Постанова № 22240218, 20.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 5015/7336/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) –Колодко В. І. –представник

від відповідача –Шиян М. В –представник

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів № 719/6-06 від 16.02.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2011 р.

у справі № 5015/7336/11

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів

про розірвання договору, відшкодування неустойки за порушення зобов’язання та повернення коштів, отриманих на виконання договору

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2012 р. у справі № 5015/7336/11 частково задоволено позов Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів, з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів на користь позивача стягнуто 28 000 грн. неустойки та 1 411, 50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що в порушення п.п. 2.1.8, 2.1.9 договору відповідачем не подано позивачу звітів, у зв’язку з чим йому нараховано передбачену договором неустойку в розмірі 28 000 грн. Щодо розірвання договору доручення, то суд вважає, що істотне порушення умов договору відсутнє.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати договір доручення № 01-83ін-06 від 28.02.2006 р. розірваним та зобов’язати відповідача повернути позивачу кошти в сумі 41 454 779, 40 грн., посилаючись на те, що судом не враховано, що в спірний договір сторонами було включено елементи різних договорів, а саме договору доручення, поставки, будівельного підряду та підряду, а тому він може бути припинений як на загальних підставах, так і з врахуванням особливостей.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору, оскільки сторонами у листах запропоновані різні умови розірвання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2006 р. між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»(довіритель) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(повірений) укладено договір доручення № 01-83ін-06, згідно п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя виступити замовником по коригуванню проектно-кошторисної, дозвільної та іншої необхідної документації для реконструкції ГРС Липники Львівської області. Довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя виступити замовником по будівництву реконструкції ГРС Липники у Львівській області і ввести її в промислову експлуатацію згідно діючими в Україні будівельними нормами (п. 1.2). Повірений повинен виконати доручення не пізніше 31.12.2006 р. (п. 1.3).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.12.2006 р. у справі № 2-7196/2006р. внесено зміни у договір доручення № 01-83ін-06 від 28.02.2006 р., а саме п. 1.3 викладено у наступній редакції: «Повірений повинен виконати доручення не пізніше 31.12.2007 р.». В подальшому сторонами було продовжено вказаний строк дії договору до 31.12.2008 р.

30.12.2008 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2008 р. у справі № 19/237 сторонами підписано додаткову угоду про продовження дії договору доручення № 01-83ін-06 від 28.02.2006 р.

17.03.2010 р. господарським судом винесено рішення яким внесено зміни до п. 1.3 договору доручення і викладено його в наступній редакції: «Повірений повинен виконати доручення протягом дії даного договору».

Згідно п. 10.1 договору доручення, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору.

Судом встановлено, що для забезпечення виконання договору позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача 130 000 тис. грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ РКЗЗ13 – РК3319 від 07.03.2006 р.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст. 175 ГК України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Беручи до уваги положення п. 10.1 договору доручення № 01-83 ін-06, факт, що ГРС Липники у Львівській області не здана в промислову експлуатацію, неможна вважати істотним порушенням умов договору.

Твердження позивача, що роботи на об’єкті не ведуться також не відповідає дійсності, оскільки роботи завершені майже на 70 %, що підтверджується, зокрема, звітом повіреного від 31.06.2011 р.

Строки завершення робіт неодноразово відкладалися з незалежних від сторін причин, в тому числі і у зв’язку із видачею наказу Держспоживстандарту України від 03.10.2007 р. № 245 «Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів», про що встановлено рішеннями господарського суду Львівської області від 10.12.2008 р. у справі № 19/237 та від 17.03.2010 р., яке прийняте у цій же справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно наказу Держспоживстандарту України від 03.10.2007 р. № 245 «Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, скасування нормативних документів та запровадження перехідного періоду дії нормативних документів», засоби вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв, на які поширюється державний метрологічний контроль та нагляд і які проектують чи які перебувають на стадії реконструкції або введення яких заплановано після 01.01.2008 р., мають відповідати вимогам наведених вище стандартів.

При цьому, засоби вимірювання витрати та кількості рідини і газу із застосуванням стандартних звужувальних пристроїв, на які поширюється державний метрологічний контроль та нагляд і які проектують чи які перебувають на стадії реконструкції або введення яких заплановано після 01.01.2008 р., мають відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2007 (ИСО 5167-1:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.2:2007 (ИСО 5167-2:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.3:2007 (ИСО 5167-3:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.4:2007 (ИСО 5167-4:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.5:2007.

Так, рішенням господарського суду від 17.03.2010 р. у справі № 19/237 між цими ж сторонами встановлено, що з поданої суду проектно-кошторисної документації з коректування проекту реконструкції ГРС «Львів-1»(с. Липники) ІІ пусковий комплекс (пояснювальна записка 3606/2-ПЗ до проекту) вбачається, що вона розроблена проектною організацією ТОВ «ТРІО»з врахуванням вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1:2007 (ИСО 5167-1:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.2:2007 (ИСО 5167-2:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.3:2007 (ИСО 5167-3:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.4:2007 (ИСО 5167-4:2003), ДСТУ ГОСТ 8.586.5:2007.

В комплексі цих стандартів застосовано новий підхід щодо оцінки невизначеності результатів вимірювань витрат та кількості середовища. Суттєво уточнені вимоги щодо визначення мінімально допустимих довжин прямолінійних ділянок вимірювального трубопроводу та встановлення струминовипрямлячів, пристроїв підготовки потоку та перетворювачів температури, а також розширені типи місцевих опорів, що внормовані цим стандартом.

Таким чином, виконання нових ГОСТів, зокрема ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2007 (ISO 5167-1-4:2003), є обов’язковим при реконструкції ГРС «Львів-1»(с. Липники) та потребує додаткових фінансових витрат.

Крім цього, в процесі виконання договору доручення від довірителя (позивача) надходили нові доручення, які не були враховані при укладенні договору, а їх виконання потребувало додаткового часу та витрачання додаткових коштів.

Так, рішенням господарського суду 10.12.2008 р. у справі № 19/237 між цими ж сторонами встановлено, що станом на червень 2007 року ВАТ «Львівгаз»виконано свої зобов’язання за умовами п. 2.1.2 договору щодо забезпечення проведення проектних та пошукових робіт, що підтверджується висновком експертизи з питань охорони праці № 0435.08.12.3-45.33.3; експертним висновком № 07В1400254020131 від 20.06.2007 р.; висновком експертизи з питань охорони праці Держгірпромнагляду № 89.07.12.3.3.11231-З від 06.06.2007 р.; висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.06.2007 р. № 05.03.02-07/31114; експертним висновком ГУ МНС України у Львівській області від 21.06.2007 р. № 13/3898; експертним висновком № 504 державної екологічної експертизи щодо проектних матеріалів «Реконструкція ГРС «Львів-1»(с. Липники) –робочий проект»; еколого-експертною оцінкою щодо проектних матеріалів «Реконструкція ГРС «Львів-1»(с. Липники) –робочий проект»МКП «Сагал».

21.08.2007 р. позивачем дано додаткове завдання на проектування проекту реконструкції ГРС Львів-1 (с. Липники), зокрема вимагалося виділення пускових комплексів. По першому пусковому комплексу вимагалося передбачити винос кабелів, переукладення і підключення діючих газопроводів Ду 800, Ду 700, Ду 500, Ду 300 з монтажем кранових вузлів. По другому комплексу вимагалося передбачити площадку ГРС в повному обсязі робочого проекту. Крім цього, 10.02.2008 р. позивачем подано вимогу про коригування проекту в частині вимірювання витрат газу, надавши вихідні дані по цьому завданню листом № 1261/22-06 від 02.04.2008 р. Свої погодження по коригованому проекту позивачем надано листом від 04.04.2008 р. № 1341/15-06.

Встановлено, що за результатами наради 23.09.2008 р. № 12 за участю представників обох сторін доручено ВАТ «Львівгаз» до 20.12.2008 р. допоставити фасонні частини згідно проекту і відновити роботи по монтажу і укладці газопроводу ДУ-800, активізувати роботу по монтажу кранових вузлів ДУ-300 та ДУ-500, узгодити робочі проекти ВАТ «ВНІПІТрансгаз»та ТОВ «Тріо»за місцем розташування лінійного крана ДУ-800. Також ВАТ «Львівгаз»додатково доручили закупити кран ДУ-800 з обв'язкою згідно проекту. Також вирішили ВАТ «Львівгаз»та диспетчерському відділу УМГ «Львівтрансгаз»спільно звернутись до ОДУ «Укртрансгаз»для отримання технологічного регламенту роботи газопроводу ДУ-800 «Дашава-Мінськ»з метою його зупинки та проведення вогневих робіт, доручити Бібрському ЛВУМГ УМГ «Львівтрансгаз»активізувати роботу по врегулюванню питання відводу земельної ділянки, тощо.

З врахуванням наведеного, по першому пусковому комплексу роботи завершені, а по другому пусковому комплексу роботи тривають, їх виконання становить 41, 44 %. Загальний обсяг виконання робіт становить майже 70 %.

Крім цього ПАТ «Львівгаз»придбав для потреб виконання договору доручення № 01-83ін-06 від 28.02.2006 р. матеріали та обладнання згідно переліку, наведеного в цих довідках, балансовою вартістю 39 076 919, 75 грн. без ПДВ, які на даний час не використані та знаходяться на складах товариства, що підтверджується довідками за підписом голови Правління та головного бухгалтера ПАТ «Львівгаз»від 25.01.2012 р. № 06-545, від 01.02.2012 р. № 06-784 та акту інвентаризації цих товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2011 р.

Факт несвоєчасного подання позивачу звітів повіреного не може розцінюватися як істотне порушення договору доручення, оскільки не впливає на результати виконаних робіт, а відтак беручи до уваги вищенаведені обставини справи, договір не може бути розірваним з підстав істотного порушення умов договору.

Щодо посилання апелянта на лист ПАТ «Львівгаз»від 12.12.2011 р. № 06-11866 як на підставу розірвання договору доручення № 01-83ін-06, то суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 07.11.2011 р. направив на адресу відповідача лист про розірвання договору та повернення коштів в сумі 41 454 779, 40 грн. Враховуючи, що позивачем не було отримано відповіді як це передбачено ст. 188 ГК України, він на підставі вказаної норми передав спір на вирішення суду.

Натомість, 12.12.2011 р. ПАТ «Львівгаз»направив позивачу лист № 06-11866, в якому запропонував власні умови розірвання договору, а саме просить розірвати договір і як погашення суми невиконання зобов’язань ПАТ «Львівгаз»в розмірі41454779,40грн.прийняти від товариства матеріали, закуплені для потреб реконструкції ГРС Липники у Львівській області та не використані станом на 01.12.2011 р.

Тобто, сторонами не досягнуто згоди щодо умов розірвання договору, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Як вбачається із матеріалів справи, останній затверджений довірителем звіт повіреного був поданий в червні 2011 року. Згідно даного звіту від 30.06.2011 р., затвердженого довірителем, заборгованість ПАТ «Львівгаз»перед УМГ «Львівтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»за договором доручення від 28.02.2006 р. № 01-83 ін-06 станом на 01.07.2011 р. становить 41 454 779, 40 грн.

Крім цього, відповідно до п. 7.4 укладеного між сторонами договору доручення, за неподання звітів у строки, встановлені п.п. 2.1.8, 2.1.9 договору, повірений сплачує довірителю неустойку в сумі 1 000 грн. за кожен випадок.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П.п. 2.1.8 договору доручення передбачено, що повірений зобов’язується щомісячно не пізніше 5-го числа, наступного за звітним місяця, надавати довірителю звіт про виконання доручення.

Відповідно до п. 7.4 договору, за неподання звітів у строки, встановлені п.п. 2.1.8, 2.1.9 цього договору, повірений сплачує довірителю неустойку в сумі 1 000 грн. за кожен випадок.

Враховуючи, що договір укладено 28.02.2006 р., відповідачем на час подання позову мало бути подано 28 звітів. Проте, відповідач цих звітів не подав, чого його представник не заперечує. В результаті наведеного, розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 28 000 грн., що правомірно було встановлено судом першої інстанції та підставно задоволено позов в цій частині

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2012 р. у справі № 5015/7336/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», від імені якої діє філія Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 23.03.2012 р.