Постанова № 22240679, 19.03.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 року Справа № 5023/9953/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. № 57 від 26.01.2012 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного проектно - вишукувального та науково - дослідного інституту "Укренергомережпроект" (вх. № 609Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "12" січня 2012 року по справі №5023/9953/11

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система", м.Сімферополь

до Державного проектно - вишукувального та науково - дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків

про стягнення 24495,76 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог неустойки у розмірі 20868,28 грн. та судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 січня 2012 року (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного проектно вишукувального та науково дослідного інституту "Укренергомережпроект" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система" неустойку в загальному розмірі 20868,28 грн. та судовий збір у розмірі 1411,50 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2012 року у справі № 5023/9953/11, також відповідач просить стягнути з позивача держмито у розмірі 1609,50 грн.

Відповідач в судове засідання 13.03.2012 року не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

06.03.2012 року відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прийняти участь в призначеному судовому засіданні через зайнятість у розгляді справи в Харківському окружному адміністративному суді.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обовязком сторони. До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідач не був обмежений процесуальним колом осіб, які можуть представляти його інтереси у судах. Крім того, відповідач на власний розсуд надав перевагу участі свого представника в судовому процесі в Харківському окружному адміністративному суді, чим позбавив себе права брати участь в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду при розгляді поданої ним апеляційної скарги.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.03.2012 року за відсутності представника відповідача та наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія судів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державним проектно - вишукувальним та науково - дослідним інститутом "Укренергомережпроект" було укладено договір № 28-11 на створення науково технічної продукції (виконання робіт) від 24 травня 2011 року (аркуші справи 120-123 том 1).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору замовник (позивач у справі) доручає, а виконавець (відповідач у справі) зобовязується виконати роботу, згідно з Технічним завданням на виконання робочого проекту: «Розробка проекту заміни автотрансформатора АТ-3. ПС 220 кВ Феодосійська», а замовник зобовязується прийняти виконану роботу та оплатити її (пункт 1.1. договору).

Пунктом 5.2.1 договору обумовлено, що позивач зобовязаний надати відповідачу Технічне завдання - вихідні дані на виготовлення науково-технічної продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач отримав вищезазначене Технічне завдання, яке є невідємною частиною договору додатком № 1, під час підписання договору 24.05.2011 року.

Договором передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця попередньої оплати у розмірі 30% від вартості етапу виконання робіт (пункт 2.2 договору).

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на такому.

У відповідності до пункту 1.3 додатку термін виконання роботи складає 2 (два) місяці згідно календарного плану (додаток № 3).

Додатком № 3 до вищевказаного договору встановлено, що після надходження авансу та отримання вихідних даних відповідач зобовязаний виконати роботи протягом двох місяців.

За висновком суду першої інстанції позивач за вказаним договором свої зобовязання виконав належним чином, а саме перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 30% від вартості етапу виконання робіт та згідно з календарним планом, що підтверджується платіжним дорученням № 1804 від 15.06.2011 року (аркуш справи 16 том 1).

Відтак, відповідач повинен був виконати роботи за вищевказаним договором в строк до 15.08.2011 року.

Із змісту претензії від 26.09.2011 року, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що позивач повідомляв відповідача про нарахування неустойки та пропонував останньому перерахувати відповідну суму на рахунок позивача (аркуш справи 17 том 1).

Однак, отримана відповідачем 04.10.2011 року (аркуш справи 18 том 1) претензія була залишена останнім без відповіді.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідач в свою чергу фактично виконав роботи 24.10.2011 року про що були складені та підписані відповідні акти.

У звязку з чим прострочення виконання зобовязання складає 70 днів (з 16.08.2011 року по 24.10.2011 року).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що за порушення термінів виконання робіт виконавець сплачує замовникові пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від вартості невиконаних робіт по договору.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем постійно змінювались вимоги до виконуваних робіт та корегувались вихідні дані, а тому, наявність таких суперечностей та додаткових обсягів до проектованих робіт, як стверджує відповідач призвели до збільшення обсягів робіт та їх тривалості.

З цього питання колегія вважає за необхідне вказати наступне.

У разі зміни технічного завдання позивачем, якщо така зміна істотним образом впливала б на строки виконання робіт, відповідач мав можливості продовжити строк їх виконання, зокрема шляхом укладання додаткової угоди на продовження строку, однак цього зроблено не було.

Відповідачем також не доведено зміни умов технічного завдання на виконання проектних робіт з боку позивача, а відповідно і підстав для зміни або продовження строків виконання договірних зобовязань.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення коштів в сумі 20868,28 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи докази.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належних доказів обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Державного проектно - вишукувального та науково - дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 січня 2012 року по справі № 5023/9953/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 16 березня 2012 року.