Рішення № 22237988, 13.03.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5023/537/12

вх. № 537/12

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за дорученнями

першого відповідача - ОСОБА_3, за дорученням

другого відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера", м. Харків

до Приватної фірми "Левада-7", м. Харків (перший відповідач) , ФОП ОСОБА_4, м. Полтава (другий відповідач)

про стягнення 206916,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому він просить суд стягнути з солідарно з відповідачів 206916,68 грн. боргу, з яких: 161780,05 грн. основний борг, 32194,23 грн. інфляційні нарахування, 12942,40 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок порушення відповідачами взятих на себе зобов'язань по договору доручення № 3 від 06.01.2006 року та договору поруки від 05.01.2009 року. Судові витратипозивач просить суд покласти на відповідачів. Позов обґрунтований ст.ст. 16, 526, 530, 553-554, 611, 625, 1006 ЦК України, ст.ст. 193-199, 224, 225 ГК України.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом перевірено адресу другого відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.02.2012 року, місцезнаходження другого відповідача 36000, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував, та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на термін дії договору поруки скінчився 30.04.2009 року та відповідно до Закону вимоги до поручителя заявлятися не можуть.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, представника першого відповідача суд встановив наступне.

06.01.2006 року між позивачем та другим відповідачем був укладений договір доручення № 3 на покупку векселів (далі - договір доручення), відповідно до п. 1.1 якого позивач доручає, а другий відповідач приймає на себе обов"язок на протязі строку дії договору надати позивачу послугу щодо розшуку на ринку цінних паперів та викупу 2-х векселів, емітованих позивачем, шляхом укладення з третіми особами від імені, за рахунок та за дорученням позивача договорів на придбання вказаних векселів відповідно до вимог, які зазначені у п. 1.2 договору.

Згідно п. 1.2 договору доручення, предметом цього договору є вексель простий № 80351607207748 на суму 139960,05 грн. та вексель простий № 80351607207747 на суму 21820,00 грн., усього на загальну суму 161780,05 грн.

Відповідно до п. 8.1 договору доручення він вступає в силу з моменту його підписання та укладений на строк до 30.04.2009 року.

Як свідчать матеріали справи позивач платіжними дорученнями (а.с. 17-19) перерахував другому відповідачу грошові кошти у розмірі 161780,05 грн.

Згідно п. п. 3.1.1 - 3.1.5 договору доручення, другий відповідач зобов'язаний провести юридично значимі дії з розшуку, придбанню (викупу) та передачі оригіналів векселів, інформувати позивача про хід виконання договору доручення, а у разі неналежного виконання доручення про викуп векселів на протязі строку дії договору доручення, зазначеного у п. 8.1 договору доручення, провести повернення отриманих від позивача грошових коштів, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

06.01.2009 року між позивачем та першим відповідачем був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель (перший відповідач) у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов'язань другим відповідачем за договором доручення зобов'язується нести солідарну відповідальність перед позивачем в сумі що дорівнює сумі грошових зобов'язань другого відповідача за договором доручення, а саме 161780,05 грн.

Згідно п. 2.2 договору поруки строк виконання грошових зобов'язань, що витікають з договору доручення, встановлений до 30.04.2009 року.

Проте, станом на день подачі позову до суду - 06.02.2012 року, свої зобов'язання за договором доручення другий відповідач не виконав.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором доручення у розмірі 161780,05 грн., а також суду нарахованих інфляційних та трьох відсотків річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ч. 1 ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, другий відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, другий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором доручення № 3 від 06.01.2006 року.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з другого відповідача 161780,05 грн. заборгованості, 12942,40 3% річних та 32194,23 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані другим відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до першого відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Відповідно до п. 10.3 договору поруки строк його дії співпадає зі строком дії основного договору, тобто до 30.04.2009 року.

Таким чином, враховуючи те, що термін дії договору поруки є закінченим, у суду не має підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на другого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 509, 526, 530, 553, 554, 559, 610, 625, 627, 628, 1000, 1001, 1003, 1004 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відносно першого відповідача - Приватної фірми "Левада-7" - відмовити повністю.

Позовні вимоги відносно другого відповідача - ФОП ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (63003, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ "Полтава-Банк", МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 3, кв. 3, код ЄДРПОУ 23460589, п/р 26004005357 у Банку "Грант", МФО 351607) - 161780,05 грн. заборгованості, 32194,23 грн. інфляційних, 12942,40 грн. трьох відсотків річних та 4138,33 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Скасувати запобіжні заходи, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області № 1з-12 від 01.02.2012 року відносно Приватної фірми "Левада-7" (код 30035949, адреса: 61140, м. Харків, вул. Ю. Ленінця, 72-А).

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 березня 2012 року