Рішення № 22237593, 21.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року справа № 5020-193/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора не зявився;

представника позивача-1 не зявився;

представника позивача-2 ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2011 № 7654);

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПрокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до Комунального підприємства «Жилсервіс-15»

(99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А)

про стягнення 108616,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2012 Прокурор Ленінського району міста Севастополя (далі прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) в інтересах Севастопольської міської ради (далі позивач-1) в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської ради (далі позивач-2) із позовом до Комунального підприємства «Жилсервіс-15» (далі відповідач) про стягнення 108616,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525, 526 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 24 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 № 2633-IV та вказує на неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу теплової енергії від 25.06.2010 №436, в частині обовязку щодо внесення плати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою суду від 22.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 12.03.2012. Ухвалою від 12.03.2012 розгляд справи відкладений на 21.03.2012.

12.03.2012 від представника позивача-1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с. 61-62), яке, з урахуванням ст. 22 ГПК України, судом було задоволено.

Під час судового засідання 21.03.2012 представник позивача-2 підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Прокурор та представник відповідача у судове засідання не зявилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, витребувані судом документи не надали.

Відповідач, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України не скористався та письмового відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає учасників судового процесу належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі прокурора та представника відповідача, за наявними у неї матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

25.06.2010 між Комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (продавець) та Комунальним підприємством «Житлосервіс-15»(покупець) був укладений договір №436 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір), відповідно до якого продавець зобовязувався передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності та своєчасно і належної якості, а покупець прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1. Договору) (а.с. 9-11).

Згідно з п. 2.2 Договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії Договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним Договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.6. Договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7. Договору).

За несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від належної до сплати суми (п. 4.8 Договору). Аналогічне положення містить п.6.1.2 Договору.

Договір укладений строком на 3 роки та набирає чинності з 01.07.2010 (п.10.1 Договору).

У Додатку №1 до Договору визначений перелік об'єктів надання послуг (а.с. 12-13).

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури № 426: від 02.06.2011 на суму 8 128,19 грн (а.с. 15), від 12.07.2011 на суму 8 128,19 грн (а.с. 17), від 11.08.2011 на суму 8 128,19 грн (а.с. 19), від 02.09.2011 на суму 8 128,19 грн (а.с. 21), від 03.10.2011 на суму 8 128,19 (а.с. 23), від 22.11.2011 на суму 3 278,57 грн (а.с. 25), від 25.11.2011 на суму 42 367,50 (а.с. 27), від 09.12.2011 на суму -1 779,90 грн (а.с. 29), від 09.12.2011 на суму 32 080,24 грн (а.с. 31), разом на суму 116 587,36 грн.

На думку позивача (а.с. 34), ураховуючи оплату у розмірі 8 445,71 грн (5,29 грн+8128,19 грн+312,23 грн) та плату за січень 2012 року на суму 3000,00 грн, у відповідача виникла заборгованість за поставлену теплову енергію на суму 105 141,65 грн (116 587,36 грн - (8 445,71 грн+3000,00 грн) = 105 141,65 грн). Вказана сума відповідачем добровільно не сплачена.

Наведене стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі ГК України), Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 № 2633-IV (далі Закон).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобовязання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, через що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з червня 2011 року по грудень 2011 року у розмірі 105 141,65 грн (а.с. 34). Доказів сплати вказаної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 24 Закону споживач зобовязаний дотримуватися умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Ураховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача у розмірі 105 141,65 грн (за період з червня по грудень 2011 року) є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 73,13 грн за період з серпня по грудень 2011 року, 3% річних у розмірі 551,57 грн та пеню у розмірі 2 849,80 грн за період з 16.07.2011 по 31.01.2012.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначалося вище, п.п. 4.8 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 № 543/9-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені за період з 16.07.2011 по 31.01.2012 (а.с. 35), встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 2 849,80 грн заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача інфляційних втрат за період з серпня по грудень 2011 року (а.с. 36) визнаний судом вірним, а тому інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 73,13 грн.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з 16.07.2011 по 31.01.2012 (а.с. 37) визнаний судом правильним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 551,57 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 172, 32 грн відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс-15» (99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А, ідентифікаційний код 32296567, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26030945206831 в СФ ВАТ «Укрсоцбанк», МФО 324195) 108616,16 грн (сто вісім тисяч шістсот шістнадцять грн 16 коп.), з яких: 105 141,65 грн - основний борг, 73,13 грн. інфляційних втрат, 2 849,80 грн пені, 551,57 грн 3% річних.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс-15» (99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 88-А, ідентифікаційний код 32296567, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 23895637, р/р №31210206700001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір у розмірі 2 172, 32 грн (дві тисячі сто сімдесят дві грн 32 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С.Янюк

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 26.03.2012.