Ухвала суду № 22240980, 01.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5549/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Данилової М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна Компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна Компанія»(далі Товариство, позивач) звернулася до суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року № 0000321660/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна Компанія»зареєстроване Згурівською районною державною адміністрацією Київської області 13 квітня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №603251 та з 14 квітня 2006 року взято на податковий облік в Згурівському відділенні Яготинської МДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2010 року Яготинською МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Українська Молочна Компанія»за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 281/1600-34099131.

В зазначеному акті відповідач посилається на акт перевірки від 17 квітня 2009 року, згідно з яким встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме, п. 8-1.3 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та пп. 5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166.

На підставі акту перевірки №281/1600-34099131 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000321660/0 від 12 травня 2010 року, яким позивача зобовязано сплатити до державного бюджету України суму в розмірі 34633,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідача, виходив з того, що операції по яким позивачем був нарахований податковий кредит, здійснювались в період до 1 січня 2009 року, а відтак норми пп. 5.8 вищевказаного Порядку до позивача застосовуватися не можуть.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, до 1 січня 2009 року ТОВ «Українська Молочна Компанія»перебувало на загальній системі оподаткування та було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 квітня 2006 року №13764722.

З 1 січня 2009 року ТОВ «Українська Молочна Компанія»перейшла на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 3 лютого 2009 року №100165202.

Відповідно до матеріалів справи, 19 квітня 2010 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість відповідно до якої було визначено: податкові зобовязання у сумі 36230,00 грн. (рядок 9 декларації з ПДВ); податковий кредит у сумі 1597,00 грн. (рядок 17 декларації з ПДВ); відємне значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4830846,00 грн. (рядок 23 декларації з ПДВ); відємне значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 4796213,00 грн. (рядок 24 декларації з ПДВ).

На момент виникнення спірних правовідносин, спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пункт 1.6. ст. 1 зазначеного Закону визначає податкове зобовязання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

За змістом пункту 1.7. ст. 1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платник податків, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення п. 8-1.3 якої вказує податковий орган, регламентовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до п. 8-1.3 ст. 8-1 Закону України №168/97-ВР, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до п. 8-1.2. ст. 8 Закону сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 81.2 цієї статті: повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей;

Колегія суддів зазначає, що обмеження встановлені ст. 8-1 Закону України №168/97-ВР, розповсюджують свою дію лише на операції виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів, починаючи з 1 січня 2009 року.

Отже, враховуючи виникнення у позивача, який перебуває на спеціальній системі оподаткування, відємного значення з податку на додану вартість за попередній період, яке за правилом абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при відсутності у попередніх податкових періодах податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (у даному випадку січня 2009 року), платник податку не може бути позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування у січні 2009 року з тієї підстави, що з січня 2009 року перейшов на спеціальний режим оподаткування як сільськогосподарське підприємство

З огляду на зміст вказаної декларації сума податкових зобовязань погашається за рахунок податкового кредиту звітного періоду та частини суми відємного значення попереднього податкового періоду, в результаті чого ТОВ «Українська Молочна Компанія»не має податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2010 року, а лише зменшує суму залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ).

Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині правомірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Київським окружним адміністративним судом 09 липня 2010 року розглянуто справу №2а-786/10/1070, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна Компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення рішення від 28 квітня 2009 року №0000162300/0. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду по справі №2а-786/10/1070 залишено без змін.

Колегії суддів, здійснили перевірку формування заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на відповідність законам, та винесли рішення по справах, якими адміністративний позов задоволено: а саме скасовано податкове повідомлення рішення від 28 квітня 2009 року №0000162300/0.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із позицією суду першої інстанції, що не потрібно повторно досліджувати обставини справи та надавати повторну правову оцінку правомірності формування суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, що була предметом розгляду в справі №2а-786/10/1070, рішення по якій набрало законної сили.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що оскаржуване в межах даної адміністративної справи податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі скасованого податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2009р. №0000162300/0.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовуютьвисновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року №00003211660/0 прийнято необґрунтовано та всупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А. Данилова М. В.