Рішення № 22238063, 20.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5023/535/12

вх. № 535/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.01.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №2-74д від 26.12.2011 року

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Вікторія 2008", с. Весняне

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування НАК "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Щебелинказвидобування" в особі ПАП Агрофірма "Восток", Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець

про стягнення 294 707,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 294 707,89 грн., у тому числі 235 412,31 грн. боргу, 14 802,72 грн. 3% річних та 44 492,86 грн інфляційних витрат. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за договором від 10.10.2008 року, укладеним між ПСП "Хлібороб" та Дочірньою компанією "Нафтогаз України "Укргазвидобування" Газопромислове управління "Щебелинказвидобування" в особі ПАП Агрофірма "Восток", відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання з оплати поставленого товару. 12.01.2009 року між ПСП "Хлібороб" з однієї сторони та ПП "Вікторія 2008" з другої сторони була укладена додаткова угода №1 до договору від 10.10.2008 р., згідно вказаної додаткової угоди ПП "Вікторія 2008" (позивач) набуло всіх належних ПСП "Хлібороб" прав та обов'язків за договором від 10.10.2008 року.

15.03.2012 року представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву (вх. № 5649) з розрахунком ціни позову, які були прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 20.03.2012 року представник позивача надав до суду розрахунок ціни позову, відповідно до якого загальна сума заборгованості за вищевказаним договором та додатковою угодою до нього складає 253250,15 грн., у тому числі сума боргу у розмірі 201812,31 грн., 38747,89 грн. інфляційних, 12689,95 грн. 3 % річних.

Крім того, представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 201812,31 грн.. Крім того, позивач відмовився від позовних вимог про стягнення 38747,89 грн. інфляційних, 12689,95 грн. 3 % річних.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представників сторін, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2012 року заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву на позовну заяву. Свої заперечення обгрунтовує, зокрема, тим, що предмет позову відсутній, оскільки відповідно до даних, наведених Позивачем в уточненій позовній заяві та розрахунку до неї, в цілому за Договором існує переплата, а не заборгованість. Також, відповідач наголошує, що Позивач не відобразив у своєму розрахунку таких обставин, як менша ніж заявлено у позові сума заборгованості за Накладною №3, існування розрахунків між сторонами шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, та існування проплат за актами, які у Позивача показані як повністю не проплачені. Тобто Позивачем у позовній заяві, в порушення пп. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, не надано обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.10.2008 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Хлібороб" (Сторона 1) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" газопромислового управління "Харківгазвидобування " Агрофірми "Восток" (Сторона 2) був укладений договір, відповідно до умов якого Сторона 1 зобов"язується передавати у власність Стороні 2 Товар, найменування, асортимент, кількість, ціна і терміни поставки якого вказується в додатках до цього Договору, що є його невід"ємною частиною, а Сторона 2 зобов"язується прийняти його й оплатити на умовах даного Договору. Сторона 1 зобов"язується надавати Стороні 2 послуги спецтехніки, а Сторона 2 зобов"язується прийняти й оплатити їх на умовах даного Договору.

12.01.2009 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору згідно з якою сторона в договорі від 10.10.2008 року ПСП «Хлібороб» змінена на сторону Приватне підприємство «Вікторія 2008». Згідно з вказаною додатковою угодою забов"язання за договором від 10.10.2008 р. з поставки товару та послуг прийняв позивач ПП «Вікторія 2008».

За умовами договору поставки товару та послуг позивач поставив відповідачу товар та послуги на загальну суму 1 512 052,12 грн. за період з 13.04.09 р. по 21.09.09 р. та отримав оплату від відповідача на загальну суму 1 276 639,81 грн., що підтвержується накладними, доданими до справи про поставку товару та послуг та виписками банку про оплату відповідачем товару та послуг.

Згідно з п.4.2. договору, оплата товару, що передається за даним договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі трьох днів після отримання кожної партії товару. Оплата послуг здійснюється не пізніше ніж через п"ять рабочих днів після підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору у період з 13.04.2009 р. по 21.09.2009 р. позивач здійснив відповідачу поставку товара та надав послуги на загальну суму 1 512 052,12 грн., що підтвержуються видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 201812,31 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 201812,31 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 38747,89 грн. інфляційних, 12689,95 грн. 3 % річних суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що прийняття відмови від позову не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова від позову в частині позовних вимог про стягнення 38747,89 грн. інфляційних, 12689,95 грн. 3 % річних не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору в сумі 4036,24 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 80 п. 4, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування НАК "Нафтогаз України" в особі Газопромислового управління "Щебелинказвидобування" (93723, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9, п/р 260002952 в Райффайзенбанк Аваль МФО 350589, код 00707372, ІПН 300197726657) на користь Приватного підприємства "Вікторія 2008" (93723, Луганська область, Слав"носербський район, с. Весняне, вул. Гагаріна, 1 б, п/р 26008020140421 в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк» МФО 304632 код 36090139, ІПН 360901912285) 201812,31 грн. боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 4036,24 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 38747,89 грн. інфляційних та 12689,95 грн. 3 % річних припинити провадження у справі.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 20 березня 2012 року.