Ухвала суду № 22242150, 14.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. Справа № 2738/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. у адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.11.2008р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Житлово-будівельна компанія /ЖБК/ «Ваш Дім» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова № 30161/10/23-2 від 25.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 333966 грн. 96 коп., в тому числі 222644 грн. 64 коп. за основним платежем та 111322 грн. 32 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.154-156).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ЗАТ «ЖБК «Ваш Дім», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.160-162).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що придбання обєктів нерухомості, розташованих в м.Львові по вул.Пасічна, 133, повязане з безпосередньою господарською діяльністю позивача, зокрема, яка полягає в організації процесу будівництва. Також судом та відповідачем не визначені недоліки податкових накладних, згідно яких придбавалися вказані обєкти нерухомості; недоліки заповнення податкових накладних (невідповідність дати виписки накладних даті відвантаження товарів та даті отримання даних накладних) не роблять недійсними вказані накладні, разом з тим останні дають можливість ідентифікувати контрагентів та зміст проведених операцій. Не спростовано податковим органом твердження позивача про відсутність використання платником податків вказаних накладних в попередніх періодах.

У частині висновків щодо безпідставного включення до складу валових витрат понесених витрат на оплату праці та нарахування (податки та загальнообовязкові платежі) на цей фонд оплати праці вважає, що останні суперечать вимогам ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку із реорганізацією ЗАТ «ЖБК «Ваш Дім» шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Житлово-будівельна компанія /ЖБК/ «Ваш Дім», судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ТзОВ «ЖБК «Ваш Дім» (а.с.184-188).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 31.10.2007р.-05.12.2007р. відповідачем ДПІ у Франківському районі м.Львова проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «ЖБК «Ваш Дім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 4510/23-2/32181742 від 12.12.2007р. (а.с.15-31).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.32 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що перевіркою зменшено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 3161963 грн., а також приписів пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження підприємством суми ПДВ у грудні 2006 року на 222644 грн. 64 коп. та завищення залишку відємного значення ПДВ у січні 2007 року на суму 463263 грн. 30 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 30161/10/23-2 від 25.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 333966 грн. 96 коп., в тому числі 222644 грн. 64 коп. за основним платежем та 111322 грн. 32 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Підставою для вищевказаних висновків податкового органу слугували наступні обставини.

В частині визначення податкових зобовязань з ПДВ відповідач виходив з того, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбані в 2003-2004 роках обєкти незавершеного будівництва, нежитлові приміщення та внутрішні мережі на суму 688360 грн. 94 коп. в контрагентів ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім»; вартість понесених витрат на придбання вказаних обєктів облікована підприємством наростаючим підсумком в бухгалтерському обліку на рахунку 15.1 «Капітальне будівництво». Оскільки вказані обєкти не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, тому позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту вказані суми; зустрічними перевірками неможливо підтвердити правомірність включення податкових накладних до складу податкового кредиту, так як відповіді на направлені запити щодо проведення зустрічних перевірок не підтверджують включення розглядуваних податкових накладних підприємствами ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім» до складу податкових зобовязань відповідних періодів. Також позивачем допущено невідповідність дати виписки податкової накладної даті відвантаження товарів (робіт, послуг), а також даті отримання податкової накладної. Періоди здійснення господарської діяльності в 2003-2004 роках охоплені попередньою перевіркою (Акт перевірки № 187/23-1/32181742 від 28.04.2005р.), якою неможливо перевірити факт включення вказаних податкових накладних у податковий кредит відповідних періодів.

Стосовно правильності визначення валових витрат відповідач керувався тим, що за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р. встановлено завищення валових витрат на загальну суму 3161963 грн., оскільки підприємством зайво віднесено до складу валових витрат збитки попереднього періоду в сумі 76345 грн.; у позивача відсутні підстави для корегування валових витрат попереднього періоду на суму 185057 грн., оскільки вказана сума вже відображена в складі валових витрат підприємства станом на 30.03.2006р.; також у звязку з тим, що придбані обєкти нерухомості обліковані підприємством наростаючим підсумком в бухгалтерському обліку на рахунку 15.1 «Капітальне будівництво», тому витрати по заробітній платі та витрати по нарахуванню на фонд оплати праці працівників, які задіяні в будівництві житла та нагляду за цим будівництвом, теж необхідно відносити на рахунок 15.1 «Капітальне будівництво» з наростаючим підсумком до завершення будівництва та введення житла в експлуатацію (натомість вказані витрати позивачем відносяться на валові витрати відповідного податкового періоду, в якому ці витрати нараховані).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно включені витрати на придбання у контрагентів ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім» обєктів нерухомості до складу податкового кредиту, оскільки такі не використовуються в господарській діяльності платника податків, підприємством допущено порушення порядку оформлення податкових накладних (невідповідність дати виписки накладної даті відвантаження товарів (робіт, послуг) і даті отримання даної накладної); проведеними перевірками податковий орган не може перевірити факт включення вказаних податкових накладних до податкового кредиту відповідних періодів 2003-2004 років; також позивачем не розкриті причини отримання вказаних податкових накладних із запізненням, через що податковий кредит по розглядуваним операціям на суму 688360 грн. 94 коп. сформований безпідставно та неправомірно.

В частині формування валових витрат суд прийшов до висновку про те, що оскільки позивач здійснював протягом охопленого перевіркою періоду будівництво житла за адресою: м.Львів, вул.Пасічна, 133, вказане житло не введено в експлуатацію, доходу від цієї господарської операції не відображено в податковому обліку, тому не було компенсації витрат на загальну суму 2900561 грн.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Матеріалами справи стверджується, що протягом 2003-2004 років між позивачем та контрагентами ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім» були укладені господарські договори, згідно умов якого позивачем були придбані обєкти нерухомості за адресою: м.Львів, вул.Пасічна, 133; в ці ж періоди позивачем проведено оплату придбаних обєктів шляхом банківського перерахунку коштів на рахунки продавців (а.с.227-258).

У звязку з проведенням вказаних господарських операцій продавцями видані позивачу податкові накладні, згідно яких дати виписки накладних не відповідають даті відвантаження товарів (робіт, послуг), а також даті отримання податкової накладної (згідно вчинених написів останні отримані головним бухгалтером в кінці 2006 року на початку 2007 років) (а.с.55-69).

По факту отримання вказаних накладних підприємством суми ПДВ, які зазначені у цих накладних, включені до складу податкового кредиту за листопад 2006 року та січень 2007 року.

Представленими позивачем документами стверджується реальність проведених господарських операцій по придбанню вказаних обєктів нерухомості, зокрема, копіями укладених договорів та платіжних доручень засвідчуються факти передачі у власність позивача цих обєктів та їх оплати; також на час перевірки на вказаних обєктах велося капітальне будівництво житла.

Вказані письмові докази (а.с.227-258) не були предметом дослідження в суді першої інстанції, хоча останні належать до первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення розглядуваних господарських операцій, такі спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. За таких обставин ці докази в порядку ст.195 КАС України підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції, оскільки такі необґрунтовано та безпідставно не витребовувалися і не досліджувалися судом першої інстанції.

В частині висновків суду та доводів податкового органу щодо невикористання в господарській діяльності платника податків придбаних обєктів нерухомості колегія суддів враховує, що матеріалами перевірки стверджується здійснення позивачем торгівлі будівельними матеріалами та інвестування в будівництва житла; також підприємством отримано ліцензію на здійснення будівельної діяльності, проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану обєктів.

За наведених обставин твердження податкового органу щодо невикористання придбаних обєктів в господарській діяльності платника податків не відповідають дійсності, спростовуються встановленими видами господарської діяльності позивача, веденням будівництва на останніх протягом охопленого перевіркою періоду.

Стосовно допущення порушення порядку оформлення податкових накладних (невідповідність дати виписки накладної даті відвантаження товарів (робіт, послуг) і даті отримання даної накладної) колегія суддів враховує, що відповідно до вимог пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп.7.4.1 вказаного Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ» не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана після закінчення термінів позовної давності, не може бути використана для отримання податкового кредиту.

Також Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено обовязку платників податку здійснювати декларування суми податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобовязання у продавця товарів, робіт (послуг).

Натомість, вказаний Закон вказує на можливість формування податкового кредиту сумами сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки наведені вимоги позивачем дотримані, тому підстави для втрати останнім права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім» є відсутніми.

Також інші недоліки, на яких наголошує відповідач, не призводять до недійсності податкових накладних, оскільки останні дають можливість ідентифікувати контрагентів та зміст проведених операцій.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідно до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна; наведена норма також закріплює право (а не обовязок) платника податку на подачу податковому органу разом з податковою декларацією за звітний період заяви із скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну або допустив порушення її заповнення.

Також згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент проведення перевірки; позивачем під час проведення розглядуваної планової перевірки підтверджено податковими накладними суми податку, включених до складу податкового кредиту.

Окрім цього, відповідно до правил, викладених в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на податковий кредит виникає у платника податку лише після одержання податкової накладної, оскільки така є єдиним документом первинного бухгалтерського та податкового обліку, що вказує на суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з цього податку. Також включення сум податку до складу декларацій без отримання податкових накладних є безпідставним та кваліфікується як порушення вимог податкового законодавства.

В частині доводів податкового щодо неможливості підтвердити зустрічними перевірками правомірність включення податкових накладних до складу податкового кредиту, так як відповіді на направлені запити щодо проведення зустрічних перевірок не підтверджують включення розглядуваних податкових накладних підприємствами ЗАТ «Українська промислова група», ВАТ «Кінескоп», ТзОВ НВП «Світ», ТзОВ «Ваш дім» до складу податкових зобовязань відповідних періодів, а також відсутність можливості перевірити факти включення вказаних податкових накладних у податковий кредит відповідних періодів колегія керується приписами ст.71 КАС України, відповідно до яких саме на податковий орган покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначені відповідні грошові зобовязання.

Також позивачем надані копії декларацій за 2003-2004 роки, Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані періоди, в яких відсутнє відображення спірних податкових накладних (а.с.189-226).

Вказані письмові докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції, хоча останні належать до первинних та звітних документів, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. За таких обставин ці докази в порядку ст.195 КАС України підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції, оскільки такі необґрунтовано та безпідставно не витребовувалися і не досліджувалися судом першої інстанції.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування податкових зобовязань з ПДВ, колегія суддів не знаходить.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Оскільки суми податку, які були включені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними податковими накладними, вказані суми податку задекларовані в межах строків, вказаних у ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому спірне рішення про визначення податкових зобовязань з ПДВ прийнято безпідставно та всупереч вимогам закону.

В частині висновків суду та доводів податкового органу щодо правильності визначення валових витрат позивача колегія суддів враховує, що за результатами попередньої документальної перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова (Акт перевірки № 606/23-0/32181742 від 30.08.2006р.) сума зайвих валових витрат у IV кварталі 2005 року становила 76292 грн., а не 76345 грн., як це зазначено в Акті перевірки № 4510/23-2/32181742 від 12.12.2007р. (а.с.32-44).

На виконання вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наказу ДПА України № 143 від 29.03.2003р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» позивачем при подачі декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2006 року були враховані висновки Акту перевірки № 606/23-0/32181742 від 30.08.2006р. та зменшено валові витрати на 59850 грн. (а.с.47-490.

Відповідно до наказу ДПА України № 143 від 29.03.2003р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» коригування суми валових витрат відображається в графі 05 «Коригування валових витрат» декларації. Єдиним рядком, що передбачає виправлення помилок минулих податкових періодів, є рядок 05.2 таблиці «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації.

У звязку з наведеним позивач відобразив в ряд.05.2 «Самостійно виявлені помилки» декларації витрати, що передбачені пп.5.2.7 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до вказаної норми, подаючи декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2006 року, суму передбачену в ряд.05.2 декларації (185057 грн.), позивачем було скориговано на 59850 грн. у сторону зменшення. Таким чином, нова сума в ряд.05.2 в декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2006 року становила: 185057 - 59850 = 125207 грн.

Звідси, позивач відобразив часткову суму зайво віднесених витрат до складу валових витрат в ряд.05.2 декларації, а не в ряд.04.9, як помилково зазначено в Акті перевірки.

Відповідно, сума витрат зайво віднесених до складу валових витрат станом на дату Акту перевірки № 4510/23-2/32181742 від 12.12.2007р. має становити 16442 грн., а не 76345 грн.

Окрім цього, в п.3.1.2 «Валові витрати» Акту перевірки № 4510/23-2/32181742 від 12.12.2007р. відповідачем зазначено, що позивач немає підстав для коригування валових витрат попереднього періоду в сумі 185057 грн. На думку відповідача, це пов'язано з тим, що валові витрати були відображені у складі валових витрат станом на 30.03.2006р., що підтверджено підписами посадових осіб ЗАТ «ЖБК «Ваш Дім» на Акті попередньої перевірки (Акт перевірки № 606/23-0/32181742 від 30.08.2006р.).

Разом з тим, позивачем в цьому випадку аналогічно були виконані положення п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; позивачем враховані у складі валових витрат витрати, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, та виявлених у звітному податковому періоді (ІІ квартал 2006 року), що і було відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2006 року (а.с.50-52).

Валові витрати в сумі 185057 грн. були виявлені позивачем в ІІ кварталі 2006 року, документальне оформлення здійснене згідно вимог чинного законодавства на підставі службової записки від 30.05.2006р. та наказу підприємства № 01-06/06з від 01.06.2006р. «Про віднесення неврахованих витрат минулих періодів до складу валових витрат у ІІ-му кварталі 2006 року».

Вищезазначена сума в розмірі 185057 грн. в Акті перевірки № 606/23-0/32181742 від 30.08.2006р. не відображена. Крім цього період, що підлягав попередній перевірці, закінчився 30.03.2006р., а виявлена сума в розмірі 185057 грн. датується позивачем 01.06.2006р., тобто іншим періодом, що охоплювався останньою перевіркою.

Згідно п.3.1.2 «Валові витрати» Акту перевірки № 4510/23-2/32181742 від 12.12.2007р. витрати по заробітній платі та витрати по нарахуванню на фонд оплати праці працівників, які задіяні до будівництва житла та нагляду за цим будівництвом, необхідно відносити на рахунок 151 бухгалтерського обліку «Капітальне будівництво» з наростаючим підсумком до завершення будівництва та введення в експлуатацію житла. Кількість працівників, які задіяні до будівництва та проводять нагляд за ним, становлять 90,3 відсотка від загальної кількості працівників.

За таких умов відповідачем зроблено висновок про те, що підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в частині нарахованої заробітної плати та нарахування фондів на фонд оплати працівникам, які залучені до будівництва житлового фонду та нагляду за ним, на підставі якого виключено з валових витрат підприємства витрати на оплату праці та нарахування до державного бюджету по фонду оплати праці за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р. в розмірі 90,3 відсотки, що становить 2900561 грн.

Разом з тим, на субрахунку 151 «Капітальне будівництво» відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

У період 01.04.2006р. - 31.06.2007р. позивач здійснював управління будівництвом житлових будинків, що підтверджуються відповідними угодами, а не будівництво для власних потреб.

Таким чином, будь-які посилання відповідача на Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затв. наказом Міністерством фінансів України № 291 від 30.11.1999р., є безпідставними.

Також при вирішенні вказаних питань колегія суддів керується положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

п.1.32. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

пп.5.3.9. виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

п.6.1. Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, вказані висновки податкового органу щодо неправильного формування валових витрат суперечать вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки згідно п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 вказаного Закону витрати на оплату праці та витрати на обов'язкове державне пенсійне страхування, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (нарахування на фонд оплати праці) відносяться до складу валових витрат підприємства, зокрема, включаються до валових витрат відповідного податкового періоду, в якому ці витрати нараховані.

Також колегія суддів вважає за необхідне дати правову оцінку вищевказаним висновкам податкового органу, оскільки таким була дана неправильна оцінка судом першої інстанції, а також вказані висновки безпосередньо повязані з висновками перевірки, які були покладені в основу прийнятого рішення про визначення податкового зобовязання з ПДВ, яке є предметом розгляду по цій справі.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 30161/10/23-2 від 25.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 333966 грн. 96 коп., в тому числі 222644 грн. 64 коп. за основним платежем і 111322 грн. 32 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, слід визнати протиправним і скасувати.

При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» задоволити.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 30161/10/23-2 від 25.12.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 333966 грн. 96 коп., в тому числі 222644 грн. 64 коп. за основним платежем і 111322 грн. 32 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зобовязати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Закритого акціонерного товариства «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Р.М.Гулид