Постанова № 22240842, 14.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5019/2686/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Юрчук М.І. , судді Василишин А.Р. при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Піскунова Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи - підприємства ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 11.01.12 р. у справі № 5019/2686/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна"

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 33 843 грн. 81 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.01.2012 року у справі №5019/2686/11 (суддя Крейбух О.Г.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДПД України», Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення в сумі 33 843 грн. 81 коп. задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" (вул.Промислова, буд.5, м.Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, іден.код 35325422) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 33018, іден.номер НОМЕР_1) збитки, завдані втратою вантажу за договором про надання послуг з доставки відправлень, у сумі 598 грн. 90 коп., судовий збір у сумі 24 грн. 70 коп. В позові про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" 33244,91 грн. збитків, завданих втратою вантажу за договором про надання послуг з доставки відправлень, та в позові до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 11.01.2012 року у справі №5019/2686/11 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.01.2012 року у справі №5019/2686/11 змінити, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДПД України»збитків, завданих втратою вантажу за договором про надання послуг з доставки відправлень, у сумі 33843 грн. 81 коп., задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на ту обставину, що при визначенні розміру збитків суд першої інстанції зазначив , що у вантажних квитанціях №18010000231771 від 16.12.2010 року, №18010000231539 від 28.12.2010 року та №18010000231395 від 05.01.2011 року клієнтом ФОП ОСОБА_3 не заявлялась вартість відправлень, а тому до розрахунку завданих втратою вантажу збитків не може застосовуватися п.5.12.1 Договору, відтак, вартість втраченого відправлення не може підтверджуватися поданими позивачем видатковими накладними №2-00000016 від 05.01.2011 року на суму 12052,15 грн., №2-00000693 від 28.12.2010 року на суму 18825,26 грн. та №2-00000601 від 16.12.2010 року на суму 2966,40 грн. Вказане трактування суду є незаконним та суперечить нормам ст..ст.314 ГК України, 914 ЦК України та пунктам 133, 136 Статуту автомобільного транспорту України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у даній справі апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представник Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" Піскунова Л.М. в судове засідання зявилася та заперечила проти доводів апеляційної скарги, а також надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 11.01.12 р. у справі №5019/2686/11 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції, 14.03.2012 року представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5019/2686/11 від 14.02.2012 року явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2010 року між приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» (надалі виконавець, відповідач-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі клієнт, позивач) укладено Договір № 25-036/10 про надання послуг з доставки відправлень (далі Договір), відповідно до якого виконавець зобовязується надавати послуги з організації та забезпечення доставки відправлень клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана у вантажній квитанції/РПП, та у відповідності до Умов доставки виконавця (надалі Умови доставки), викладених у Додатку № 1, що є невідємною частиною даного договору, та чинного законодавства України, а клієнт зобовязується сплачувати за доставку відправлень встановлену плату у відповідності з тарифами виконавця. Договір підписано сторонами та скріплено печатками /а.с.14-20/.

Вантажна квитанція транспортний документ, за яким здійснюється доставка відправлення, та яка належним чином оформлена за формою, встановленою виконавцем (п.2.2 Договору).

Реєстр кінцевої доставки (РКД) документ, в якому фіксується факт прийому вантажу/відправлення вантажоодержувачем (п.2.3 Договору).

Вантажне місце є складовою відправлення. Вантажним місцем вважається одна упаковка вантажу, яка може бути самостійно переміщена без порушення цілісності упаковки. Вантажним місцем можуть бути ящики/коробки, а також документи, упаковані в пакети/конверти належним чином (п.2.5 Договору).

Пунктами 3.1.1, 3.1.2 Договору передбачено, що виконавець зобовязується організовувати та забезпечувати доставку відправлення у відповідності до Умов доставки та чинного законодавства України. Забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому відправлення до доставки до моменту передачі відправлення одержувачу за адресою, що вказана у вантажній квитанції/РПП.

Відповідно до п.7.5 Умов доставки, факт прийому відправлення оформлюється вантажною квитанцією/РПП. Відправлення приймається до перевезення згідно загальної кількості вказаних у вантажній квитанції/реєстрі вантажних місць. У випадку невідповідності даних у вантажній квитанції/РПП з фактичною кількістю відвантажених місць, у вантажній квитанції/РПП ставиться позначка з інформацією про фактичну кількість відвантажених місць. Вантажна квитанція/РПП підписується обома сторонами.

Згідно з п.7.6 Умов доставки, виконавець має право перевірити заявлену клієнтом фізичну та обємну вагу відправлення, яка вказана у вантажній квитанції/РПП, в приміщенні виконавця. Якщо під час перевірки ваги визначається розбіжність між вагою, що вказана у вантажній квитанції/РПП, та результатом перевірки, за основу розрахунку вартості доставки береться вага, яка була встановлена під час перевірки виконавцем.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (част.1 ст.908 ЦК України).

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Тобто укладений між ПрАТ «ДПД Україна» та ФОП ОСОБА_3 договір № 25-036/10 від 01.10.2010р. про надання послуг з доставки відправлень фактично є договором перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до умов Договору відповідачем-1 ПрАТ “ДПД Україна” було прийнято від позивача ФОП ОСОБА_3 наступні відправлення:

- по вантажній квитанції № 18010000231771 від 16.12.2010р. відправлення у кількості 42 коробки, одержувач ОСОБА_6, місце доставки м.Дніпропетровськ, вид послуги MAX, термінал-термінал /а.с.23/;

- по вантажній квитанції № 18010000231539 від 28.12.2010р. відправлення у кількості 189 коробки, одержувач ОСОБА_7, місце доставки м.Дніпропетровськ, вид послуги DPD MAX, термінал-термінал /а.с.27/;

- по вантажній квитанції № 18010000231395 від 05.01.2011р. відправлення у кількості 195 коробки, одержувач ОСОБА_7, місце доставки м.Дніпропетровськ, вид послуги DPD MAX, термінал-двері /а.с.29/.

Пунктом 7.9 Умов доставки передбачено, що отримання відправлення підтверджується для фізичної особи підписом (з розшифровкою) одержувача у вантажній квитанції/РКД або листі доставок з наданням документа, підтверджуючого особу, номер якого вказується у вантажній квитанції/РКД або листі доставок.

Відповідно до реєстрів видачі вантажу № 56-0002657 від 21.12.2010р., № 56-0000005 від 05.01.2011р. та № 56-0000023 від 10.01.2011р. весь вантаж для одержувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримано ОСОБА_8, що підтверджується і наданими останнім поясненнями від 07.06.2011р. /а.с.26, 32, 33, 75/.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2011 року підприємець ОСОБА_6 листом № 08/02-1 повідомила підприємця ОСОБА_3 про неотримання вантажу, відправленого на її імя курєрською службою доставки АТ «ДПД Україна», вантажна квитанція № 18010000231771 від 16.12.2010р. /а.с.25/.

08 лютого 2011 року підприємець ОСОБА_7 листом повідомив підприємця ОСОБА_3 про неотримання вантажу, відправленого на його імя курєрською службою доставки АТ «ДПД Україна», вантажні квитанції № 18010000231539 від 28.12.2010р. та 18010000231395 від 05.01.2011р./а.с.31/.

Матеріали справи свідчать, що 14 квітня 2011 року ФОП ОСОБА_3 направлено ПрАТ «ДПД Україна» претензії про відшкодування збитків у вигляді вартості пошкодженого вантажу на загальну суму 33843,81 грн., а саме:

- претензія № 1 на суму 12052,15 грн. вартості пошкодженого (втраченого) товару одержувачу ОСОБА_7, вантажна квитанція № 18010000231395 від 05.01.2011р., згідно до видаткової накладної № 2-00000016 від 05.01.2011р. /а.с.76/;

- претензія № 2 на суму 18825,26 грн. вартості пошкодженого (втраченого) товару одержувачу ОСОБА_7, вантажна квитанція № 18010000231539 від 28.12.2010р., згідно до видаткової накладної № 2-00000693 від 28.12.2010р. /а.с.85/;

- претензія № 3 на суму 2966,40 грн. вартості пошкодженого (втраченого) товару одержувачу ОСОБА_6, вантажна квитанція № 18010000231771 від 16.12.2010р., згідно до видаткової накладної № 2-00000601 від 16.12.2010р. /а.с.94/.

ПрАТ «ДПД Україна» у відповідях на зазначені претензії суму заявлених збитків не визнало і не сплатило, по скільки вважає, що вантаж доставлений одержувачам належним чином у відповідності до умов Договору /а.с.34-39/.

Відтак, несплата Приватним акціонерним товариством "ДПД Україна" суми понесених збитків слугувала підставою для звернення позивача з позовом до суду про їх стягнення.

За правилами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.7.1 Умов доставки, виконавець не приймає до перевезення відправлення з перерахуванням внутрішніх вкладень та складанням опису, а також не підписує опис внутрішніх вкладень до вантажної квитанції/РПП або іншим документам клієнта.

Пунктом 5.12.1 Договору ФОП ОСОБА_3 (клієнт) та ПрАТ «ДПД Україна» (виконавець) погодили розмір відповідальності виконавця за втрату відправлення під час надання послуг DPD MAX за цим договором у межах вартості заявленої у вантажній квитанції/РПП, за умови відшкодування клієнтом витрат на страхування, що здійснене виконавцем згідно із п.3.1.7 цього договору, при цьому вміст відправлення переходить у власність виконавця. Розмір витрат на страхування узгоджується сторонами у додатках до договору. Сторони погодились, що вартість втраченого відправлення підтверджується клієнтом одним з наступних документів: договором, документом про оплату, рахунком-фактурою, вантажною митною декларацією.

Пункт 5.12.1 Договору кореспондується з п.п.46, 136 Статуту автомобільного транспорту.

Як вбачається із вантажних квитанцій № 18010000231771 від 16.12.2010р., № 18010000231539 від 28.12.2010р. та № 18010000231395 від 05.01.2011р. клієнтом ФОП ОСОБА_3 не заявлялася вартість відправлень, а тому до розрахунку завданих втратою вантажу збитків не може застосовуватися п.5.12.1 Договору, відтак, вартість втраченого відправлення не може підтверджуватися поданими позивачем видатковими накладними № 2-00000016 від 05.01.2011р. на суму 12052,15 грн., № 2-00000693 від 28.12.2010р. на суму 18825,26 грн. та № 2-00000601 від 16.12.2010р. на суму 2966,40 грн. /а.с.23, 27, 29/.

За змістом п.5.12.2 Договору, якщо клієнт не зазначив вартість вмісту відправлення у вантажній квитанції, то у разі втрати відправлення під час надання послуг DPD MAX збитки відшкодовуються, виходячи із розрахунку 0,50 грн. за 1 кілограм втраченого відправлення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у відповідності до п.7.6 Умов доставки, виконавець має право перевірити заявлену клієнтом фізичну та обємну вагу відправлення, яка вказана у вантажній квитанції/РПП, в приміщенні виконавця.

Відповідно до бухгалтерської довідки ПрАТ «ДПД Україна» від 10.01.2012р. № 6, за даними операційної системи «ДПД-Сток» фактична вага відправлень ФОП ОСОБА_3 складала:

по вантажній квитанції № 18010000231771 від 16.12.2010р. - 110,50 кг;

по вантажній квитанції № 18010000231539 від 28.12.2010р. 622,55 кг;

по вантажній квитанції № 18010000231395 від 05.01.2011р. 464,75 кг /а.с.128/.

Тобто загальна фактична вага відправлень ФОП ОСОБА_3, які не були доставлені одержувачам ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, становить 1197,8 кг. Відповідно, розмір завданих збитків, виходячи з п.5.12.2 Договору, складає 598,90 грн.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" збитків, завданих втратою вантажу, у сумі 598,90 грн. на підставі ст.ст.22, 526, 610, 611, 920, ЦК України, п.5.12.2 Договору № 25-036/10 про надання послуг з доставки відправлень від 01.10.2010р.

Щодо вимог до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 300,00 грн. основного боргу за договором поруки № 11 від 01.10.2010р.

Як свідчать матеріали справи, 01 жовтня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (кредитор, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № 11, відповідно до якого поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобовязань приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» (боржник), що виникли в результаті укладення боржником та кредитором Договору № 25-036/10 про надання послуг з доставки відправлень від 01.10.2010р. /а.с.21-22/.

Пуктом 1.2 Договору поруки передбачено, що обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобовязань - 300,00 грн.

За правилами статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до част.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно з п.6.1 Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01 жовтня 2011 року.

Відтак, порука, встановлена Договором поруки № 11 від 01.10.2010р., припинилася 01.10.2011р., тобто кредитор ФОП ОСОБА_3 втратив право вимоги до поручителя ФОП ОСОБА_4, а тому в позові до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 300,00 грн. основного боргу слід відмовити.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 11.01.2012 року у справі №5019/2686/11 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №5019/2686/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.