від замовленого вбивства, зателефонувавши того ж вечора ОСОБА_8, який не брав телефон, та жодними доказами не підтверджено.

У справі не встановлено обставин, які б ставили під сумнів неправдивість свідчень свідків у справі, а ОСОБА_3 у своїй апеляції не навів доводів того у чому полягає незаконність вироку та відповідні обґрунтування цього.

Із матеріалів кримінальної справи видно, що судом першої інстанції дотримано , передбачені процесуальним законом положення судового розгляду справи, досліджено усі наявні докази у справі, дано їм належну правову оцінку.

Твердження захисника в тому, що ОСОБА_3 не замовляв вбивство цих осіб, а мав намір щоб їх лише забрали з будинку і вивезли, а також те, що дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати за ст.. 355 КК України є необґрунтованим, а тому така апеляція до задоволення не підлягає.

Так, показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також оглянутими в судовому засіданні записами на дисках , стверджено, що підсудний усвідомлюючи значення своїх дій мав намір та замовив вбити сина та колишню дружину з метою заволодіння їх будинком, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п.п.1,6, 11, ч.2 ст. 115 КК України - як закінчений замах на організацію вчинення злочину - умисне вбивство двох осіб, вчинене з корисливих мотивів, на замовлення.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховав ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який по місцю проживання характеризуються посередньо, раніше не судимий.

Разом з тим судом не дотримано вимог ч. 3 ст. 68 КК України про те, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. В даному випадку таке покарання, згідно вимог цього закону, не може перевищувати десяти років позбавлення волі.

На підставі наведеного вирок суду в цій частині підлягає до зміни, а апеляція засудженого до задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити, апеляцію захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Тячівського районного суду від 28 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 змінити, зменшивши йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п.п.1,6, 11, ч.2 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

В решті вирок суду щодо нього залишити без зміни.

Судді: