Постанова № 22240070, 20.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 5015/7155/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс”, б/н від 15.02.2012 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 р.

у справі № 5015/7155/11 (суддя П.Манюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА”, м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс”, с. Гаї, Бродівського району Львівської області

про стягнення 365145,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 року у справі № 5015/7155/11 (суддя П.Манюк) позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА” суму в розмірі 386 448, 44 грн. з них: 314 098, 01 грн. - основного боргу; 24 275, 90 грн. - пені; 10 481, 41 грн. - 3 % річних; 16 290, 21 грн. - інфляційних втрат; 14 000, 00 грн. - вартості послуг адвоката; 7 302, 91 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням вимог ст.ст. 526, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Дане рішення оскаржується відповідачем Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс»в частині присудження до стягнення 14000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, оскільки, на його думку, рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, покликаючись на положення ст. ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, інформаційні листи Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. № 01-8/1270, від 14.12.2007 р. № 01-8/973 та на ч.1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», що передбачає оплату праці адвоката на підставі угод між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням. З преамбули Договору про надання правової допомоги № 11-03-04 пд від 01.10.2011 р. вбачається, що правова допомога за таким надається не адвокатом, а юристом ОСОБА_1, зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності, згідно свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності фізичної особи від 26.09.2000 р. реєстраційний номер № НОМЕР_1. Крім того, апелянт вказує, що позивачем до матеріалів справи не було долучено свідоцтво про право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю, а відтак вважає, що 14000,00 грн. витрат на юридичну допомогу не є судовими витратами, та стягнені на незаконних підставах.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення витрат на юридичну допомогу в розмірі 14000,00 грн.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт надання адвокатських послуг та оплату таких послуг позивачем, відповідно до норм ч.2 ст. 10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»встановлено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та керуючись положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України надані послуги відносяться до складу судових витрат, а відтак є підставою для віднесення таких до судових та відшкодування їх за рахунок відповідача.

В судове засідання 20.03.2012 р. позивач та відповідач участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 24.02.2012 р. участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.

20 березня 2012 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства та не вбачає підстав для його скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв”язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Спір у даній справі виник з виконання Договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 09/100319-17 від 19.03.2010 р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»(постачальник по договору, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс»(покупець по договору, відповідач у справі), відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору) та видатковими накладними, які є невідємною частиною цього договору. (п. 1.1 та п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем товар поставлявся у кількостях, визначених видатковими накладними, Специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. та відповідно до кількостей вказаних у Довіреностях на отримання товару, а саме: 23.04.2010 р. поставлено Бетарен Експрес АМ*, к.е. у кількості 100 л. на суму 14 342, 40 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 23.04.2010 р. № 142 і на підставі Довіреності від 22.04.2010 р. № 78, виданої на імя ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів; 15.05.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 360 л. на суму 130 802, 69 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 15.05.2010 р. № 211 і на підставі Довіреності від 15.05.2010 р. № 100, виданої на імя ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів; 28.05.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 115 л. на суму 41 783, 64 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 28.05.2010 р. № 251 і на підставі Довіреності від 25.05.2010 р. № 105, виданої на імя ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів; 30.07.2010 р. поставлено Титул 390 ККР, к.к.р. у кількості 350 л. на суму 127 169, 28 грн. (з ПДВ), згідно видаткової накладної від 30.07.2010 р. № 359 і на підставі Довіреності від 21.07.2010 р. № 145, виданої на імя ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар оплату не провів і його заборгованість перед позивачем становить 314098,01 грн.

Дана сума боргу підтверджується актом звірки поставки товару та оплати за поставлений товар за період з 19.03.2010 р. 21.12.2011 р., підписаного позивачем та не заперечується відповідачем, відтак, правомірно присуджена до стягнення оскаржуваним рішенням.

Судова колегія, зважаючи на вище викладене та приписи ст.ст. 526, 712, 692, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов”язання, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов”язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Крім того, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 24275,90 грн., суд вважає обґрунтованими, оскільки така розрахована відповідно до умов п. 8.4.1 Договору, та підлягає задоволенню, виходячи зі змісту ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов”язання.

Що стосується присудження до стягнення витрат по оплаті послуг адвоката, то судова колегія зазначає наступне:

Судові витрати згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Адвокатом, відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Щьолково Агрохім Україна»(замовник по договору) та юристом ОСОБА_1 (виконавець по договору) укладено договір про надання правової допомоги № 11-03-04-пд для захисту інтересів в суді у звязку із необхідністю захисту інтересів у відносинах з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс»по Договору поставки № 09/100319-17 продукції для сільгоспвиробництва від 19.03.2010 року. Згідно Розділу 3 п.3.2 даного Договору за виконання виконавцем дій за цим Договором, йому авансовим платежем виплачується винагорода в розмірі 15000,00 грн., які замовник оплачує авансовим платежем на поточний банківський рахунок виконавця. Сума винагороди складається з такого: вивчення, аналіз та правова оцінка правових документів на предмет оцінки юридичних ризиків 1500,00 грн.; підготовка проекту позовної заяви 3000,00 грн.; розрахунок суми позовних вимог та підготовка тексту детального розрахунку сум грошових боргів 5000,00 грн. включаючи всі випадки перерахунку сум боргу у звязку з частковим погашенням суми грошових боргів); отримання витягу з Єдиного державного реєстру з даними відомостей про Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Плюс», оформлення належним чином (комплектація) необхідної кількості примірників позовної заяви, та виконання всіх дій повязаних з поданням позовної заяви до суду та саме подання позовної заяви до канцелярії суду 500,00 грн.; представництво інтересів замовника у судових засіданнях 5000,00 грн.

Даний Договір набуває чинності після підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року (п.4.1. Договору) (а.с. 28-31).

Факт оплати позивачем інформаційно консультаційних послуг, передбачених вищезазначеним Договором, підтверджується платіжним дорученням № 2311 від 24.11.2011 в сумі 15000,00 грн.(а.с. 32).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги та оплати такої позивачем.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування в якості судових витрат сум, сплачених стороною за отримання юридичних послуг, тільки адвокатам, а не будь-яким представникам.

Право на заняття адвокатською діяльністю п. ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва за № НОМЕР_2, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 24.06.1999 р. № 61 (а.с.75).

Судова колегія, зазначає, що витрати сторін, повязані з оплатою послуг адвоката розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та стягуються в тому випадку, якщо є угода, яка свідчить про надання послуг з ведення справи у суді, послуги за надання правової допомоги оплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та даний факт підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарські суди мають враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на викладене, зважаючи на складність справи (поставка здійснена на виконання договору згідно чотирьох накладних, визнання відповідачем суми боргу), тривалість справи (ухвалою від 30.11.2011 р. провадження у справі було порушено; ухвалами суду від 12.12.2011 р. та від 10.01.2012р. розгляд справи відкладався, рішення прийнято 30.01.2012 р. у справі, тобто відбулося три судових засідання), відтак, зважаючи на понесені адвокатом затрати по наданню правової допомоги, а також зважаючи на ціну позову, судова колегія вважає підставним стягнення на послуги адвоката суми в розмірі 14000,00 грн.

Отже, з”ясувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг та дослідивши документи, які фіксують факт надання таких послуг та оплату їх позивачем, судова колегія прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області вимогам чинного законодавству та матеріалам справи, а відтак підстави для скасування такого відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 р. у справі № 5015/7155/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс”, б/н від 15.02.2012 р. - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.Справу № 5015/7155/11 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.

СуддяЮрченко Я.О.

повний текст постанови підписано 20.03.2012 р.