Рішення № 22238045, 20.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5023/10423/11

вх. № 10423/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Шатерніков М.І.

суддя Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 13.12.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговий дім Агродар", м. Харків

до ТОВ "Шебелінське", смт. Великий Бурлук

про стягнення 2893576,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шебелінське" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 2893576,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що між сторонами було укладено договір № 09/09-5 від 09.09.2011 р. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити соняшник в об'ємі 1112,284 т. за ціною 3400000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Розрахунок між позивачем та відповідачем здійснювався на підставі виписаних відповідачем рахунків-фактур № 1-00000007 від 09.09.2011 р., № 1-00000008 від 22.09.2011 р., № 1 -00000009 від 27.09.2011 р. Позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано суму у розмірі 3400000,00 грн., однак згідно видаткової накладної № 1-00000004 від 28.09.2011 р. відповідачем було поставлено позивачу соняшник тільки у кількості 168808,00 кг на суму 506424,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 29.12.2011 р. була частково задоволена заява ТОВ "Торговий дім Агродар" про забезпечення позову та судом були вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту до вирішення спору по суті на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Шебелінське" (62002, Харківська область, Великобурлуцький р-н, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код ЄДРПОУ 32300908), що знаходяться на його рахунках в установах банку (р/р 26005060737081 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Дніпропетровськ МФО 351533) в межах ціни позову - 2893576,00 грн.

У відзиві до позовної заяви представник відповідача заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву до позовної заяви, представник відповідача посилається на те, що:

- позивач не надав оригіналів документів, які б підтверджували б не отримання товару;

- відповідач не отримав від позивача оригіналу договору постачання на умовах з розрахунку 3166,67 грн. без урахування ПДВ за 1 тонну соняшника та актів прийому-передачі товару;

- відповідач відвантажив позивачу з поля відправна, тобто бункерна вага 633 тонн 670 кг. на суму 2006623,77 грн. без урахування ПДВ, ПДВ становить 401324,75 грн., загальна сума з ПДВ 2407948,52 грн. з розрахунку 3166,67 грн. без урахування ПДВ, ПДВ становить 633,33 грн., з урахування ПДВ 3800,00 грн. за 1 тонну соняшника.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 20.03.2012 р. за вх. № Д358/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка задовольняється господарським судом.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 14.02.2012 р. за вх. № 3126, надав заяву про забезпечення позову з додатком, яка залучена до матеріалів справи. Згідно заяви про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: 62002, Харківська область, Великобурлуцький р-н, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував, що відповідач намагається відчужити належне йому майно, а відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 29.12.2011 р. по справі № 5023/10423/11 з метою забезпечення позову було накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Шебелінське». Відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Великобурлуцького РУЮ про арешт коштів боржника від 23.01.2012 р. накладено арешт на грошові кошти на рахунках, які належать ТОВ «Шебелінське» в ПАТ «ПриватБанк». Відповідно до відповіді з ПАТ «ПриватБанк» про виконання постанови про арешт коштів постанова прийнята до виконання, накладено арешт в межах ціни позову на рахунках ТОВ «Шебелінське», однак коштів на рахунках ТОВ «Шебелінське» для виконання постанови недостатньо.

Господарський судом було зобов'язано позивача надати до суду правове обґрунтування щодо заяви про забезпечення позову з приводу не надання до суду інформації про накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову по справі на рахунках ТОВ «Шебелінське» в інших банківських установах. Однак, вказане правове обґрунтування позивачем до суду не було надано.

Господарський суд керуючись вимогами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи думку викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій по відчуженню належного йому майна, доказів накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову по справі на рахунках ТОВ «Шебелінське» в інших банківських установах, крім ПАТ «ПриватБанку», та доказів сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, господарський суд прийшов до висновку, що дана заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною у зв'язку з чим в її задоволенні необхідно відмовити.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 19.03.2012 р. за вх. № 2638, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне. Як зазначено в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, та те що представник відповідача не довів неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 20.03.2012 р. за вх. № 2643, надав клопотання, відповідно до якого просив суд стягнути додатково з відповідача 33534,03 грн., як 3 % річних за прострочення зобов'язання, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

Дослідивши дане клопотання, господарський суд вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було надано до суду доказів направлення копії даного клопотання відповідачу та тим, що у позові позивачем не були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

09.09.2011 р. ТОВ «Шебелінське» звернулося до ТОВ "Торговий дім Агродар" з письмовою пропозицією укласти договір постачання (офертою), шляхом направлення рахунку - фактури № 1-00000007 від 09.09.2011 р. ТОВ «Торговий дім Агродар» з пропозицією (офертою) погодився, прийняв пропозицію (надав акцепт) та сплатив відповідно до платіжного доручення № 1833 від 09.09.2011р. суму 100000,00 грн., платіжного доручення № 1869 від 15.09.2011р. суму 200000,00 грн. - всього 300000,00 грн. Грошові кошти ТОВ «Шебелінське» отримало, та відповідно до діючого законодавства видало податкові накладні № 1 від 09.09.2011 р. на суму 100000,00 грн. вказавши в графі вид цивільно-правового договору «Договір поставки від 09.09.2011р. № 09/09-05», № 2 від 15.09.2011 р. на суму 200000,00 грн. вказавши в графі вид цивільно-правового договору «Договір поставки від 09.09.2011р. № 09/09-05».

Крім того, між сторонами було укладено договір № 09/09-5 від 09.09.2011р. (надалі договір) шляхом обміну факсокопіями договору.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (відповідач) зобов'язується продати (поставити), а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар українського походження , врожаю 2011 року на умовах зазначених у цьому договорі.

Згідно п.1.2. договору була встановлена характеристика товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, товар повинен бути поставлений покупцю у термін до 31.10.2011 р.

Згідно п. 3.1. договору, оплата здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 1-го банківського дня після навантаження товару в автотранспорт та надання постачальником покупцю документів, передбачених у п. 2.6. цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31.12.2011 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно п. 5.9. договору, до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформлених договорів, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою факсимільного зв'язку.

На виконання вимог договору відповідач на підставі виписаних відповідачем рахунків-фактур № 1-00000007 від 09.09.2011 р., № 1-00000008 від 22.09.2011 р., 1-00000009 від 27.09.2011 р. сплатив 3400000,00 грн.

Доказами сплати 3400000,00 грн. є платіжні доручення: № 1833 від 09.09.2011 р. на суму 100000,00 грн.; № 1869 від 15.09.2011 р. на суму 200000,00 грн.; № 1903 від 22.09.2011 р. на суму 300000,00 грн.; № 1923 від 27.09.2011 р. на суму 1000000,00 грн.; № 1928 від 27.09.2011 р. на суму 1000000,00 грн.; № 1947 від 29.09.2011 р. на суму 500000,00 грн.; № 1967 від 05.10.2011 р. на суму 150000,00 грн.; № 1986 від 10.10.2011 р. на суму 150000,00 грн.

З податкових накладних, наданих відповідачем і позивачем (том 1 а.с. 22-29; 111-118), судом встановлено, що сплата грошових коштів за платіжними дорученнями зазначеними вище, проходила саме за договором 09/09-5 від 09.09.2011 р., оскільки в податкових накладних вказані ті самі суми, що і в платіжних дорученнях, та в них є посилання на цей договір.

Відповідно до видаткової накладної № 1-00000004 від 28.09.2011 р. відповідачем поставлено позивачу соняшник у розмірі 168808,00 кг. на суму 506424,00 грн. про що зазначається позивачем.

Однак доказів поставки товару відповідачем на суму 2893576,00 грн. в матеріалах справи не міститься.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 2893576,00 грн. за сплачений, але не поставлений товар за договором № 09/09-5 від 09.09.2011 р., укладений між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідач відвантажив позивачу 633,670 тонн соняшника на суму 2407948,52 грн. з ПДВ, однак дані обставини не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідач визнав тільки поставку за видатковою накладною № 1-00000004 від 28.09.2011 р. у кількості 168808,00 кг. за ціною 2500,00 грн. без ПДВ на суму 422020,00 грн., з ПДВ - 506424,00 грн. та довіреністю № 199 від 27.09.2011 р. на отримання товару до неї.

Щодо посилань відповідача на видаткову накладну № 1-00000005 від 06.10.2011 р. на поставку товару у розмірі 439,356 тонн за ціною 2500,00 грн. на загальну суму 1098390,00 грн. без ПДВ та 1318068,00 грн. з ПДВ господарський суд зазначає, що ці посилання не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в цій накладній зазначено підставою поставки інший договір - договір № 09/09-511 від 09.09.2011 р., який не є договором, за яким проходить стягнення, та у вказаній накладній не має печатки підприємства позивача, що ставить під сумнів її достовірність.

Відповідач надав товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 67-101) на загальну суму 633,670 тонн, де вказано, що після усушки та доробки вищевказаної ваги залікова вага становить 608,164 тонни, однак дані накладні не можуть братись судом до уваги, оскільки на них відсутні підписи представників позивача та печатки підприємства позивача, що ставить під сумнів факт отримання товару позивачем за вищевказаними товарно-транспортними накладними.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 2893576,00 грн. грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 56460,00 грн. за подання позовної заяви до суду та суму судового збору у розмірі 1411,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову (вх. № 25980 від 26.12.2011 р.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення з відповідача додатково 3% річних у розмірі 33534,03 грн.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шебелінське" (юридична адреса: 62641, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Польова, буд. 5; фактична адреса: 62002, Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2; код ЄДРПОУ 32300908; п/р 26005060737081 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Дніпропетровськ МФО 351533; п/р 26005805691460 в Харківській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (юридична адреса: 61003, м. Харків, пр. Московський, 27; поштова адреса: 61058, м. Харків, а/с 9135; код ЄДРПОУ 36036864) суму боргу у розмірі 2893576,00 грн., суму судового збору у розмірі 56460,00 грн. за подання позовної заяви та суму судового збору у розмірі 1411,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Шатерніков М.І.

суддя Жиляєв Є.М.

Рішення підписано 26.03.2012 р.