Рішення № 22237860, 20.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2012 р.Справа № 9/78/5022-1687/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЦЕОЛІТ", вул. Єсеніна, 1/1,м. Бровари, Броварського району, Київської області, 07400

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області, 47232

про стягнення заборгованості в сумі 329 123 грн. 86 коп., з яких: 284 625 грн. - основний борг; 17 204 грн. 21 коп. - інфляційні витрати; 20 182 грн. 24 коп. - пеня; 7 112 грн. 41 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1. довіреність №193/11 від 16.12.2011р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 20.02.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "ЦЕОЛІТ", вул. Єсеніна, 1/1, м. Бровари, Броварського району, Київської області (далі по тексту позивач або ТзОВ Фірма "ЦЕОЛІТ") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області (далі по тексту відповідач або ТзОВ "Розтоцьке") про стягнення заборгованості в сумі 329 123 грн. 86 коп., з яких: 284 625 грн. - основний борг; 17 204 грн. 21 коп. - інфляційні витрати; 20 182 грн. 24 коп. - пеня; 7 112 грн. 41 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки №106/10 від 30.04.2010р. та додатків до нього: додаток №1 - специфікація від 22.05.2010р., додаток №2 - специфікація від 30.06.2010р., додаток №3 - специфікація від 01.11.2010р., довіреності №95 від 21.06.2010р.; довіреності №119 від 06.08.2010 р., довіреності №153 від 01.11.2010р., довіреності №162 від 11.11.2010р.; видаткової накладної №Ц-00000226 від 21.06.2010р., видаткової накладної №Ц-00000257 від 06.08.2010р., видаткової накладної №Ц-00000344 від 05.11.2010р., видаткової накладної №Ц-00000353 від 11.11.2010р., претензії №96/11 від 19.07.2011р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.12.2011р. на 14 год. 40 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 31.01.2012р., на 14.02.2012р. та на 20.02.2012р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Строк вирішення спору у справі №9/78/5022-1687/2011 встановлено до 05.02.2012р. За клопотанням позивача від 31.01.2012р. та у звязку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою від 31.01.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 20.02.2012р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на докази, долучені до позовної заяви та в подальшому під час розгляду справи в суді.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання повідомлення представником відповідача ТзОВ "Розтоцьке" (оригінали повідомлень долучено до матеріалів справи).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк вирішення спору визначений ст. 69 ГПК України завершився, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

30.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЦЕОЛІТ" (далі позивач, Продавець, ТзОВ Фірма "ЦЕОЛІТ" ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" (далі відповідач, Покупець, ТзОВ "Розтоцьке") був укладений Договір поставки від 30.04.2010р. № 106/10 (надалі за текстом Договір поставки). Вказаний Договір поставки підписано обома сторонами та завірено печатками юридичних осіб - ТзОВ Фірма "ЦЕОЛІТ" та ТзОВ "Розтоцьке".

За Договором поставки продавець зобовязувався передати у власність покупця мінеральні добрива (далі по тексту - товар), а покупець зобовязувався оплатити вартість товару по договірних цінах та прийняти його. Найменування товару, його кількість, вартість (ціна). Термін передачі товару покупцю та базис поставки визначені також і в додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору (п. п. 1.1., 1.2 Договору поставки).

Згідно п. 2 сторони Договору поставки передбачили ціни та суму на товар вказані в додатку на день підписання договору на умовах франко-склад продавця. Строк оплати зазначається в додатку, що є невід'ємною частиною даного договору. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, відповідно рахунків за кожну партію поставки.

За умовами Договору поставки продавець зобовязаний передати товари покупцеві зазначені в додатку №1 до цього договору в місці, визначеному в п.2 "Базис поставки" цього ж додатку на протязі 10-ти днів з дати отримання коштів в розмірі 50% від вартості товару на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 3.1 договору). В свою чергу покупець зобовязаний отримати товар в місці, вказаному в п.2 "Базис поставки" Додатку №1 до цього договору та в термін вказаний в цьому ж додатку. Але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення терміну поставки (п.п. 3.4 договору).

Пункт 4.1. договору поставки передбачає, що даний договір діє з дати підписання по 31 грудня 2010 року, а права та обовязки сторін цього договору, що виникають в момент його підписання, припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З аналізу змісту Договору поставки суд приходить до висновку, що між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЦЕОЛІТ" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатками №1-3 до Договору поставки № 106/10 від 30.04.2010р. специфікаціями на товар (мінеральні добрива), що постачається Продавцем для підживлення сільськогосподарських культур (далі по тексту - Специфікації) від 22.05.2010р., від 30.06.2010р. та від 01.11.2010р. визначено зокрема найменування товару, що постачатиметься на виконання договору, його кількість, ціну, термін поставки, строки оплати товару та базис поставки.

Так, згідно специфікації від 22.05.2010р. загальна вартість товару, що поставляється становить 101 272 грн. 50 коп.; оплата вартості товару до - 23.06.2010р.; базис поставки франко-склад продавця. Згідно специфікації від 30.06.2010р. загальна сума товару, що поставляється 80 811 грн. 00 коп.; оплата вартості товару до - 10.08.2010р. базис поставки франко-склад продавця. Згідно специфікації від 01.11.2010р. загальна сума товару, що поставляється 284 625 грн. 00 коп.; оплата вартості товару до - 31.12.2010р. базис поставки франко-склад продавця. Вказані специфікації підписані представниками обох сторін та завірені їх печатками без застереження.

При цьому позивачем надано суду належні докази, які свідчать про те, що ним виконано свої зобовязання за Договором поставки та додатків до нього (специфікацій) та поставлено у встановлені строки відповідачу визначений специфікаціями товар.

Так, за специфікацією від 22.05.2010р. згідно видаткової накладної № Ц-00000226 від 21.06.2010р. поставлено товар "КО11/10 Цеовіт макро РК-Супер", 10 літрів та КО13/10 Цеовіт Полісульфід натрію", 10 літрів, вартістю 101 272 грн. 50 коп. За специфікацією від 30.06.2010р. згідно видаткової накладної № Ц-00000257 від 06.08.2010 р. поставлено товар "КО19/10 Цеовіт Зав'язь плюс", 10 літрів та КОО3/10 Буряк та рапс", 10 літрів, вартістю 80 811 грн. 00 коп. За специфікацією від 30.06.2010р. згідно видаткової накладної № Ц-00000344 від 05.11.2010 р. поставлено товар "КОО9/10 Цеовіт Старт плюс" - 10 літрів, "КО10/10 Цеовіт Плодоношення" - 10 літрів та КОО3/10 Буряк та рапс" - 10 літрів, вартістю 37 665 грн. 00 коп., згідно видаткової накладної № Ц-00000353 від 11.11.2010 р. поставлено товар "КОО6/10 Цеовіт Кальцій+мікро" - 10 літрів, "КО18/10 Цеовіт моно Бор" - 10 літрів та КО15/10 Цеовіт моно Марганець" - 10 літрів, вартістю 246 960 грн. 00 коп.

Вказані накладні про отримання товару містять підпис представника відповідача та завірені печаткою ТзОВ "Розтоцьке" без застереження. При цьому у матеріалах справи як докази наявні і належним чином завірені довіреності видані відповідальній посадовій особі - ТзОВ "Розтоцьке" ОСОБА_2 на отримання ним матеріальних цінностей, за вказаними вище видатковими накладними.

Також, позивачем надано суду і рахунки, які виставлялись відповідачу про оплату поставленого товару.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", порушило господарське зобовязання і своєчасну оплату повної вартості поставленого йому товару згідно умов Договору у строки визначені Специфікаціями не здійснило.

Зокрема, позивачем надано суду докази того, що відповідачем як платіж за Договором поставки 22.06.2010р. згідно платіжного доручення від 21.06.2010р. № 347 оплачено 101272,5грн. та 06.08.2010р.згідно платіжного доручення № 417 від 05.08.2010р. оплачено 80811,00грн. Відсутність інших платежів як оплата саме за вказаним Договором поставки підтверджується поданими довідкою обслуговуючого банку АТ "Райфайзен Банк Аваль" про надходження коштів від ТОВ "Розтоцьке" від 15.12.2011р. та від 17.01.2012р. та поясненням до банківських довідок позивача від 20.01.2012р. № 07/12 та довідки позивача від 25.01.2012р. № 09/12.

При цьому позивачем надано докази того, що ним надсилалось на адресу відповідача претензії №96/11 від 19.07.2011р. та від 21.09.2011р. №118/11 з вимогою про погашення боргу, які отримані представниками відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Проте, доказів про надання відповіді на претензії чи оплати заборгованості за Договором поставки суду з боку відповідача не надано, а судом самостійно не здобуто.

Відтак, розглянувши та оцінивши подані пояснення та докази позивачем у сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами існування боргу у відповідача - ТзОВ "Розтоцьке" перед ТзОВ Фірма "ЦЕОЛІТ" за поставлений йому згідно Договору поставки позивачем товар, який станом на час розгляду справи становить 284 625 грн. 00 коп.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів зі сторони відповідача, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати повної ціни поставленого йому товару, та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача, на момент розгляду спору відповідачем суду не подано, тому, на думку суду, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 284 625 грн. 00 коп. боргу за поставлений йому позивачем згідно Договору поставки товар.

Щодо нарахованої позивачем пені, 3% річних та інфляційних збитків то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку поданого позивачем сума пені нарахована з 01.01.2011р. по 01.12.2011р. (за січень листопад 2011р.) у розмірі 20 182 грн. 24 коп., що в свою чергу суперечить вимогам п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому як вбачається із розрахунку позивача пеня обрахована ним за кожен день прострочення помісячно виходячи із розміру основного боргу у сумі 284 625грн. А тому, з розрахунку позивача пеня нарахована у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України за шість місяців з січня по червень 2011р. становитиме 10 937,08грн.

Слід також зазначити, що вказана пеня нарахована позивачем помісячно на меншу суму ніж сума, яка була б обрахована від розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України. Проте, вказаний обрахунок пені у розмірі меншому ніж передбачений чинним законодавством є правом позивача. Суд у випадку перевірки розрахунку штрафних санкцій вправі лиш зменшити розмір пені заявленої до стягнення, якщо такий обраховано з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, у звязку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та згідно вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), за несвоєчасне виконання грошового зобовязання суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 10 937 грн. 08 коп. пені (згідно розрахунку позивача за 6-місяців січень-червень 2011р.). В частині позовних вимог щодо стягнення 9 245 грн. 16 коп. - пені суд в позові відмовляє, як необґрунтовано заявлені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Таким чином, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд вважає, що 7 112 грн. 41 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Щодо проведеного перерахунку заявлених до стягнення 17 204 грн. 21 коп. - інфляційних збитків то судом встановлено, що вони обраховані за період з січня по жовтень 2011р. від суми боргу 284 625грн. А тому, з врахуванням вказаного періоду та офіційних індексів інфляції встановлених у зазначений час, сума боргу з врахуванням інфляції за вказаний період становитиме 296 713,84 грн., а інфляційні збитки окремо, відповідно - 12 088,84грн.

Враховуючи зазначене, до задоволення судом в цій частині підлягає стягнення 12 088,84грн. інфляційних збитків. В свою чергу, у стягненні 5 115,37грн. інфляційних збитків у позові суд відмовляє як помилково обрахованому позивачем у більшому розмірі.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за отримані послуги з поставки товару та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЦЕОЛІТ" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", 284 625 грн. - основного боргу, 10 937 грн. 08 коп. пені, 12 088 грн. 84 коп. інфляційних збитків, 7 112 грн. 41 коп. - 3% річних. В частині позовних вимог щодо стягнення 9 245 грн. 16 коп. - пені та 5 115 грн. 37 коп. інфляційних збитків суд в позові відмовляє, як необґрунтовано заявлених.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача та позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 6 295 грн. 48 коп. судового збору. В свою чергу 287 грн. сплаченого судового збору покладаються на позивача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області, (ідент. код 31878417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЦЕОЛІТ", вул. Єсеніна, 1/1,м. Бровари, Броварського району, Київської області, (ідент. код 19417174) (п/р № 26005698142533, Київська Регіональна Дирекція "Райффайзен банк АВАЛЬ", МФО 322904) 284 625 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. - основного боргу, 10 937 (десять тисяч девятсот тридцять сім) грн. 08 коп. пені, 12 088 (дванадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 84 коп. інфляційних збитків, 7 112 (сім тисяч сто дванадцять) грн. 41 коп. - 3% річних, 6 295 (шість тисяч двісті девяносто п'ять) грн. 48 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 9 245 грн. 16 коп. - пені та 5 115 грн. 37 коп. інфляційних збитків в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 14.03.2012р