Ухвала суду № 22241093, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13141/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Бар Імпорт»з позовом про визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2/4249 від 19.04.2010 року, видану на підставі податкових повідомлень форми «Р»№ 112 та № 113, прийнятих Київською регіональною митницею 11 грудня 2009 року, виходячи з висновків, викладених в акті перевірки позивача від 12.11.2009 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Бар Імпорт»подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2009 року Київською регіональною митницею (далі КРМ) прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 113, яке ухвалене на підставі акту перевірки позивача від 12.11.2009 р. № 17/9/100000000/32667177 та яким позивачу визначено податкові зобовязання загалом у розмірі 229251,08 грн. за платежем «податок на додану вартість»(код платежу 14010300).

Окрім цього, 11.12.2009 р. Київською регіональною митницею також прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 112, яке прийнято на підставі того ж акту перевірки та яким позивачу визначено податкове зобовязання у розмірі 13815,87 грн. за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»(код платежу 15010100).

Зазначені податкові повідомлення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення 21.12.2009 року скарги до КРМ, яка отримана митницею 23.12.2009 року. Згідно з рішенням КРМ від 11.01.2010 р. № 35/2-15/78 наведені вище ПП залишені без змін.

19.01.2010 року позивачем складено скаргу № 19-01 на адресу ДМСУ. Проте, як вбачається з повідомлення про вручення, вона була надіслана позивачем на адресу Київської регіональної митниці, тобто з порушенням встановленого пп. 5.2.2. Закону № 2181 порядку. Проте, рішенням ДМСУ від 08.02.2010 року № 11/3-10.15/1091 позивачу відмовлено у задоволення скарги, а оскаржувані податкові повідомлення залишено без змін.

05.03.2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ТОВ «Бар Імпорт»(вх. № 3513) про визнання недійсними вищенаведених податкових повідомлень, яка була відправлена до суду з пошти 03.03.2010 року. Наведене підтверджується витребуваною судом з матеріалів справи № 2а-3513/10/2670 копією позовної заяви ТОВ «Бар Імпорт»та копією поштового конверту.

Наведене в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що з приводу оскарження зазначених вище податкових повідомлень він звернувся до суду 26.02.2010 року, тобто за один день до формування митницею першого подання до ДПІ з питань стягнення податкового боргу.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 за позовом позивача до КРМ, яка залишена без змін відповідно до ухали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року, у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування зазначених податкових повідомлень відмовлено .

Що стосується дій податкового органу, взаємоповязаних з прийняттям оскаржуваного рішення, судом встановлено наступне.

За зобовязаннями позивача з податку на прибуток, які не повязані з вищенаведеними податковими повідомленнями, 24 лютого 2010 року ДПІ прийнято першу податкову вимогу № 1/1886 щодо визначення податкового боргу у розмірі 26497,76 грн. з податку на прибуток підприємств. Зазначена вимога отримана позивачем 18.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Як вбачається з банківської виписки від 26.03.2010 року позивачем було сплачено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року у сумі 35 000 грн.

У свою чергу, з супровідним листом від 27.02.2010 року № 35/4-15/1628, тобто до оплати податкового боргу за першою податковою вимогою (26.03.2010 р.) та після виставлення першої податкової вимоги (24.02.2010 р.), на підставі абзацу 2 п. 6.2.1. Закону № 2181 Київською регіональною митницею на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено два перших подання: № 48 від 27.02.2010 р. та № 47 від 27.02.2010 року, які отримані ДПІ 01.03.2010 р. та були надіслані до ДПІ з метою направлення позивачу першої податкової вимоги, які (подання) стосувалися вжиття ДПІ заходів по стягненню податкового боргу за вищенаведеними податковими повідомленнями: (1) у розмірі 229251,08 грн. за платежем «податок на додану вартість»та (2) у розмірі 13815,87 грн. за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності».

У наведеному супровідному листі митниці зазначено, що за результатами адміністративного оскарження, вищезгаданим рішенням КРМ № 35/2-15/78 від 11.01.2010 р. та рішенням ДМСУ від 08.02.2010 р. № 11/3-10.15/1091 (остаточне рішення контролюючого органу), вищезгадані податкові повідомлення залишені без змін.

Крім того, у супровідному листі також вказується, що станом на 27.02.2010 року інформація про оскарження у суді податкових повідомлень № 112, № 113 до митниці не надходила, а борг не сплачено.

Після отримання цих подань, як пояснює ДПІ, та до закінчення 30-ти денного строку від дати отримання позивачем першої податкової вимоги, друга податкова вимога не виставлялася, оскільки не закінчився 30-ти денний строк після отримання позивачем першої податкової вимоги (пп. «б»пп. 6.2.3. Закону № 2181).

03.03.2010 року позивачем направлено на адресу, відповідно, митниці та ДПІ листи за № 4-77 від 03.03.2010 р. та № 5-77 від 02.03.2010 р. в яких він повідомив контролюючий орган та орган стягнення про оскарження у суді вищезгаданих ПП. Митницею цей лист отримано 05.03.2010 р.

До цих листів не було надано копії позовної заяви з відміткою суду про реєстрацію позовної заяви у канцелярії суду або іншого документального підтвердження звернення до суду, а відтак зазначені листи не можуть вважатися належним повідомленням про факт оскарження ПП у суді.

Митницею на адресу ДПІ з листом від 07.04.2010 року № 35/7.2-15/3093 направлено також два наступних (других по черзі) подання від 07.04.2010 року № 73 та № 74, які отримані ДПІ 08.04.2011 р., відповідно до яких митницею пропонувалося ДПІ здійснити заходи з погашення податкового боргу позивача у розмірі, що відповідає сумам, визначеним у ПП № 112, 113. У супровідному листі зазначено, що до митниці надійшов вищезгаданий лист позивача від 03.03.2010 р. про оскарження вищезгаданих ПП від 11.12.2009 року № 112, 113 та про ненадходження до митниці ухвали суду про відкриття провадження у справі.

19 квітня 2010 року, тобто через 30-ть днів після отримання позивачем 18.03.2010 р. першої податкової вимоги, на підставі подання митного органу ДПІ прийнято оскаржувану другу податкову вимогу № 2/4249, яка отримана позивачем 28.04.2010 р. (згідно повідомлення про вручення) в якій визначено, що станом на 19.04.2010 року сума податкового боргу складає суми: 13815,87 грн. (код 15010100) та 229251 грн. (код 14010300), що відповідає сумам, визначеним у ПП № 112, 113.

Визначена у повідомленні про врученні дата отримання позивачем оскаржуваної другої податкової вимоги (28.04.2010 р.), спростовує доводи позивача у позовній заяві щодо отримання оскаржуваного рішення 11.05.2010 року .

Листом від 17.05.2010 року № 35/72-15/4978, тобто після надіслання позивачу оскаржуваної податкової вимоги, митницею надіслано до ДПІ наступні (треті по черзі) подання № 107 та № 108 від 17.05.2010 р., які отримані ДПІ 18.05.2010 р., щодо вжиття заходів по стягненню податкового боргу з позивача, що виник за вищенаведеними податковими повідомленнями. В супровідному листі міститься інформація щодо ненадходження до митниці ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо оскарження вищезгаданих податкових повідомлень №№ 112, 113.

Позивач не оскаржував дії митниці щодо внесення подання та самі подання.

Як вбачається з листа КРМ від 27.05.2010 р. № 35/72-15/4978 та штампу дати вхідної кореспонденції ДПІ, лише 31.05.2010 року, тобто після направлення позивачу оскаржуваного рішення, митниця проінформувала ДПІ про оскарження позивачем ПП у судовому порядку, надавши копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.03.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 про відкриття провадження у справі.

Доказів направлення позивачем або митницею на адресу ДПІ копії ухвали суду в період до 31.05.2010 р. (у т.ч. станом на дату прийняття оскаржуваної вимоги - 19.04.2010 р.) під час розгляду справи не надано, як і доказів направлення до ДПІ у наведений період копії позовної заяви про оскарження ПП №№ 112, 113 з відміткою канцелярії суду про реєстрацію позовної заяви.

З листа КРМ від 10.12.2010 року № 35/7.2-15/12557 та штампу дати вхідної кореспонденції ДПІ вбачається, що копія рішення (постанови) суду по зазначеній справі від 24.11.2010 року про відмову у задоволенні позову надійшла до ДПІ 13.12.2010 року.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва другої податкової вимоги № 2/4249 від 19.04.2010 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до пп. 2.1. Закону № 2181 контролюючими органами є, зокрема , митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

При цьому, відповідно до цього закону, органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є податкові органи.

Відповідно до пп. 6.2.1. Закону № 2181 якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Згідно з п. 6.7. Закону № 2181 контролюючий орган, який надіслав відповідному податковому органу подання, визначене у підпункті 6.2.1, зобов'язаний надати інформацію такому податковому органу про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду .

Відповідно до п/п. 5.2.5. Закону № 2181 платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, в даному випадку митницю , про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Відповідно, доказом такого оскарження є копія позовної заяви з відміткою канцелярії суду про реєстрацію позову або ж відповідна ухвала суду.

Недотримання цього порядку покладає на платника податків відповідні ризики настання негативних наслідків, повязаних з неповідомленням або неналежним повідомлення контролюючого органу про таке оскарження.

Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, був затверджений постановою КМ України від 24.10.2001 р. № 1387, яка діяла до 01.01.2011 року (далі Порядок № 1987).

Пунктом 1 Порядку № 1387 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає відповідне подання.

Пунктами 3-5 зазначеного Порядку передбачено складання та направлення трьох послідовних подань виходячи з факту узгодження податкових зобовязань, строків та їх призначення для цілей вжиття податковим органом тих чи інших заходів із стягнення податкового боргу, що в даному випадку і було виконано митницею.

Виходячи з положень пункту 7 Порядку № 1387, податковий орган на підставі подання, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків. При цьому, виходячи із змісту п. 9 Положення № 1387, митний орган повідомляє податковому органу інформацію, повязану з оскарженням, зміною або скасуванням податкового зобов'язання. Із змісту п. 10 цього ж Положення вбачається, що податковий орган припиняє здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків у разі отримання вищенаведеної інформації від митного органу.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків був затверджений Наказом ДПА України від 3.07.2001 року № 266, який був зареєстрований Мінюсті України 16.07.2001 р. за № 595/5786, який був чинний до 01.01.2011 р. (далі Порядок № 266).

Підпунктом «б»пп. 4.1. цього порядку на податкові органи покладено функції з формування податкових вимог на підставі подання іншого контролюючого органу про здійснення заходів з погашення податкового боргу.

Підпунктом 4.3. Порядку № 266 визначено, що перша податкова вимога формується не пізніше п'ятого робочого дня після отримання відповідного подання від іншого контролюючого органу. Відповідно до п/п. 4.4. Порядку № 266 якщо друга податкова вимога формується на підставі подання іншого контролюючого органу, - то вона формується не пізніше п'ятого робочого дня від дня отримання відповідної інформації про непогашення суми податкового боргу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у спірних відносинах ДПІ не є контролюючим органом, а є органом стягнення. Оскільки в даній ситуації ці функції не поєднуються податковим органом, у спірних відносинах для цілей направлення платнику податків податкових вимог та стягнення податкового боргу, ДПІ керується виключно поданням та інформацією контролюючого (митного) органу. ДПІ у спірних відносинах не втручається у відносини митниці та платника податків з питань податкових зобовязань/податкового боргу та, як вже зазначено, керується виключно поданням митного органу.

ДПІ у спірних відносинах не може приймати самостійні рішення (висновки) щодо чинності (узгодженості) визначених митним органом податкових зобовязань/податкового боргу та припиняє здійснення заходів з погашення податкового боргу виключно за наданою йому митним органом інформацією.

Наведені вище норми законодавства не передбачають припинення здійснення податковим органом заходів стягнення податкового боргу на підставі повідомлення особи, якої стосується питання стягнення податкового боргу та без надання належних доказів такого оскарження (копія позову з відміткою канцелярії суду (з поштовою квитанцією про направлення позову поштою), копія ухвали суду про відкриття провадження у справі). В свою чергу, для мети застосування останнього речення останнього абзацу п/п. 5.2.4. Закону № 2181, інформація про оскарження податкового повідомлення повинна бути очевидною, належною та допустимою (ухвала суду, копія позову з відміткою канцелярії суду про реєстрацію)

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що ДПІ правомірно діяло на підставі подання митного органу, як передбачено законодавством.

Виходячи з дати остаточного рішення контролюючого органу на скарги позивача щодо податкових повідомлень-рішень № 112, № 113, а саме - рішення ДМСУ від 08.02.2010 р. № 11/3-10.15/1091, положень п. 1.2., 1.9., 1.10., 1.3., п/п. 5.2.3., п/п. 5.2.4., 5.3.1. Закону № 2181, дати направлення позову по справі № 2а-3513/10/2670 (03.03.2010 р.), дати реєстрації позову у суді 05.03.2010 року, беручи до уваги дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 2а-3513/10/2670 (09.03.2010 р.), станом на дату внесення до ДПІ першого подання, податкові зобовязання за ПП №№ 112,113 були узгоджені та несплачені, а отже набули статусу податкового боргу, що і зумовило внесення митницею подання до ДПІ.

З ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 09.03.2010 року по справі № 2а-3513/10/2670 про відкриття провадження у справі вбачається, що провадження у справі № 2а-3513/10/2670 відкрито вже після того, як 27.02.2010 року митниця направила наведені вище перші подання до ДПІ, яке було отримано ДПІ 01.03.10 р. При цьому, позовна заява була направлена до суду лише 03.03.2010 р. та отримана судом 05.03.2010 року. Тобто, надсилаючи подання митниця не мала та не могла мати у своєму розпорядженні відомостей про оскарження ПП №№ 112, 113.

Зазначену ухвалу суду було надіслано митницею до ДПІ листом від 27.05.2010 р., який отриманий ДПІ 31.05.2010 року, тобто вже після прийняття оскаржуваної другої податкової вимоги.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва другої податкової вимоги № 2/4249 від 19.04.2010 року, видану на підставі податкових повідомлень форми «Р»№ 112 та № 113, прийнятих Київською регіональною митницею 11 грудня 2009 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 02.03.2012 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В. Кучма А.Ю.