Постанова № 22240216, 20.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 5015/6263/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом – не з’явився

від відповідача за первісним позовом –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів № 2 від 16.01.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2011 р. (суддя Левицькі Н. Г.)

у справі № 5015/6263/11

за первісним позовом ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область

до відповідача ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів

про стягнення 215 242, 83 грн.

за зустрічним позовом ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів

до відповідача ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область

про визнання недійсними право чинів-заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р. та 29.09.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011 р. у справі № 5015/6263/11 частково задоволено первісний позов ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область, з ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів на користь позивача за первісним позовом стягнуто 128 939, 16 грн. основного боргу, 9 479, 33 грн. 3 % річних та 24 012, 91 грн. інфляційних нарахувань, в частині стягнення 24 011, 34 грн. основного боргу, 23 772, 28 грн. пені та 5 027, 71 грн. інфляційних втрат відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів задоволено частково, заяву ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р. в частині припинення вимог, вказаних у п. 1.2.7 заяви, в сумі 24 011, 34 грн. із загальної суми 568 405, 48 грн. згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 80827Т/С від 27.08.2008 р., визнано недійсною, в іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено. З ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів на користь ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область стягнуто 1 624, 31 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ТОВ «Скорзонера», с. Поляниця, Івано-Франківська область на користь ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів стягнуто 1 882 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на день подання позову (11.12.2011 р.) позовна давність на стягнення пені сплила. Заборгованість в розмірі 152 950, 50 грн. виникла за період з 04.06.2009 р. по 11.10.2011 р. Відповідно, розмір інфляційних втрат та 3 % річних розраховувався позивачем за первісним позовом з даної суми за вказаний період. Зменшення суми основного боргу до 128 939, 16 грн. відбулось на підставі поданої відповідачем за первісним позовом заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 10.11.2011 р., а тому не могло вплинути на розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки суму основного боргу було зменшено пізніше, ніж здійснювався сам розрахунок. Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ «Скорзонера») безпідставно завищив розмір позовних вимог на 212 510, 89 грн. і тому заяви ТОВ «Скорцонера»про залік зустрічних вимог містять посилання на неіснуючі зобов’язання ТОВ СП «Технобуд»перед ТОВ «Скорзонера»у сумі 212 510, 89 грн. і суперечать вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України, а тому є підстави вважати ці правочини згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсними.

У своїй апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить дане рішення змінити та відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 3 417, 25 грн. інфляційних втрат та 1 695, 25 грн. 3 % річних, посилаючись на те, що суд, дійшовши висновку, що сума основного боргу становить 128 939, 16 грн., тобто менше, ніж було заявлено позивачем, однак не зменшив при цьому розмір інфляційних втрат та 3 % річних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що заборгованість в розмірі 152 950, 50 грн. виникла за період з 04.06.2009 р. по 11.10.2011 р. Відповідно, розмір інфляційних втрат та 3 % річних розраховувався з даної суми за вказаний період. Зменшення суми основного боргу до 128 939, 16 грн. відбулось на підставі поданої відповідачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 10.11.2011 р., а тому не могло вплинути на розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.05.2009 р. між ТОВ «Скорцонера»(виконавець) та ТОВ спільним українсько-російським підприємством «Технобуд»(замовник) укладено договір № 080509 про надання послуг, згідно п.п. 1.1, 4.2 якого виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послуги поливально-мийної машини, а замовник –прийняти послуги, підписати акти надання послуг і оплатити.

Згідно п. 2.3 даного договору, замовник зобов’язується перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт, протягом 3 днів після підписання акту виконаних робіт.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 11.10.2011 р. відповідачем не були оплачені послуги згідно договору на загальну суму 152 950, 50 грн., а саме згідно актів наданих послуг № 1 від 30.05.2009 р. – у сумі 32 200 грн., № 1 від 30.06.2009 р. –у сумі 11 200 грн., акту б/н від 31.08.2009 р. –у сумі 30 800 грн., акту б/н від 30.09.2009 р. –у сумі 21 000 грн., № 10 від 31.10.2009 р. –у сумі 22 750, 50 грн., акту б/н від 30.11.2009 р. –у сумі 21 000 грн., акту б/н від 31.12.2009 р. –у сумі 14 000 грн. (а. с. 20 –26, Том 1).

За прострочення виконання зобов’язань позивачем за первісним позовом нараховано пеню у розмірі 23 772, 28 грн., 3 % річних у розмірі 9 479, 43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 29 040, 62 грн. (а. с. 10 –14).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов’язання (ст. 530 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно п. 4.2 укладеного між сторонами договору, у випадку несплати чи несвоєчасної сплати вартості послуг сплачується пеня у розмірі подвійної облікової станки НБ України за кожен день прострочення.

Так, пеню позивачем за первісним позовом –ТОВ «Скорзонера», нараховано за період з 11.10.2010 р. по 11.10.2011 р., тобто за 1 рік.

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач за первісним позовом повинен був нараховувати пеню лише за період протягом 6 місяців від дня, коли відповідач прострочив своє грошове зобов’язання.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в 1 рік. Останнє за часом порушення відповідачем за основним позовом свого грошового зобов’язання мало місце 04.01.2010 р. –відповідач зобов’язаний був оплатити послуги згідно акту про надання послуг від 31.12.2009 р. Отже, станом на день подання позову (11.12.2011 р.) позовна давність на стягнення пені сплила.

Враховуючи, що сторони у договорі не домовилися про збільшення періоду нарахування пені та не домовилися про збільшення позовної давності на її стягнення – необхідно керуватися встановленим ГК України позовною давністю в 1 рік. Тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що в частині нарахування пені позовні вимоги є безпідставними.

Судом також встановлено, що позивачем невірно розраховано індекс інфляції, зокрема, позивач за первісним позовом виключив зі свого розрахунку індекси дефляції за липень та серпень 2009 року, квітень –липень 2010 року, липень та серпень 2011 року, що призвело до безпідставного збільшення розміру інфляційних втрат на 5 027, 71 грн. Тому в цій частині судом першої інстанції в позові правомірно відмовлено. При цьому, відповідач за первісним позовом у заяві від 21.12.2011 р. визнав вимоги щодо інфляційних витрат у розмірі 24 012, 91 грн.

Таким чином, вимоги ТОВ «Скорзонера»щодо стягненню інфляційних втрат є обґрунтованими в частині стягнення 24 012, 91 грн.

При цьому, суд зазначає, що заборгованість в розмірі 152 950, 50 грн. виникла за період з 04.06.2009 р. по 11.10.2011 р. Відповідно, розмір інфляційних втрат та 3 % річних розраховувався позивачем за первісним позовом з даної суми за вказаний період. Зменшення суми основного боргу до 128 939, 16 грн. відбулось на підставі поданої відповідачем за первісним позовом заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 10.11.2011 р., а тому не могло вплинути на розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки суму основного боргу було зменшено в пізнішому періоді.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даними розрахунку позивача за первісним позовом, 3 % річних від суми заборгованості становить 9 479, 43 грн., що є обґрунтованим, а тому підставно задоволені судом першої інстанції.

14.09.2011 р. відповідачем за зустрічним позовом –ТОВ «Скорзонера», подано позивачу за зустрічним позовом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою припинялися взаємні зобов’язання сторін на суму 1 436 609, 26 грн.

29.09.2011 р. відповідачем за зустрічним позовом подано позивачу за зустрічним позовом –ТОВ СП «Технобуд», заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою припинялися взаємні зобов’язання сторін на суму 198 949, 20 грн.

10.11.2011 р. позивач за зустрічним позовом направив відповідачу за зустрічним позовом листа, в якому зазначив про часткове заперечення проти проведеного ТОВ «Скорзонера» заліку зустрічних однорідних вимог та заявив про проведення заліку зустрічних вимог у розмірі 1 635 558, 46 грн., в тому числі і про залік вимог позивача за первісним позовом (ТОВ «Скорзонера») по сплаті боргу за послуги поливально-мийної машини згідно договору № 080509 від 08.05.2009 р. в сумі 152 950, 50 грн.

У зустрічному позові ТОВ СП «Технобуд»зазначив, що у п. 1.2.1 заяви від 14.09.2011 р. відповідач за зустрічним позовом безпідставно вказав на існування безспірної грошової вимоги ТОВ «Скорцонера»до ТОВ СП «Технобуд»з оплати комісії за виконання акредитивів згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 61117Т/С від 17.11.2006 р. (акредитив IFVR/003/AH від 29.11.2006 р. та акредитив IFVR/002/AH від 29.11.2006 р.) у розмірі 187 761, 45 грн. Позивачем за зустрічним позовом зазначено, що жодного документального підтвердження цієї господарської операції не існує, а відповідно відповідач безпідставно завищив обсяг грошових вимог на суму 187 761, 45 грн.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом (ТОВ СП «Технобуд») зазначив, що у п. 1.2.7 заяви від 14.09.2011 р. відповідач за зустрічним позовом безпідставно вказав на існування безспірної грошової вимоги ТОВ «Скорцонера»до ТОВ СП «Технобуд»з оплати вартості послуг по забезпеченню робіт електроенергією та водопостачанням згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 80827Т/С від 27.08.2008 р. у розмірі 568 405, 48 грн., однак насправді розмір заборгованості становить 543 656, 04 грн., тобто на 24 749, 44 грн. менше, ніж зазначено в заяві відповідача за зустрічним позовом від 14.09.2011 р.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом (ТОВ «Скорзонера») безпідставно завищив розмір позовних вимог на 212 510, 89 грн. і тому заяви ТОВ «Скорзонера»про залік зустрічних вимог містять посилання на неіснуючі зобов’язання ТОВ СП «Технобуд»перед ТОВ «Скорзонера»у сумі 212 510, 89 грн. і суперечать вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України (Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.), а тому є підстави вважати ці правочини згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсними.

У матеріалах справи міститься договір генерального підряду на капітальне будівництво № 61117Т/С від 17.11.2006 р., укладений між ТОВ «Скорзонера»та ТОВ СУРП «Технобуд», згідно п. 4.6.1 якого оплата всіх інших виконаних генпідрядником робіт здійснюється шляхом списання коштів з безвідкличних документарних непокритих акредитивів, які замовник зобов’язується відкрити в Івано-Франківській філії Приватбанку протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору.

03.12.2007 р. між ТОВ «Скорзонера»та ТОВ СП «Технобуд»укладений додатковий договір про внесення змін до договору генерального підряду на капітальне будівництво № 61117Т/С від 17.11.2006 р., згідно п. 5 якого договір доповнено п. 4.13, відповідно до якого генпідрядник зобов’язується щомісячно не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання вимоги замовника відшкодувати замовнику комісії банку-емітента (ПриватБанку), нараховані за акредитивами починаючи з 21.12.2007 р.

28.05.2008 р. ТОВ «Скорзонера» та ТОВ СП «Технобуд» укладений додатковий договір про внесення змін до договору генерального підряду на капітальне будівництво № 61117Т/С від 17.11.2006 р., яким п. 4.13 договору викладений у новій редакції, за якою генпідрядник зобов’язується щомісячно не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання вимоги замовника відшкодувати замовнику комісії (комісію за зобов’язаннями по непокритих акредитивах у розмірі 5 % річних від суми акредитивів та комісію за виконання непокритих акредитивів у розмірі 0, 2 % від суми оплати за акредитивами), нараховані банком-емітентом (ПриватБанком), за акредитивами, вказаними у п. 4.6 договору, починаючи з 21.12.2007 р. до моменту закінчення строку дії акредитивів, за період з 21.12.2007 р. до 31.05.2008 р. включно – у розмірі 100 % усіх комісій за акредитивами, а в період з 01.06.2008 р. до моменту закінчення строку дії акредитиву – у розмірі 50 % усіх комісій за акредитивами.

12.12.2008 р. ТОВ «Скорзонера» та ТОВ СП «Технобуд» укладений додатковий договір про внесення змін до вищевказаного договору генерального підряду на капітальне будівництво, яким п. 4.13 договору викладений у новій редакції, за якою генпідрядник зобов’язується щомісячно, не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання вимоги замовника, відшкодувати замовнику комісії (комісію за зобов’язаннями по непокритих акредитивах у розмірі 5 % річних від суми акредитивів та комісію за виконання непокритих акредитивів у розмірі 0, 2 % від суми оплати за акредитивами), нараховані банком-емітентом (ПриватБанком), за акредитивами, вказаними у п. 4.6 договору, починаючи з 21.12.2007 р. до моменту закінчення строку дії акредитивів, за період з 21.12.2007 р. до 31.05.2008 р. включно –у розмірі 100 % усіх комісій за акредитивами, в період з 01.06.2008 р. до 15.12.2008 р. –у розмірі 50 % усіх комісій за акредитивами і у період з 16.12.2008 р. до моменту закінчення строку дії акредитивів –у розмірі 100 % комісії за зобов’язаннями по непокритих акредитивах у розмірі 5 % річних від суми акредитивів.

За період з 01.11.2008 р. до 31.12.2009 р. банком-емітентом (Приватбанком) були нараховані комісії за акредитивами у розмірі 187 761, 45 грн., про що відповідач за зустрічним позовом –ТОВ «Скорзонера», повідомив позивача за зустрічним позовом –ТОВ СП «Технобуд», у листі № 110811/1 від 11.08.2011 р., а саме заявив вимогу позивачу за зустрічним позовом про оплату комісії за акредитивами у розмірі 187 761, 45 грн. та долучив платіжні доручення про оплату банківських комісій (додатки №№ 1 –33). Направлення даного листа позивачу за зустрічним позовом підтверджується квитанціями відділення поштового зв’язку № 4677 від 15.08.2011 р. та № 4676 від 15.08.2011 р. Про нарахування банком-емітентом комісії по акредитивах свідчить також відповідна довідка Івано-Франківської філії Приватбанку від 05.12.2011 р. за № 35.0.0.0/2617.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином твердження позивача за зустрічним позовом (ТОВ СП «Технобуд») щодо безпідставно завищення відповідачем за зустрічним позовом (ТОВ «Скорзонера») обсягу грошових вимог на суму 187 761, 45 грн. у п. 1.2.1 заяви від 14.09.2011 р. про залік зустрічних однорідних спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Правомірність нарахування комісії за виконання акредитивів згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 61117Т/С від 17.11.2006 р. визнана позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 21.12.2011 р., а вимоги про визнання недійсним заяв відповідача за зустрічним позовом про залік зустрічних однорідних вимог з цих підстав виключені з предмету позову і позивачем за зустрічним позовом не пред’являються.

Позивачем за зустрічним позовом (ТОВ СП «Технобуд») у заяві про уточнення позовних за зустрічним позовом від 21.12.2011 р. з предмету позову виключена вимога про визнання недійсним заяви ТОВ «Скорцонера»від 29.09.2001 р., якою припинялися взаємні зобов’язання сторін на суму 198 949, 20 грн. Крім того, твердження позивача за зустрічним позовом про завищення сум заборгованості ТОВ СП «Технобуд»перед ТОВ «Скорзонера»у сумі 212 510, 89 грн. стосувалися виключно сум грошових вимог, які були зазначені відповідачем за зустрічним позовом у заяві від 14.09.2011 р. Жодних доказів щодо завищення відповідачем за зустрічним позовом розміру грошових зобов’язань позивача за зустрічним позовом у заяві про залік зустрічних однорідних вимог від 29.09.2011 р. позивачем за зустрічним позовом не долучено.

Таким чином, вимога зустрічного позову щодо визнання недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «Скорзонера»від 29.09.2011 р. у сумі 198 949, 20 грн. підставно визнана такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом у заяві від 21.12.2012 р. зменшив суму позовних вимог, а саме просить визнати заяву ТОВ «Скорзонера»від 14.09.2011 р., якою припинялися взаємні зобов’язання сторін на суму 1 436 609, 26 грн., недійсною частково, зокрема щодо припинення частини зобов’язань сторін у розмірі 24 011, 34 грн. (п.п. 1.2.7 заяви), у зв’язку з тим, що ТОВ «Скорзонера»неправомірно завищило грошові зобов’язання ТОВ СП «Технобуд»з оплати вартості послуг на користь ТОВ «Скорзонера»по забезпеченню робіт електроенергією та водопостачанням згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 80827Т/С від 27.08.2008 р., оскільки згідно підписаних сторонами документів така грошова вимога становить не 568 405, 48 грн., а 544 394, 14 грн., тобто на 24 011, 34 грн. менше, ніж зазначено в заяві ТОВ «Скорзонера»про залік зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р.

Відповідачем за зустрічним позовом (ТОВ «Скорзонера») подано докази виникнення у позивача за зустрічним позовом (ТОВ СП «Технобуд») заборгованості по забезпеченню робіт електроенергією та водопостачанням по договору № 80827 Т/С від 27.08.2008 р. згідно підписаними сторонами актами приймання-здачі виконаних робіт від 30.04.2009 р. у розмірі 44 766, 40 грн., від 31.05.2009 р. у сумі 34 467, 58 грн., від 30.06.2009 р. у сумі 20 305, 60 грн., від 31.07.2009 р. у сумі 40 805, 60 грн., від 31.08.2009 р. у сумі 43 593, 60 грн., від 03.09.2009 р. у сумі 54 942, 40 грн., від 31.03.2009 р. у сумі 69 658, 40 грн., від 30.11.2009 р. у сумі 54 897, 60 грн., від 31.12.2009 р. у сумі 55 369, 92 грн., від 31.01.2010 р. у сумі 27 359, 22 грн., від 31.05.2010 р. у сумі 4 351, 63 грн., від 30.06.2010 р. у сумі 5 210, 89 грн., від 31.07.2010 р. у сумі від 5 102, 56 грн., від 28.02.2009 р. у сумі 8 624 грн., від 31.08.2010 р. у сумі 12 920, 50 грн. та від 31.10.2009 р. у сумі 62 018, 24 грн., тобто в загальній сумі 544 394, 14 грн., тобто на 24 011, 34 грн. менше, ніж зазначено у заяві ТОВ «Скорзонера»від 14.09.2011 р.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З врахуванням того, що відповідачем по зустрічному позову не доведено наявність заборгованості позивача за зустрічним позовом у частині наявності боргу у сумі 24 011, 34 грн., вимоги позивача в цій частині правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення боргу згідно договору № 080509 про надання послуг від 08.05.2009 р. із врахуванням заяви ТОВ СП «Технобуд» від 10.11.2011 р. про зарахування зустрічних позовних вимог на суму 1 635 558, 46 грн., вірно визнані судом першої інстанції такими, що не можуть бути задоволені повністю, оскільки як підтверджується матеріалами справи, позивачем за первісним позовом (ТОВ «Скорзонера») у заявах про залік зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р. та від 29.09.2011 р. була завищена сума грошових зобов’язань відповідача за первісним позовом у розмірі 24 011, 34 грн., а не у розмірі 212 510, 89 грн., як зазначило ТОВ СП «Технобуд»у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, відповідач мав право на зменшення суми боргу по договору № 080509 про надання послуг від 08.05.2009 р. шляхом зарахування сум відповідних однорідних вимог у заяві від 10.11.2011 р. виключно у розмірі 24 011, 34 грн., а не у розмірі 212 510, 89 грн.

Відповідно, сума заборгованості відповідача за первісним позовом (ТОВ СП «Технобуд») перед позивачем за первісним позовом –ТОВ «Скорзонера», згідно договору № 080509 про надання послуг від 08.05.2009 р., розмір якої на момент звернення до суду становив 152 950, 50 грн. (основний борг), у зв’язку із завищення позивачем за первісним позовом заборгованості ТОВ СП «Технобуд», вказаної у п.п. 1.2.7 заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р. на 24 011, 34 грн., а також враховуючи направлення ТОВ СП «Технобуд» заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 10.11.2011 р., підлягає зменшенню і становить 128 939, 16 грн. (152 950, 50 грн. – 24 011, 34 грн.). Позовні вимоги ТОВ «Скорзонера» про стягнення частини основного боргу у розмірі 128 939, 16 грн. визнаві відповідачем за первісним позовом у заяві від 21.12.2011 р.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення 128 939, 16 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 9 479, 33 грн., інфляційних втрат у розмірі 24 012, 91 грн., а також щодо задоволення вимог позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) в частині визнання недійсною заяви ТОВ «Скорзонера» про залік зустрічних однорідних вимог від 14.09.2011 р. в частині припинення зустрічних однорідних вимог, вказаних у п. 1.2.7 заяви у розмірі 24 011, 34 грн. із 568 405, 48 грн. згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 80827Т/С від 27.08.2008 р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2011 р. у справі № 5015/6263/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ Спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 23.03.2012 р.