Постанова № 22239923, 12.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

12.03.12 Справа № 5008/94/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової служби у Закарпатській області (далі ДПС у Закарпатській області) б/н від 20.02.2012р. та Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі Ужгородська МДПІ) № 798/10/10-011 від 21.02.2012р.

на ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р.

у справі № 5008/94/2012

за позовом Фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, правонаступником якої є Державна податкова служба у Закарпатській області (Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2012р. у цій справі)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Ужгородської МДПІ, м. Ужгород

про визнання права власності на майно, що було вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатської області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також зобовязати ДПА у Закарпатській області передати майно, що було вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3.представник;

від відповідача Борсенко О.В. головний державний податковий інспектор юридичного відділу управління правової роботи ДПС у Закарпатськійобласті;

від третьої особи Савицький С.І. начальник юридичного відділу.

Повна постанова складена 15.03.2012р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р. у справі № 5008/94/2012, суддя Ремецькі О.Ф., заяву Фізичної особи субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено; з метою забезпечення позову у справі №5008/94/2012:

1) Накладено арешт на майно, вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.;

2) заборонено Державній податковій адміністрації у Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 та Ужгородській міжрайонній Державній податковій інспекції у Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 10а та будь-яким іншим особам відчужувати, реалізовувати майно, що вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

Також оскаржуваною ухвалою визначено, що стягувачем за даною ухвалою є Фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ОСОБА_4, ідент. номер НОМЕР_2); боржником за даною ухвалою є: 1) Державна податкова адміністрація у Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52; 2) Ужгородська міжрайонна Державна податкова інспекція у Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 10а.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ДПС у Закарпатській області та Ужгородська МДПІ подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржену ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р. у справі № 5008/94/2012 про забезпечення позову та прийняти нову, якою відмовити Фізичній особі субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки скаржники вважають цю ухвалу необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого вона підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржники зазначили, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, фактично підтвердив твердження позивача, що майно, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., належить (може належати позивачу) у тих його кількісних та якісних показниках, що містяться у протоколі огляду, а не у накладній № 8 від 10.07.2010р.

Також скаржники відзначили, що суд першої інстанції вирішив питання щодо заборони також будь-яких іншим особам відчужувати, реалізовувати майно, що вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_3 та причепа р/н НОМЕР_4, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., тим самим порушив їх права та охоронювані законом інтереси.

Фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2, позивач у справі, подав відзив на апеляційні скарги, в якому просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити повністю з підстав правомірності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції. Зокрема позивач відзначив, що у своїй заяві про забезпечення позову він вказав, що скаржниками здійснюються дії, спрямовані на реалізацію майна, що є предметом цього спору; в підтвердження зазначеного позивачем було додано до позовної заяви копію експертного висновку № 148/05/11 від 30.05.2011р., відповідно до якого здійснена оцінка з метою визначення ринкової вартості спірного майна (як безхазяйного) у звязку з передачею на реалізацію. Зазначений висновок був здійснений на замовлення скаржників у справі.

Представники учасників судового процесу у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзиві на апеляційні скарги, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, відзив на апеляційні скарги та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Фізична особа субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної податкової адміністрації у Закарпатській області про визнання права власності на майно, що було вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатської області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також про зобовязання ДПА у Закарпатській області передати майно, що було вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р. порушено провадження у справі №5008/94/2012, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ужгородську міжрайонну Державну податкову інспекцію у Закарпатській області та призначено справу до розгляду на 20.02.2012р.

У клопотанні про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно, вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також заборонити Державній податковій адміністрації у Закарпатській області та Ужгородській міжрайонній державній податковій інспекції у Закарпатській області та будь-яким іншим особам відчужувати, реалізовувати майно, що вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилався на те, що на час її подання відповідачем та третьою особою вчинено дії щодо оцінки вартості майна, дії по вилученню якого є предметом оскарження в даній справі, у звязку з чим складено відповідний Експертний висновок №148/05/11 від 30.05.2011р., відповідно до якого здійснена оцінка з метою визначення ринкової вартості спірного майна (як безхазяйного) у звязку з передачею на реалізацію, який є чинними, а це в свою чергу може привести до подальшого протиправного відчуження спірного майна.

Також необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач мотивує запобіганням відчуженню чи обтяженню зобов'язаннями спірного майна.

Таким чином, позивач стверджує, що є всі підстави вважати, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Позов відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до абз.абз.1, 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення йому вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обовязок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обовязковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи №5008/94/2012, предметом позову у цій справі є саме: визнання права власності на майно, що було вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатської області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також зобовязання ДПА у Закарпатській області передати майно, що було вилучено 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколу огляду від 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5 було вилучене спірне майно, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., і на даний час таке майно перебуває у розпорядженні відповідача, який не позбавлений можливості в будь-який момент здійснити відчуження спірного майна (складено відповідний Експертний висновок №148/05/11 від 30.05.2011р., відповідно до якого здійснена оцінка з метою визначення ринкової вартості спірного майна (як безхазяйного) у звязку з передачею на реалізацію, який є чинними), що утруднить та унеможливить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доводи позивача, а також повязаність заходів забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про доцільність накладення арешту на майно, вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р., а також заборонити Державній податковій адміністрації у Закарпатській області, м. Ужгород та Ужгородській міжрайонній Державній податковій інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород та будь-яким іншим особам відчужувати, реалізовувати майно, що вилучене 22.09.2010р. працівниками ДПА у Закарпатській області з автомобіля НОМЕР_1 та причепа р/н НОМЕР_5, перелік якого визначений у протоколі огляду від 22.09.2010р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржники не подали у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційних скаргах та обґрунтовували неправомірність та безпідставність ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2012р. у справі № 5008/94/2012 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий-суддяПроцик Т.С.

суддя Дубник О.П.

суддяСкрипчук О.С.