Постанова № 22240405, 28.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р.Справа № 5/19

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання Підгурський Д.Л.

за участю ліквідатора боржника ОСОБА_1

та представників:

від прокуратури не зявився, належним чином повідомлений,

від ЗАТ „Південбудтранс” Лопушанський В.М.

від ПП ВКФ „Азалія” Бєлік С.В.

від УПФУ - не зявився, належним чином повідомлений,

від Южноукраїнської ОДПІ - не зявився, належним чином повідомлений,

від ВАТ „Атомсервіс” - не зявився, належним чином повідомлений,

від Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - не зявився, належним чином повідомлений,

від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Южноукраїнськ - не зявився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія”

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2012р.

за заявою Закритого акціонерне товариство „Південбудтранс”

до боржника Акціонерного товариства відкритого типу „Южноукраїнський домобудівний комбінат”

у справі № 5/19

кредитори:

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма „Азалія”

Управління Пенсійного фонду України

Южноукраїнська обєднана Державна податкова інспекція

Відкрите акціонерне товариство „Атомсервіс”

Прокурор м. Южноукраїнська в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Южноукраїнськ

за участю ліквідатора боржника: ОСОБА_1

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2003р. за заявою кредитора Закритого акціонерного товариства “Південбудтранс” порушено провадження у справі № 5/19 про банкрутство боржника Акціонерного товариства відкритого типу “Южноукраїнський домобудівний комбінат” (далі АТВТ „ЮДБК”).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2008р. (т.7, а.с.53) розпорядником майна АТВТ „ЮДБК” призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008р. (т.8, а.с.107) АТВТ „ЮДБК” визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2009р. (т.10, а.с.117) строк ліквідаційної процедури продовжено на шість місяців, до 10.12.2009р.

06.10.2009р. до місцевого господарського суду надійшла скарга Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія” від 29.09.2009р. на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (т.19, а.с.9), відповідно до якої останнє просило:

- визнати неправомірними бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 з ухилення від скликання загальних зборів, з метою переобрання комітету кредиторів з числа кредиторів, вимоги яких не погашені,

- зобов'язати арбітражного керуючого ОСОБА_1 скликати загальні збори кредиторів АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” з числа кредиторів, вимоги яких не погашені, з метою переобрання комітету кредиторів та зобов'язати арбітражного керуючого ОСОБА_1 внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, щодо вимог кредиторів, які погашені, згідно довідки від 13.07.2007р. та подання прокурора від 23.01.2007р.

Обґрунтовуючи вказану скаргу ПП ВКФ „Азалія” зазначає, що в процесі провадження у справі про банкрутство АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” було погашено грошові вимоги кредиторів, які входять до комітету кредиторів останнього, а тому такі кредитори не можуть брати участь у справі про банкрутство, тобто скаржник вважає, що арбітражний керуючий зобов'язаний скликати загальні збори кредиторів з метою переобрання комітету кредиторів з числа кредиторів, вимоги яких не погашені та внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

21.07.2011р. до місцевого господарського суду надійшла скарга Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія” №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (т.28, а.с.2), відповідно до якої останнє, з урахуванням уточнень від 06.02.2012р. (т.33, а.с.53), просило:

1) визнати неправомірними наступні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1:

- ухилення від скликання загальних зборів кредиторів;

- ухилення від вжиття заходів щодо припинення повноважень кредиторів, вимоги яких погашені;

- знищення первинних бухгалтерських документів АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”;

- привласнення документації ПП ВКФ „Азалія”;

- знищення цілісного майнового комплексу Заводу крупно-панельного домобудівництва АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”;

- продаж майна цілісного майнового комплексу АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” на металобрухт без відповідного рішення комітету кредиторів про ліквідацію цілісного майнового комплексу та виведення з експлуатації майна;

- продаж майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”, що знаходиться під арештом;

- укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна без нотаріального посвідчення та державної реєстрації;

- відчуження майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” після закінчення повноважень ліквідатора, без відповідного подовження повноважень ліквідатора судом;

- продаж майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” на аукціоні з одним учасником;

- продаж нерухомого майна без проведення незалежної оцінки, опублікування оголошення про продаж;

- привласнення грошових коштів АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” у сумі 452746,44 грн.;

- порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, шляхом перерахування ЗАТ „Південбудтранс” 200000,00 грн.;

- змова з головою комітету кредиторів ЗАТ „Південбудтранс” з метою продажу Бази відділу головного механіка за наднизькою ціною 400000,00 грн.;

- порушення умов утилізації джерел радіоактивного випромінювання;

- розтрата майна, яке належить ВАТ „Юженергобуд”;

- подвійний продаж майна;

- відкриття нелегального цеху з виготовлення корпусів човнів;

- знищення майна ДП „НАЕК „Енергоатом” ВП „Южноукраїнська АЕС”;

- умисне ухилення від стягнення дебіторської заборгованості;

- ухилення від подання кредиторських вимог до ВАТ „Юженергобуд”;

у- мисне невиконання рішень суду.

2) зобовязати ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” ОСОБА_1 надати звіт про діяльність ліквідатора за період з 10.06.2008р. по 06.02.2012р., до якого надати оригінали договорів купівлі-продажу майна, протоколи публічних торгів, акти приймання-передачі майна, заявки на участь в аукціонах, докази опублікування оголошень про публічні торги, незалежну оцінку майна, розшифровку руху коштів з відміткою банку, інформацію про витрачання коштів, отриманих від реалізації майна боржника;

3) призначити судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизу стану кредиторських вимог: ВАТ „Атомсервіс”, ЗАТ „Південбудтранс”, УПФУ в м. Южноукраїнську та Южноукраїнської ОДПІ;

4) застосувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони арбітражному керуючому ОСОБА_1 реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”;

5) направити ухвалу про застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів до державного реєстратора та державного органу з питань банкрутства;

6) винести окрему ухвалу стосовно незаконних дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 та бездіяльності державного органу з питань банкрутства та направити її до Генеральної прокуратури України;

7) усунути арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання повноважень ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”;

8) призначити нового арбітражного керуючого (ліквідатора), скликати загальні збори кредиторів з метою переобрання комітету кредиторів, з числа кредиторів, вимоги яких не погашені.

28.07.2011р. до місцевого господарського суду надійшла заява голови комітету кредиторів АТВТ „ЮДБК” ЗАТ „Південбудтранс” (т.28, а.с.66), відповідно до якої останнє просило продовжити процедуру ліквідації підприємства банкрута „АТВТ „Южноукраїнський ДБК” строком на 6 місяців та строк повноважень ліквідатора ОСОБА_1, посилаючись на засідання комітету кредиторів, оформлене протоколом №19 від 27.07.2011р., на якому було прийнято відповідне рішення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2012р. (суддя Ржепецький В.О.):

- у задоволенні скарги ПП ВКФ „Азалія” від 29.09.2009 р. на дії та бездіяльність арбітражного керуючого - відмовлено;

- скаргу ПП ВКФ „Азалія” від 21.07.2011р. №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнано неправомірними дії ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” ОСОБА_1 щодо:

- продажу нерухомого майна банкрута без нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідних договорів купівлі-продажу;

- реалізації майна банкрута за договором купівлі-продажу основних засобів банкрута, укладеним між АТВТ „Южноукраїнський ДБК” в особі ліквідатора ОСОБА_1 та ТОВ „Восток” 05.02.2010 р., за ціною суттєво нижчою за ринкову ціну;

В решті скарги ПП ВКФ „Азалія” від 21.07.2011 р. №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 відмовлено.

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія”, яке містилось в скарзі від 21.07.2011р. 2І/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо призначення судово-бухгалтерської та судово-економічної експертиз відмовлено;

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія”, яке містилось в скарзі від 21.07.2011р. №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 щодо застосування заходів відносно забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони арбітражному керуючому реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ „ЮДБК”, а також клопотання про направлення ухвали про застосування цих заходів до державного реєстратора та Державного органу з питань банкрутства відмовлено;

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія”, яке містилось в скарзі від 21.07.2011р. №21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо усунення її від виконання обов'язків ліквідатора в цій справі, призначення нового ліквідатора та зобов'язання нового ліквідатора вчинити певні дії відмовлено;

- у задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія”, яке містилось в скарзі від 21.07.2011р. 21/07-1 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 щодо винесення за результатами розгляду цієї скарги окремої ухвали відносно ліквідатора та Державного органу з питань банкрутства відмовлено;

- у задоволенні клопотання Голови комітету кредиторів від 27.07.2011 р. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора боржника відмовлено;

- роз'яснено учасникам провадження у справі про банкрутство, що ліквідатор виконує свої повноваження, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, до затвердження судом: звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства-банкрута або до припинення його повноважень господарським судом;

- зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 у найкоротший термін здійснити необхідні заходи до завершення ліквідаційної процедури та подати до суду звіт і ліквідаційний баланс банкрута.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма „Азалія” подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить, зокрема:

- скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нову ухвалу;

- призначити проведення судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи фактів погашення вимог кредиторів: ЗАТ „Південбудтранс”, УПФУ в м. Южноукраїнськ, ОДПІ в м. Южноукраїнську та ВАТ „Атомсервіс”;

- визнати неправомірними наступні дії та бездіяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1:

1. Ухилення від припинення повноважень кредиторів, вимоги яких погашено;

2. Ухилення від скликання загальних зборів кредиторів;

3. Відкликання клопотання боржника;

4. Вчинення певних дій, за відсутності рішення суду про подовження повноважень ліквідатора;

5. Знищення первинних бухгалтерських документів АТВТ „ЮДБК”;

6. Привласнення документації ПП ВКФ „Азалія”;

7. Знищення цілісного майнового комплексу - Заводу крупно-панельного домобудівництва АТВТ „ЮДБК”;

8. Реалізація майна в період анулювання ліцензії;

9. Продаж арештованого нерухомого майна та легалізація нікчемних угод;

10. Реалізація нерухомого майна без договорів купівлі-продажу;

11. Продаж майна боржника за цінами в 100 разів нижчими ніж ринкові ціни;

12. Проведення публічних торгів Чорноморською товарною біржею АПК;

13. Відсутність доказів публікації оголошень про продаж майна боржника;

14. Привласнення грошових коштів ЛТВТ „ЮДБК” в сумі 452746,44 грн.;

15. Порушення черговості задоволення вимог кредиторів;

16. Змова про продаж Бази відпочинку головного механіка;

17. Порушення умов утилізації джерел радіоактивного випромінювання;

18. Розтрата майна яке належить ВАТ „Юженергобуд”;

19. Подвійний продаж майна;

20. Відкриття нелегального цеху з виготовлення корпусів човнів;

21. Знищення майна ДП „НАЕК” Енергоатом” ВП „Южноукраїнська АЕС”;

22. Умисне ухилення від стягнення дебіторської заборгованості;

23. Ухилення від подання кредиторських вимог до ВАТ „Юженергобуд”;

24. Умисне невиконання рішення Господарського суду Миколаївської області;

25. Умисне не виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області.

- усунути арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов'язків ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”;

- розглянути подання прокуратури Миколаївської області про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора АТВТ „ЮДБК”;

- призначити нового ліквідатора АТВТ „ЮДБК”;

- винести окрему ухвалу;

- вирішити по суті питання щодо подовження процедури ліквідації та встановити строк процедури ліквідації.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що місцевий господарський суд:

- розглянув справу без виклику Власника майна (органу уповноваженого управляти майном) боржника в особі загальних зборів акціонерів або наглядової ради АТВТ „ЮДБК”, які є стороною у справі про банкрутство;

- не повно зясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не зясував чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- не надав належної оцінки тому факту, що вимоги ЗАТ „Південбудтранс” у сумі 804371,85 грн., УПФУ в м. Южноукраїнську у сумі 458654,70 грн., ОДПІ в м. Южноукраїнську у сумі 230426,54 грн. та ВАТ „Атомсервіс” у сумі 1513,41 грн., що разом становить 1494966,50 грн. погашені повністю, тобто не погашеними залишаються вимоги ВКФ „Азалія” у сумі 45261,49 грн. (70,63% від загальної суми кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів) та Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 18818,47 грн., що становить 64079,96 грн., тобто ПП ВКФ „Азалія” має право вимагати від арбітражного керуючого скликання загальних зборів кредиторів, однак арбітражний керуючий ухиляється від скликання загальних зборів кредиторів з метою переобрання членів комітету кредиторів з числа кредиторів, вимоги яких не погашено;

- не повно зясував обставини, що мають значення для справи щодо того, що:

- реалізація нерухомого майна боржника була здійснена за цінами, що є суттєво меншими ніж ринкові, що в свою чергу завдало збитків майновим інтересам боржника та його кредиторам біля 120 млн. грн., і при цьому факт завдання збитків у сумі 2918203,20 грн. встановлено судовим рішенням по справі №5016/2106/2011(16/163), а також те, що оцінка початкової ціни єдиного виробничого комплексу боржника була значено меншою, ніж ринкова (реальна) вартість;

- відсутній договір страхування, як засіб забезпечення зобовязань ліквідатора та спроможність ліквідатора відшкодувати шкоду завдану боржнику та його кредиторам;

- ліквідатор не пересвідчився у наявності обмежень, накладених на майно боржника, а також не звернувся, відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” до господарського суду з клопотанням про скасування заборони відчуження нерухомого майна та здійснив реалізацію майна, яку було заборонено реалізовувати;

- продаж майна боржника відбулась на аукціоні з одним учасником, що підтверджується актом перевірки №15 від 06.04.2011р. та заявами ПП „Альмарі”;

- продаж автомобілю ГАЗ-33210 1995 р.в. відбулась із численними порушеннями, а саме: ліквідатор боржника не продала зазначений автомобіль переможцю аукціону, пославшись на те, що ціна, за якою його було продано, є дуже низькою, у звязку з чим, в подальшому, продала його іншій особі, яка є родичем ліквідатора;

- ліквідатор порушила порядок продажу майна, встановленого комітетом кредиторів;

- не звернув уваги на той факт, що повноваження ліквідатора боржника ОСОБА_1, призначеної судом 10.06.2008р., закінчились 10.06.2009р. та не були продовжені судом на строк шість місяців, тобто висновок суду щодо правомірності вчинення будь-яких дій арбітражного керуючого в період з моменту її усунення (18.05.2010р.) по дату скасування касаційним господарським судом постанови апеляційної інстанції від 18.05.2010р., якою були скасовані ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. та від 15.05.2009р. про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора АТВТ „ЮДБК” (19.08.2010р.) не відповідає вимога ч.3 ст. 105 ГПК України;

- не надав належної правової оцінки ствердженням скаржника про знищення ліквідатором первинних бухгалтерських документів АТВТ „ЮДБК”, привласнення документів АТВТ „ЮДБК”, підроблення підписів учасників публічних торгів з продажу майна боржника, привласнення грошових коштів АТВТ „ЮДБК” у сумі 452746,44 грн., невиконання ліквідатором боржника судових рішень, ухилення ліквідатора від подання кредиторських вимог до ВАТ „Юженергобуд”, продаж майна ВАТ „Юженергобуд”, порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів та необхідності призначення по справі судових експертиз;

- в порушення ст. 90 ГПК України ухилився від винесення по справі окремої ухвали та повідомлення правоохоронних органів про численні порушення законності в діяльності боржника, що містять ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку (умисне невиконання рішень суду, реалізація арештованого майна, привласнення майна та коштів);

- в порушення ст. 89 ГПК України надав в оскаржуваній ухвалі суду розяснення за відсутності заяви будь-якої із сторін, чим перевищив повноваження надані йому законом.

- не надав правової оцінки поданню прокуратури Миколаївської області про усунення ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора АТВТ „ЮДБК”.

Ліквідатор боржника ОСОБА_1 надала заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

УПФУ України в м. Южноукраїнську також надало заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить апеляційну каргу ПП ВКФ „Азалія” залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Пункт 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Також, відповідно до ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор з підстав, передбачених ч.10 ст.17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПП ВКФ „Азалія” на дії та бездіяльність арбітражного керуючого від 06.10.2009р. місцевий господарський суд виходив з того, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. по цій справі встановлено факти, які спростовують доводи ПП ВКФ „Азалія” щодо того, що в процесі провадження у справі про банкрутство АТВТ „ЮДБК” було погашено грошові вимоги кредиторів ЗАТ „Південбудтранс”, УПФУ у м. Южноукраїнську та Южноукраїнської ОДПІ, які входять до комітету кредиторів останнього, а тому такі кредитори не можуть брати участі у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. по даній справі задоволено клопотання ліквідатора № 125 від 24.04.2009 р. про відмову від заяв № 21/04-2, № 21/04-3 та № 21/04-4 від 21.04.2008р., відповідно до яких представник боржника просив: виключити кредиторські вимоги ЗАТ „Південбудтранс” з реєстру вимог кредиторів, у звязку з їх погашенням та скликати збори кредиторів, з метою переобрання комітету кредиторів; виключити кредиторські вимоги Управління ПФУ в м. Южноукраїнську з реєстру вимог кредиторів, у звязку з їх погашенням та скликати збори кредиторів, з метою переобрання комітету кредиторів; зобовязати ОДПІ в м. Южноукраїнську та АТВТ „ЮДБК” провести звірку взаємних розрахунків, стосовно уточнення фактичного розміру кредиторських вимог ОДПІ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. по даній справі встановлено, що ПП ВКФ „Азалія” не доведено належними та допустимими доказами: факт погашення АТВТ „ЮДБК” кредиторської заборгованості перед ЗАТ „Південбудтранс” та ствердження ПП ВКФ „Азалія” про погашення АТВТ „ЮДБК” кредиторської заборгованості перед УПФУ в м. Южноукраїнську шляхом оформлення переказних векселів, а також доводів про погашення кредиторських вимог перед Южноукраїнською ОДПІ.

Вказана постанова набрала законної сили.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2009р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р. по цій справі встановлено факти, які спростовують доводи, викладені ПП ВКФ „Азалія” у скарзі на дії та бездіяльність арбітражного від 06.10.2009р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2012 року з наведених підстав відмовлено в задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія” про: зупинення розгляду питання про подовження процедури ліквідації та повноважень ліквідатора до вирішення по суті питання про внесення змін до реєстру вимог кредиторів; припинення повноважень кредиторів вимоги яких погашено; скликання загальних зборів кредиторів з числа кредиторів вимоги яких погашені, та переобрання комітету кредиторів; зобов'язання арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 підготувати зміни до реєстру вимог кредиторів, із зазначенням вимог кредиторів які погашено, підписати ці зміни власноручно та уповноваженим представником боржника (банкрута) - Головою наглядової ради АТВТ „ЮДБК” ОСОБА_6, та надіслати примірник реєстру з унесеними змінами із супровідним листом до Господарського суду Миколаївської області для затвердження; виключення зі складу учасників у справі про банкрутство кредиторів, вимоги яких погашені, а саме: ЗАТ „Південбудтранс”, Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську та ВАТ „Атомсервіс”. Вказана ухвала також набрала законної сили.

Щодо скарги ПП Виробничо-комерційної фірми „Азалія” на дії та бездіяльність арбітражного керуючого №21/07-1 від 21.07.2011р., то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для її часткового задоволення, а саме в частині визнання неправомірними дій ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” ОСОБА_1 щодо: продажу нерухомого майна банкрута без нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідних договорів-купівлі продажу та реалізації майна банкрута за договором купівлі-продажу основних засобів банкрута, укладеним між АТВТ „Южноукраїнський ДБК” в особі ліквідатора ОСОБА_1 та ТОВ „Восток” 05.02.2010 р. за ціною суттєво нижчою за ринкову ціну, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ч. 10 ст. 30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором в процесі реалізації нерухомого майна банкрута укладено договори купівлі-продажу (т. 33, а.с. 10-27).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ліквідатором ОСОБА_1 при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна банкрута не було дотримано положень чинного законодавства України щодо порядку їх укладення, а тому скарга в цій частині правомірно задоволена судом першої інстанції, а відповідні дії ліквідатора визнано неправомірними.

Також, доведеними є й ствердження апелянта щодо продажу ліквідатором ОСОБА_1 нерухомого майна банкрута за договором купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, а саме арматурного цеху, довжиною 33 м., укладеного 05.02.2010 р. між АТВТ “Южноукраїнський ДБК” та ТОВ “Восток” за ціною суттєво нижчою за ринкову ціну, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011 р. по справі № 5016/2106/2011(16/163) задоволено позов Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Азалія” та визнано недійсним зазначений вище договір купівлі-продажу від 05.02.2010р. У вказаному рішенні господарський суд встановив, що згідно з прайс-листом заводу виробника вартість металевого ангару площею 4500 кв.м. з обладнанням інженерними мережами становить 22107668,65 грн., тобто вартість 1 кв.м становить 4912,8 грн.

Отже, вартість нерухомого майна: арматурний цех площею 594 кв.м становить 2918203,2 грн., а АТВТ “ЮДБК” продало арматурний цех за ціною 28000,00 грн., що не відповідало ринковим цінами на аналогічні об'єкти та суттєво порушило права кредиторів у справі та права боржника.

Згідно із п. 3 ст. 32 Закону про банкрутство якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення у встановленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Відповідно до п. 6 ст. 3-1 Закон про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Отже, чинним законодавством не передбачено право арбітражного керуючого (ліквідатора) продавати майно боржника за ціною на його власний розсуд, з метою отримання незаконної винагороди, оскільки продаж майна боржника за наднизькими цінами не дає можливості погасити всі вимоги кредиторів, що порушує їх права та порушує права боржника, якому мало залишитись майно після погашення всіх вимог кредиторів.

Вказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2011р. по справі № 5016/2106/2011(16/163) на даний час набрало законної сили.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості доводів апелянта про наявність правових підстав для визнання неправомірними дій ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” ОСОБА_1 щодо: продажу нерухомого майна банкрута без нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідних договорів-купівлі продажу та реалізації майна банкрута за договором купівлі-продажу основних засобів банкрута, укладеним між АТВТ „Южноукраїнський ДБК” в особі ліквідатора ОСОБА_1 та ТОВ „Восток” 05.02.2010 р. за ціною, яка є суттєво нижчою за ринкову ціну.

Щодо доводів скаржника відносно продажу ліквідатором іншого майна банкрута за цінами, нижчими ніж ринкові, то вони правомірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

В матеріалах, доданих ліквідатором до відомостей про стан ліквідаційної процедури станом на 01.02.2012 року, наявні докази проведення останньою інвентаризації майна банкрута, а також звіти про проведення незалежної оцінки.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами.

Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - це суб'єкти господарювання, які несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Згідно вимог ст. 33 та ч. 1 ст. 38 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч наведених приписів законодавства скаржник не довів належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується скарга в частині продажу ліквідатором іншого майна банкрута, ніж арматурний цех площею 594 кв.м, за цінами, нижчими ніж ринкові, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення її в цій частині.

Щодо доводів скаржника про ухилення ліквідатора від припинення повноважень кредиторів, вимоги яких погашено, ухилення від скликання загальних зборів кредиторів, дії ліквідатора щодо відкликання клопотань боржника про виключення з реєстру вимог кредиторів ЗАТ „Південбудтранс” та УПФУ у м. Южноукраїнську, то вони ґрунтуються на доводах скаржника, які вже були предметом розгляду господарським судом, а тому враховуючи положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, відхиляються апеляційним господарським судом.

Відносно стверджень скаржника про неправомірність дій арбітражного керуючого ОСОБА_1, вчинені нею при виконанні обовязків ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський ДБК” в період, в який було анульовано її ліцензію, то слід зазначити наступне:

Відповідно до приписів п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство обовязковою ознакою правового статусу арбітражного керуючого в провадженні у справах про банкрутство є наявність ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 3-1 Закону про банкрутство якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство. Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2007 року Державним департаментом з питань банкрутства видано Ліцензію на імя ОСОБА_1 із строком дії з 03.05.2007р. по 02.05.2012р. Наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 30.12.2009р. №210 зазначену ліцензію анульовано.

Однак, зазначене рішення Державного департаменту з питань банкрутства не набрало законної сили, оскільки було оскаржене ліквідатором до Миколаївського окружного адміністративного суду, що підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідно до п. 31 ч. 3 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає, зокрема, діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Згідно із ч.ч. 4, 5, 8 ст. 21 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи - підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2010р. відкрито провадження по адміністративній справі №2а-396/10/1470 за позовною заявою арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Державного департаменту з питань банкрутства про визнання протиправним рішення останнього про анулювання ліцензії від 03.05.2007 року та скасування наказу №210 від 30.12.2009 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року позовну заяву залишено без розгляду.

18.02.2010 року Державним департаментом з питань банкрутства видано ліцензію на імя ОСОБА_1 із строком дії з 18.02.2010 року на необмежений строк.

Таким чином враховуючи те, що дію наказу №210 від 30.12.2009 року, прийнятого Державним департаментом з питань банкрутства, в силу його оскарження зупинено, а 18.02.2010 року арбітражним керуючим ОСОБА_1 отримано нову ліцензію, яка дозволяє останній здійснювати господарську діяльність повязану із здійсненням функцій арбітражного керуючого (ліквідатора), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо недоведеності скаржником того факту, що в процедурі ліквідації ліквідатором ОСОБА_1 здійснювались будь-які дії за відсутності відповідної ліцензії.

Щодо доводів скаржника, які ґрунтуються на обставинах, повязаних із внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей щодо арешту нерухомого майна АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, то слід зазначити наступне:

Обґрунтовуючи скаргу в зазначеній частині, скаржник посилається на наступні обставини: 06.03.2008р. державний нотаріус Южноукраїнської міської нотаріальної контори вніс до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис №6739518 про арешт всього нерухомого майна АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, який не було скасовано та діє до цього часу, про що на його думку свідчить витяг з реєстру заборон відчуження нерухомого майна №31562684 від 27.05.2011р. Ліквідатор не зверталась до господарську суду з обґрунтованим клопотанням з цього приводу. 26.03.2008р. прокуратурою м. Южноукраїнська в межах порушеної кримінальної справи винесено постанову про накладення арешту на все майно АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, а 05.05.2008р. ВДВС Южноукраїнського МУЮ складено Акт опису і арешту всього рухомого майна АТВТ „Южноукраїнський ДБК”.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999р. №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 р. №85/5) (далі - Положення) єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є електронною базою даних, яка містить відомості про: 1.1.1. Обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна. 1.1.2. Тимчасові застереження щодо нерухомого майна: внесені до Реєстру заборон тимчасові застереження щодо нерухомого майна; вилучення записів про тимчасові застереження. 1.1.3. Видані витяги з Реєстру заборон.

Згідно з п. 1.9. Положення витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені відповідно до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

Порядок внесення відомостей про обтяження нерухомого майна визначено п. 2.1.2. Положення, відповідно до якого підставою внесення таких відомостей є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідація - це припинення діяльності субєкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Необхідності винесення господарським судом окремого рішення про скасування такого арешту або обтяжень, Законом не передбачено.

Виходячи зі змісту ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя у справах про банкрутство шляхом прийняття обов'язкових до виконання ухвал та постанов, що викладені у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 23 Закону про банкрутство постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та про призначення ліквідатора у справі про банкрутство набуває чинності з дня її прийняття.

Згідно із вимогами ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, виходячи з наведених приписів законодавства нерухоме майно, що належить боржнику, підлягає включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно приписів ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Таким чином, момент скасування всіх діючих арештів та обтяжень щодо майна особи, визнаної господарським судом банкрутом, законодавець повязує безпосередньо з фактом такого визнання, тобто з винесенням відповідної постанови.

Частиною 1 ст. 31 Закону про банкрутство встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею, при цьому, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури, всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано й з тим, що у процедурі ліквідації, задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому Законом порядку реалізації майна банкрута, а тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги АА ВКФ „Азалія” в частині, яка ґрунтуються на обставинах, повязаних із внесенням до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей щодо арешту нерухомого майна АТВТ „Южноукраїнський ДБК”.

Стосовно ствердження скаржника про незаконність дій ліквідатора з продажу майна банкрута на аукціонах з одним учасником, то апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів Закону про банкрутство майно банкрута має реалізовуватися виключно на конкурентних засадах, а саме на відкритих торгах або на аукціоні.

Згідно з приписами ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону про банкрутство ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Згідно зі ст. 15 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” в редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу, які містяться в матеріалах справи, інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову вартість продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації. Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Згідно з ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців.

Як вбачається з оголошень, копії яких було надано ліквідатором до відзиву на скаргу (т. 28, а.с. 130, 131), останньою вимоги Закону щодо опублікування оголошення про продаж майна банкрута дотримано.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно із законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Однак, всупереч приписів ст. 33 ГПК України скаржник не довів належними доказами наявність двох або більше покупців, якими в порядку, визначеному Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” було заявлено про участь в аукціоні (конкурсі), матеріали справи не містять відомостей стосовно звернень таких покупців з вимогами про припинення аукціону (конкурсу) або визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні (конкурсі), а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що скарга ПП ВКФ „Азалія” в частині незаконності дій ліквідатора, які виразились у продажі майна банкрута на аукціонах з одним учасником, є необґрунтованою.

Щодо стверджень скаржника про неправомірність дій ліквідатора відносно продажу автомобілю ГАЗ-33210 1995 року випуску, який належав банкруту, то слід зазначити таке:

26.06.2008р. комітетом кредиторів банкрута прийнято рішення, яким було вирішено продати ліквідаційну масу боржника на відкритих біржових торгах.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ч. 10 ст. 30 Закону про банкрутство продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу біржових торгів з продажу майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” №1 від 09.09.2008р., 09.09.2008р. відбулись торги, організовані Чорноморською товарною біржею АПК щодо продажу автомобілю ГАЗ-33210, 1995 року випуску, який належить банкруту, переможцем на яких стала громадянка ОСОБА_7 за ціною 10360,00грн.

Однак, оскільки впродовж наступних трьох тижнів ОСОБА_7 не зявилась на оформлення результатів проведення торгів та не сплатила вартість лоту, лот було переторговано, згідно приписів ст. 15 Закону України „Про товарну біржу”, відповідно до яких біржова угода має бути подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Крім того, доказів наявності у ОСОБА_7 претензій особисто до ліквідатора, в матеріалах справи немає.

З протоколу біржових торгів з продажу майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” №1 від 30.09.2008 р. вбачається, що зазначене майно було вдруге виставлено на продаж за тією ж ціною, а переможцем торгів став громадянин ОСОБА_8

За ствердженням скаржника, наведені обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором своїх обовязків, оскільки повторний продаж одного і того ж майна є таким, що порушує норми чинного законодавства та права фізичної особи.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України „Про товарну біржу” товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Обовязки членів біржі встановлено ст. 10 Закону України „Про товарну біржу”. Так, члени біржі, зокрема, зобовязані додержуватись статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі); провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею.

Як вбачається з протоколу біржових торгів з продажу майна АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” №1 від 09.09.2008р., покупець зобовязаний сплатити загальну остаточну суму продажу майна з урахуванням сплаченої застави протягом трьох календарних днів з моменту оформлення та підписання цього протоколу торгів.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні доказів сплати покупцем ОСОБА_7 грошових коштів за майно банкрута, придбане на торгах.

Відсутність такої сплати підтверджується й довідкою керуючої Чорноморською товарною біржею № 21 від 22.12.2009р., яку додано ліквідатором до своїх письмових пояснень.

Отже з викладеного вбачається, що в діях арбітражного керуючого з повторного продажу автомобілю ГАЗ-33210, який належав банкруту, відсутні ознаки неправомірності, про що вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі.

Відносно доводів скаржника про неправомірність здійснення ліквідатором ОСОБА_1 ліквідаційних дій в період, в який строк ліквідаційної процедури не було продовжено господарським судом, слід зазначити наступне:

Згідно із частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 86 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі.

Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон про банкрутство не містить.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, з наведених норм Закону вбачається, що ліквідатор зобовязаний здійснювати достатні та необхідні дії для завершення ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу, якими підтверджується факт вичерпного дотримання ліквідатором вимог Закону щодо обсягу дій, належних до вчинення в ліквідаційній процедурі, здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обовязковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Таким чином, незважаючи на завершення строку ліквідаційної процедури, її фактичне завершення повязується законодавцем виключно із затвердженням звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оформлених у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

Згідно із ч.3 статті 24 Закону про банкрутство ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо неправомірності здійснення ліквідатором ОСОБА_1 ліквідаційних дій в період, в яких строк ліквідаційної процедури не було продовжено господарським судом, правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Щодо обставин, повязаних із ствердженнями скаржника про неправомірність дій ліквідатора після усунення останньої постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р. від виконання своїх повноважень, то слід зазначити, що зазначену постанову було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 р.

При цьому враховуючи те, що скарга не містить посилань на дії, які вчиненні арбітражним керуючим ОСОБА_1 в цей період (з 18.05.2010 року по 19.08.2010 року) і які підлягають визнанню неправомірними з підстав усунення останньої від виконання обовязків ліквідатора АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у її задоволенні.

Правомірно також відхиленні й ствердження скаржника про порушення ліквідатором порядку продажу майна банкрута, встановленого комітетом кредиторів, з огляду на наступне:

Так скаржник, з посиланням на рішення комітету кредиторів АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат”, оформленого протоколом від 14.10.2008р. стверджує, що майно банкрута підлягало продажу як цілісно-майновий комплекс.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, продаж майна банкрута має здійснюватися на конкурентних засадах.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить й з того, що відповідно до положень ст.ст. 13, 14 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, які підлягають застосуванню в даному випадку на підставі норм ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що майно банкрута може бути реалізовано шляхом проведення аукціону або конкурсу.

Таким чином комітет кредиторів, реалізуючи своє право на визначення порядку продажу майна банкрута може винести рішення про організацію конкурсу.

Рішенням комітету кредиторів боржника, оформленого протоколом від 26.06.2008 р. було вирішено, зокрема, провести продаж ліквідаційної маси на відкритих біржових торгах, а рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом від 14.10.2008р. вирішено затвердити склад ліквідаційної маси АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, виділити майно в єдиний виробничий комплекс та після проведення експертної оцінки визначити порядок продажу на наступному засіданні комітету кредиторів.

Отже, рішеннями комітету кредиторів банкрута, на які посилається скаржник, не було визначено порядку продажу майна банкрута як цілісного майнового комплексу. Посилання на інші рішення комітету кредиторів у скарзі ПП ВКФ „Азалія” не має, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ствердження скаржника в частині порушення ліквідатором порядку продажу майна банкрута, встановленого комітетом кредиторів є такими, що не відповідаються фактичним обставинам справи.

Не підтверджено належними та допустимими доказами й посилання скаржника на знищення ліквідатором первинних бухгалтерських документів АТВТ „Южноукраїнський ДБК”, привласнення документації ПП ВКФ „Азалія”, підроблення підписів в протоколі комітету кредиторів АТВ „Южноукраїнський ДБК”, підроблення підписів учасників публічних торгів, привласнення грошових коштів АТВТ „Южноукраїнський ДБК” в сумі 452746,44 грн., відкриття нелегального цеху з виготовлення корпусів човнів, знищення майна ДП „НАЕК „Енергоатом”.

Щодо стверджень скаржника про факт невиконання ліквідатором рішень судів, то слід зазначити, що відповідальність за невиконання рішення суду передбачено ст. 382 Кримінального кодексу України і факт такого невиконання має бути встановлений відповідним вироком суду.

Посилання скаржника на незаконне ухилення ліквідатора від заявлення кредиторських вимог АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” у справі про банкрутство ВАТ „Юженергобуд” є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2011р. у справі №14/169-НР продовжено строк процедури розпорядження майном у справі №14/169-НР про банкрутство ВАТ “Юженергобуд” на шість місяців; продовжено обовязки арбітражного керуючого ОСОБА_1 в якості розпорядника майна ВАТ “Юженергобуд” на шість місяців; зобовязано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу газет “Голос України” чи “Урядовий курєр” оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Юженергобуд” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Проммайданчик, а/с 62, код ЄДРПОУ 04630809), з вказівкою повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номеру справи, відомостей про розпорядника майна; зобовязано розпорядника майна подати реєстр вимог кредиторів на затвердження суду до 17.02.2012р.; призначено попереднє засідання суду на 07.03.2012 р. о 10 год. 30 хв.

З ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2012 року у справі №14/169-НР про прийняття заяви АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” про визнання кредиторських вимог в сумі 1988471,40 грн. вбачається, що зазначену заяву із кредиторськими вимогами банкрута в цій справі ліквідатором ОСОБА_1 подано з дотриманням вимог Закону.

Отже посилання ПП ВКФ „Азалія” на незаконне ухилення ліквідатора від заявлення кредиторських вимог АТВТ „Южноукраїнський домобудівний комбінат” у справі про банкрутство ВАТ „Юженергобуд” є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи скаржника щодо порушення ліквідатором черговості задоволення вимог кредиторів, змови про продаж Бази відділу головного механіка боржника, порушення умов утилізації радіоактивного випромінювання є такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому не приймаються до уваги апеляційним господарським судом.

Також, не підтверджені належними доказами і ствердження скаржника про продаж ліквідатором ОСОБА_1 майна, яке належить ВАТ „Юженергобуд”, зокрема, скаржником не надано доказів на підтвердження правового статусу майна, про яке зазначає скаржник у скарзі, відповідної технічної документації щодо цього майна, тощо.

Доводи скарги в частині відмови арбітражного керуючого ОСОБА_1 стягнути заборгованість з ТОВ „Карат-СВ” та ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „ЮУ АЕС” ґрунтуються на обставинах не підтверджених належними доказами, а тому правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Зокрема, до скарги не додано належних доказів на підтвердження розміру заборгованості зазначених юридичних осіб, строку виникнення обовязку останніх сплатити цю заборгованість та доказів фактичної відмови арбітражного керуючого у її стягненні, про яку йде мова у скарзі.

Також, місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні клопотання ПП ВКФ „Азалія” про призначення у справі судово-бухгалтерської та судово-економічної експертиз, з огляду на таке:

Підставою, на яку посилається скаржник заявляючи зазначене клопотання є його ствердження про факт погашення в цій справі кредиторських вимог ЗАТ „Південбудтранс”, Управлінню Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську та ВАТ „Атомсервіс”.

Частиною першою статті 41 ГПК України встановлено, що господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Однак в даному випадку, для вирішення питань, про які зазначається скаржником, залучення особи, що володіє спеціальними знаннями, не є необхідним, оскільки факт наявності (відсутності), погашення (або непогашення) кредиторських вимог в тому чи іншому розмірі встановлюється господарським судом на підставі доказів, які подаються сторонами та яким в порядку, визначеному розділом 5 ГПК України, надається правова оцінка.

Крім того, спір щодо грошових вимог зазначених кредиторів вже вирішено по суті.

Щодо клопотання ПП ВКФ „Азалія” про застосування заходів про забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони арбітражному керуючому реалізовувати, відчужувати, продавати майно та розпоряджатись грошовими коштами АТВТ „ЮДБК”, а також клопотання про направлення ухвали про застосування цих заходів до державного реєстратора та Державного органу з питань банкрутства, яке міститься в скарзі, то господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні, оскільки Законом про банкрутство встановлено, що з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню, майно підлягає реалізації на конкурентних засадах, грошові вимоги кредиторів задовольняються за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому Законом порядку реалізації майна банкрута. Тобто, здійснення зазначених заходів Законом про банкрутство покладено на арбітражного керуючого (ліквідатора), призначеного у встановленому порядку господарським судом, а тому правові підстави для застосування обмежень, про які йде мова у клопотанні скаржника, відсутні.

Зазначене узгоджується й з приписами ч. 3 ст. 12 Закону про банкрутство, яка обмежує дію заходів щодо забезпечення вимог кредиторів настанням певної судової процедури, зокрема, визнанням боржника банкрутом.

Клопотання скаржника щодо усунення арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора в цій справі, призначення нового ліквідатора та зобовязання нового ліквідатора вчинити певні дії, яке міститься в скарзі на дії та бездіяльність ліквідатора, правомірно відхилені місцевим господарським судом на підставі наступного:

Відповідно до п. 56 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 „Про судову практику в справах про банкрутство”, при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляє комітет кредиторів (частина дев'ята статті 7 Закону). З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом, зокрема частинами десятою - дванадцятою, чотирнадцятою статті 31, частинами сьомою, шістнадцятою статті 13, частинами першою, другою та восьмою статті 17, частинами першою та п'ятою статті 18, частинами восьмою - десятою статті 19, частиною п'ятою статті 21, частинами першою та тринадцятою статті 30, частиною третьою статті 36, частиною тринадцятою статті 53.

Відповідно до ч. 13. ст. 30 Закону про банкрутство у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначити нового ліквідатора.

Аналогічну норму, стосовно особи, наділеної повноваженнями щодо подання до господарського суду клопотання про усунення арбітражного керуючого (припинення його повноважень) містить ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство.

Отже клопотання ПП ВКФ „Азалія” щодо усунення арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора в цій справі, призначення нового ліквідатора та зобовязання нового ліквідатора вчинити певні дії, правомірно відхилено як таке, що подане неповноважною особою.

Щодо клопотання скаржника про винесення за результатами розгляду цієї скарги окремої ухвали відносно ліквідатора та Державного органу з питань банкрутства, то воно правомірно відхилено господарським судом, оскільки правову оцінку обставинам, на які посилається скаржник у скарзі в цій частині надано у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-284/10/1470.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Однак, Закон про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Таким чином, при вирішенні питань про застосування відповідальності арбітражного керуючого в провадженні у справах про банкрутство, яка витікає з встановленого господарським судом факту порушення Закону про банкрутство, слід застосовувати норми останнього, зокрема, положення п.п. 8, 9 ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Отже Законом про банкрутство передбачено інший ніж винесення окремої ухвали порядок реагування господарського суду на виявлені недоліки в роботі арбітражного керуючого (ліквідатора).

Щодо клопотання Голови комітету кредиторів АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” №298 від 27.07.2011 року про продовження строку ліквідаційної процедури у справі та продовження строку повноважень ліквідатора ОСОБА_1, слід зазначити наступне:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2003 року порушено провадження у даній справі про банкрутство АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат”.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2009р. АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року клопотання Голови комітету кредиторів АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” задоволено та продовжено ліквідаційну процедуру на шість місяців.

Клопотання Голови комітету кредиторів АТВТ “Южноукраїнський домобудівний комбінат” від 27.07.2011р. про продовження строку ліквідаційної процедури вмотивовано тим, що комітетом кредиторів банкрута 27.07.2011 року прийнято рішення, оформлене протоколом №19. (т. 28, а.с. 67), в якому зокрема зазначено, що станом на 01.08.2011 року на АТВТ „Южноукраїнський ДБК” залишилися нереалізованими активи.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 86 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк, проте невиконання ліквідатором цих дій у граничні строки, визначені Законом, не є підставою для припинення провадження у справі. Наслідків перевищення строку ліквідаційної процедури Закон не містить.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить й з такого:

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, з наведених норм Закону вбачається, що ліквідатор зобовязаний здійснювати достатні та необхідні дії для завершення ліквідаційної процедури, подання звіту та ліквідаційного балансу, якими підтверджується факт вичерпного дотримання ліквідатором вимог Закону щодо обсягу дій, належних до вчинення в ліквідаційній процедурі, здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обовязковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Таким чином, незважаючи на завершення строку ліквідаційної процедури, її фактичне завершення повязується законодавцем виключно із затвердженням звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оформлених у відповідності до вимог Закону.

Згідно із ч.3 статті 24 Закону про банкрутство ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи те, що на день винесення оскаржуваної ухвали суду, звіт та ліквідаційний баланс банкрута судом затверджено не було, всіх дій, необхідних для завершення ліквідаційної процедури здійснено також не було, а повноваження ліквідатора по даній справі господарським судом не припинялися, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ліквідатор боржника ОСОБА_1 має право здійснювати повноваження ліквідатора банкрута в цій справі до затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства-банкрута або до припинення його повноважень господарським судом.

Однак, враховуючи термін, на протязі якого триває ліквідаційна процедура по цій справі, господарський суд цілком правомірно зобовязав ліквідатора в найкоротший термін здійснити необхідні заходи до завершення ліквідаційної процедури та подати до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що місцевий господарський суд розглянув справу без виклику Власника майна (органу уповноваженого управляти майном) боржника в особі загальних зборів акціонерів або наглядової ради АТВТ „ЮДБК”, який є стороною у справі про банкрутство, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Наглядова рада АТВТ „ЮДБК”, як субєкт корпоративних відносин, може бути учасником справи про банкрутство, якщо вона має статус будь-якої із зазначених осіб. Однак, наглядова рада АТВТ „ЮДБК” такого статусу в даній справі не має.

Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора, до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.

Отже, голова наглядової ради ОСОБА_6 не має повноважень на участь у справі про банкрутство АТВТ „ЮДБК”, що також підтверджується й ухвалою Вищого господарського суду по справі № 5/19 від 25.09.2009 р. (т.12, а.с.20).

При цьому, згідно ч.3 п. 7 ст. 32 Закону про банкрутство якщо майна вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що може продовжувати підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор забезпечує проведення зборів та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність договору страхування, як засобу забезпечення зобовязань ліквідатора та спроможність ліквідатора у майбутньому відшкодувати шкоду, яка може бути завдана боржнику та його кредиторам, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки комітетом кредиторів не приймалось відповідного рішення щодо необхідності укладання договору страхування, що згідно пояснень голови комітету кредиторів боржника було повязано із відсутністю грошових коштів на укладання такого договору, а тому ліквідатор не мала права за відсутності відповідного рішення комітету кредиторів боржника укладати договір страхування відповідно до Закону України „Про страхування”.

Ствердження апелянта про те, що в порушення ст. 89 ГПК України місцевий господарський суд надав в оскаржуваній ухвалі розяснення за відсутності заяви будь-якої із сторін, чим перевищив повноваження надані йому законом, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки не спростовують висновків суду, наведених вище.

Доводи апеляційної скарги відносно не надання правової оцінки поданню прокуратури Миколаївської області про усунення ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора АТВТ „ЮДБК”, також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки правові підстави для задоволення такого подання відсутні.

Виходячи з наведеного, оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2012р. є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2012р. по справі №5/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми „Азалія” без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :В.І. Картере

Судді:Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.03.2012р.