Постанова № 22240845, 14.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5004/2444/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О. суддів Гулова А.Г. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Волиньметиз" на рішення господарського суду Волинської області від 13.12.11 р. у справі № 5004/2444/11 (суддя Слободян Петро Романович )

позивач Приватне підприємство "ФБМ-Україна"

відповідач Приватне підприємство "Волиньметиз"

про стягнення 56 807,86 грн.

За участю представників:

позивача - Гай О.О. ( довіреність № 9 від 04.11.2011 р. )

відповідача - Коблюк С.В. (директор), ОСОБА_1. (довіреність № б/н від 06.12.2011р.)

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справі № 5004/2444/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Грязнов В.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. внесено зміни до складу колегії суддів, колегію суддів у справі №5004/2444/11 визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Гулова А.Г.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні 22.02.2012р. оголошувалась перерва до 14.03.2012р. до 10:00хв.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.12.2011р. у справі 5004/2444/11 задоволено позов Приватного підприємства "ФБМ-Україна" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Волиньметиз" (далі - відповідач) про стягнення 56807,86грн. та стягнуто з Приватного підприємства "Волиньметиз", (м. Луцьк, вул. Ветеранів, 7/31, код 36452752) на користь Приватного підприємства "ФБМ-Україна", (м. Київ, вул. Святошинська, 1, код 32854507) 49523,86грн. основного боргу, 3827,58грн. пені, 3456,42грн. 10% річних, 1411,50грн. судового збору. Повернуто Приватному підприємству "ФБМ-Україна", (м. Київ, вул. Святошинська, 1, код 32854507), надмірно сплачений судовий збір в розмірі 66,00грн. (платіжне доручення № 3704 від 09.11.2011р.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачені судові витрати понесені при апеляційному оскаржені рішення по справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що здійснив оплату товару поставленого за договором купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р. на загальну суму 70219,75грн. (платіжні доручення додані до апеляційної скарги). Тому апелянт вважає, що заборгованість за поставлений позивачем товар відсутня.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. №2153/12 Д-2 від 22.02.2012р.) позивач заперечив проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників скаржника, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.09.2010р. між приватним підприємством "ФБМ-Україна" (далі продавець) та приватним підприємством "Волиньметиз" (далі покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції № 7/Р (далі договір) (а.с. 9-11).

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що асортимент та кількість продукції, вказується у погоджених сторонами заявках покупця за цінами, вказаними у рахунку.

Відповідно до видаткових накладних № Ра-00596 від 22.12.2010р., № Ра-00610 від 27.12.2010р., № Ра-00007 від 14.01.2011р, № Ра-00008 від 14.01.2011р., № Ра-00022 від 27.01.2011р., № Ра-00023 від 27.01.2011р., № Ра-00036 від 02.02.2011р., № Ра-00037 від 02.02.2011р., № Ра-00038 від 02.02.2011р., № Ра-00046 від 08.02.2011р., № Ра-00047 від 08.02.2011р., № Ра-00049 від 09.02.2011р., № Ра-00067 від 24.02.2011р., № Ра-00073 від 28.02.2011р., № Ра-00085 від 10.03.2011р., № Ра-00086 від 10.03.2011р. та на підставі довіреностей № 14/01 від 14.01.2011р., № 27/01 від 27.01.2011р., №02/02 від 02.02.2011р., № 10/03 від 10.03.2011р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 49523,86грн. (а.с. 12-31).

Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що розрахунок за товар здійснюється покупцем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (який підтверджується видатковими накладними) шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті України (гривня).

У відповідності до п.11.3 договору купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р., у разі несвоєчасної сплати покупцем товару, покупець виплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з кожний день прострочки, від несплаченої суми.

Відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу №10/03 від 17.09.2010р., оплату не провів, заборгованість за поставлений товар становить 49523,86грн. (а.с. 32).

Звертаючись з позовною заявою Приватне підприємство "ФБМ-Україна" просило стягнути з Приватного підприємства "Волиньметиз" вартості неоплаченої продукції в сумі 49523,86грн., 3827,58грн. пені, 10% річних за невиконання грошового зобов"язання в сумі 3456,42грн., 1477,50грн. витрат по оплаті судового збору.

Суд першої інстанції не зобов"язував сторін провести звірку взаємних розрахунків, задоволив позов, виходячи з наданих позивачем документів в обгрунтування позовних вимог.

Враховуючи заперечення відповідача, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 22.02.2012р. оголошував перерву та зобов"язував сторони здійснити звірку взаємних розрахунків.

Позивачем надано уточнений розрахунок заборгованості до відзиву на апеляційну скаргу, який містить відомості про часткову оплату боргу згідно накладних, а саме: по видаткові накладній № Ра-00596 від 22.12.2010р. на суму 2801,63грн. Заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р. становить 46722,23грн.

Відповідач контррозрахунок заборгованості, акт звірки не подав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що господарські зобов"язання між сторонами виникли до моменту укладення договору №7/Р від 17.09.2010р.

Згідно ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що під час господарської діяльності в період з 11.08.2010р. по 10.03.2011р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 143941,98грн.. Відповідачем за вказаний період оплачено коштів на загальну суму 97219,75грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Сведбанк" про надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні не заперечив щодо виникнення господарських відносин між сторонами 11.08.2010р. (до укладення договору №7/Р від 17.09.2010р.), доказів на підтвердження виконання в повному обсязі відповідачем зобовязання щодо сплати заборгованості в сумі 46722,23грн. не надав.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи,

з огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 46722,23грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки, погоджується з твердженням позивача, викладеним у відзиві та додатковому обґрунтуванні до відзиву на апеляційну скаргу стосовно нарахування та стягнення пені з відповідача в розмірі 3611,05грн. за несвоєчасну оплату заборгованості згідно договору купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р..

Відповідно до п. 11.4 договору купівлі-продажу № 7/Р від 17.09.2010р., якщо покупець прострочив оплату товару відповідно з умовами п.6.2 договору понад 2 (два) дні продавець має право додатково стягнути з покупця 10% за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п. 11.3.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки наведені у додатковому обґрунтуванні до відзиву на апеляційну скаргу, погоджується з твердженням позивача про стягнення з відповідача 10% річних в розмірі 3223,85грн.

Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та в суді апеляційної інстанції відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2011р. у справі №5004/2444/11 прийняте з не повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а тому є підстави для його зміни.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волиньметиз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2011р. у справі №5004/2444/11 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з приватного підприємства "Волиньметиз", (м. Луцьк, вул. Ветеранів, 7/31, код 36452752) в користь приватного підприємства "ФБМ-Україна", (м. Київ, вул. Святошинська, 1, код 32854507) 46722,23грн. основного боргу, 3611,05грн. пені, 3223,85грн. 10% річних, 1411,50грн. судового збору."

В решті рішення залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №5004/2444/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Гулова А.Г.