Рішення № 22238316, 22.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. Справа № 5023/464/12

вх. № 464/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Якимчука О.О. (посв. № 109 від 25.06.2010 р.)

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 08-11/29/2-12 від 04.01.2012 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (особисто)

розглянувши справу за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави

в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 5 844, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) на користь Харківської міської ради (надалі - Позивач) збитків у розмірі 5 844,24 грн. та покладення на Відповідача судового збору.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги Прокурора та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Перевіркою, проведеною прокуратурою Київського району м. Харкова встановлено, що згідно з актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Харкові від 19.08.2011 № 2292/11 вказана земельна ділянка площею 0,0012 га використовується Відповідачем в межах паспорту розміщення малої архітектурної форми від 22.04.2005 для розміщення кіоску та продажу продуктів харчування.

Під час обстеження велась фотозйомка та здійснювався контрольний замір площі земельної ділянки інженером - геодезистом за допомогою електронного тахеометру Nikon NPR - 332 № 020366, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 34 Закону України «Про землеустрій».

Також суд зазначає, що Управлінням земельних відносин Харківської міської ради від 15.07.2011 р. за № 6519/0/84-11 (а.с. 26) Відповідачеві був направлений лист у якому зазначено, що згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 використовується ФОП ОСОБА_2 без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та те, що останнім не здійснюється оплати за використання земельної ділянки (є порушенням ст. 206 ЗК України та розділу ХІІІ "Плата за землю" Податкового Кодексу України).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.09.2011 № 643 «Про затвердження акту про визначення збитків» затверджено акт № 192 від 02.09.2011 про визначення збитків в сумі 5 844,24 грн., які нанесені Відповідачем Позивачу за час використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Харкові, без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону (а.с. 14).

Повідомленням Управлінням земельних відносин Харківської міської ради від 12.09.2011 р. за № 8515/0/84-11 Відповідачеві було запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку (а.с. 28).

Відповідачем вимоги щодо добровільного відшкодування збитків за використання земельної ділянки не виконані.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно з п. п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Стаття 80 Земельного кодексу України відносить до суб'єктів права власності на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земельна ділянка є державною власністю та відповідно до вимог ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження нею в межах м. Харкова здійснює Харківська міська рада.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з вимогами п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Безоплатне використання природного ресурсу землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, а також порушує інтереси держави в галузі охорони природного ресурсу землі.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до положень ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи та надані документи, судом встановлено, що Відповідачем не надано оформлених документів, які посвідчують право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою на момент проведення перевірки законності розміщення об'єктів, малих архітектурних форм, кинутих будівельних матеріалів та конструкцій, транспортних засобів, механізмів на території м. Харкова.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 83, 116, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 1166 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61120, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р №33213812800002 в УДК у Харківській обл. м. Харкова, МФО 851011, код оплати 1305020001, одержувач ВДК у м. Харкові) збитки у розмірі 5 844,24 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61120, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 27 грудня 2012 року

по справі № 5023/464/12.