Постанова № 22239249, 27.03.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 року Справа № 5013/1723/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1., довіреність №11-1468 від 12.10.11, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного банку “Легбанк”, м. Київ

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року у справі № 5013/1723/11

за заявою ліквідаційної комісії Селянського (фермерського) господарства “Світязь”, м. Кіровоград

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в задоволенні клопотань Публічного акціонерного банку “Легбанк” про призначення ліквідатором Селянського (фермерського) господарства “Світязь” арбітражного керуючого Романяка М.Я. та зобовязання останнього провести збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та звітувати комітету кредиторів про виконану роботу; визнано Селянське (фермерське) господарство “Світязь” банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо Селянського (фермерського) господарства “Світязь”, м. Кіровоград на строк до 21 серпня 2012 року; призначено ліквідатором банкрута Селянського (фермерського) господарства “Світязь” голову ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_2; зобовязано ліквідатора ОСОБА_2. здійснити певні дії, повязані з процедурою ліквідації; скасовано заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів у вигляді заборони Селянському (фермерському) господарству “Світязь” і всім його органам управління відчуження у будь-який спосіб належних боржнику на праві власності та повного господарського відання основних засобів (фондів) та вчиняти дії щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 26 вересня 2011 року; прийнято рішення про припинення дії податкової застави майна банкрута Селянського (фермерського) господарства “Світязь” та звільнено активи вказаного банкрута з податкової застави; зобовязано державного реєстратора виконавчого комітету Кіровоградської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про заміну керівника Селянського (фермерського) господарства “Світязь” на ліквідатора ОСОБА_2.

Постанова мотивована ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Не погодившись з вказаною постановою Публічним акціонерним банком “Легбанк” (далі Банк) подано апеляційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року, припинити провадження у справі № 5013/1723/11.

Посилаючись на приписи ч.ч.2, 3 ст.105 Цивільного кодексу України скаржник наголошує, що господарський суд на підставі ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.63 Господарського процесуального кодексу України повинен був повернути заяву про порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Світязь” без розгляду, оскільки вказана заява підписана субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2., який не має жодного відношення до підприємства банкрута.

Скаржник стверджує, що проміжні ліквідаційні баланси від 01 вересня 2011 року та від 01 листопада 2011 року підписані головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2. та скріплені печаткою підприємства боржника, а також підписані головним бухгалтером боржника ОСОБА_3, яка не є членом ліквідаційної комісії Селянського (фермерського) господарства “Світязь”. До того ж, зазначає Банк, рішення про ліквідацію боржника прийнято засновником ОСОБА_4., але рішення про затвердження вказаних проміжних ліквідаційних балансів в матеріалах справи відсутнє, що вказує на те, що засновник господарства ОСОБА_4. не був обізнаний про складання проміжних балансів і відповідно не затверджував їх.

Банк зазначає, що до складу ліквідаційної комісії включена стороння особа - а саме ОСОБА_3, до того ж комісією встановлено наявність майна банкрута, але в супереч ст.51 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутній перелік та опис заставного майна боржника.

На думку скаржника процедура ліквідації Селянського (фермерського) господарства “Світязь” була ініційована боржником задля уникнення виконання своїх обовязків перед кредиторами., оскільки ліквідаційною комісією боржника значно занижено вартість майна боржника, але на цей факт господарський суд не звернув увагу.

Скаржник заперечує проти призначеного господарським судом ліквідатора Селянського (фермерського) господарства “Світязь” голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2., оскільки вбачає упередженість та порушення вимог чинного законодавства в діях суду, ліквідатора ОСОБА_2., та вважає, що суд незаконно відхилив клопотання Банку про призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Романяк М.Я., клопотання про зобовязання ліквідатора скликати збори кредиторів, сформування ним комітету кредиторів та звітування перед комітетом кредиторів, так як вважає, що в спрощеній процедурі банкрутства за відсутністю комітету кредиторів ліквідатор ОСОБА_2., кандидатура якого запропонована засновником боржника та який діє в інтересах боржника, має можливість уникнути контролю під час здійснення своїх обовязків в якості ліквідатора.

В судовому засіданні 27 березня 2012 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу у судове засідання 27 березня 2012 рокуне зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Світязь”, м. Кіровоград порушено ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26 вересня 2011 року на підставі ст.ст.11, 12, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).

Постановою від 21 лютого 2012 року господарський суд Кіровоградської області визнав Селянське (фермерське) господарство “Світязь” банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі строком до 21 серпня 2012 року (т.3 а.с.123-126).

Вказана постанова є предметом апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи 05 травня 2011 року засновником Селянського (фермерського) господарства “Світязь”, м. Кіровоград ОСОБА_4. прийнято рішення про ліквідацію господарства та створення ліквідаційної комісії боржника, головою ліквідаційної комісії боржника призначено ОСОБА_2 (т.1 а.с.9).

В Бюлетені державної реєстрації від 13 травня 2011 року №178 (13) розміщено оголошення про ліквідацію Селянського (фермерського) господарства “Світязь”.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис, що Селянське (фермерського) господарства “Світязь” знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (т.1 а.с.10).

Ліквідаційною комісією встановлена заборгованість боржника перед кредиторами: Публічним акціонерним банком “Легбанк”, м. Київ в розмірі 7 277 920, 93 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в Новгородківському районі в розмірі 101 278, 87 грн., Долинською міжрайонною Державною податковою інспекцією в розмірі 105 590, 45 грн.

Відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобовязані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч.3 ст.110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст.51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У звязку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст.7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч.2, 5 ст.105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.51 Законупро банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10 червня 2008 року у справі № 15/682-б.

Боржник в заяві до господарського суду зазначає, що сума виявленої заборгованості підприємства під час проведення ліквідаційної процедури склала 7 455 201, 21 грн.

Різниця між вартістю наявного майна боржника та кредиторською заборгованістю складає 6 151 897 грн. 21 коп.

Таким чином, вказує боржник його майна недостатньо для задоволення вимог виявлених в ході ліквідаційної процедури кредиторів.

Проте, таке твердження боржника не відповідає обставинам справи.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою УМВС України в Кіровоградській області від 10 липня 2012 року (т.3 а.с.102) за Селянським (фермерським) господарством “Світязь” зареєстровані автомобілі УАЗ 374, державний номер НОМЕР_1, ГАЗ 32023414 державний номер НОМЕР_2, ГАЗ 3309, державний номер НОМЕР_3, ГАЗ 3309352 державний номер НОМЕР_4, які перебувають у заставі Публічного акціонерного банку “Легбанк”. Вказані автомобілі, як предмет застави, вказані у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т.1 а.с.115).

В інвентаризаційному описі №1 від 01 липня 2011 року вказані автомобілі не зазначені, грошова їх оцінка не здійснена.

Таким чином, сума вартості активів боржника визначена невірно і не відповідає дійсності.

До інвентаризаційного опису не надано переліку заставного майна та майна, яке передане в іпотеку, хоча матеріали справи свідчать, що в іпотеку Публічного акціонерного банку “Легбанк” боржником було передані декілька автозаправних станцій, комплекс будівель та споруд нафтобази, нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Кіровограді, про що свідчить договір іпотеки від 28 серпня 2008 року (т.2 а.с.85). В заставі у Банку знаходяться автотранспортні засоби боржника, на які звернено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_5 від 16 вересня 2009 року (т.2 а.с.91-94).

При зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржник не додав до заяви проміжний ліквідаційний баланс, докази опублікування оголошення про здійснення ліквідації. Вказані документи в ході розгляду справи витребувалися господарським судом, хоча їх необхідно було подати разом з заявою, оскільки вказані докази є підставою для вирішення питання щодо порушення справи про банкрутство.

В матеріалах справи містяться два проміжних ліквідаційних баланса на різні дати: станом на 01 вересня 2011 року (т.1 а.с.97), станом на 01 листопада 2011 року (т.2 а.с.99).

В той же час статтею 111 Цивільного кодексу України встановлено, що проміжний ліквідаційний баланс складається після закінчення строку для предявлення вимог кредиторами.

Таким чином, судова колегія вважає за належний доказ проміжний ліквідаційний баланс Селянського (фермерського) господарства “Світязь” станом на 01 вересня 2011 року (т.1 а.с.97).

Відповідно до приписів ч.2 ст.111 Цивільного кодексу України проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проміжний ліквідаційний баланс станом на 01 вересня 2011 року підписано головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2. та головним бухгалтером ОСОБА_3

Проте, докази затвердження проміжного ліквідаційного балансу єдиним засновником учасником Селянського (фермерського) господарства “Світязь” ОСОБА_4. відсутні.

Докази про те, що боржник інформував органи Державної податкової інспекції про ліквідацію в порядку та строки передбачені Порядком обліку платників податків та зборів (обовязкових платежів), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №979, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 року за №1493/18734 (п.11.1 Порядку), а саме, за формою №8-0ПП в 3 х денний термін з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні в матеріалах справи, не надавалися судам обох інстанцій.

Таким чином, господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не встановлено наявність усіх підстав щодо порушення провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Світязь” за ознаками ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.60 Господарського кодексу України. Вищенаведені обставини справи свідчать про те, що її було порушено господарським судом без належних правових підстав, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 “Про судову практику в справах про банкрутство”, якщо у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (у даному випадку боржника), за заявою якого порушено справу про банкрутство, то судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, справу про банкрутство Селянського (фермерського) господарства “Світязь” порушено без належних правових підстав, у звязку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Судова колегія зазначає, що ст.50 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено особливості банкрутства фермерського господарства, у звязку з чим ст.51 Закону про банкрутство повинна застосовуватися в сукупності з нормами ст.50 Закону, на що господарський суд уваги не звернув. Так, частини 2, 3 ст.50 вказаного Закону передбачають особливості звернення до суду фермерського господарства з заявою про порушення справи про банкрутство.

Приймаючи до уваги, що провадження у даній справі порушено безпідставно, апеляційний господарський суд не перевіряє законність оскаржуваної постанови в частині призначення ліквідатора Селянського (фермерського) господарства “Світязь”.

Стосовно доводів скаржник щодо заниження вартості майна боржника, оцінка якого здійснювалася оцінювачем ОСОБА_6. (т.1 а.с.18-52), судова колегія зазначає, що відповідно до норм ст.33 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні” спори повязані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Отже, оскарження оцінки майна боржника, відбувається в позовному провадженні.

Враховуючи викладене, постанова господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року підлягає скасуванню на підставі ч.ч.1, 3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.80 ч.1 п.11, 99, 104 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного банку “Легбанк”, м. Київ задовольнити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року у справі № 5013/1723/11 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В.Джихур

Суддя О.М Лисенко

Суддя І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 29.03.12р.)