Постанова № 22240168, 15.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.12 Справа № 5015/5630/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 23.01.2012р. за № 2302-вих.-182

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 30.11.2011р.

у справі№ 5015/5630/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Гал-СВ ЛТД»(надалі ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД»), м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про:визнання недійсним договору та стягнення 22 319,55 грн. незаконно отриманих коштів,

з участю представників сторін:

від позивача: не зявився ;

від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність 03.01.2012р. №2302-вих-2).

Права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України представнику відповідача розяснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі №5015/5630/11 (суддя Ділай У.І.) уточнені позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД»та стягнуто з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД»7 388,54 грн. сплачених орендних платежів;158,88 грн.державного мита161,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 7 331,36 грн. сплачених орендних платежів в позові відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що спірний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним, прийнятим у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, на думку скаржника помилковим є висновок суду про те, що передане за спірним договором майно не можу бути об`єктом оренди. Окрім того, скаржник зазначає, що орендар фактично користувався майном, що унеможливлює в разі його недійсності проведення між ними реституції, тому такий договір можливо визнати недійсним лише на майбутнє.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2012р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р.

Позивач в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2012р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представника відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2007р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ТзОВ ВКП «Гал СВ ЛТД»(Орендар) було укладено договір оренди № Л-5569-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 24.05.2007р. № 419-О та договору оренди нерухомого майна від 22.08.2006р. № Л-4618-6 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (приміщення) загальною площею 320,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради»(Балансоутримувач). Об`єкт оренди буде використовуватись Орендарем для виробництва швейних виробів (крім пошиття замовлення населення). Термін договору оренди визначений з 21.09.2007р. до 21.09.2008р. (п.п. 2.1., 4.1.) (а.с. 16-17).

14.11.2008р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ТзОВ ВКП «Гал СВ ЛТД»(Орендар) було укладено договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно з п. 1.1. якого Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008р. № 552-О, договору оренди нерухомого майна від 21.09.2007р. № Л-567-7 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (приміщення) загальною площею 39,1 кв.м., з індексами приміщень: І, ІІ, ІV, VІ, VІІ, VІІІ, ІХ, відповідно до даних технічного паспорта виданого ЛОСК «БТІ та ЕО від 01.03.2005р. № 573, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.. Пасічна. 43, яке знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради»(Балансоутримувач). Об`єкт оренди буде використовуватись Орендарем для виробництва швейних виробів (крім пошиття замовлення населення). Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 14.11.2008р. до 13.11.2011р. (п.п. 2.1., 4.1.) (а.с. 18-19).

Також в матеріалах справи міститься договір № 2012 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, укладений 17.03.2008р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець) та ТзОВ ВКП «Гал СВ ЛТД»(Покупець), відповідно до умов якого Продавець відповідно до Ухвали Львівської міської ради № 1267 від 15.11.2007р. зобов`язується передати у власність Покупця нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 3-го поверху, загальною площею 281,5 м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які були об`єктом оренди згідно вищезазначеного договору оренди № Л-5569-7 від 21.09.2007р. (а.с. 20-21). Актом приймання передачі від 24.03.2008р. за № 2012 підтверджується, що Продавцем та Балансоутримувачем виконані зобов`язання щодо передачі Покупцю у власність вищевказаного об`єкта продажу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як видно з матеріалів справи, 06.04.2009р. ТзОВ ВКП «Гал СВ ЛТД»було відчужено нежитлові приміщення загальною площею 281,5 кв.м. розташовані АДРЕСА_1 - ТзОВ «Ательє «Взуттєвик», про що свідчить договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (а.с. 53) та було передано останньому згідно Акту прийому-передачі (а.с. 54).

У заявлених вимогах (з врахуванням уточнення до позовної заяви) (а.с. 95) позивач просить визнати недійсним договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.11.2008р. та стягнути з відповідача 14719,90грн. незаконно отриманих платежів за оренду по вказаних вище договорах оренди № Л-5569-7 від 21.09.2007р. та Л-6763-8 від 14.11.2009р. Дані вимоги мотивовані тим, що зазначені у спірному Договорі оренди №Л-6763-8 від 14.11.2008 р. нежитлові приміщення заг. пл. 39,1 кв.м., становлять частину сходової клітки, двох коридорів та туалетної кімнати, у звязку із чим не можуть бути самостійним обєктом оренди, оскільки відносяться до допоміжних приміщень спільного (загального) користування всіма суб'єктами орендних відносин будинку в цілому. Окрім того, позивач зазначає, що у товариства не виникло жодних цивільних обовязків щодо відповідача в частині зобовязання по сплаті орендної плати за Договором № Л-6763-8, оскільки зазначене в договорі оренди майно йому не було передане, в порядку встановленому ст. 283 ГК України.

Суд апеляційної інстанції дані вимоги вважає безпідставними, недоведеними, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди, зокрема є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено перелік об`єктів оренди, які не можуть бути об`єктами оренди.

Як зазначалось вище, у ч. 1 спірного договору визначено конкретизовані характеристики об`єкта оренди, а саме: приміщення І, ІІ, ІV, VІ, VІІ, VІІІ, ІХ, відповідно до даних Технічного паспорту ЛОСК БТІ та ЕО від 01.03.2005р. (долучено до матеріалів апеляційного провадження).

З наведеного вбачається, що нежитлові приміщення, які є об`єктом оренди, загальною площею39,1 кв.м. згідно умов спірного договору, які становлять частину сходової клітки, двох коридорів та туалетної кімнати, можуть бути об`єктом оренди за договором, оскільки дане нерухоме майно відсутнє серед переліку об`єктів, які не можуть бути об`єктами оренди, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Безпідставними, на думку суду апеляційної інстанції, є покликання позивача на порушення в момент укладення спірного договору п. 3.5. Типового договору оренди нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 06.07.2001р. № 308 (щодо непідписання акту приймання-передачі), оскільки, не підписання акту приймання-передачі приміщення не є підставою визнання такого договору недійним.

Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що орендовані позивачем приміщення по договору № Л-6763-8 від 14.11.2008р. були необхідні останньому для доступу до власних приміщень, придбаних згідно договору від 17.03.2008р. № 2012р.

Як зазначалося вище, приміщення площею 281,5 м.кв.,, що були об»єктом оренди договору № Л-5569-7 від 21.09.2007р. ТзОВ ВКП «Гал СВ ЛТД»було відчужено ТзОВ «Ательє «Взуттєвик».

Як вбачається з матеріалів справ, позивач листом від 23.04.2009р. повідомив відповідача про припинення використання площ спільного користування, в зв»язку з продажем власного приміщення згідно з договором купівлі-продажу від 06.04.2009р (а.с.52). У відповіді від 07.05.2009р. № 2-4187/2302 на вказаний лист Управління комунальної власності вказало, щоу відповідності до ст.. 27 Закону Укураїни «Про оренду державного та комунального майна» у разі відмови орендаря від договору оренди орендар зобов»язаний повернути орендодавцеві об»єкт оренди на умовах, зазначених у договорі. Також вказав, що при передачі об»акта оренди необхідно скласти акт здачі-приймання та сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 3296,56грн. (а.с.51).

Відповідно до п.4.5 спірного договору оренди договір може бути достроково припинений за ініціативою орендаря тільки зі згоди орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір оренди, він зобов»язаний попередити про це орендодавця не пізніше, ніж за два місяці про припинення договору, а також виконати всі умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем-орендарем не було дотримано вищевказаних умов договору, приміщення не передано.

Пунктом 4.2. спірного договору сторони передбачили, що настання обов`язку Орендаря щодо сплати орендної плати починається з дати його підписання. Вказане спростовуює твердження позивача стосовно того, що у останнього не виникло жодних зобов`язань по сплаті орендної плати за умовами даного договору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.. 203 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Проте, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна «річчю»процес безповоротний і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним лише на майбутнє.

Беручи до уваги вищенаведене та, виходячи з вказаних норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність правових підстав у визнанні недійсним договору оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.11.2008р., а відтак, і у задоволенні вимоги про стягнення 14719,90 грн. сплаченої орендної плати за договором.

На покликання позивача як на підставу недійсності договору - нецільове використання вказаних орендованих приміщень (п.2 договору передбачено, що об»єкт оренди використовується для виробництва швейних виробів) суд апеляційної інстанції зазначає, що невідповідність фактичним обставинам справи одного пункту договору не є підставою для визнання договору недійсним в цілому.

Як зазначалося вище, орендовані позивачем приміщення по спірному договору № Л-6763-8 від 14.11.2008р. були необхідні останньому для доступу до приміщень, придбаних згідно договору купівлі-продажу від 17.03.2008р.№ 2012.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається порушення оскаржуваним договором протягом строку його дії прав позивача ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД», а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання недійсним договору оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.11.2008р. та в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7338,54грн. сплачених орендних платежів. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити. В частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 7331,36грн. сплачених орендних платежів рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Львівської міської ради - задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі

№5015/5630/11 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.11.2008р. та в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7338,54грн. сплачених орендних платежів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

3.В частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 7331,36грн. орендних платежів рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4.Судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5.Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

7.Справу передати в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.