Постанова № 22240063, 20.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.12 Справа № 5010/2006/2011-5/97

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дятьківці», м.Коломия Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2011р.

у справі № 5010/2006/2011-5/97

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дятьківці», м.Коломия Івано-Франківської області

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 3668,20 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2011р. у справі № 5010/2006/2011-5/97 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Дятьківці»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 3668,20 грн., з яких: 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Дятьківці»(вул.Заводська,3, м.Коломия, 78200, ідентифікаційний код 13640534) 654,79 грн. основного боргу, з урахуванням ПДВ, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення основного боргу (вартість неповернутої тари) в сумі 1636,86 грн., збитків в сумі 676,55 грн. та штрафу в сумі 700 грн. - в позові відмолено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 526, 258, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в позові про стягнення основного боргу вартості неповернутої тари в сумі 1636,86 грн., збитків в сумі 676,55 грн. та штрафу в сумі 700 грн. скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дятьківці»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 3668,20 грн., з яких: 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу, з мотивів у ній наведних. Зокрема апелянт покликається на те, що

В судове засідання відповідач та/або його представник не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, а тому суд розцінює його неявку як вчинену без поважних причин та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Дятьківці» звернулось в Господарський суд Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості в сумі 3668,20 грн., з яких 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої зворотної тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, заборгованість за неповернуту звороту тару складається з:

- по позадоговірних відносинах: вартості неповернутих пляшок 382,75 грн., вартості неповернутих кег 400 грн., збитків - 676,55 грн.;

- по договірних зобовязаннях: вартості неповернутих пляшок в кількості 1714 шт. 514,20 грн. без ПДВ, вартості неповернутих ящиків в кількості 25 шт. 500 грн. без ПДВ, ПДВ 202,84 грн., штрафу 700 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення 551,95 грн. основного боргу визнав, в задоволенні решти суми боргу заперечив. Зокрема у запереченні на позов зазначив, що ним не повернуто по договору від 01.03.2010р. 1714 шт. пляшок вартість по 0,30 грн. за 1 шт. на загальну суму 514,20 грн. та 151 шт. скляних пляшок вартістю 0,25 грн. за 1 шт. на загальну суму 37,75 грн. по бездоговірних відносинах (всього на суму 551,95 грн.), тоді як згідно з умовами укладеного сторонами договору від 01.03.2010р. позивачу повернуто всі отримані ящики, а по бездоговірних відносинах повернуто 1380 шт. скляних пляшок вартість 0,25 грн. за 1 шт. на загальну суму 345 грн., дві (тобто всі) кеги по накладній 0054068 від 22.06.2009р. вартістю 400 грн. за 1 шт. загальною вартістю 800 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, в період з 2009р. по січень-лютий 2010р., позивач поставляв, а відповідач приймав пивобезалкогольну продукцію ЗАТ "Оболонь" в зворотній тарі багаторазового використання. Товар поставлявся відповідачу на підставі видаткових накладних, належним чином засвідчені позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи. Як стверджує позивач, по бездоговірних відносинах відповідачем не повернуто тару на загальну суму 782,75 грн., що відповідач заперечує, стверджуючи, що ним не повернуто тари на суму 37,75 грн.

01.03.2010р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу продукції № 791/03/10, згідно з п.1 р.1 якого продавець (позивач) зобов'язався продавати продукцію виробництва АТ «Оболонь»та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач) - своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Вищезгаданим договором, зокрема п.6 р.2 встановлено, що вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін, не більше 30 діб з дня отримання продукції.

Видаткові накладні за період 2009-2011рр., на підставі яких поставлявся товар, не містять вказівки на те, що поставка товару здійснена на підставі договору, зокрема за № 791/03/10 від 01.03.2010р.; у них також не вказано строку оплати за товар та строку повернення тари.

Пунктом 11 р.3 договору купівлі-продажу продукції № 791/03/10 від 01.03.2010р. передбачено, що вимогою продавця про відшкодування покупцем вартості втраченої або неповерненої в строк пляшки є рахунок на відшкодування, який надає покупцю представник продавця, що приймає заявки на продукцію від покупця, або претензія продавця.

Позивачем не подано суду доказів того, що продавець (позивач) звертався до покупця (відповідача) з вимогою чи претензією про відшкодування покупцем вартості втраченої або неповерненої в строк пляшки.

З наявних у матеріалах справи засвідчених позивачем копій видаткових накладних (підписані представниками сторін, скріплені печаткою позивача), вбачається, що відповідач у добровільному порядку повертав тару, зокрема: ящики, пляшки, кеги. Однак, такі видаткові накладні не містять відомостей про те, за який період повертається тара. Відтак, з поданих позивачем доказів неможливо встановити, за який період поставки поверталась тара (за 2009, 2010 чи 2011 рік).

Пунктом 11 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1992р. № 174, передбачено: якщо в документах відправника не вказаний номер сертифікату, в рахунок якого повертаються засоби упаковки багаторазового використання, то одержувач зараховує повернення їх в погашення боргу по першому сертифікату (у межах річного строку), по якому не виконані зобов'язання по поверненню. Тобто вірно є позиція позивача, що повернення тари повинно зараховуватись за попередні періоди. Однак, позивачем, ні в розрахунку суми заборгованості, ні в картках клієнта не вказано періодів прострочки повернення відповідачем тари, а відтак, не доведено факту неповернення зворотної тари в сумі заявлених вимог.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав борг: по договірних зобов'язаннях в сумі 514,20 грн. вартості неповернутої зворотної тари; згідно з позадоговірними відносинами - в сумі 37,75 грн. вартості неповернутої зворотної тари. Визнана відповідачем сума боргу у розмірі 514,20 грн. по договірних зобов'язаннях співпадає з позовною вимогою позивача про стягнення заборгованості по договірних зобовязаннях у розмірі вартості неповернутих пляшок в кількості 1714 шт. на загальну суму 514,20 грн. без ПДВ. Визнану суму боргу у розмірі 37,75 грн., що виникла за позадоговірними відносинами, відповідач розрахував наступним чином: по 0,25 грн. за 151 пляшку, оскільки, заперечуючи наявність заборгованості по бездоговірних відносинах в сумі 345 грн. вартості неповернутих пляшок (із заявлених позивачем 382,75 грн.) та в сумі 400 грн. вартості неповернутих кег, стверджує, що по бездоговірних відносинах ним повернуто 1380 пляшок вартістю по 0,25 грн. за 1 пляшку на загальну суму 345 грн. та 2 кеги по накладній 0054068 від 22.06.2009р. вартістю 400 грн. за 1 кегу на загальну суму 800 грн. Зазначає, що згідно з умовами укладеного сторонами договору позивачу повернуто всі отримані ящики на суму 500 грн. без ПДВ. Взаємозвірка розрахунків щодо повернення тари, як цього вимагає п.7 р.2 договору, сторонами не проводилась.

А відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за неповернену тару в сумі 551,95 грн. та відмову в позові про стягнення решти заявленої суми основного боргу по неповерненій тарі у розмірі 1245 грн.

Щодо вимоги про стягнення боргу з урахуванням ПДВ, слід зазначити наступне.

Пунктом 10 розділу 3 договору від 01.03.2010р. визначено, що в разі неповернення зворотної тари в узгоджені терміни, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця вартість тари, з урахуванням ПДВ на тару.

Як видно з розрахунку позовних вимог, позивач нарахував відповідачу 291,86 грн. ПДВ на вартість тари отриманої по договору та 202,84 грн. ПДВ на вартість тари отриманої поза межами договірних відносин.

Відтак, оскільки визнаний борг відповідача по неповернутій тарі за договором становить 514,20 грн., апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача слід стягнути ПДВ, обрахований з вказаної вартості тари, в сумі 102,84 грн. (тобто борг з урахуванням ПДВ становитиме 617,04 грн.). В решті вимог про стягнення ПДВ слід відмовити за безпідставністю, в силу необгрунтованості суми боргу за неповернену зворотну тару за договором, а також, виходячи з того, що до позадоговірних відносин не підлягають застосовуванню положення договору, укладеного після їх виникнення, як такого, що фактично не може регулювати такі відносини.

На підставі п.3 р.5 договору за прострочку повернення зворотної тари по договору позивачем відповідачу нараховано штраф в розмірі 700 грн.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення 700 грн. штрафу, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем строку повернення тари, більше того, з наявних у справі доказів взагалі неможливо встановити періоди прострочки.

На підставі ст.ст.611, 623 ЦК України позивач нарахував відповідачу по бездоговірних відносинах збитки в сумі 676,55 грн. Суму збитків позивач обгрунтовує переоцінкою пляшки з 0,25 грн. на 0,30 грн. (наказ по підприємству № 243 від 02.07.2010р.) та переоцінкою кег з 400 грн. на 600 грн. (лист ЗАТ «Оболонь»№ 312/0/2/-11 від 31.01.2011р., наказ по підприємству № 56 від 01.02.2011р.).

За змістом ст.ст 224, 225, 226 ГКУкраїни учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини заподіяння йому відповідачем збитків в заявленій сумі позову 676,50 грн., не підтверджено наявності вини відповідача та не відображено яким чином збитки обраховані.

Доказів проведення у виконання п.7 р.2 договору щомісячної звірки взаємних розрахунків щодо повернення тари сторони суду не подали.

Відтак, умови договору № 791/03/10 від 01.03.2010р. виконуються не належним чином обома сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 11 ЦК України вказує на те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивачем в повній мірі не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на викладене в сукупності, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2011р. у справі № 5010/2006/2011-5/97 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дятьківці», м.Коломия Івано-Франківської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяКордюк Г.Т.