Рішення № 22237868, 22.03.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р.Справа № 3/4/5022-73/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до відповідача Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034534) вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 головний юрисконсульт, представник за довіреністю №113/10 від 26.12.2011 р.

Відповідача: ОСОБА_2 представник до довіреності №1799/18 від 09.08.2011 року.

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради про стягнення 1 444 879 грн. 92 коп. в тому числі:

* 1 365 708 грн. 43 коп. - боргу за поставлений природний газ,

* 62 908 грн. 16 коп. - пені,

* 4 097 грн. 13 коп. - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,

*12 166 грн. 20 коп. 3% річних.

Судовий збір покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, позовні вимоги щодо стягнення 1 444 879 грн. 92 коп. в тому числі: * 1 365 708 грн. 43 коп. - боргу за поставлений природний газ,

* 62 908 грн. 16 коп. - пені,

* 4 097 грн. 13 коп. - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,

*12 166 грн. 20 коп. 3% річних - визнав з підстав викладених у відзиві на позов.

А також, відповідач надав суду клопотання №608/18 від 15 березня 2012 року. (вх. № 10276(н) від 15.03.2012р.) про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з боржника до 10%, в порядку ст.83 ГПК України.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалася із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

23 вересня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (як Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (як Покупець) укладено договір № 06/09-1311 БО-30 про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання" та додатку №1 від 21 грудня 2009 року та №5 від 5 серпня 2010 року, до даного Договору, згідно якого Постачальник поставив Покупцеві природний газ на загальну суму 2 000 444грн. 46 коп., а Покупець зобовязувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі. Згідно представлених документальних доказів, Покупець за отриманий природний газ сплатив Постачальнику 634 736грн. 03 коп.

Таким чином, сума боргу Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на день подачі позову становить 1 365 708 грн. 43 коп., які позивачу не сплачені.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оцінивши наявні матеріали справи, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 1 365 708 грн. 43 коп. за використаний природний газ, документально обгрунтовані, визнані в судовому засіданні повноважним представником відповідача, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 4 097 грн. 13 коп. та 3 % річних у розмірі 12 166 грн. 20 коп. які в судовому засіданні повноважним представником відповідача визнані, і на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 4 097 грн. 13 коп. та 3 % річних у розмірі 12 166 грн. 20 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У відповідності до умов Договору, у разі порушення Покупцем договірних зобов"язань, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасне виконання договірних зобовязань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 62 908 грн. 16 коп., що на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231, 232 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 62 908 грн. 16 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

В судовому засіданні відповідач надав суду клопотання №608/18 від 15 березня 2012 року (вх. №10276(н) від 15.03.2012р.) про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з боржника до 10%, в порядку ст.83 ГПК України.

Стаття 83 ГПК України, обумовлює, що господарський суд, приймаючи рішення, має право:

(пункт №3) - зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань" із змінами і доповненнями внесеними згідно Постанови Вищого арбітражного суду України від 14.07.1994 року №2 в редакції роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 року №02-5/445 (пункт 2.4) передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, суд повинен об"єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов"язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків .

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України суд може з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Стаття 551 ч.3 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Проаналізувавши представлені відповідачем документальні докази, а саме:

* копію договору поставки природного газу №06/09-1311БО30 від 23.09.2009 року;

* копію договору про закупівлю природного газу №06/10-1014 БО-30 від 14.10.2010 року;

* копію договору про закупівлю природного газу №06/10-2608 БО-30 від 20.12.2010року;

* копію листа "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради №1898/4 від 01.09.2010року;

* копію листа Тернопільської міської ради №1976/06 від 08.09.2010року;

* копію постанови НКРРКПУ №160 від 30.09.2011 року;

* копію листа Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради №1874/4 від 18.08.2011 року;

* копію листа Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради №2200/4 від 27.09.2011 року;

* копію договору на купівлю - продаж природного газу №1/БО-11 від 30.09.2011 року;

* копію договору на купівлю - продаж природного газу №1/ТЕ-11 від 30.09.2011 року;

*копію листа ПАТ "Тернопільміськгаз" №27 від 11.01.2012 р.;

*копію листа ПАТ "Тернопільміськгаз" №52 від 19.01.2012 р.;

*копію листа ПАТ "Тернопільміськгаз" №72 від 24.01.2012 р.;

*інформацію про основні показники діяльності Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради,

Господарський суд Тернопільської області встановив основні причини допущення Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради заборгованості за спожитий природний газ, отриманий від позивача.

Такими причинами є:

1. Несвоєчасне затвердження тарифів на теплову енергію Національною комісією регулювання електроенергетики України;

2. Поширення дії закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності на процедуру затвердження централізованого опалення та постачання гарячої води;

3. Затвердження тарифів на теплову енергію для бюджетних установ, інших споживачів та на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Враховуючи, що відповідач частково погасив заборгованість за отриманий природний газ в сумі 634736 грн. 03 коп., решту боргу в сумі 1365708 грн. 43 коп. в судовому засіданні представник визнав та пояснив що відповідач зобовязується погасити існуючий борг, однак, в зв»язку з тим, що місто Тернопіль не може залишитись без теплової енергії, підприємство змушене здійснювати оплату за поточне споживання природного газу у 2012 р.

Оцінивши інформацію про основні показники діяльності відповідача, об»єктивні причини, внаслідок яких утворилась заборгованість відповідача за отриманий природний газ перед позивачем, зокрема: невідповідність діючих тарифів на теплову енергію, яку надає відповідач фактичним витратам на виробництво вказаної теплової енергії, а також враховуючи, що населенням і юридичними особами, які споживають вказану теплову енергію, здійснювалася оплата послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що в даному випадку існують виняткові обставини, при яких необхідно зменшити розмір пені на 30%.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 44035 грн.72 коп.

В решті позовних вимог, відмовити.

Статтею 22 ГПК України, передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 78, 81-1, 82,83 п.3, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216, 230 , 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 14034534) вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) вул. Шолуденка, 1, м. Київ - 1 365 708 грн. 43 коп. - боргу за поставлений природний газ, 44035 грн. 72 коп. - пені, 4097 грн.13 коп. - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 12 166 грн. 20 коп. -3% річних, 28 898 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, 26 березня 2012 року, через місцевий господарський суд.

6.Рішення направити сторонам у справі .

СуддяІ.М. Турецький