Рішення № 22245345, 06.03.2012, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 2-248/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічному позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

08.04.2011 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 13.06.2007 року відповідач отримав кредит в сумі 500 грн. У вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 28.02.2011 року в сумі 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова), прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість заборгованість станом на 28.02.2011 року в сумі 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова), а також витрати на сплату судового збору в сумі 128,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Гуляйпільським районним судом Запорізької області в сумі 120 грн.

11.08.2011 року до суду звернувся відповідач з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним.

В позові відповідач посилався на те, що 08.04.2011 року до нього звернувся позивач з позовом про стягнення з нього заборгованості, він заперечує проти підписання заяви, отримання кредитної картки, користування кредитом, вважає данний договір не відповідає вимогам законодавства: ст.1055 ЦК України, а саме: недодержана його письмова форма, договір не містить посилання на правові наслідки його невиконання: неустойку (пеню, штрафи), порушено ч.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, п.3.2 розділу 3 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, вважає, що позивач проігнорував вимоги постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, прохає визнати недійсними кредитні відносини, кредитний договір б/н від 13.06.2007 року, додатки до кредитного договору про умови надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифи банку, оскільки суперечать вимогам законодавства.

15.08.2011 року до суду звернувся відповідач з письмовими запереченнями, в яких посилався на те, що заяву на отримання кредиту він не писав, платіжну картку не отримував, не був ознайомлений з умовами надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, вважає, що не враховано термін позовної давності, який необхідно застосувати при зверненні до суду, так як заяву він не підписував, то відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України має право на звільнення від сплати штрафних санкцій в сумі 1086,54 грн., прохає відмовити в задоволенні позову.

05.12.2011 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області об`єднано в одне провадження позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним.

27.01.2012 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_2 з запереченнями на висновок судової почеркознавчої експертизи, в яких посилався на те, що експертизу необхідно було проводити в науково-дослідній увстанові судових експертиз Міністерства юстиції україни, експертиза проведена експертом ОСОБА_3, який не включений до Реєстру атестованих судових експертів, експерту не надано умовно-вільних та експериментальних зразків підпису відповідача, чим порушено п.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, вважає, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку встановленого законом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, суду пояснивши, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 13.06.2007 року відповідач отримав кредит в сумі 500 грн. У вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 28.02.2011 року в сумі 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова), прохає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість заборгованість станом на 28.02.2011 року в сумі 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова), а також витрати на сплату судового збору в сумі 128,17грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Гуляйпільським районним судом Запорізької області в сумі 120 грн., зустрічний позов не визнав, суду пояснивши, що кредитний договір є дійсним, так як укладений відповідно до вимог діючого законодавствса, експертизу необхідно було проводити в науково-дослідній увстанові судових експертиз Міністерства юстиції україни, експертиза проведена експертом ОСОБА_3, який не включений до Реєстру атестованих судових експертів, експерту не надано умовно-вільних та експериментальних зразків підпису відповідача, чим порушено п.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, вважає, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку встановленого законом, прохає в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач позов не визнав, суду пояснивши, що він кредиту не брав, кредитну картку не отримував, підпис в заяві не його, його дані в заяві на видачу кредиту відомі відповідачу, так як він користувався паливними картками у відповідача, про заборгованість не знав, до нього ніхто не звертався, ОСОБА_4 його сусідка, у 2010 році у нього була розмова з нею, однак він не повідомляв їй, що кредитною карткою користується його співмешканка ОСОБА_5 і йому не повідомляли, що є заборгованість по кредиту, з ОСОБА_5 він зустрічався 5 років, спільно мешкав одну неділю, про заборгованість по кредиту дізнався з позову, однак в правоохоронні органи з приводу підроблення його підпису в заяві на видачу кредиту не звертався, причину свого незвернення пояснити не може, зустрічний позов підтримує, прохає задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 вважає, що позов не підлягає задоволенню, так як її довіритель не отримував кредиту, зустрічний позов підлягає задоволенню, так як кредитний договір з її довірителем не укладався, заяву на видачу кредиту не можна визнати кредитним договором, в заяві підпис не її довірителя, а іншої особи, прохає відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працює керуючою Гуляйпільським відділенням ПАТ КБ “ПриватБанка”, мешкає по сусідству з відповідачем, у 2007 році на момент видачі кредиту відповідачу теж працювала керуючою Гуляйпільським відділенням ПАТ КБ “ПриватБанка”, однак безпосередньо з відповідачем при оформленні кредиту не спілкувалася, так як кредит оформляла працівник банку ОСОБА_8, яка звільнилася, і місце знаходження її їй не відоме, у 2010 році у неї відбулася розмова з відповідачем з приводу заборгованості за кредитом, в процесі якої відповідач повідомив їй, що кредитною карткою користується його співмешканка ОСОБА_5, яка на той час носила прізвище “ОСОБА_5”.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що раніше співмешкала з відповідачем, мала прізвище “ОСОБА_5”, заперечує, що користувалася кредитною карткою на ім`я відповідача.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

13.07.2007 року між сторонами укладено кредитний договор б/н, що підтверджується копією заяви відповідача (а.с.7), умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.8-9).

Відповідно до заяви позивач надає відповідачу строковий кредит у сумі 500 грн. на строк дії картки зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 36 % з розрахунку 360 днів у році шляхом перерахування коштів на картрахунок, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с.7).

Відповідач отримав кредитну картку, що підтверджується його підписом в заяві позичальника (а.с.7).

Відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком заборгованості ( а.5-6).

Заборгованість відповідача станом на 28.02.2011 року склала 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова).

На момент розгляду справи судом відповідач заборгованість не погасив.

Суд, задовольняючи первісний позов, виходить з наступного:

Між сторонами склалися правовідносини по договору позики, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору б/н від 13.06.2007 року, укладеного між сторонами, та умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання по поверненню отриманого кредиту та відсотків за його користування.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно до ст.1048 ЦК України.

Однак відповідач заборгованість не погасив.

Судом встановлено, що позикодавець прострочив повернення частини позики відповідно до умов кредитного договору, а тому позивач має право відповідно до ст. 1050 ЦК України вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно до ст.1048 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежу по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+ 5 % від суми позову.

А тому первісний позов підлягає задоволенню, як такий, що грунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

Суд, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що між сторонами 13.06.2007 року відповідно до ч.1ст.1055 ЦК України укладено кредитний договір у письмовій формі, про що свідчить заява відповідача на отримання кредиту, умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами банку.

Твердження відповідача щодо недотримання письмової форми кредитного договору не грунтуються на встановлених обставинах.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з розрахунку заборгованості постійна заборгованість за кредитом виникла з 08.04.2008 року, позивач звернувся з позовом 08.04.2011 року, а саме в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, крім того кредитний договір не розірваний до моменту розгляду справи судом, а тому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стяггнення заборгованості.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо непідписання ним заяви на видачу кредиту з тих підстав, що його пояснення спростовуються свідченнями керуючої Гуляйпільським відділенням ПАТ КБ “ПриватБанк” ОСОБА_7 про те, що у 2010 році у неї відбулася розмова з відповідачем з приводу заборгованості за кредитом, в процесі якої відповідач повідомив їй, що кредитною карткою користується його співмешканка ОСОБА_5, яка на той час носила прізвище “ОСОБА_5”.

Суд, оцінюючи свідчення свідка ОСОБА_5, виходить з того, що остання свідчить необ`єктивно, не тільки тому що є колишньою співмешканкою відповідача, але й тому, що користувалася кредитною карткою і є зацікавленою особою.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про судову експертизу” №4038-XII від 25.02.1994 року Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України “Про судову експертизу” №4038-XII від 25.02.1994 року суди зобов`язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України “Про судову експертизу” №4038-XII від 25.02.1994 року фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

Вілдповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України.

Судом встановлено, що судово-почеркознавча експертиза проводилась експертом Науково-Дослідницького експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області ОСОБА_3, який має вищу юридичну освіту, однак підтвердження кваліфікації судового експерта с правом проведення почеркознавчої експертизи та підтвердження його включення до Реєстру судових експертів суду не надано, а тому висновок експерта №105/л від 12.12.2011 року суд не бере до уваги відповідно до ст.59 ЦПК України як недопустимий доказ, так як останній одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

А тому зустрічний позов не підлягає задоволенню, як такий, що не підтверджений встановленими обставинами та наданими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як рішення ухвалено на користь позивача, то понесені ним і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 128,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Гуляйпільським районним судом Запорізької області в сумі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.8-11,60,88,212-215,218 ЦПК України, ст.203,215,526,546,549,550,610-612,625,629,1048-1050,1054 ЦК України, кредитним договором б/н від 13.06.2007 року, п.8.6 умов та правил надання банківських послуг суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»р/р№29992829003111 в ПАТ КБ «Приватбанк»МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по кредитному договору № б/н від 13.06.2007 року станом на 28.02.2011 року в сумі 12817,34 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 6970,11 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 4760,69 грн., штрафи в сумі 500 грн.( фіксована частина), в сумі 586,54 грн.(процентна складова), а також витрати на сплату судового збору в сумі 128,17 грн. та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи Гуляйпільським районним судом Запорізької області в сумі 120 грн., а всього 13065,51 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним залишити без задоволення.

З рішенням в повному обсязі сторони мають право ознайомитися 07 березня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: С. О. Ярош