Постанова № 22240022, 14.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

14.03.12 Справа № 5015/5591/11

ПОСТАНОВА

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) ”Компанія “Астра”, м.Львів б/н б/д (Вх.№ ЛАГС 64 від 12.01.2012р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011р.

у справі № 5015/5591/11

за позовом: прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган –Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів

до відповідача: ПП ”Компанія “Астра”, м.Львів

про стягнення 22 817,95 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Окілко В.М.

від позивача: Карвацька З.З. - представник

від відповідача: Кульчицький Н.Б.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5591/11 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено частково: стягнено з ПП “Компанія “Астра” на користь ЛМКП “Львівтеплоенерго”20 537,98грн. основного боргу, 562,89 грн. пені, 1 111,02 грн. інфляційних нарахувань та 575,95грн. 3% річних; стягнено з ПП “Компанія “Астра” в дохід державного бюджету 227,87 грн. державного мита та 235,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ПП ”Компанія “Астра”, м.Львів подано апеляційну скаргу б/н б/д (Вх.№ ЛАГС 64 від 12.01.2012 р.), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/5591/11 та прийняти нове рішення. Так,зокрема,скаржник зазначає, що відповідно до п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності –розрахунковим способом. Так, з 15.11.2006 р. до 24.11.2008 р. облік споживання електричної енергії проводився згідно приладу обліку, а з 24.11.2008 р. –розрахунковим способом, у зв’язку з чим, споживач переплачував за спожиту енергію порівняно з показниками приладу обліку. Окрім цього, скаржник посилається на необґрунтований висновок суду про неповідомлення відповідачем показників лічильника. Разом з тим, в апеляційній скарзі зазначено, що застосування судом Тимчасових правил обліку, відпуску і споживання теплової енергії, відповідно до якого прилади обліку подаються в письмовому вигляді, є неможливим з огляду на їх нечинність; також скаржник вказує на неправомірність нарахування та стягнення плати за приєднане теплове навантаження.

ЛМКП «Львівтеплоенерго»подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

15.11.2006р. між ПП “Компанія “Астра” (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація) було укладено договір №4111/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту –договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності –розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору).

Згідно п.5.3. договору споживач, що має прилади обліку щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття споживачем показів приладів обліку –22-ге число кожного місяця, подання звіту енергопостачальній організації –не пізніше 24-го числа кожного місяця.

Згідно умов договору, зокрема п.5.3., обов”язок подавати звіти про фактично спожиту теплову енергію відповідно до приладу обліку лежить саме на відповідачеві. А тому, посилання скаржника на повідомлення позивача показників лічильника в телефонному режимі не можуть братися до уваги.

Як встановлено судом першої інстанції в акті № 1740 від 12.03.2010р. експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії вказано, що показники не подаються з листопада 2008р., а лічильник ставиться на комерційний облік з 12.03.2010р. У зв”язку із неподанням відповідачем показників засобу обліку лічильник не був поставлений на комерційний облік та нарахування здійснювалось розрахунковим способом.

В акті № 1740 від 04.03.2011р. експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії вказано, що вузол обліку працює некоректно, зупинився витратомір.

Як вбачається із матеріалів справи 21.11.2008р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 92 від 21.11.2008р. про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення у зв”язку з неподанням показів лічильника, долучивши покази за період з 24.02.2008р. по 21.11.2008р. 24.11.2008р. представником позивача складено акт експлуатаційної перевірки вузла обліку № 1740, в грудні 2008р. проведено перерахунок вартості спожитої теплової енергії на опалення згідно з показниками лічильника.

Як встановлено судом першої інстанції, з 24.11.2008р. споживач припинив подачу показників приладу обліку в порядку вказаному у п.5.3. договору.

09.03.2010р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 26 від 09.03.2010р. про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення. Враховуючи те, що порушення було допущено відповідачем вдруге, позивач відмовився проводити перерахунок спожитої теплової енергії, про що відповідачу було скеровано відповідь за вих.№37-595 від 19.03.2010р.

08.12.2010р. закінчився термін дії державної метрологічної повірки приладу обліку.

Опалювальний сезон 2010-2011 р. тривав з 26.11.2010 р. по 16.04.2011 р.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Так, ні договором, ані жодним нормативно-правовим актом не передбачено право енергопостачальної організації проводити розрахунок спожитої теплової енергії розрахунковим способом згідно Методики розрахунку кількості спожитої теплової енергії об’єктами теплоспоживання у випадку наявності справного приладу обліку та неподання споживачем показів лічильника. Пунктом 46 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 передбачено, що за несвоєчасне повідомлення про вихід з ладу приладів комерційного обліку та несвоєчасне надання звітності за цими приладами споживач сплачує штраф згідно з законодавством. Отже, об’єм та вартість теплової енергії, отриманої ПП «Компанія «Астра»в період з 01.10.2009 р. по 08.12.2010 р. повинні бути визначені за показниками лічильника, оскільки до 08.12.2010 р. визначено термін дії державної метрологічної повірки приладу обліку відповідача.

Відповідно до п.3.2.17. договору, споживач несе відповідальність за недбале зберігання своїх приладів обліку, порушення їх нормальної роботи та невиконання ремонту. А тому, після закінчення терміну дії державної метрологічної повірки приладу обліку, тобто з 09.12.2010 р. по 16.04.2011 р. –нарахування повинно здійснюватись розрахунковим способом згідно Методики розрахунку кількості спожитої теплової енергії об’єктами теплоспоживання.

Окрім цього, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за сезон 2010-2011 років теплова енергія не постачалася, що підтверджується відсутністю акту про включення системи теплопостачання. Такі посилання скаржника судовою колегією не приймаються до уваги з огляду на наступне. Так, в матеріалах справи є акт про включення системи теплопостачання від 16.10.2009р. на сезон 2009/2010р., акту про відключення системи тепло споживання немає. Відтак, відсутність акту про включення системи теплоспоживання за сезон 2010-2011р. не може бути доказом непоставки теплової енергії у 2010-2011р.р.

Щодо посилання скаржника на неправомірність нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” поняття “тарифи на комунальні послуги” вживаються у значенні тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги. Таким чином, регулювання тарифів саме на комунальні послуги, а відповідно встановлення двоставкових тарифів для кінцевих споживачів згідно чинного законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження, що є складовою застосування двоставкового тарифу здійснювалось відповідно до рішення Львівської міської ради № 345 від 22.05.2009р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, сума основного боргу відповідача, яка підлягає стягненню за період з 09.12.2010 р. по 31.07.2011 р. становить 9515,52 грн. (в тому числі 8182,32 грн. за фактично спожиту теплову енергію для опалення в період з 09.12.2010 р. по 16.04.2011 р. та 1333,20 грн. за приєднане теплове навантаження з 09.12.2010 р. по 31.07.2011 р.)

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 109,40 - інфляційних нарахувань та 106, 14 - 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За умовами п.7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

З врахуванням вищезазначеної судом суми основного боргу, підлягає стягненню пеня в сумі 511,40 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Львівської області скасувати частково в частині задоволення позову в сумі 11022,52 грн. основного боргу; 51,49 грн. пені; 1001,62 грн. інфляційних втрат; 466,81 грн. 3 % річних. В цій частині в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського Львівської області від 14.12.2011 р. у справі №5015/5591/11 скасувати частково в частині стягнення 11022,52 грн. основного боргу; 51,49 грн. пені; 1001,62 грн. інфляційних втрат; 466,81 грн. 3 % річних. В цій частині в позові відмовити. _____

3. В решті рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з приватного підприємства «Компанія «Астра»(79068, м.Львів, вул.Г.Мазепи,4,кв.112; р/р 26007276284001 в ЗГРУ «Приватбанк, МФО 325321, код ЄДРПОУ 30477310) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; р/р 26007321 ПАТ “Мегабанк”, МФО 385413, код ЄДРПОУ 05506460) 9 515,52грн. основного боргу; 511,40 грн. пені; 109,40 грн. інфляційних втрат; 106,14 грн. 3% річних.

5. Стягнути з приватного підприємства «Компанія «Астра»(79068, м.Львів, вул.Г.Мазепи,4,кв.112; р/р 26007276284001 в ЗГРУ «Приватбанк, МФО 325321, код ЄДРПОУ 30477310) в дохід державного бюджету 102,43 грн. державного мита та 105,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Львівської області видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.