Постанова № 22239349, 22.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2012 р. справа №33/170

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І, Стойка О.В.

при секретарі Бліновій О.О.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. № 1 від 04.01.12 р.

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. б/н від 23.01.12 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від24.01.2012 року

у справі№ 33/170 (головуючий суддя Сич Ю.В., судді Овсяннікова О.В., Подколзіна Л.Д.)

за позовомПриватного підприємства "Гермес-Ро", м. Донецьк

до відповідачаПриватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк

простягнення основної заборгованості в сумі 160710 грн. 19 коп., пені в сумі 12405 грн. 76 коп., інфляційних втрат у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп., штрафу в сумі 16071 грн. 02 коп.

та за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк

доПриватного підприємства "Гермес-Ро", м. Донецьк

простягнення 21609 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне підприємство "Гермес-Ро", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 160710 грн. 19 коп., пені в сумі 146676 грн. 26 коп., інфляційних втрат у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп., штрафу в сумі 110786 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.11 р. було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк до Приватного підприємства "Гермес-Ро", м. Донецьк про стягнення 21609 грн. 10 коп.

23.11.11 року позивач надав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом, якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 160710 грн. 19 коп., пеню у розмірі 12405 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп. та штраф у розмірі 16071 грн. 02 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.12 р. позовні вимоги Приватного підприємства „Гермес-РО”, м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства „Міллер Брендз Україна”, м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 160710 грн.19 коп., пені в сумі 12405 грн. 76 коп., інфляційних втрат у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп., штрафу у розмірі 16071 грн. 02 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Міллер Брендз Україна” на користь Приватного підприємства „Гермес-РО” суму основної заборгованості у розмірі 160710 грн. 19 коп., пеню у розмірі 10361 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 2029 грн. 72 коп., інфляційні у розмірі 2152 грн. 85 коп. та штраф у розмірі 16071 грн. 02 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Міллер Брендз Україна”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Гермес-РО”, м. Донецьк про стягнення 21609 грн. 10 коп. було відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.01.12 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 33/170 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.10 року між Закритим акціонерним товариством „Сармат” (замовник) та Приватним підприємством „Гермес-РО” (підрядник) було укладено договір № 2107/10, згідно умов якого підрядник зобовязався виконати за завданням замовника, а замовник зобовязався прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ЗАТ „Сармат”, за адресою: проспект Ілліча, 106, м. Донецьк, 83059.

Відповідно до ч. 1 розділу 1 Статуту ПрАТ „Міллер Брендз Україна”, Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна” є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які повязані з набранням чинності Закону України „Про акціонерні товариства” та зміною найменування Закритого акціонерного товариства „Сармат”, яке є правонаступником Спільного україно-американського підприємства „Донецький пивоварний завод” у формі акціонерного товариства закритого типу, що було створено за рішенням Організації орендарів Донецького пивоварного заводу та Корпорацією D.B.S. Amerika Inc. (США) та зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 14.01.94 р. № 32-р., на Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна”. Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна” є правонаступником всіх прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства „Сармат”, що вперше було зареєстровано в Реєстрі субєктів підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.01р. за реєстраційним № 04052844Ю0060420.

Розділом 3 договору сторони домовились про вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Додатковою угодою №1 від 22.10.2010р. до Договору п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: „1.1. Підрядник зобовязується виконати за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху та котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху ЗАТ „Сармат” за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059”.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 08.11.10 р. до Договору, п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: „1.1. Підрядник зобовязується виконати за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху та котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, прибирання будівельного сміття на території ЗАТ „Сармат” за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059”.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 22.11.10 р. до Договору, п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: „1.1. Підрядник зобовязується виконати за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху, котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, елеватору, прибирання будівельного сміття та демонтаж металоконструкцій на території ЗАТ „Сармат” за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059”.

Додатковою угодою № 4 від 17.12.10 р. до Договору, сторони п.1.1. змінили та виклали в наступній редакції: „1.1. Підрядник зобовязується виконати за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху, котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, елеватору, прибирання будівельного сміття на території ЗАТ „Сармат” за адресою: проспект Ілліча, 106, м. Донецьк, 83059”.

Пунктом 9.7. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.12.10р.) цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.11 р., однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Згідно п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 17.12.10 р., загальна орієнтовна сума договору складає 1107861 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ - 184643,60 грн. Загальна сума договору може корегуватись у відповідності з п.3.3. цього договору.

Пунктом 3.3. Договору сторони домовились, що загальна сума договору може бути змінена сторонами на підставі укладеної додаткової угоди у випадках зміни складу та обсягів робіт та зміни за погодженням сторін кількості та ціни матеріалів та механізмів, що використовуються, передбачених кошторисом.

Згідно п. 4.4. Договору, при завершенні робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт встановленої форми. Замовник протягом 3-х календарних днів з дня отримання акту зобовязаний направити підряднику підписаний акт у випадку відсутності претензій з боку замовника щодо якості виконаних робіт.

Підрядник з жовтня 2010 р. по лютий 2011 р. виконав підрядні роботи на загальну суму у розмірі 1129470 грн. 75 коп., що підтверджено актами приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами в добровільному порядку та скріпленими печатками підприємств без заперечень та зауважень.

У відповідності до п. 3.2.2. Договору, кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання замовником акту виконаних робіт (форми КБ-2в).

Сторони 01.02.11 р. та 18.04.11 р. підписали та скріпили печатками акти приймання виконаних будівельних робіт (з посиланням на укладений між сторонами договір) за лютий 2011р. на суму у розмірі 98200 грн. 80 коп. та 62509 грн. 39 коп. відповідно.

Пунктом 4.5. Договору зазначено, що у випадку наявності претензій до виконаної підрядником роботи сторонами складається акт розбіжностей з переліком претензій замовника, також із зазначенням необхідних доробок та строку їх проведення. У відповідності з актом розбіжностей, недоліки в роботі, які виникли з вини підрядника, усуваються підрядником самостійно за свій рахунок без збільшення загальної суми оплати за цим договором. Замовник підписує акт виконаних робіт після усунення всіх недоліків в роботі, зазначених в акті розбіжностей.

Оскільки кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом за лютий 2011 р. на суму 98200 грн. 80 коп. становить дату 15.02.11р. та за актом за лютий 2011 р. на суму 62509 грн. 39 коп. - 04.05.11 р., акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, тобто прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, але роботи не сплачені, то у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом існує борг у розмірі 160710 грн. 19 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк основної заборгованості у розмірі 160710 грн. 19 коп., пені у розмірі 12405 грн. 76 коп., інфляційних у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп. та штраф в розмірі 16071 грн. 02 коп. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 23.11.11 р.).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 12-2824 від 10.06.2011р. повідомив позивача про те, що на виконання умов договору № 2107/10 від 21.07.10р. ПП „Гермес-РО” була виконана частина робіт з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ПрАТ „Міллер Брендз Україна” на загальну суму 160710 грн.19 коп., а саме:на суму 98200 грн. 80 коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ „Міллер Брендз Україна” 02.02.11р.; на суму 62509 грн. 39 коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ „Міллер Брендз Україна” 24.03.11р. Крім того відповідач зазначив, що згідно з даними бухгалтерського обліку ПрАТ „Міллер Брендз Україна” у ПрАТ „Міллер Брендз Україна” перед ПП „Гермес-РО” існує кредиторська заборгованість за договором № 2107/10 від 21.07.10р. на суму 160710 грн.19 коп. Даний борг підтверджується наявними в справі первинними документами, зокрема, актами прийняття виконаних робіт, оформленими належним чином.

Отже, враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобовязань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість у розмірі 160710 грн. 19 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 12405 грн. 76 коп., інфляційні у розмірі 4579 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2100 грн. 90 коп. та штраф у розмірі 16071 грн. 02 коп. (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог).

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що за порушення сторонами строків виконання зобовязань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний тиждень прострочення від повної вартості договору. При невиконанні сторонами своїх зобовязань більше 90 днів, додатково до пені стягується штраф із розрахунку 10% від загальної вартості суми договору. При нарахуванні неустойки сторони керуються Цивільним кодексом України.

Згідно норми ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом штраф у розмірі 16071 грн. 02 коп. Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені лише частково через невірно визначену позивачем дату початку здійснення вказаних нарахувань. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом штрафні санкції за період з 16.02.11р. по 18.08.11р. на суму 98200 грн. 80 коп. та з 05.05.11р. по 18.08.11р. на суму 62509 грн. 39 коп., а саме: 3% річних у розмірі 2029 грн. 72 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, інфляційні у розмірі 2152 грн. 85 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України та пеню у розмірі 10361 грн. 79 коп. в межах встановленого нормами ст. 232 Господарського кодексу України 6-ти місячного строку для можливості її нарахування і стягнення з відповідача.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк до Приватного підприємства "Гермес-Ро", м. Донецьк про стягнення 21609 грн. 10 коп., судова колегія дійшла висновку, що господарським судом правомірно відмовлено у їх задоволенні з огляду на наступне:

Як вбачається, при зверненні до суду позивач за зустрічним позовом стверджував, що сторони узгодили суму договору № 2107/10 від 21.07.10р., яка склала розмір 1107861 грн. 60 коп., однак перераховано ПП "Гермес-Ро", м. Донецьк 1129470 грн.75 коп., тобто, на думку позивача за зустрічним позовом, у відповідача за зустрічним позовом відсутні правові підстави для утримання суми у розмірі 21609 грн. 10 коп., у зв»язку з чим така сума підлягає поверненню.

Згідно приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

З матеріалів справи вбачається, що з жовтня 2010 р. по лютий 2011 р. підрядник виконав підрядні роботи на загальну суму у розмірі 1129470 грн. 75 коп., що підтверджено актами приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень і скріпленими печатками підприємств.

На виконання умов договору, відповідачем за зустрічним позовом сплачено позивачу за зустрічним позовом 1129470 грн. 75 коп., що підтверджено банківською випискою, в якій в призначенні платежу підставою здійснення оплати зазначено „договір № 2107/10 від 21.07.10р.”.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки в даному випадку грошові кошти були сплачені саме за договором № 2107/10 від 21.07.10р., то відсутні докази вважати, що такі кошти сплачені безпідставно та відсутня можливість застосування приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв»язку з чим зустрічні позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Гермес-Ро", м. Донецьк 21609 грн. 10 коп. є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються доводи скаржника щодо нібито неможливості нарахування пені та штрафу через розірвання договору, оскільки ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, тобто закінчення строку дії договору за загальним правилом лише припиняє договірні права і обов»язки його сторін, а застосування пені і штрафу за прострочку виконання договірного грошового зобов»язання є наслідками невиконання стороною його договірного зобов»язання і вони настають в незалежності від наявності або відсутності у сторін на момент звернення до суду діючого договору. Також не приймаються доводи скаржника в частині нарахування інфляційних за мінусом такого нарахування за актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 62509 грн. 39 коп. за період з 05.05.11р. по 18.08.11р. через наявність в такий період дефляції, оскільки чинним законодавством України не передбачено вирахування з суми в період девальвації грошової одиниці України, нарахованої за однією підставою, суми за період відсутності такого процесу, нарахованої за іншою підставою, оскільки в даному випадку позивачем нараховані інфляційні за двома різними підставами з різними строками прострочки виконання відповідачем за первісним позовом його грошового зобов»язання. До того ж скаржником не спростовані доводи суду першої інстанції в частині виконання робіт не за договором, що визначений в якості підстави позову, належними та допустимими доказами по справі.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 р. у справі № 33/170 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 р. у справі № 33/170 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 р. у справі № 33/170 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.