Постанова № 22240784, 19.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" березня 2012 р. Справа № 5004/2040/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідачів:

ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2

Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Волинської області від 21.12.11р.

у справі №5004/2040/11 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Ратнівської селищної ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства

про визнання недійсним договору оренди від 10.05.2003 р., усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.12.2011р. у справі №5004/2040/11 позов Ратнівської селищної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання недійсним договору оренди від 10.05.2003 р., усунення перешкод у користуванні майном задоволено повністю. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди частини приміщення готелю “Прип'ять” площею 34,5 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1. Усунено перешкоди у здійсненні права користування Ратнівською селищною радою частиною приміщення готелю “Прип'ять” площею 34,5 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього приватного підприємця ОСОБА_1. Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 на користь Ратнівської селищної ради 85 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Ратнівської селищної ради 85 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті вказаного вище рішення, місцевий суд виходив з того, що 10.05.2003 року між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства в особі начальника ОСОБА_3 як орендодавцем і підприємцем ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди, згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину приміщення першого поверху готелю “Прип'ять” площею 34,5 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Ратнівського ВУЖКГ.

Рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради № 164 від 27.07.2006 року вирішено оформити право власності на готель “Прип'ять”, який розташований по АДРЕСА_1 за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

На підставі рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради №164 від 27.07.2006 р. 30.08.2007 року Ратнівською селищною радою було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії АСВ НОМЕР_1, відповідно до якого готель “Прип'ять” площею 533,1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за територіальною громадою смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради в КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, що засвідчується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15811785 від 05.09.2007 року.

Місцевий суд звертає увагу, що та обставина, що право власності на готель “Прип'ять”, який розташований по АДРЕСА_1, було оформлено за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради лише у 2007 році не позбавляє цього майна статусу майна комунальної власності станом на час укладення договору оренди, оскільки протилежного не доведено.

При вирішенні спірних правовідносин, місцевим судом було враховано, що Договір оренди від 10.05.2003р. не відповідає положенням ч. 5 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 року N 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”, оскільки приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 передано відповідачем-2 в оренду відповідачу-1 не органом місцевого самоврядування Ратнівською селищною радою, а Ратнівським ВУЖКГ, який, як зазначено в п.1.1. договору, є балансоутримувачем цього майна.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Суд першої інстанції зазначає, що сама та обставина, що розділом “Майно підприємства” Статуту Ратнівського ВУЖКГ, затвердженого рішенням виконкому селищної ради, протокол №2 від 21.09.1999р., яким передбачено право повного господарського відання, не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність передачі відповідачем 2 майна в оренду, оскільки відсутні докази передачі майна у повне господарське відання відповідача-2.

Враховуючи вказане, місцевий суд дійшов до висновку, що у відповідача-2 не було правових підстав для укладення договору оренди від 10.05.2003р. та передачі нежитлового приміщення площею 34,5 кв. м. відповідачу-1, а тому вимога позивача про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 10.05.2003 року, укладеного між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства та підприємцем ОСОБА_1, підлягає до задоволення.

Окрім цього, місцевий суд звертає увагу, що оспорюваний договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування майном на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки використання майна (оренда приміщення) - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав, за яких оспорюваний договір слід визнати недійсним та виселити ФОП ОСОБА_1 із займаного приміщення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - фізична особа-підприємець

ОСОБА_1 звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21 грудня 2011 року у справі №5004/2040/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.

Господарським судом Волинської області не прийнято до уваги той факт, що вже розглядалась справа №06/35-12 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ратнівської селищної ради, Ратнівської селищної ради, Ратнівського ВУЖКГ, Ратнівської районної державної адміністрації, Ратнівської районної ради, Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Регіональне відділення ФДМ України у Волинській області; Мале приватне підприємство "Світоч" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради від 27.07.2006р., визнання недійсним свідоцтва на право власності та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Обставини та факти, встановлені у справі №06/35-12, суд першої інстанції повинен був покласти в основу оскаржуваного рішення.

Скаржник також звертає увагу, що згідно з рішенням виконкому Ратнівської районної ради №171 від 16 липня 1968 року слідує, що акт від 12 червня 1968 року державної прийомки готелю в АДРЕСА_1 затверджено. Тобто, з липня 1968 року готель "Прип'ять" перебуває на балансі на умовах повного господарського відання у Ратнівському ВУЖКГ.

Порядок безкоштовної передачі державного майна визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 р. № 940 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель і споруд" і аналогічною постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель і споруд", які діяли під час експлуатації готелю і втратили чинність 26 червня 1996р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 678 “Про порядок передачі державного майна”, яка в свою чергу втратила чинність 21 вересня 1998 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1482 “Про порядок передачі державного майна”.

За приписами вищевказаних нормативно-правових актів передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами іншим державним органам проводиться з дотримання процедур, встановлених відповідними актами.

Скаржник наголошує на тому, що територіальній громаді селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради приміщення готелю "Прип'ять" державою або іншими суб'єктами не передавалось, будівництво готелю та введення в експлуатацію територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради не здійснювалось, докази придбання приміщення готелю "Прип'ять" у інший законний спосіб територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради відсутні.

Тому, як зазначає апелянт, ні вищевказані обставини, ані норми законодавства не визначають та не встановлюють підстав оформлення акту приймання-передачі готелю "Прип'ять" від позивача до Ратнівського ВУЖКГ на праві повного господарського відання, так як станом на 10 травня 2003 року приміщення готелю "Прип'ять" не було передано у власність територіальній громаді селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Поряд з тим, відповідач звертає увагу, що укладенню договору оренди спірного приміщення передувало рішення Ратнівської селищної ради від 12.12.2002р. №51 "Про дозвіл на відкриття торгової точки в орендованому приміщенні готелю "Прип'ять", яким надано дозвіл підприємцю на відкриття торгової точки в орендованому приміщенні готель "Прип'ять" для торгівлі ювелірними виробами.

1 жовтня 2003 року підприємцем укладений з Ратнівською селищною радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 15 кв. м. для обслуговування реконструйованої під магазин частини готелю на виконання висновку Ратнівського районного відділу земельних ресурсів від 20 травня 2003 року. Даний факт проігноровано судом першої інстанції.

Підсумовуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

На момент укладення оспорюваного договору оренди готель "Прип'ять", що розташований в АДРЕСА_1, належав територіальній громаді смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради.

Згідно ст. 31 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 року, який був чинним на час укладення оспорюваного договору оренди, до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно - територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Згідно положень ст. 29 цього ж закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад

Позивач вказує, що згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Зважаючи на наведене, позивач наголошує на тому, що підставою для укладення договору про передачу в оренду комунального майна Ратнівським ВУЖКГ обов'язково мало бути відповідне рішення Ратнівської селищної ради. Оскільки, будь - якого рішення про передачу в оренду ФОП ОСОБА_1 частини приміщення готелю "Прип'ять" площею 34,5 кв. м. Ратнівською селищною радою та її виконавчим комітетом не приймалося, докази чого знаходяться в матеріалах справи, існують правові підстави для визнання його недійсним в судовому порядку.

Також позивач зважає на те, що згідно положень статуту Ратнівського ВУЖКГ, на які посилається апелянт, майно підприємства знаходиться в повному господарському віданні, підприємство має право передавати іншим підприємствам, організаціям та установам майно, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування.

Відповідно до абз. другого п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що Ратнівське ВУЖКГ є господарським товариством, проте вказане положення постанови Пленуму Верховного Суду України може бути по аналогії застосоване до даної ситуації.

Таким чином, як стверджує позивач, зазначене в статуті Ратнівського ВУЖКГ положення про право на свій розсуд надавати в оренду комунальне майно не підлягає до застосування, оскільки суперечить наведеним вище нормам законодавства.

Окрім того, позивач звертає увагу, що рішення Ратнівської районної ради №63 від 28.10.1994 року про реєстрацію статуту Ратнівського ВУЖКГ, на яке посилається відповідач, не є по своїй суті рішенням про надання права Ратнівському ВУЖКГ передавати в оренду комунальне майно, що належить останньому на праві повного господарського відання. Дане рішення свідчить тільки про здійснення державної реєстрації юридичної особи та її установчих документів органом місцевого самоврядування, проте не надає жодних повноважень на здачу в оренду конкретно визначеного майна у вигляді частини приміщення готелю "Прип'ять".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В ч. 3 цієї ж статті зазначається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на вказане вище, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є цілком законним, винесене за повного з'ясування всіх обставин справи, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

19 березня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник та його представник підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважають, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахують, що рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011р. у справі №5004/2040/11 слід скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача - Ратнівської селищної радив та одного із відповідачів - Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 55-57), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та одного з відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2003 року між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства в особі начальника ОСОБА_3 як орендодавцем і підприємцем ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди (Т.1 а.с. 7-12, далі по тексту - Договір), згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину приміщення першого поверху готелю “Прип'ять” площею 34,5 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Ратнівського ВУЖКГ.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3., 7.1. договору майно здається в оренду з метою використання під магазин.

Строк дії договору оренди - 5 років, з 10.05.2003р. по 10.05.2008 року.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав, за яких оспорюваний договір слід визнати недійсним, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Рішенням виконавчого комітету Ратнівської селищної ради №164 від 27.07.2006 року (Т.1 а.с. 13) вирішено оформити право власності на готель “Прип'ять”, який розташований по АДРЕСА_1 за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради. Вказане рішення судом недійсним не визнавалось.

30.08.2007 року Ратнівською селищною радою було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії АСВ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 14), відповідно до якого готель “Прип'ять” площею 533,1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради на праві комунальної форми власності.

Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за територіальною громадою смт. Ратне в особі Ратнівської селищної ради в КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, що засвідчується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15811785 від 05.09.2007 року (Т.1 а.с. 15).

Таким чином, власником об'єкта нерухомого майна, що є предметом договору оренди від 10.05.2003 року, є Ратнівська селищна рада.

Розглядаючи спірні правовідносини, апеляційний господарський суд приймає до уваги нступні провоположення діючого законодавства.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди 10.05.2003 року.

З 1.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003р.

Відповідно до п.4 його Прикінцевих та перехідних положень, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вказані правовідносини продовжують існувати і після набрання цим Кодексом чинності.

У відповідності до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Згідно частин 1, 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 “а” ч. 1 ст. 29 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність; дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Оспорюваний договір оренди не відповідає наведеним вище положенням діючого законодавства. Оскільки приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 передано відповідачем-2 в оренду відповідачу-1 не органом місцевого самоврядування Ратнівською селищною радою, а Ратнівським ВУЖКГ, який, як зазначено в п.1.1. договору, є балансоутримувачем цього майна.

Разом з тим, позивачем Ратнівською селищною радою та відповідачем - 2 Ратнівським ВУЖКГ не було подано жодних доказів, які б засвідчували, що Ратнівському ВУЖКГ було передано у повне господарське відання нерухоме майна, що передавалось за договором оренди від 10.05.2003р.

Таким чином, та обставина, що розділом “Майно підприємства” Статуту Ратнівського ВУЖКГ, затвердженого рішенням виконкому селищної ради, протокол №2 від 21.09.1999р., передбачено право повного господарського відання, не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність передачі відповідачем 2 майна в оренду, оскільки відсутні докази передачі майна у повне господарське відання відповідача-2.

Враховуючи встановлені обставини справи, у відповідача-2 не було правових підстав для укладення договору оренди від 10.05.2003р. та передачі нежитлового приміщення площею 34,5 кв. м. відповідачу-1, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 10.05.2003 року, укладеного між Ратнівським управлінням житлово-комунального господарства та підприємцем ОСОБА_1, підлягає до задоволення.

Договір оренди від 10.05.2003 року може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування майном на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки використання майна (оренда приміщення) - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Разом з тим, спростовуються доводи відповідача-1 про те, що з липня 1968 року готель “Прип'ять” перебуває на балансі на умовах повного господарського відання у Ратнівського ВУЖКГ, оскільки рішенням виконкому Ратнівської районної ради № 171 від 16.07.1968 року затверджено акт від 12.06.1968 року державної прийомки готелю в смт. Ратне по вул. Леніна (наразі - Центральна) № 15, а згідно з актом забудовником готелю був комбінат побутових підприємств, правонаступником якого є Ратнівське ВУЖКГ.

Відповідачем-1 додано до матеріалів справи архівну копію рішення виконкому Ратнівської районної ради № 171 від 16.07.1968 року, яким затверджено акт від 12.06.1968 року державної прийомки готелю в смт. Ратне по вул. Леніна (нині - Центральна) № 15 (а.с.37, т.2). Як вказано в примітці цього рішення, акт державної прийомки готелю по АДРЕСА_1 відсутній.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що забудовником готелю був комбінат побутових підприємств, а його правонаступником є Ратнівське ВУЖКГ.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії АСВ НОМЕР_1 від 30.08.2007р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15811785 від 05.09.2007 року власником готелю “Прип'ять” площею 533,1 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1, є територіальна громада селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради, форма власності комунальна.

Актом №1 від 25.03.2010 року (а.с.21, т.1), складеним за підписами головного бухгалтера селищної ради ОСОБА_5, інженера-землевпорядника селищної ради ОСОБА_6, головного інженера ВУЖКГ ОСОБА_8, головного бухгалтера ВУЖКГ ОСОБА_7, підтверджується, що станом на 25.03.2010 року приміщення готелю “Припять” площею 34,5 кв. м., що розташоване в АДРЕСА_1 відповідачем-1 не було звільнено.

Доказів звільнення відповідачем-1 нежитлового приміщення площею 34,5 кв. м. станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не подано.

За змістом ч. 2 ст. 202 ГК України визнання господарського зобовязання недійсним за рішенням суду є однією з підстав (умов) його припинення.

Відповідно до статті 391 ЦК України, на яку посилається позивач на обґрунтування вимоги про усунення порушень прав власника, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про задоволення позовної вимоги позивача в частині усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки останні не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать наведеним вище положення чинного законодавства.

Зокрема, твердження апелянта з приводу того, що на момент укладення оспорюваного договору оренди (станом на 10.05.2003 року) право власності на спірне майно не було оформлене за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради, а тому повноправним власником спірного майна не може вважатися Ратнівська селищна рада, не є обгрунтованими та доведеними належним чином. Так як протилежного відповідними доказами не доведено. Окрім того, рішення виконавчого комітету Ратнівської селищної ради № 164 від 27.07.2006 року, яким вирішено оформити право власності на готель “Прип'ять”, який розташований по АДРЕСА_1 за територіальною громадою селища Ратне в особі Ратнівської селищної ради, предметом позовних вимог не виступало, судом недійсним не визнавалось.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Ратнівської селищної ради є обгрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а тому підлягають до задоволення.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2011р. у справі №5004/2040/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №5004/2040/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В. 1578/12