Рішення № 22238437, 27.03.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Справа № 5024/1132/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк"Демарк"

до Приватного підприємства "Т.І.К."

за участі:

3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1,

представників сторін:

позивача –ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представників за дорученнями),

відповідача –ОСОБА_4 (представника за дорученням),

3-ї особи –ОСОБА_4 (представника за дорученням),

про стягнення 26532,32 грн,

в с т а н о в и в:

17 червня 2011 року судом відкрите провадження у даній справі за вимогами Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», спрямованими до Приватного підприємства «Т.І.К.», як поручителя, про стягнення заборгованості в розмірі 26532,32 грн, з яких: 12599,44 грн заборгованості за кредитом, 6250,91 грн заборгованості за відсотками, 3025,25 грн пені за порушення строків погашення кредиту, 660 грн штрафу за порушення строків сплати відсотків, 996,72 грн пені за порушення строків сплати відсотків та 3 000 грн несплаченої щомісячної комісії; які мотивовані невиконанням ОСОБА_1 та його поручителем –ПП «Т.І.К.»зобов’язань за кредитним договором № 3-065 від 15.01.2008 р. та відповідно договором поруки № 3-065/1 від 15.01.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням: 1) на відповідальність поручителя за зобов’язаннями позичальника лише в межах зобов’язань останнього; 2) недійсність як кредитного договору, так і договору поруки, оскільки вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2010р. у кримінальній справі № 1-444/10/0408 встановлено, що кредит отримав ОСОБА_5 за підробленими документами, а не сам ОСОБА_1; 3) відповідач також посилається на ч.4 ст.559 ЦК України, за яким порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. На його думку, договором поруки, укладеним з банком, строк закінчення поруки не встановлений, тому порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя: 4) відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 12 та 26 липня 2011 року, а також 27 березня 2012 року. В період з 26 липня 2011 року по 12 березня 2012 року провадження у справі було зупинене з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду до вирішення іншої справи, яка розглядалася судом.

Після поновлення провадження у справі ухвалою суду від 12.03.2012р. розгляд справи було призначень на 27 березня із зобов’язанням представників сторін з’явитися в судове засідання, проте представник відповідача та третьої особи в засідання не прибув, надіславши лише доповнення до заперечень на позов, а тому розгляд справи завершено без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 15 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»(на даний час після перейменування –Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк») та громадянином ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3-065, за умовами якого позивач зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 20000 грн на строк до 14.01.2010р., зі сплатою 24% річних. У відповідності до пункту 3.7.1. договору погашення кредиту, відсотків та комісії повинне здійснюватися не пізніше 10 числа місяця, починаючи за наступного за місяцем надання кредиту в сумі 1 157 грн, а розмір самої комісії згідно до пункту 3.5.2. договору становить 100 грн за кожний місяць користування кредитними коштами.

За змістом пунктів 6.3. та 6.4. договору сторонами обумовлено можливість нарахування пені та штрафу у випадку несвоєчасного виконання зобов’язань по сплаті кредиту та відсотків. Так, у разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення прострочено заборгованості до дати здійснення платежу в повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Поряд з цим, у разі порушення сплати відсотків на строк до двох днів, позичальник сплачує штраф у розмірі 30 грн за кожний факт порушення строку сплати процентів. При несплаті процентів на строк більше двох днів, банк має право стягнути з позичальника пеню з третього дня прострочки за кожний день прострочки, яка обраховується на суму несплачених своєчасно відсотків, до дати повної сплати відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплавчується пені.

На виконання умов договору Банк за завою про видачу готівки № 3-065 від 15.01.2008р. надав позичальнику кредит в розмірі 20000 грн, чим виконав взяті на себе за договором зобов’язання.

За своєю юридичною природою, укладений між позивачем та ОСОБА_6 договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 7 червня 2011 року за обліковими даними позивача позичальник не виконав взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв’язку з чим заборгував 12 599,44 грн кредиту, 6250,91 грн відсотків та 3 000 грн комісійних.

Через невиконання вказаних зобов’язань позивач нарахував за договором: 1) пеню за порушення строків погашення кредиту в розмірі 3025,25 грн за період з 15.01.2010р. по 07.06.2011р.; 2) пеню за порушення строків сплати відсотків в розмірі 996,72 грн за період з 27.07.2009р. по 07.06.2011р.; 3) штраф за порушення строків сплати відсотків в розмірі 660 грн за 22 випадки порушення строків сплати за період з 11.08.2009р. по 07.06.2011р.

Вирішуючи питання про правомірність нарахування цих сум суд зазначає, що згідно з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій, до яких відноситься пеня та штраф, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Поряд з цим, до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в 1 рік, що слідує з приписів частини 2 статті 258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем.

Як слідує з поштового штемпеля на конверті позов позивачем надіслано до суду 10.06.2011р., тобто за межами позовної давності щодо вимог про неустойку. Зокрема, позивачем нараховано штраф в розмірі 660 грн, пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 996,72 грн та пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 3025,25 грн поза межами як строку можливого їх нарахування, так і строку позовної давності щодо їх стягнення. Поважних причин пропуску строку позовної давності щодо пені та штрафу позивачем не наведено.

З метою забезпечення кредиту між позивачем та відповідачем 15 січня 2008 року укладено договір поруки № 3-065/1,за умовами якого відповідач, виступаючи в якості поручителя, взяв на себе зобов’язання солідарно відповідати перед банком по зобов’язанням ОСОБА_6, які виникли на підставі кредитного договору № 3-065 від 15.01.2008р., а саме по сплаті кредиту, відсотків за його користування, комісії та неустойки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Не дивлячись на взяті на себе зобов’язання за договором поруки відповідач, при наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком у вказаних вище сумах, заборгованість не сплатив, що є порушенням положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Приписами статті 559 ЦК України встановлені випадки припинення поруки, серед яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі. В даному випадку в пункті 4.2. договору поруки стронами визначено, що договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до кредитного договору, а тому заперечення відповідача віднсоно припинення договору поруки судом до уваги не приймаються.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності з урахуванням приписів статті частини 4 статті 267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Викладені обставини спростовують заперечення відповідача, а тому вони до уваги судом не приймаються, оскільки посилаючись на наявність вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2010р. у кримінальній справі № 1-444/10/0408, відповідач зазначає, що кредит отримав громадянин ОСОБА_5 за підробленими документами, а не сам ОСОБА_1 Проте, та обставина, що вироком встановлено передачу позичальником грошових коштів, отриманих у банку в якості кредиту, ОСОБА_5 сама по собі не звільняє позичальника та поручителя від виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.

Враховуючи викладене судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Вжиті судом заходи забезпечення позову відповідно до ухвали від 26.07.2011р. підлягають скасуванню після набрання даним рішенням законної сили.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Т.І.К.»( 74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Комунальна, буд. 46; код 35005285; розрахунковий рахунок невідомий) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»(14000 м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 28; код 19357516, розрахунковий рахунок невідомий) –12599,44 грн заборгованості за кредитом, 6250,91 грн заборгованості по відсоткам, 3 000 грн комісійних, 218,50 грн компенсації по сплаті державного мита та 194,35 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині первісного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Скасувати накладений судом відповідно до ухвали від 26.07.2011 р. арешт на грошові кошти ПП «Т.І.К.»в розмірі 26532,32 грн після набранням рішенням законної сили.

Дата підпису рішення –29 березня 2012 року          

Суддя                               М.К. Закурін