Рішення № 22238171, 19.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 5023/525/12

вх. № 525/12

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судовогозасідання Колесніченко О. В.

за участю представників сторін:

прокурора - старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах Кондратюк Н.А. (посвідчення №242 від 15.11.11 р.),

позивача - (ДЕІ) ОСОБА_1. (довіреність №108/01-21/08-16 від 16.01.12 р.),

позивача (Міловської сільської ради) сільського голови Тепаняна А.М. (посвідчення сільського голови Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області №014, обраного на виборах 31.10.10 р.),

відповідача - Ломової О.Ф. (рішення Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області ХL сесії V скликання №33 від 28.05.09 р., контракт із керівником КП "Джерело" Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 29.06.11 р.),

розглянувши справу за позовом прокурорп Балаклійського району Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (м. Харків), Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області (Харківська обл., с. Мілова)

до Комунального підприємства "Джерело" Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області (Харківська обл., с. Мілова)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить стягнути з відповідача в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, Міловської сільської ради Балаклійського району, Харківської області 94095,76 грн. на р/р 33118331700034, УДК Міловської с/р у Балаклійському районі, код ЄДРПОУ ВДК 24134225, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО - 851011. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, а саме видобуванням підземних прісних вод в обсязі 7756 куб.м. без дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.11 р. по 08.08.11 р.

Прокурор не надав витребувані судом документи.

Позивач (ДЕІ), в письмових поясненнях по справі, підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Позивач (Міловська сільська рада), в письмових поясненнях по справі, не підтримує позов прокурора, посилаючись на те, що стягнення з підприємства 94095,76 грн. зупинить підприємство, що стане причиною припинення водопостачання та поставить під загрозу здоровя та життя мешканців територіальної громади с. Мілова.

Відповідач, в відзиві на позов, заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підприємство створено за рішенням Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області №32 від 28.05.09 р. для надання послуг з водопостачання 1179 мешканців с. Мілова. Після передачі на баланс підприємства свердловин не були передані всі необхідні документи, в звязку з чим відповідачу був потрібен час та фінансування для відновлення документації. Оплату за користування надрами відповідач здійснював, що підтверджується копіями платіжних доручень №37 від 02.06.11 р., №50 від 28.07.11 р. та №79 від 08.11.11 р.

Позивач (ДЕІ) надав письмові пояснення щодо того, в чому полягає шкода, та коефіцієнту 100 у формулі 23 Методики №389.

Прокурор також надав письмові пояснення по справі, в яких вказує, що шкода полягає у незаконному вичерпанні, знищенні підземних вод унаслідок чого можуть погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, погіршуватися стан інших обєктів природи.

Позивач (Міловська сільська рада) надав копії рішень Міловської сільської ради про надання дозволу відповідачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з метою отримання в оренду для обслуговування нежитлового обєкту (артезіанських свердловин).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У серпні 2011 р. прокуратурою Балаклійського району Харківської області було проведено перевірку додержання вимог Водного кодексу України КП «Джерело» із залученням фахівців Державної екологічної інспекції у Харківській області.

За результатами перевірки прокуратурою було встановлено, що на балансі у КП «Джерело» знаходяться 5 водогосподарських споруд (артсвердловин), з яких 2 не використовуються, паспорта артсвердловин у наявності. Глибина свердловини №2, що пробурена у 1988 р., становить 100 м, свердловини №4, що пробурена в 1988 р., становить 120 м, а свердловини №5, що пробурена у 1982 р., становить 100 м. Забір води із свердловин здійснюється для водопостачання населення с. Мілове Балаклійського району Харківської області. Дозвіл на спеціальне водокористування відсутній. Первинний облік забраної води ведеться в журналі за формою ПОД-12. Звіт по формі 2-ТП (водгосп) та 7-ГР (підземна вода) не здається.

Згідно довідки КП «Джерело» №65 від 09.08.11 р. з трьох артсвердловин підприємством використовується 40 куб. м. на добу. За період з 01.01.11 р. по 08.08.11 р. було використано 7756 куб. м. води.

Разом з тим, як зазначає прокурор в позовній заяві, перевіркою встановлено, що в порушення вимог статей 44, 49 Водного кодексу України керівник КП «Джерело» самовільно організувала та здійснила незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення підземних прісних вод в обсязі 4192 куб. м., тим самим вийшов за рамки наданих йому повноважень, а саме вчинив дії, які дозволяються лише в особливих випадках з особливого дозволу.

15.08.11 р. фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області зроблений розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання води з водних обєктів, по трьом артсведловинам за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 р. №389, зареєстрованою Міністерством юстиції України 14.08.09 р. за №767/1678, (надалі Методика №389) із змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.11 р.

Згідно розрахунку збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання води з водних обєктів, складеного 15.08.11 р. фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області розмір збитку склав 94095,79 грн.

Згідно п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Джерело» Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, затвердженого рішенням ХL сесії скликання Міловської сільської ради від 28.05.09 р. та зареєстрованого Балаклійською райдержадміністрацією 03.06.09 р., (надалі Статут) засновником комунального підприємства є Міловська сільська рада Балаклійського району Харківської області.

Відповідно до п. 3.2 Статуту основним предметом діяльності підприємства, зокрема, є надання послуг з водопостачання та водовідведення.

За актом приймання-передачі основних засобів від КП «Добробут» на баланс КП «Джерело» відповідачу були передані житлові будинки, водопровід, перекачна станція, артезіанські свердловини та інше майно.

Рішенням Міловської сільської ради №46 від 01.03.11 р. були затверджені тарифи КП «Джерело» на водопостачання та водовідведення.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом періоду з 01.01.11 р. по 08.08.11 р. здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою №389.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена прокурором до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована позивачем (ДЕІ) за період з 01.01.11 р. по 08.08.11 р. відповідно до зазначеної Методики №389 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.11 р., тобто в редакції, яка набрала чинності з 08.08.11 р., та складає 94095,79 грн.

Пунктом 1.2 Методики №389, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

При цьому пунктом 9.1 розділу IX Методики №389 передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), який здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб. м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

Водночас згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Як встановлено судом ані прокурором, ані Державною екологічною інспекцією у Харківській області не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною пунктом 9.1 Методики.

Отже, суд вважає, що при розрахунку розміру збитків внаслідок самовільного використання води за період з 01.01.11 р. по 08.08.11 р. не підлягає застосуванню положення Методики №389 в редакції, що діяла у період спірних правовідносин, оскільки виявлене прокурором та позивачем (ДЕІ) правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

Крім того, похідним показником розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, є фактичний об'єм самовільно відібраної води.

При цьому судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що самовільний забір води здійснювався відповідачем з артезіанських свердловин глибиною 100 м і 120 м та встановлено прокурором фактичне використання відповідачем підземних вод у об'ємі 4192 куб. м (по трьох об'єктах водозабору разом).

З огляду на викладене та з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, зокрема п. 1.2 та п. 9.1 Методики №389, обсяги води, видобутої з артезіанських свердловин глибиною 100 м і 120 м, не можуть бути враховані при розрахунку розміру відшкодування збитків, оскільки п. 9.1 Методики №389 в редакції, що діяла у період спірних правовідносин, встановлено обмеження по глибині артсвердловин, з яких здійснюється водокористування (до 20 м), а відповідачем без отримання спеціального дозволу було здійснено забір підземної прісної води з артезіанських свердловин глибиною більше 20 метрів, відтак сума шкоди, нарахована позивачем (ДЕІ), є безпідставно завищеною.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Методика №389, в редакції, що діяла у період спірних правовідносин, не може бути застосована до спірних правовідносин, а застосована прокурором та позивачем (ДЕІ) у розрахунку розміру заподіяного відповідачем збитку Методика №389, в редакції, що діяла з 08.08.11 р., є неправомірно застосованою, оскільки вона набрала чинності з 08.08.11 р., тобто після спірних правовідносин.

Крім того, прокурором та позивачем (ДЕІ) безпідставно взятий до розрахунку обсяг використаної відповідачем води 7756 куб. м, оскільки: по-перше, в позовній заяві прокурор вказує, що перевіркою встановлено використання відповідачем води в обсязі 4192 куб. м; по-друге, взятий до розрахунку обсяг використаної відповідачем води 7756 куб. м нічим не підтверджений, крім довідки відповідача; по-третє, розрахунок розміру відшкодування збитків по кожному об'єкту водозабору окремо позивачем (ДЕІ) здійснений не був.

Самовільне водокористування, тобто здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього, є підставою для притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності згідно вимог ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Але за відсутності таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, саме по собі самовільне водокористування не може бути підставою для нарахування збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідна наявність чотирьох складових цивільного правопорушення. Це - наявність шкоди, неправомірність поведінки особи, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина особи, яка заподіяла шкоду.

Але прокурором та позивачем (ДЕІ) не доведено, як то вимагають ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, наявності у відповідача всіх складових цивільного правопорушення, зокрема, не доведено факту наявності заподіяної шкоди.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, 46, 49, 111 ВК України, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 р. №389, зареєстрованою Міністерством юстиції України 14.08.09 р. за №767/1678, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 21.03.12 р.