Постанова № 22239621, 30.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.03.2012 р. справа №23/218

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Бойченка К.І.

суддівДібрової Г.І., Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача:ОСОБА_1 за довіреністю №98/12 від 27.03.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від20.02.2012р.

у справі№ 23/218 (суддя Забарющий М.І.)

за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»м. Донецьк

простягнення 57560 грн. 00коп. В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»м. Донецьк про стягнення 57 560 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній № 36156875 адресу одержувача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на:

-відправлення відповідачем у липні 2011р. зі станції Рівне Львівської залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 36156875 у вагоні № 65734683 вантажу ”брухт чорних металів не поіменований в алфавіті” із зазначенням в графі накладної ”Одержувач”: ПрАТ ”Керамет”, адреса - Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б; код - 5841;

-складення на станції призначення акту загальної форми № 44 від 27.07.2011р., в якому закріплено, що в накладній № 36156875 невірно зазначена адреса одержувача;

-ст.ст. 6, 23, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, ст.307 Господарського кодексу України, п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2012р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеграл” на користь державного підприємства ”Придніпровська залізниця” - 46048 грн. штрафу та 1411 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

- ст.24, ст.118, ст.119, ст.122, ст.129 Статуту залізниць України;

- обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2012р. у справі № 23/218, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Представник позивача у судове засідання 28.03.12 р. не зявився, причин незявлення апеляційному суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.03.12 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012 р. по справі № 23/218 та прийнятті нового рішення, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю ”Інтеграл” (відправник) зі станції Рівне Львівської залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 36156875 здійснило відправлення вагону № 65734683 з вантажем ”брухт чорних металів не поіменований в алфавіті” на адресу одержувача - Приватного акціонерного товариства ”Керамет”. В графі ”Одержувач” вищевказаної накладної відповідач вказав: ПрАТ ”Керамет”, адреса - Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б.

Станцією призначення було надіслано телеграму НР 65 від 27.07.2011 року про невірно зазначену адресу отримувача. На підставі телеграми зі станції відправлення № НР 389 від 27.07.2011 року, листа відправника № 180/11 від 27.07.2011 року та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп " Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено заміну адреси одержувача на вірну: з Дніпропетровська обл, вул. Кірова, 18-б на м.Донецьк, вул. Калужська,16-а. Факт неправильного зазначення відповідачем адреси був засвідчений актом загальної форми № 44 від 27.07.2011 року.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

"Правилами перевезень вантажів", а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника.

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача нарахував відповідачеві штраф у розмірі п 'ятикратної провізної плати у сумі 57 560 грн. 00 коп., який просить стягнути з останнього.

За приписами ч. 1 ст. 309 ГК України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення). У даному випадку провізна плата 11512 грн. 00 коп., сума штрафних санкцій 11512 грн.00коп. х 5 = 57 560 грн.00коп.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно п.28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.

За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобовязана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у залізничній накладній № 36156875, а саме, адресу одержувача, у звязку з чим, відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є доведеними.За змістом відзиву на позов, наданим відповідачем до матеріалів справи під час її розгляду судом першої інстанції, наданими представником відповідача поясненнями в судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, з посиланням на приписи ст.83 Господарського процесуального кодексу України, клопоче про зменшення розміру стягуваного штрафу, посилаючись на те, що сума штрафу є надмірно великою, оскільки ним своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на під»їздних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби що не суперечить вимогам Статуту залізниць України, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат. Крім того, відповідач звернув увагу суду на важке фінансове становище, яке сталося внаслідок фінансової кризи в економіці України.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України, надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Позивачем не надано доказів понесення ним збитків у звязку з неправильно зазначеною відповідачем у даному випадку адреси одержувача.

Крім того, вбачається що відповідачем своєчасно у терміновому порядку було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення затримки видачі вантажу отримувачу, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, позивачем не понесено додаткових витрат.

За таких обставин, судова колегія частково задовольняє згадане клопотання відповідача та зменшує розмір стягуваємого штрафу до одної провізної плати, а саме до 11 512, 00 грн.

В іншій частині штраф в сумі 46 048,00 грн. до стягнення не підлягає.

Таким чином, оскаржене рішення суду судовою колегією змінюється.

Судовий збір за позовом та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 83, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл»м. Донецьк - задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012 року у справі № 23/218 змінити.

3) Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012 року у справі № 23/218 викласти в наступній редакції:

4) «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтеграл” (м. Донецьк, вул. Калузька, 16а, р/р 2600414030 у ТОВ ”Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 22015203) на користь державного підприємства ”Придніпровська залізниця” (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ ”Експрес-Банк”, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) 11 512 грн.00 коп. штрафу та витрати зі сплати судового збору за подання позову 1411,50 грн.»

5) Другий абзац рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2012 року у справі № 23/218 залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

СуддіГ.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надруковано 5 прим:

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 гос. суду5 ДАГС