Постанова № 22239666, 14.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2012 № 12/214-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Баранця О.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Мамаєв Д.Ю. (директор) ;

Від відповідача: ОСОБА_1 (дов. №1215/06 від 19.09.2011);

Від третьої особи: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ»

на рішенняГосподарського суду Київської області від 21.12.2011р.

у справі № 12/214-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ» (далі ПП «ВЕЛІДІТ»)

до Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Приватне підприємство «СОЛІДІТ» (далі ПП «СОЛІДІТ»)

про стягнення 453500,00 грн.

за зустрічним позовом Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА»

до 1. Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ»

2.Приватного підприємства «СОЛІДІТ»

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним та визнання відсутності права вимоги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі №12/214-11 у первісному позові про стягнення 453500,00 грн. відмовлено повністю; у зустрічному позові про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та визнання відсутності права вимоги відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «ВЕЛІДІТ» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № 12/214-11 в частині відмови у первісному позові, в решті частини рішення просить залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції визнано Договір права вимоги №01/09/10-01 від 07.09.2010р. Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ» до Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА», однак не застосовані норми матеріального права, а саме, п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України «Підстави заміни кредитора у зобовязанні», а з приводу надання чи не надання юридичних послуг суд, необгрунтовано, вважає, що Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) не є доказом надання послуг.

Позивач стверджує, що з боку відповідача не надано жодного підтверджуючого документа стосовно того, що виконання роботи по проведенню взаємозаліків відбувається особисто працівниками відповідача, а надання відповідачем посадових інструкцій в матеріали справи, як доказ виконання роботи , не є фактом дійсного виконання роботи і не відповідає доказовій базі, яка повинна відповідати предмету позову у даній справі.

Суд першої інстанції, визнавши повністю Договір права вимоги позивача до відповідача, фактично визнав суму боргу за спірним Договором про відступлення права вимоги та згідно підписаних Актів здачі прийняття виконаних робіт (надання послуг) перед Первісним кредитором, які були прийняті у повному обсязі та підписані попереднім керівником відповідача ОСОБА_2.

Позивач звертає увагу і на те, що теперішній керівник відповідача Колупайло Ю.Т. приступив до виконання функцій керівника лише у жовтні 2009р. та схвалив надання позивачем послуг шляхом здійснення часткового погашення боргу, яке припинилось лише в березні 2010року.

У відзиві відповідач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, посилаючись на те, що не було необхідності у наданні виконавцем (позивачем за первісним позовом) послуг для підприємства, оскільки усі дії, передбачені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 проводили безпосередньо працівники підприємства, заявку щодо початку надання послуг підприємство позивачу не надавало.

Відповідач також не визнає, що підписаний однією і тією ж особою ОСОБА_3 (від ПП «Велідіт» та ПП «Солідіт») Договір про відступлення права вимоги від 07.09.2010р. №01/09/10-01, є достатнім для стягнення з відповідача майже півмільйона гривень за надані юридичні послуги, які, у свою чергу, позивачем не надавалися підприємству.

Необхідності у розірванні (припиненні) Договорів про надання юридичних послуг не було, оскільки Договори були чинні лише протягом двох місяців, і не можуть породжувати правових наслідків, у звязку з відсутністю факту замовлення (заявки) на початок надання юридичних послуг. Зазначені Договори укладалися між сторонами з порушенням чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у його зустрічному позові до ПП «ВЕЛІДІТ» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги до відповідача №01/09/10-01 від 07.09.2010р., не оскарживши його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 31.01.2012 розгляд справи було призначено на 22.02.2012.

В судовому засіданні 22.02.2012 в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 14.03.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 №01-22/1/3 введено до складу судової колегії замість судді Ропій Л.М. суддю Баранця О.М.

В судове засідання 14.03.2012 представники сторін зявилися, представник третьої особи не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обовязковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку окремої ухвали Господарського суду Київської області за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи за первісним позовом.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовом Приватне підприємство «ВЕЛІДІТ» до Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» про стягнення заборгованості у розмірі 453 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України «Підстави заміни кредитора у зобовязанні» первісний кредитор - Приватне підприємство «СОЛІДІТ» передав свої права за правочином (відступлення права вимоги) позивачу - Приватному підприємству «ВЕЛІДІТ», уклавши з Приватним підприємством «ВЕЛІДІТ» 07.09.2010 Договір відступлення права вимоги №01/09/10- 01, згідно з умовами якого до позивача від Приватного підприємства «СОЛІДІТ» перейшло право вимоги до відповідача, яке виникло у Приватного підприємства «СОЛІДІТ» внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договорів про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009 року, №13/07/09-04 від 13.07.2009 року та №15/10/09-02 від 15.10.2009 року.

Позивач повідомив відповідача про укладення між Приватним підприємством «СОЛІДІТ» та позивачем Договору про відступлення права вимоги, про що свідчить відповідь відповідача на повідомлення позивача про уступку вимоги, а саме, лист від 14.01.2011 вих. №156/06, в якому відповідач не визнає боргів перед первісним кредитором ПП «СОЛІДІТ».

В свою чергу, відповідач подав до суду першої інстанції зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним Договір відступлення права вимоги, укладений між Приватним підприємством «ВЕЛІДІТ» та Приватним підприємством «СОЛІДІТ», а також визнати відсутність права вимоги у Приватного підприємства «СОЛІДІТ» до відповідача.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог, відповідач послався на те, що Договір про відступлення права вимоги підписаний однією особою з обох сторін, у звязку з цим вказаний Договір підлягає визнанню судом недійсним.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову та погоджується з рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав:

Між Приватним підприємством «СОЛІДІТ» (виконавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» (замовник) був укладений Договір про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009 року (далі - Договір №14/05/09-05).

Відповідно до Договору №14/05/09-05 виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 квітня 2009 року.

Виконавець на підставі наданої інформації зобовязується протягом двох днів з моменту їх отримання надавати замовнику Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) (п.5.2 Договору №14/05/09-05).

Відповідно до п.5.3 Договору №14/05/09-05 замовник протягом двох днів з моменту отримання Акту здачі - прийняття наданих послуг, передбаченого п.5.2 Договору, зобовязаний підписати його та надіслати (вручити) один примірник виконавцю.

Вартість послуг за Договором становить 250900,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.6.1 Договору №14/05/09-05).

В подальшому, між сторонами був укладений Договір про надання юридичних послуг №13/07/09-04 від 13.07.2009 року (далі - Договір №13/07/09-04), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 січня 2009 року.

Вартість послуг за Договором становить 167100,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.6.1 Договору №13/07/09-04).

Крім того, 15.10.2009 року сторонами також був укладений Договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 (далі - Договір №15/10/09-02), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01 липня 2009 року.

Вартість послуг за Договором становить 118500,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.6.1 Договору №15/10/09-02).

В свою чергу, 07.09.2010 року між Приватним підприємством «СОЛІДІТ» (первісний кредитор) та Приватним підприємством «ВЕЛІДІТ» (новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги №01/09/10-01, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги боргу у сумі 453500,00 грн. до Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА», яке виникло у первісного кредитора, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04 та №15/10/09-02 про надання юридичних послуг.

Як наголошує позивач, спір виник у звязку з тим, що Приватним підприємством «СОЛІДІТ» відповідачу були надані послуги, передбачені умовами Договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04 та №15/10/09-02, які відповідач оплатив частково. Після цього, право вимоги боргу до відповідача було передано позивачу Приватним підприємством «СОЛІДІТ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/10-01. Після повідомлення відповідача про відступлення права вимоги новому кредитору (позивачу), відповідач борг не погасив, тому позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 453 500,00 грн.

На підтвердження наданих первісним кредитором та отриманих відповідачем послуг позивач посилається на підписані сторонами Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000132 від 22.07.2009 року, №ОУ-0000131 від 21.09.2009 року та від 25.03.2010 року, який відповідачем підписаний не був.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Договору №01/09/10-01 від 07.09.2010, первісним кредитором було передано позивачу право вимоги до відповідача боргу у сумі 453500,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору всі права та обовязки передаються первісним кредитором новому кредитору в повному обємі та приймаються сторонами.

Первісний кредитор зобовязаний надати новому кредитору всі підтверджуючі документи стосовно боржника та боргу. Боржник розраховується з новим кредитором протягом 10 робочих днів з дня підписання Договору та предявлення актів виконаних робіт та рахунків на сплату (п.1.5 Договору права вимоги).

Як вбачається з Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 14.12.1993 №01-6/1301 "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" (зі змінами та доповненнями, станом на 31.05.2002) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Внаслідок укладення Договору уступки вимоги між відповідачем та третьою особою згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують надання ним послуг відповідачу або спростовують доводи відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, керівником відповідача було підписано та скріплено печатками Договір про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009 року, Договір про надання юридичних послуг №13/07/09-04 від 13.07.2009 року, Договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 від 15.10.2009 року, Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000132 від 22.07.2009 року та №ОУ-0000131 від 21.09.2009 року та прийнято, але не підписано Акт прийому передачі послуг від 25.03.2010 року.

Місцевий господарський суд визнавши Договір про відступлення права вимоги дійсним, та відмовивши відповідачу у зустрічному позові, фактично погодився із сумою заборгованості, яка є ціною первісного позову, саме за цим спірним Договором, а не за Договорами про надання юридичних послуг, але необґрунтовано відмовив у первісному позові.

Крім того, матеріалами справи підтверджений той факт, що відповідачем протягом серпня 2009р.- березень 2010р. була здійснена часткова оплата послуг на загальну суму 92700,00 грн., які були надані первісним кредитором, що підтверджено виписками банку: від 26.08.2009 на суму 20000,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 01.09.2009 на суму 10000,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 07.09.2009 на суму 10000,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 14.10.2009 на суму 5000,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 10.11.2009 на суму 3700,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 26.11.2009 на суму 4000,00 грн. за Договором №14/05/09-05; від 22.12.2009 на суму 10000,00 грн. за Договором №13/07/09-04; від 30.12.2009 на суму 10000,00 грн. за Договором №13/07/09-04; від 03.03.2010 на суму 20000,00 грн. за Договором №13/07/09-04 (даний факт не заперечується сторонами).

Стосовно посилань відповідача на те, що всі Акти були підписані попереднім керівником ОСОБА_2., що теперішній керівник відповідача Колупайло Ю.Т. заперечує проти факту надання позивачем послуг, то вони є необґрунтованими, оскільки новий керівник відповідача приступив до обовязків у жовтні 2009р., і саме теперішнім керівником Кулупайло Ю.Т. було схвалено надання послуг шляхом часткової сплати боргу, остання проплата була здійснена у березні 2010р.

Крім того, відповідачем не спростовано того, що належним чином оформлені Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), як і передбачено п.п. 5.2, 5.3 Договорів про надання юридичних послуг, які підписані і затверджені керівниками обох сторін, не є правовою підставою для проведення розрахунків за Договорами про надання юридичних послуг.

Стосовно того, що останній Акт прийому передачі послуг від 25.03.2010 року не підписаний, а тому не є належним доказом, то слід зазначити, що відповідно до п.5.3 Договору №15/10/09-01 від 15.10.2009року відповідач протягом двох днів, отримавши акт, повинен його підписати та надіслати виконавцю послуг.

Відповідно до п.5.4 Договорів про надання юридичних послуг у разі неотримання виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від підписання акту в термін, зазначений у п.5.3 , послуги вважаються прийнятими замовником за обсягом, вартістю та якістю.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, вказаний Акт було надіслано відповідачу та отримано ним 31.08.2010року, тобто, враховуючи п.5.3 Договору №15/10/09-01 від 15.10.2009року, відповідач мав повернути підписаний Акт через два дні.

Однак, відповідачем було 03.09.2010року надіслано лист №1936/06 третій особі (первинному кредитору), в якому підтверджений факт надходження Акту прийому передачі послуг від 25.03.2010 року - 31.08.2010року. В даному листі зазначено, що підприємство не має підстав для підписання вказаного Акту.

Оскільки вказаний Акт відповідач не повернув, у відповідності до п.5.3 Договору №15/10/09-01 від 15.10.2009року, претензій не висловив, тому Акт прийому передачі послуг від 25.03.2010 року є прийнятим відповідачем відповідно до п.5.4 Договорів.

Враховуючи вищезазначене, та той факт, що спірні правовідносини виникли на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/10-01 від 07.09.2010 року, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 453500,00 грн., є обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову у розмірі 453500,00 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції був поданий зустрічний позов, у якому містилася вимога визнати недійсним Договір відступлення права вимоги, який укладений між Приватним підприємством «ВЕЛІДІТ» (новим кредитором) та Приватним підприємством «СОЛІДІТ» (первісним кредитором), а також визнати відсутність права вимоги у первісного кредитора - Приватного підприємства «СОЛІДІТ» до відповідача.

Нормами ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до норм ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Антологічна правова позиція міститься і в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 14.12.1993 №01-6/1301 "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" (зі змінами та доповненнями, станом на 31.05.2002), відповідно до якого чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку кредитором вимоги іншій особі. Про уступку вимоги кредитор зобов'язаний повідомити боржника і якщо він цього не зробив, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням належному кредиторові

Частиною 1 ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ч. 1 ст. 515 ЦК України).

В свою чергу, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач посилається на ч.3 ст. 238 ЦК України, як на підставу визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним, однак дана норма закону регулює відносини щодо представництва, в свою чергу, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ст.237 ЦК України).

Однак, Договір про відступлення права вимоги підписувався засновниками (керівниками) підприємств.

Згідно із ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умовами Договорів про надання юридичних послуг не були встановлені обмеження щодо відступлення права вимоги, кредитор у зобов'язанні міг бути замінений відповідно до закону, а відповідачами було дотримано всіх вимог щодо передачі права вимоги. Підстави для визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним відсутні.

В свою чергу, слід звернути увагу на те, що відповідач не оскаржував рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, тобто судом першої інстанції визнано, що Договір про відступлення права вимоги від 07.09.2010р. №01/09/10-01 є дійсним, що підтверджено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано жодного підтверджуючого документа, що виконання роботи по проведенню взаємозаліків відбулося саме особисто працівниками відповідача, а надання копій витягу з журналу реєстрації вихідних документів відповідача за 2009 рік, копій штатного розпису підприємства відповідача, посадових інструкцій начальника юридичного відділу та начальника економічного відділу в матеріали справи, як докази виконання роботи, не є фактом дійсного виконання роботи, в свою чергу, зазначені документами є такими, що не відповідають доказовій базі, яка повинна відповідати предмету даного позову.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсними або розірвання Договорів про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009 року, №13/07/09-04 від 13.07.2009 року та №15/10/09-02 від 15.10.2009 року, тобто, погодився з умовами зазначених Договорів.

Посилання відповідача на те, що необхідності у розірванні (припиненні) Договорів про надання юридичних послуг не було, оскільки діяли Договори лише два місяці, і не можуть породжувати правових наслідків є необґрунтованими, оскільки норми закону, які передбачають право на розірвання (припинення) дії договорів, не обмежують строку на який укладаються Договори.

Також, слід звернути увагу, на те, що керівник відповідача при підписанні Договорів про надання юридичних послуг усвідомлював усі умови договорів, це стосується, зокрема, суми договорів, їх фінансування, оплати наданих послуг, тобто, при підписанні зазначених Договорів відповідач та позивач погодили всі умови.

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, як вбачається з Договорів про надання юридичних послуг, вони мають певну ціну (чітко виражена сума), дана ціна (сума) продубльована у двосторонніх Актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000132 від 22.07.2009 року, №ОУ-0000131 від 21.09.2009 року та Акті прийому передачі послуг від 25.03.2010 року, сума яких відповідає сумі Договорів, які підписані та затверджені керівниками сторін за результатами надання юридичних послуг, складенню яких передують дії (зобовязання) замовника (п.5.1 Договорів), а саме, до сьомого числа місяця наступного за звітним надавати Виконавцю всю інформацію про стан та обсяг погашення заборгованості з різниці в тарифах на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №193 та висновку Міністерства з питань житлово - комунального господарства з приводу отримання висновку згідно наказу №99 від 14.04.2009.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі № 12/214-11 підлягає скасуванню в частині відмови у первісному позові, з прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог, оскільки судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи. В решті частині рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст..49 України ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі №12/214-11 скасувати в частині відмови у первісному позові.

«Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» (07300, м. Вишгород, вул.Кургузова,3в, код ЄДРПОУ 13713569) на користь Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ» (юр. адреса: 02090, м. Київ, вул.Сосюри,5; фактична адреса: 02068, м. Київ, вул.Драгоманова,9, кв.68, код ЄДРПОУ 37292373) 453500 (чотириста пятдесят три тисячі пятсот) грн.. 00 коп. основного боргу, 4771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 00 коп. судових витрат за подання позову та 4535 (чотири тисячі пятсот тридцять пять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

В частині відмови у зустрічному позові Вишгородського районного комунального підприємства «ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА» до Приватного підприємства «ВЕЛІДІТ» та Приватного підприємства «СОЛІДІТ» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги та визнання відсутності права вимоги рішення залишити без змін».

3. Матеріали справи №12/214-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіРябуха В.І.

Баранець О.М.