Рішення № 22237869, 22.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р.Справа № 18/7/5022-68/2012 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петруцалек", вул. Ланжеронівська, 9, оф.16, м. Одеса

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль

про cтягнення 23 515,27 грн. заборгованості, з яких: 18 712,14 грн. основного боргу, 1 434,94 грн. 3% річних, 3 368,19 грн. інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1., довіреність № 1 від 06.02.2012 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Петруцалек" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача приватного підприємства "Продекспорт" про cтягнення 23 515,27 грн. заборгованості, з яких: 18 712,14 грн. основного боргу, 1 434,94 грн. 3% річних, 3 368,19 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов договору №23-03-09/1 від 23.03.2009 р. відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті за отриманий товар виконав не належним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в сумі зазначеній до стягнення.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір № 23-03-09/1 від 23.03.2009 р., акт звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні № РН-0005296 від 12.06.2009 р., № РН-0004580 від 26.05.2009 р. та № РН-0004303 від 15.05.2009 р., претензію-вимогу про сплату боргу №6 від 06.12.2011 р, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 20.02.2012 р., який відкладався до 12.03.2012 р. та 22.03.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 22.03.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно поданого уточненого розрахунку позовних вимог, просить суд позов задоволити. Крім того, подав довідку №1 від 07.03.2012 р. проте, що між ТОВ "Петруцалек" та ПП "Продекспорт" немає справи у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між цими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, як і немає рішення цих органів з такого спору та інших питань зазначених у справі №18/7/5022-68/2012.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать повідомлення про вручення йому поштових відправлень із датами вручення 27.02.2012 р. та 09.03.2012 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

23.03.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Петруцалек", в подальшому постачальник, та приватним підприємством "Продекспорт", в подальшому покупець, був укладений договір № 23-03-09/1 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити засоби для пакування та обгортання харчових продуктів (у подальшому товар) згідно умов договору (п. 1.1. договору).

Ціна за одиницю товару та його асортимент обумовлюються сторонами при підписанні договору і фіксується а національній валюті України в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору), а загальна вартість партії визначається як загальна сума по накладним на одержану покупцем партію товару (п. 3.3. договору)

Умовами договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленої партії товару, визначеної згідно п.3.3. договору шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 28 календарних днів з моменту прийому товару. Датою одержання партії товару покупцем вважається дата підписання накладних представником покупця (п.3.4. договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 23 703,86 грн.:

-згідно видаткової накладної № РН-0004303 від 15.05.2009 р. на суму 8 970,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 495,13 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0004580 від 26.05.2009 р. на суму 6 183,48 грн., в т.ч. ПДВ 1 030,58 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0005296 від 12.06.2009 р. на суму 8 549,58 грн., в т.ч. ПДВ 1 424,93 грн.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив отриманий товар частково і станом на час звернення з позовом до суду його заборгованість перед позивачем становить 18 712,14 грн.

07.12.2011 р. відповідачу було надіслано претензію-вимогу про сплату боргу № 06 від 06.12.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 07.12.2011 р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивачем підтверджено суму боргу в розмірі 18 712,14 грн. первинними документами видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідачем же не спростовано, не заперечено даної заборгованості, як і не представлено доказів її погашення, відтак вимога про стягнення 18 712,14 грн. боргу підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 1 434,94 грн. 3% річних за період з 13.07.2009 р. по 31.01.2012 р. та 3 368,19 грн. інфляційних втрат за серпень 2009 року - грудень 2011 року.

Розглянувши представлені розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" (вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30047671) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петруцалек" (вул. Ланжеронівська, 9, оф.16, м. Одеса, ідентифікаційний код 30646815, п/р 2600401635486 у філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Одеса, МФО 328618):

-18 712 (вісімнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 14 коп. боргу;

-3 368 (три тисячі триста шістдесят вісім) грн. 19 коп. інфляційних втрат;

-1 434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 94 коп. 3% річних;

-1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

йСторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 23.03.2012 р. через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька