Постанова № 22240858, 20.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5019/2801/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. , судді Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. у справі № 5019/2801/11 (суддя Качур А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина"

про стягнення 119 685 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 дов.№130-13/2012 від 11.01.2012р., ОСОБА_2. дов. №140-144/2012 від 16.03.2012р.

Від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 січня 2012 р. у справі № 5019/2801/11 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства “Долина” (35223, Рівненська обл., Демидівський р-н, с.Глибока Долина, код ЄДРПОУ 30925649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) - 119000,00 грн. - основного боргу, 1,95 грн.-пені, 586,15 грн. - 3% річних, 96,90 грн. - інфляційних витрат, та 2393,70 грн.. судового збору за подання позовної заяви.

Відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство "Долина" не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення місцевого господарського суду, відмовити в задоволені позову.

Скаржник вважає зазначене рішення таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Неправильне застосування норм матеріального права полягає у наступному:

Судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 526, 625 Цивільного кодексу України як підставу для ухвалення рішення у зв'язку із тим, що відносини сторін не ґрунтуються на договорі.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії з його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Виходячи із змісту п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України свої дії сторони вчинили до досягнення згоди стосовно істотних умов договору, що виключає можливість виникнення за правочином прав та обов'язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку правочин вважається таким, що не відбувся.

Окрім цього, судом не досліджено повноваження особи, яка підписувала договір про надання послуг №РВ02/ВО/08, а саме ОСОБА_3 Договір є недійсним, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Відповідно п. 6.6.3 Статуту ТОВ «ДПЗКУ-МТС»(копія міститься в матеріалах справах) усі господарські договори (угоди) Товариства підписуються Директором та скріплюються печаткою Товариства. Згідно п.6.6.4 Статуту ТОВ «ДПЗКУ-МТС»до виключної компетенції Директора серед іншого належить представлення інтересів Товариства в державних органах і установах, підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності і організаційно-правових форм.

Згідно Виписки з Єдиного Державного реєстру юридичного осіб та фізичних осіб-підприємців (копія міститься в матеріалах справах) керівником - директором ТОВ «ДПЗКУ-МТС»є ОСОБА_4 Довідка А А №376176 з ЄДРПОУ(копія міститься в матеріалах справах) також свідчить про те, що керівником ТОВ «ДПЗКУ-МТС»є ОСОБА_4

З огляду на викладене стає зрозумілим, що ОСОБА_3. під час підписання договору про надання послуг №РВ02/ВО/08 від 16.08.2011 р. немав необхідного обсягу цивільної дієздатності, на вчинення даного правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що договір про надання послуг №РВ02/ВО/08 від 16.08.2011 р. є недійсним.

За таких обставин, прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника (відповідача) не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

16 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДПЗКУ-МТС”(далі Позивач, Виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Долина”(далі Відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг №РВ/ВО/08 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобовязується надати послуги зі збирання сільськогосподарських культур кукурудзи (далі - послуги) комбайнами виконавця (далі - техніка) на сільськогосподарських полях замовника (відповідача) територією України, а замовник (відповідач) зобовязується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг виконавця (позивача) відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору сторони домовились, що у врожайному сезоні 2011 року виконавець надасть послуги по збиранню сільськогосподарських культур в наступних обсягах: кукурудза; площа 350га; орієнтований термін початку надання послуг 15.09; орієнтований термін закінчення надання послуг 15.10; перелік техніки для надання послуг: Полісся 1218-1шт.

У відповідності до умов договору позивач надав відповідачу послуги по збиранню сільськогосподарських культур на площі 350га., на загальну суму 119000,00грн., що підтверджується: актом приймання замовником наданих послуг від виконавця від 31 жовтня 2011 року на суму 68000,00грн.; актом приймання замовником наданих послуг від виконавця №35к/ВО від 31 жовтня на суму 28900,00грн.; актом приймання замовником наданих послуг від виконавця №49к/ВО від 02 грудня 2011 року на суму 22100,00грн..

Відповідно до пункту 2.3.1 договору замовник зобовязаний своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця на підставі рахунків виконавця у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору загальна вартість по договору складає 99166,67грн., крім того ПДВ становить 19833,33грн.; загальна вартість по договору разом з ПДВ складає 119000,00грн.

Згідно пункту 4.4 договору оплата здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання “Акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця”.

Позивач виконав взяті на себе зобовязання по договору, в свою чергу відповідач не оплатив вартості наданих послуг, таким чином за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за Договором про надання послуг в сумі 119000,00грн..

08.11.2011 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу на суму 96900,00грн. в якому ТОВ “ДПЗКУ-МТС”вимагає від ПСП “Долина" негайно виконати свої зобовязання та сплатити на користь ТОВ “ДПЗКУ-МТС”борг у розмірі 96900,00грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача. Відповіді на даний лист ПСП “Долина”позивачу не надало.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідач суду не надав.

Апелянт помилково вважає рішення суду таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині недосягнення в належній формі Сторонами домовленостей по усім істотнім умовам Договору, а отже визнання його недійсним.

Договір містить всі суттєві умови для договорів такого виду, передбачені статтею 180 Господарського кодексу України та ч. 2 п. 1 статі 638, статтями 901-907 Цивільного Кодексу України.

Оскільки Договір про надання послуг є консенсуальним, для того, щоб вважати його укладеним достатньо лише згоди Сторони-акцептора. Підтвердженням досягнення такої згоди на укладення Договору з боку Апелянта по всім істотним умовам Договору є існуючий на примірнику Договору підпис уповноваженої на це особи та печатка підприємства, а також виконання умов Договору обома Сторонами, а саме: з боку Позивача - надання послуг, з боку Відповідача - приймання послуг, що підтверджуються Актами приймання Замовником наданих послуг від Виконавця.

Посилання скаржника на те, що договір є недійсним, оскільки від позивача договір підписано не уповноваженою особою, а саме ОСОБА_3. не підтверджується жодними доказами.Частиною 1 ст. 6.6.3 статуту Позивача ( в редакції від 08.06.2011р., що діяла на моментт укладення договору) передбачається право директора видавати доручення іншим особам та частиною 10 ст. 6.6.4. статуту передбачено компетенцію директора позивача на делегування своїх повноважень іншим працівникам позивача. Позивач підтверджує повноваження підписанта договору довіреністю на ОСОБА_3, що була видана в установленому законом порядку.

В установленому порядку договір недійсним не визнавався. Поняття неукладеності договору та його недійсності є взаємовиключними. Не може визнатися недійсним неукладений договір.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.3.2.1. договору у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,01% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГКУ штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок річних, втрат від інфляції, пені відповідає фактичним обтавинам справи. Відповідачем не спростований.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Долина" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. у справі № 5019/2801/11 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. у справі № 5019/2801/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5019/2801/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.