Постанова № 22240017, 14.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.12 Справа № 2/94/5022-1518/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль», м.Тернопіль №09-1/133 від 29 грудня 2011 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року

у справі № 2/94/5022-1518/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль», м.Тернопіль

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркон-Агро», м.Тернопіль

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба»,

с.Різдвяни, Теребовлянський район, Тернопільська область

про звернення стягнення на заставлене майно та стягнення 297867 грн.68коп.заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.07.2011 року);

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року у справі №2/94/5022-1518/2011 (суддя Колубаєва В.О.) в позові відмовлено.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль»з постановленим рішенням не погодилось, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення (згідно уточнення до апеляційної скарги №09-1/16 від 30.01.2012 року), яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркон-Агро»на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль»суму заборгованості по кредитному договору №03-1/157 від 28.12.2007 року в розмірі 297867,68 грн. по неповернутому кредиту, з яких 200000,00 грн. заборгованість по кредиту та 97867,68 грн. несплачених відсотків. Звернути стягнення на заставне майно: трактор марки К-701, 1991 р.в., заводський № 879903, двигун № 910985, реєстраційний № ТД 9750, зерно ярої пшениці в кількості 253 т, сівалка марки ACCORD MONOPIL SE., 2005 р.в., заводський № 20 00744, №03800, реєстраційний № б/н, яке належить ТОВ «Теркон - Агро»(код 31384154). Звернути стягнення на заставне майно: комбайн марки MDW E-527, 1996 р.в., заводський №527-0315/96, реєстраційний № 11329 ТА, комбайн марки MDW E-527, 1997 р.в., заводський №527-0364/97, реєстраційний № 11330 ТА, зерно пшениці в кількості 360 т, яке належить ТОВ «Агрофірма «Дружба»(код 14046980). Обґрунтовуючи апеляційні вимоги та вважаючи необґрунтованим, таким, що прийняте за неповного зясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення, апелянт покликається на кредитний договір № 03-1/157 від 28.12.2007 року, згідно якого відповідачу-1 було надано кредит в сумі 600000 грн. та зазначає, що остаточною датою повернення кредиту є 29.09.2010 року. При цьому, скаржник вважає, що оскільки, рефінансування кредитної заборгованості відповідача по договору №03-1/157 від 28.12.2007 року згідно кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року не відбулося, то в такому випадку кредитний договір №03-1/157 від 28.12.2007 року є чинним та діє до повного виконання позичальником грошових зобовязань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.

Відповідач - 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Теркон-Агро», заперечуючи доводи апелянта, у відзиві на апеляційну скаргу (№2/01 від 27.01.2012 року) покликається на п.3.8. договору №01-1/14 від 11.04.2011 року та зазначає, що згідно вказаного договору зобовязання банку згідно вказаного договору виникли після оформлення забезпечення майна та його страхування, при цьому, зважаючи на те, що позивачем не надано суду належних доказів щодо недійсності та/або розірвання цього договору, вважає його дійсним та таким, який замінив первісне зобовязання новим зобовязанням, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року у даній справі залишити без змін.

Розгляд справи відкладався з підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №05905284, №05905276. При цьому, 02.02.2012 року до Львівського апеляційного господарського суду поступив лист відповідача - 1 із клопотанням про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного та обґрунтованого рішення і відсутність представників відповідачів в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року у справі № 2/94/5022-1518/2011 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 28.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Тернопіль», правонаступником якої є філія «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теркон Агро» укладено кредитний договір №03-1/157 (далі договір-1 ), згідно умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 600000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 15 % річних, а в разі порушення строку погашення одержаного кредиту 30% річних та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 19.12.2008 року (п.п. 2.1-2.2., 3.2., 3.5. договору-1). Вказаний договір і став підставою позову у даній справі.

Пунктом 3.1. договору-1 передбачено зокрема, що кредит надається банком позичальнику, шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо позичкового рахунку №20622302682760, відкритого банком в філії «Відділення Промінвестбанку в м.Тернопіль», код банку 09338427, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Відповідно п. 3.10 договору-1 сторони передбачили зокрема, що зобовязання банку з надання кредиту виникає після оформлення забезпечення на суму 1505067,00 грн.

У відповідності до п.6.6. договору-1, сторонами були укладені договори про внесення змін до кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року, а саме: №1-1 від 19.05.2008 року, №1-2 від 09.09.2008 року, №3 від 30.09.2008 року, №3-1 від 19.12.2008 року, №4 від 01.04.2009 року, №5 від 30.09.2009 року, згідно яких сторони визначили зокрема, що заборгованість по кредитному договору №03-1/57 від 28.12.2007 року станом на 30.09.2009 року 235000,00 грн., кінцевий термін погашення кредиту не пізніше 29.09.2010 року та процентну ставку за користування кредитом у розмірі 26%, а в разі порушення строку повернення кредиту 52% річних.

З огляду на вимоги п.3.10 договору-1, з метою оформлення забезпечення на суму 1505067,00 грн., сторонами, з урахуванням вищевказаних договорів про внесення змін, були укладені договори застави із відповідними змінами (а.с. 11 - 36).

При цьому, на підставі платіжних доручень №199 від 28.12.2007 року, б/н від 28.12.2007 року, №201 від 29.12.2007 року, №1 від 03.01.2008 року, №2 від 14.01.2008 року банк здійснив оплату в розмірі 600000,00 грн. на рахунки контрагентів позичальника, вказані у цих платіжних дорученнях, виконавши таким чином, свій обовязок щодо надання кредиту відповідно до умов договору-1.

Однак, відповідач 1 всупереч умов кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року, обовязок щодо повернення наданого позивачем кредиту виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед останнім в сумі 200000,00 грн.

У звязку з цим та на підставі договору-1 банк та позичальник уклали кредитний договір №01-1/14 від 11.04.2011 року (далі договір-2), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 508149,00 грн. з метою рефінансування кредитної заборгованості, в тому числі згідно кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року. У цьому ж договорі сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 27.12.2012 року, відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 22%, а в разі порушення строку погашення одержаного кредиту 44% річних. Одночасно, п.3.8. договору-2 визначено зокрема, що зобовязання банку з надання кредиту виникає після оформлення забезпечення майна та його страхування, перелік якого вказано у цьому ж пункті. Загальна вартість застави по договору-2 становить 1142302,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.3.8. договору-2, сторонами були укладені договори застави та добровільного страхування майна позичальника банку (а.с. 87-100).

Разом з цим, позивач вважаючи кредитний договір №01-1/14 від 11.04.2011 року, таким, що не спричинив юридичних наслідків для сторін, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 297867,68 грн. на підставі кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що 11.04.2011 року позивач та відповідач-1 з урахуванням вимог ст.604 Цивільного кодексу України уклали кредитний договір №01-1/14, з метою рефінансування кредитної заборгованості, в тому числі згідно кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, згідно вказаних норм закону, внаслідок заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новації), первісне зобов'язання (в тому числі і додаткові зобов'язання) припиняється та виникає нове зобов'язання, яке повинно містити нові умови про інший предмет, або інший спосіб його виконання.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, оскільки заявлені позовні вимоги у даній справі є безпідставними, а обставини, покладені в їх основу спростовуються наявними у справі документальними доказами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що кредитний договір №03-1/157 від 28.12.2007 року припинив свою дію на підставі кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року, укладеного з метою здійснення рефінансування кредитної заборгованості позичальника, в тому числі згідно кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року.

Разом з цим, відповідно до п.п.6.1., 6.6., 6.7. кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року (договір-2) цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору. Всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невідємними частинами цього договору.

Одночасно, зважаючи на договори застави та добровільного страхування майна позичальника банку, укладені згідно вищевказаного кредитного договору-2, які свідчать про те, що сторонами вчинялися дії, спрямовані на виконання цього ж договору та з метою настання відповідних правових наслідків (надання кредиту банком), а також відсутність у матеріалах справи (на момент винесення оскаржуваного рішення) належних доказів щодо визнання недійсним та/або розірвання кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що кредитний договір №01-1/14 від 11.04.2011 року замінив первісні грошові зобовязання позичальника, які виникли на підставі кредитного договору №03-1/157 від 28.12.2007 року, новими грошовими зобовязаннями, оскільки вказане узгоджується із статтею 604 Цивільного кодексу України та цільовим призначенням договору-2.

Більше того, в судовому засіданні 14.03.2012 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії додатку №1 від 29.12.2011 року до кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року, згідно якого сторони домовились про розірвання кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року з 29.12.2011 року.

А відтак, вказана обставина в сукупності з наявними у матеріалах справі документальними доказами не спростовує, а навпаки підтверджує обґрунтованість та підставність винесення рішення місцевим господарським судом про відмову в позові, оскільки кредитний договір, який є підставою позову у даній справі, припинив свою дію в силу вимог статті 604 Цивільного кодексу України, на підставі укладеного кредитного договору №01-1/14 від 11.04.2011 року, чинного на момент винесення оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

У звязку з невиконанням скаржником вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у даній справі, судові витрати по сплаті судового збору, з урахуванням майнових та немайнових вимог, в суді апеляційної інстанції слід покласти на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011 року у справі №2/94/5022-1518/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль», м.Тернопіль №09-1/133 від 29 грудня 2011 року без задоволення.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», м.Київ в особі філії «ПАТ Промінвестбанк в м.Тернопіль», м.Тернопіль 470 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.