Рішення № 22238330, 22.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. Справа № 5023/303/12

вх. № 303/12

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судовогозасідання Колесніченко О. В.

за участю представників сторін:

прокурора - помічника Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора Дозорець Р.С. (посвідчення №268 від 24.11.11 р.),

позивача - (ХМР) гол. спеціаліста-юрисконсульта сектору судової роботи відділу з питань земельних відносин Юридичного департаменту ХМР ОСОБА_3. (довіреність №08-11/110/2-12 від 04.01.12 р.),

позивача (ДЕІ) ОСОБА_1. (довіреність №108/01-21/08-16 від 16.01.12 р.),

відповідача - відповідача ОСОБА_2. (довіреність від 16.02.12 р.),

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (м. Харків) , Державної екологічної інспекції у Харківській області (м. Харків)

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (м. Харків)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить винести рішенням, яким стягнути з відповідача на користь держави, в особі Харківської міської ради на р/р 33117331700002, одержувач ВДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ 04059243, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки відходами в розмірі 450621,41 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем вимог ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Позивач (ХМР), в письмовому правовому обґрунтуванні, надав пояснення по суті спору, та посилаючись на те, що засміченням земельних ресурсів завдається істотна шкода державним інтересам в особі територіальної громади м. Харкова просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач (ДЕІ), в письмових поясненнях по справі, підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, в відзиві на позовну заяву Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, заперечує проти позовних вимог прокурора. Свої заперечення обґрунтовує тим, що виявлені позивачем (ДЕІ) відходи не є відходами, а є будівельними матеріалами, що були у користуванні (вторинні ресурси), які були придбані відповідачем для господарських потреб. Також представник відповідача посилається на незаконність проведеної позапланової перевірки та порушення прокурором і позивачем (ДЕІ) п.п. 1, 2, 6, 7 ст. 6, ст.ст. 10, 11 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності”, ст.ст. 252, 279, 280 адміністративного кодексу, ст.ст. 4-7 ГПК України, ст. 6 Конституції України.

Позивач (ДЕІ) надав письмові заперечення на відзив, в якому вказує, що ДЕІ не здійснювала перевірки відповідача, а була залучена в якості фахівця до прокурорської перевірки, тому ДЕІ надала довідку, а не акт перевірки, у звязку з чим дія Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності” не розповсюджується на дані дії.

Відповідач надав витребувані судом документи.

Представник відповідача надав заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи доповнення до відзиву на позовну заяву, копію акту від 15.12.11 р. та пояснення представника відповідача.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.

21.03.12 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 22.03.12 р. о 14:00 год.

Після перерви позивач (ДЕІ) надав письмові пояснення по справі щодо віднесення виявлених відходів та визначення їх у класифікаторі відходів (ДК 005-96).

Представник відповідача надав заяву, в якій просить провадження по справі зупинити і призначити його слухання на більш пізніший строк, посилаючись на необхідність надати додаткові докази.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за необхідне відхилити її як необґрунтовану, оскільки: по-перше, ст. 79 ГПК України не передбачає таких підстав для зупинення провадження у справі; по-друге, відповідач не назвав які саме він бажає надати додаткові докази і що вони можуть підтвердити; по-третє, закінчився строк вирішення спору, а клопотання про його продовження не надав.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

У грудні 2011 р. за дорученням прокуратури Харківської області, Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою із залученням фахівців Державної екологічної інспекції в Харківській області та Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції проведено позапланову перевірку викладених у зверненні депутата Харківської обласної ради Казакової В.С. доводів щодо порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в діяльності ПВКФ „Лана” за адресою: м. Харків, вул. Павла Лебедєва, 59, проммайданчик №2.

В ході перевірки виявлено факт засмічення земельної ділянки по вул. Павла Лебедєва, 59 у м. Харкові відходами (металобрухт, будівельні та промислові відходи), що є порушенням вимог ст. 17 Закону України „Про відходи” та ст. 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Даний факт зафіксовано актом обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 15.12.2011 р. №06-29/532 та актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. №06-29/532-1засм. Обстеження засмічених земельних ділянок проводилося в присутності заступника директора ПВКФ „Лана”, який і підписав вищевказані акти без зауважень.

Морфологічний склад відходів, зафіксованих актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. на території ПВКФ „Лана”, за адресою: АДРЕСА_1, відносяться до відходів, які визначені у класифікатору відходів (ДК 005-96).

Факт засмічення земельної ділянки, що використовується відповідачем зафіксовано також і у акті санітарно-епідеміологічного обстеження Харківської облСЕС за №935-3.1. від 15.12.2011 р.

Перевіркою встановлено, що рішенням XLIV сесії IV скликання Харківської міської ради від 23.12.2005 р. №253/05 ПВКФ „Лана” надано в оренду земельну ділянку по вул. Павла Лебедєва, 59 у м. Харкові площею 1,2490 га для експлуатації самочинно побудованих обєктів до 31.12.2030 р. Рішенням 13 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.04.2007 р. №79/07 до рішення сесії Харківської міської ради від 23.12.2005 р. №253/05 внесено зміни та прийнято рішення надати ПВКФ „Лана” в оренду земельну ділянку за вказаною адресою площею 1,2490 га для експлуатації самочинно збудованих обєктів до 31.12.2015 р.

В звязку з виявленими порушеннями посадовою особою державної екологічної інспекції в Харківській області було з урахуванням норм передбачених „Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.2007 р. (надалі Методика №149), зареєстрованої в МЮУ 25.04.2007 р. за №422/13689, розраховані розміри збитків, загальна сума яких складає 450621,41 грн.

31.01.2012 р. позивач (ДЕІ) надіслав відповідачу претензії №№20-24 про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі на загальну суму 450621,41 грн., розрахунок шкоди, а також акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 15.12.2011 р. №06-29/532 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. №06-29/532-1засм, які відповідач отримав 10.02.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6104501830137.

Вимоги даних претензій не були добровільно виконані відповідачем.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України „Про відходи” відходи це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п. 3 „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 17 Закону України „Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про охорону земель” власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України „Про охорону земель” підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопичення відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п. а ст. 32 Закону України „Про відходи” забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Згідно ст. 55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” субєкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про відходи” суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно ст. 33 Закону України „Про відходи” забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обовязків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище.

Зазначені обставини викладені в акті (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 15.12.2011 р. №06-29/532 та в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. №06-29/532-1засм.

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про відходи” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Посилання відповідача на те, що позивачем (ДЕІ) порушені вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд вважає безпідставними, оскільки ДЕІ не здійснювала перевірки відповідача, а була залучена в якості фахівця до прокурорської перевірки, тому ДЕІ надала довідку, а не акт перевірки, у звязку з чим дія Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності” не розповсюджується на дані дії.

Посилання відповідача на те, що виявлені позивачем (ДЕІ) відходи не є відходами, а є будівельними матеріалами, що були у користуванні (вторинні ресурси), які були придбані відповідачем для господарських потреб, суд вважає помилковими, оскільки: по-перше, відповідач плутає поняття „відходи”, визначене у ст. 1 Закону України „Про відходи”, та „сміття”; по-друге, морфологічний склад відходів, зафіксованих актом обстеження засміченої земельної ділянки від 15.12.2011 р. на території ПВКФ „Лана”, за адресою: АДРЕСА_1, відносяться до відходів, які визначені у Державному класифікаторі України „Класифікатор відходів ДК 005-96” із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30.03.2000 р. №252, затвердженому і введеному в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. за №89; по-третє, це спростовується самим відповідачем, оскільки ним через деякий час виявлене засмічення було ліквідоване, що підтверджується наданими відповідачем суду документами, зокрема пояснення прокурору №06/01 від 11.01.12 р. до листа №04-50-238-11 від 10.01.12 р.; в четверте, згідно ст. 1 Закону України "Про відходи" утилізацією відходів є використання їх як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. З аналізу наведеного поняття вбачається, що утилізація відходів не є єдиним напрямком поводження з відходами, а отже ліквідація відповідачем відходів (утилізація) шляхом використання їх на господарські потреби спростовує його доводи.

Відповідач не надав суду доказів відсутності вини або відшкодування заподіяної шкоди.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства, прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, суд знаходить позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути до державного бюджету України судовий збір.

Керуючись ст.ст. 20, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7а. Код ЄДРПОУ №14081137) на користь держави, в особі Харківської міської ради (отримувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, р/р №33116106700003 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331) шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про відходи, в сумі 450621,41 грн.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7а. Код ЄДРПОУ №14081137) на користь державного бюджету (отримувач коштів УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, р/р №31215206783003 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 101) судовий збір в сумі 9012,43 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 23.03.12 р.