Рішення № 22237602, 27.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року справа № 5020-108/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Ребристої С.В. при секретарі Сошніковій Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистриб'юшн”

(вул. Первомайська, буд. 10, смт. Кача, м. Севастополь, 99804)

(Камишеве шосе, 15, м. Севастополь, 99014)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2)

(АДРЕСА_3)

про стягнення 7 924,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не прибув (клопотання);

від відповідача не прибув.

02.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистрибюшн” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 7 772,08 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 526, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.02.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.02.2012.

Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 23.02.2012 та від 13.03.2012 розгляд справи відкладався, з підстав передбачених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача 26.03.2012 через канцелярію суду подав заяву від 23.03.2012 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7924, 70 грн., у тому числі: 7147, 66 грн. основний борг, 520, 35 грн. пеня та 256, 69 грн. 3% річних. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник позивача 26.03.2012 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання по справі 23.02.2012, 13.03.2012 та 27.03.2012 не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов та витребуваних судом документів суду не надав, не зважаючи на ті обставини, що судом надавалось відповідачу достатньо часу для реалізації в повному обсязі своїх процесуальних прав як сторони у судовому процесі і він був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по справі.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем документи, суд

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи слідує, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистрибюшн” та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виникли цивільно-правові зобовязання на підставі ст. 11 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистрибюшн” на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було поставлено товар, що підтверджується копіями наступних документів: видаткова накладна SEB-00683590 від 15.01.11, видаткова накладна SEB-00683593 від 15.01.11, видаткова накладна SEB-00673035 від 04.12.10, видаткова накладна SEB-00673066 від 04.12.10, податкова накладна 15.01.11 податкова накладна 15.01.11, податкова накладна 04.12.10 податкова накладна 04.12.10, що містяться в матеріалах справи (а.с. 9-12).

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем, що підтверджується належним оформленням вищезазначених видаткових накладних. Крім того, в момент прийняття товару відповідач погодився з умовами поставки, оскільки засвідчив свою згоду підписом та печаткою.

02.11.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистрибюшн” на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено претензію № 48, якою позивач просив відповідача сплатити заборгованість, яка виникла у звязку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар (арк. с. 13) та попередив, що у разі не виконання зазначених вимог позивач буде змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Але претензію № 48 від 02.11.2011 відповідач залишив без відповіді та належного реагування, у звязку з чим, основна заборгованість останнього за видатковими накладними склала 7147, 66 грн.

Будь-яких претензій щодо якості наданого товару від відповідача позивачу не надходило.

Дані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами про захист своїх прав.

Документальних доказів сплати суми основного боргу в розмірі 7147, 66 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобовязання та підстави його виникнення. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з основною заборгованістю позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості в розмірі 520, 35 та 3% річних від суми простроченого зобовязання в розмірі 256, 69 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того, вищевикладене повністю кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в інформаційних листах Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/224/2012, від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 та від 24.11.2011 № 01-06/1642/2011.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Перевіривши здійснений позивачем збільшений розрахунок пені та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає чинному законодавству.

Станом на час вирішення спору в суді загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 7 924,70 грн., доказів її сплати відповідачем суду не надано. Не надано відповідачем суду також і будь-яких інших доказів щодо виконання ним своїх договірних зобовязань за заявленим предметом спору перед позивачем.

Оскільки відповідач у судові засідання по справі не прибув, відзиву на позов та витребуваних судом документів суду не надав розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем письмові докази в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового в сумі 1609, 50 грн., відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні 27.03.2012 прийнято повне рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 526, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

В И Р І Ш И В :

1. Позов за збільшеним розміром позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99038, реєстраційний номер фізичної особи підприємця ЄДР: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада-Дистрибюшн” (вул. Первомайська, смт. Кача, будинок 10, м. Севастополь, 99804, ідентифікаційний код юридичної особи: 35526000, р/р 2600500018195 СФ ВАТ “Укрексімбанк”. МФО 384986) заборгованість у розмірі 7 924,70 грн., у тому числі 7 147, 66 грн. основного боргу, 520,35 грн. пені та 256, 69 грн. 3% річних, а також 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста