Рішення № 22238791, 22.03.2012, Господарський суд Чернігівської області

22.03.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 телефон канцелярії 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2012 року Справа №5028/12/11/2012

Позивач:Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк",

вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення заборгованості 34564,81 грн.

Суддя Л.М. Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2 головний юрисконсульт юридичного управління, довіреність №01/20-399 від 05.092011р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14500грн. заборгованості по кредиту, 11989,64грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 5614,12грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2525,55грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, згідно кредитного договору №1319 від 25.12.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 13.03.2012 року, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з допущенням позивачем арифметичної помилки при підготовці розрахунку заборгованості за кредитним договором, була прийнята заява позивача про зменшення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 14500 грн. заборгованості по кредиту, 11929,71 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 5614,12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2520,98грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

Представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому на адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, рекомендованим листом з повідомленням копії ухвали про порушення провадження у справі №5028/12/11/2012 від 21.02.2012р. та копії ухвал про відкладення розгляду справи від 28.02.2012р. та від 13.03.2012р., що підтверджується реєстраційним штампом канцелярії суду на звороті підшитих до матеріалів справи примірників вказаних ухвал. Проте відповідач особисто або через представника участі в засіданні господарського суду не прийняв.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Відповідач письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не надіслав.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , місцезнаходження відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача про розгляд даної справи, але ухвала суду від 28.02.2012 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 28.02.2012р. та від 13.03.2012р. про відкладення розгляду справи повернулась до суду з відміткою поштового відділення „за закінченням терміну зберігання”.

У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалою суду від 28.02.2012 року сторони були попереджені, що не зявлення в судове засідання повноважних представників не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк „Демарк», правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.2 Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів від 29.09.2009 року, погодженого Управлінням Національного банку України в Чернігівській області 02.11.2009 року та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 05.11.2009 року № запису 10641050007001921, та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, було укладено Кредитний договір № 1319, відповідно до п. 3.1. якого позивач взяв на себе зобов»язання надати відповідачу кредит у розмірі 15000 грн.; строком по 24.12.2009 року, а відповідач - повернути кредит та сплачувати відсотки у розмірі та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.4.1. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року, позичальник зобовязаний погасити кредит у строк по 24 грудня 2009 року, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.8. Договору. Строки, передбачені цим Договором є обовязковими для Позичальника.

Договором №2 від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року з договором №1 від 30.04.2008 року сторонами внесено зміни та викладено п. 3.1. кредитного договору в такій редакції: відповідно до положень та умов цього Договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн., з кінцевим строком повернення по 24.12.2009 року та порядком погашення кредиту по графіку:

Термін погашення: Залишок заборгованості, грн.: Сума погашення кредиту, грн..:

27.02.2009 14500,00 500,00

31.03.2009 14000,00 500,00

30.04.2009 13500,00 500,00

29.05.2009 13000,00 500,00

30.06.2009 12500,00 500,00

31.07.2009 12000,00 500,00

31.08.2009 11500,00 500,00

30.09.2008 8500,00 3000,00

30.10.2009 5500,00 3000,00

30.11.2009 2500,00 3000,00

24.12.2009 0 2500,00

Всього: 15000,00

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання взятих на себе зобовязань банк надав відповідачу кредит в сумі 15 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1319 (#23803103) від 25.12.2007 року про перерахування коштів із позичкового рахунку банку на поточний рахунок відповідача та випискою із поточного рахунку позичальника про надходження кредитних коштів , копії яких додані до матеріалів справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши 04.03.2009 року в рахунок погашення основного боргу по кредиту 500 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 04.03.2009р. № 203333, Заборгованість по кредиту становить 14500,00 грн.

У відповідності до п. 3.5.1. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року, позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 23% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 7.3. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року також передбачено, що у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1. Договору, Банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі Позичальник сплачує Банку за користування кредитом підвищену процентну ставку 28 % річних.

Договором №1 від 30.04.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року сторонами внесено зміни та викладено п. 3.5.1. кредитного договору в такій редакції: п. 3.5.1.: позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 26% річних починаючи з 01.05.2008 року. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Договором №2 від 23.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року з договором №1 від 30.04.2008 року сторонами внесено зміни та викладено п. 7.3. кредитного договору в такій редакції: у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1. Договору, а також в разі порушення графіку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.1. договору Банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі Позичальник сплачує Банку за користування кредитом підвищену процентну ставку 31 % річних.

За період користування кредитними коштами з 25.12.2007 року по 12.01.2012 року відповідач зобов»язаний був сплатити 17091,83 грн. відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, відсотки за користування кредитом за період з 25.12.2007 року по 30.04.2009 року на суму 5162,12 грн. відповідачем сплачені повністю, що підтверджується розрахунком позивача та меморіальними ордерами на суму 5662,12 грн. про погашення відсотків по кредиту, доданими до справи.

В порушення взятих на себе зобовязань відповідач відсотки за користування кредитом за період з 01.05.2009 року по 12.01.2012 року не сплатив. Заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2009 року по 12.01.2012 року становить 11 929 грн. 71 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 7.4. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року, пеню в сумі 5614 грн. 12 коп. за порушення строків погашення кредиту за період з 28.02.2009 року по 12.01.2012 року та відповідно до п.7.5. Кредитного договору, пеню в сумі 2520 грн. 98 коп. за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2009 року по 12.01.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом в повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. Кредитного договору № 1319 від 25.12.2007 року передбачено, що у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, Банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт порушення відповідачем строків погашення кредиту та строків сплати відсотків за користування кредитом, тому позивачем правомірно нарахована пеня в сумі 5614 грн. 12 коп. за порушення строків погашення кредиту за період з 28.02.2009 року по 12.01.2012 року та пеня в сумі 2520 грн. 98 коп. за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2009 року по 12.01.2012 року.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, кредит в установлений строк в повній сумі не повернув, відсотки за його користування, пеню за несвоєчасне повернення кредиту і пеню за несвоєчасну сплату відсотків не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 14500,00 грн. основного боргу по кредиту, 11 929 грн. 71 коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 5614 грн. 12 коп. пені за порушення строків погашення кредиту та 2520 грн. 98 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно, до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 626, 629, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в Банку „Демарк”, МФО 353575, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”, вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000 (р/р № 290958007 в банку «Демарк», МФО НОМЕР_3, код 19357516) 14500,00 грн. основного боргу по кредиту, 11 929 грн. 71 коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 5614 грн. 12 коп. пені за порушення строків погашення кредиту, 2520 грн. 98 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 22.03.2012р.

Суддя Л.М. Лавриненко