Постанова № 22240198, 21.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа № 5015/4665/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМельник Г.І.

суддівНовосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

при секретарі судового засіданняФедечко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Самбірське відділення №6310 АТ “Ощадбанк”, м. Самбір, Львівська область №964 від 16.12.2011року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 року

у справі № 5015/4665/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Самбірське відділення №6310 АТ “Ощадбанк”, м. Самбір, Львівська область

до відповідача: Державного підприємства “Воютицький спиртовий завод”, с. Воютичі, Самбірський район, Львівська область

за участю третьої особи (на стороні відповідача): Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, м. Бровари, Київська область

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 958160,92 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 23.06.2011 року);

ОСОБА_2. (довіреність від 23.06.2011 року);

Бабик А.М. керуючий відділенням.

від відповідача: не зявились;

від третьої особи: не з'явились ;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Самбірське відділення № 6310 АТ "Ощадбанк"(надалі Позивач, ПАТ "Ощадбанк") задоволено. З Державного підприємства "Воютицький спиртовий завод"(надалі Відповідач, ДП "Воютицький спиртзавод") на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" стягнуто кредитну заборгованість в сумі 958 160,92 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно(за Договором від 20.12.2010р.): спирт "Люкс" у кількості 3031,91 Дал.; спирт вищої очистки у кількості 3050,64 Дал.; зерно жита у кількості 753 тонни, концентрат сусла у кількості 63,2 тонни, - що знаходиться у спиртосховищах в с. Воютичі, Самбірського району, Львівської області та в м. Самборі, вул.. І. Франка, 87 та відшкодовано судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов Договору № 2062-111 Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 920 000,00 грн. За невиконання грошового зобовязання у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість на суму 958 160,92 грн., в тому числі пеня 42 402,06 грн. за прострочення платежу та 16,06 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, яку Відповідач повністю визнає. У задоволенні клопотання про залучення до участі у справі, як Відповідача 2, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості(надалі ДП СЛГП) "Укрспирт" відмовлено, оскільки ДП СЛГП "Укрспирт" не перебувало у господарських відносинах з Позивачем та не порушувало(і не оспорювало) його прав.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду Позивач Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Самбірського відділення № 6310 АТ "Ощадбанк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, № 946 від 16.12.2011р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. та прийняти нове судове рішення, яким залучити до участі у справі в якості Відповідача 2 ДП СЛГП "Укрспирт" та стягнути з нього заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії №2062-111 від 20.04.2010р. в сумі 958 160,00 грн., оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи скаржник мотивує, зокрема тим, що незалучення місцевим господарським судом до участі у справі Відповідачем 2 ДП СЛГП "Укрспирт" зробило неможливим виконання судового рішення, оскільки Відповідач фактично припинив свою діяльність, що підтверджується Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2010 року № 593 та актами приймання передачі основних засобів № 1 від 10.01.2011р. та № 2 від 18.02.2011р., і стягнути кредитну заборгованість з неіснуючого підприємства неможливо.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2012р. ДП СЛГП "Укрспирт" подало відзив на апеляційну скаргу, № 4-2/88 від 28.02.2012р., в якому зазначає, що посилання апелянта на факт видання Наказу Мінагрополітики № 593 від 27.09.2010р. про реорганізацію ДП "Воютицький спиртзавод" і факт складення актів приймання передачі основних засобів № 1 від 10.01.2011р. та № 2 від 18.02.2011р., які автоматично визначають момент припинення юридичної особи ДП "Воютицький спиртзавод" та обовязок ДП СЛГП "Укрспирт" нести відповідальність за зобовязаннями ДП "Воютицький спирзавод" є безпідставними, оскільки вказані акти є лише попередніми документами, на основі яких будуть складені передавальні акти. Як зазначає третя особа, на даний час Міністерством аграрної політики та продовольства України передавальний акт щодо прав та обовязків між ДП "Воютицький спиртзавод", що на даний момент існує як окрема юридична особа, та ДП СЛГП "Укрспирт" не затверджувався і державному реєстратору не передавався. Крім цього, вказує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про припинення юридичної особи ДП "Воютицький спиртзавод" відсутній, а отже в апелянта відсутні правові підстави стверджувати про припинення діяльності ДП "Воютицький спиртзавод" та передачу всіх основних засобів, прав та обовязків до ДП СЛГП "Укрспирт". А тому вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011р. у справі № 5015/4665/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р.

В даному судовому засіданні представники позивача підтримали свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи ту обставину, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представників Позивача, що прибули у судове засідання, приймаючи до уваги пояснення представника третьої особи в попередньому судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 року у справі № 5015/4665/11 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 20.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі керуючого філії Самбірське відділення ВАТ "Ощадбанк"(надалі - Банк) та Державним підприємством "Воютицький спиртовий завод"(надалі - Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 2062-111(надалі Договір). Відповідно до умов якого, Банк зобовязується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобовязується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором(п. 2.1. Договору № 2062-111).

Відповідно до п. 2.2. Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами(траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 20 квітня 2011 року.

Як зазначено в п. 2.3. Договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 920 000,00 грн.

В підтвердження надання кредиту Відповідачу, Позивач подав клопотання ДП "Воютицький спиртзавод", вих. № 370 від 20.04.2010р., вих. № 372 від 20.04.2010р. про видачу траншів та Розпорядження Філії Банку № 4 від 20.04.2010р. та № 5 від 20.04.2010р. про видачу відповідних кредитних коштів (а.с. 18-21).

Проте Відповідач у вказаний у Договорі строк не повернув кредитні кошти.

Позивач на виконання вимог ст. 6 ГПК України звертався до Відповідача з претензіями № 293 від 21.04.2011р. та № 415 від 23.06.2011р. про погашення боргу, які були залишені останнім без відповіді та задоволення.

Як встановлено місцевим господарським судом, представником Відповідача визнано факт отримання кредитних коштів, а також факт порушення грошових зобов'язань з повернення позики у встановлений договором строк.

В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3.2. договору Позичальник зобовязаний точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати Кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми Кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення Відповідачем грошових зобов'язань, відтак правомірно стягнув з Відповідача 915 742,80 грн. суму кредитних коштів, 42 402,06 грн. пені за прострочення платежу та 16,06 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Відповідно до умов п. 2.5.1. Договору, Сторонами, для забезпечення виконання Позичальником грошових зобовязань, 20.04.2010 року укладено також Договір застави товарів, що належать Підприємству на праві господарського відання і знаходяться в обороті: спирт етиловий ректифікований (3031,91 Дал.), спирт ректифікований вищої очистки (3050,64 Дал), концентрат квасного сусла (63,2 тонни), зерно жита (753 тонни).

Відповідно до п. 3.1.3. Договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання за Кредитним договором, а саме: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, та/або процентів, та/або комісійних винагород, та/або штрафних санкцій, збитків; в разі невиконання обовязків, що визначені цим договором та/або Кредитним договором; при несплаті або частковій сплаті інших платежів за Кредитним договором.

Згідно з п.4.3. Договору застави, заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі, але не виключно, вимагати до сплати на користь заставодержателя: основну суму кредиту; проценти за користування кредитом; комісійні винагороди Банку, сплата яких передбачена Кредитним договором; нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобовязань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені заставодержателем у звязку із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією; спричинені заставодержателю збитки в повному обсязі.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку згідно законодавства та цього договору (п.6.4. Договору застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1, 2 ст. 590 ЦК України).

Враховуючи викладене та з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором № 2062-111, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушені права Банку підлягають судовому захисту. Також погоджується з задоволенням позовних вимог про стягнення заборгованості, яка існувала на момент поставлення рішення судом першої інстанції, шляхом звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення цієї заборгованості шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України “Про заставу”.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства та не залучення до участі у справі в якості Відповідача2 ДП СЛГП "Укрспирт" судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно із ст.25 ГПК України у разі, зокрема, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як передбачено в ч. 4 ст.91 ЦК цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини першої ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення ( частина друга ст.104 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Відповідач перебуває у процесі припинення підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, дата видачі 10.08.2011р. серія НОМЕР_1(а.с. 97).

Вказаним витягом станом на 10.08.2011р. підтверджено, що запис про припинення ДП "Воютицький спиртовий завод", як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності, та вчинення дій, повязаних з припиненням у звязку з реорганізацією, зокрема, передача майна, не означає, що юридична особа є вже припиненою.

Отже, до внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність (здатність мати права та обовязки) не припиняється. І лише з моменту внесення такого запису, до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять всі права та обовязки припиненої юридичної особи.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що на момент винесення рішення судом першої інстанції до ДП "Укрспирт", визначеного наказом Міністерства аграрної політики України № 593 від 27.09.2010р. правонаступником ДП "Воютицький спиртовий завод", перейшли всі права та обовязки останнього, в т.ч. і зобовязання по сплаті заборгованості за Договором №2062-111.

Оскільки на момент вирішення спору судом першої інстанції запис про припинення ДП "Воютицький спиртовий завод", як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений, в силу названих вище норм відповідати за своїми зобовязаннями повинне ДП "Воютицький спиртовий завод". Відтак, стягнення заборгованості з ДП "Укрспирт", як просить апелянт, є неправомірним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ст. 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 р. у справі № 5015/4665/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”в особі філії Самбірське відділення №6310 АТ “Ощадбанк”, м.Самбір, Львівська область №964 від 16.12.2011року - без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддяМельник Г.І..

Суддя Новосад Д.Ф.

СуддяМихалюк О.В.