Рішення № 22237574, 19.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року справа № 5020-9/326-12/196-1541/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

позивача не зявилася;

представника відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 31.01.2012 № 79)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2, 99016)

(АДРЕСА_1, 99002)

до Міністерства оборони Російської Федерації

(вул. Знаменка, 19, м. Москва, Російська Федерація, 119160)

про стягнення 48 765,37 грн

ВСТАНОВИВ:

12.05.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-позивач ФОП ОСОБА_2) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі-суд) з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації про стягнення 48 765,37грн., з яких 39765,37грн сума основного боргу за поставлену продукцію, 9000,00грн збитки. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням іншою стороною за договором розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 09.09.2010 допущена заміна відповідача - Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів Військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації на належного відповідача - Міністерство оборони Російської Федерації (далі-відповідач).

Рішенням суду від 04.05.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2011, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 39 765,37 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 та рішення суду від 04.05.2011 в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39 765,37 грн. скасовано та в цій частині справу направлено до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. В іншій частині рішення судів залишені без змін.

У постанові Вищий господарській суд України, зокрема в частині стягнення заборгованості, зазначає, що судами не встановлено чи мали місце порушення позивачем умов укладених контрактів, на що посилавсь відповідач заперечуючи проти позову, чи мала місце на час застосування відповідачем відповідальності кредиторська заборгованість, яка визначена умовами договору, чи правильно розрахована сума неустойки та пені відповідачем у разі виявлення фактів порушення позивачем умов контрактів щодо поставки, чи правомірно відповідачем було застосовано умову контактів№133, №141, №159, викладену в останньому реченні п.5.1., шляхом утримання нарахованих штрафних санкцій відповідачем в рахунок кредиторської заборгованості перед позивачем.

Ухвалою суду від 28.09.2011 справу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 23.01.2012 та зупинено провадження у справі у звязку із зверненням суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до арбітражного суду міста Москви.

Ухвалою суду від 23.01.2012 провадження у справі поновлено.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва.

У судове засідання 19.03.2012 представник позивача та позивач до суду не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно.

Так, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливим розглянути зазначену справу за відсутності позивача та його представника.

15.02.2012 представник позивача надав суду письмові пояснення (т.3 а.с.33-35, 47), у яких зокрема, просить стягнути з відповідача 49489,40грн, з яких 40489,40грн сума основного боргу, та 9000,00грн збитки. Проте зазначені вимоги судом до розгляду не приймаються, оскільки позивачем не було виконано вимоги абз.2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 в частині доплати судового збору.

Під час попередніх судових засіданнях позивач та її представник надали пояснення, аналогічним викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Зокрема, зазначили, що відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції за контрактами №141 і №159, оскільки вони є самостійними майново-господарськими зобовязаннями. Штрафні санкції застосовані не в порядку, передбаченому законом і контрактом. Вважають, що відповідачем сплутано поняття оперативно-господарських санкцій та можливість їх застосування і порядок нарахування штрафних санкцій. Вказують, що порушення зобовязання за контрактами №141 і №159 не мало місце взагалі, а за контрактом №133 порушення також не мало місце, оскільки поставлений товар належної якості, від якого відмовився відповідач.

Представники відповідача проти позову заперечили, та надали пояснення аналогічним викладених у своїх запереченнях (т.3 а.с.18-23, 48-53). Зокрема вказує, що сума 39 765,37грн, яку просить стягнути позивач, утримана відповідач в односторонньому порядку на підставі п.5.1 контрактів, у звязку із наявністю у позивача штрафних санкцій із-за порушення останнім вимог державних контрактів №133 та №141. У звязку із зазначеним просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України судом встановлені наступні обставини.

14.08.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладений державний контракт №133 (т.1 а.с.11-12 (далі Контракт №133), згідно з п.1.1 якого, постачальник зобовязується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: картоплю свіжу продовольчу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 7176-85, цибулю ріпчасту свіжу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 1723-86, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГОСТ (п.1.3 Контракту №133).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (п.2.2 Контракту №133).

Днем виконання постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості.

Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (п.3.1 Контракту №133).

Оплата поставленої продукції здійснюється держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 10 банківських днів після надання акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (п.4.3 Контракту №133).

У розділі 5 Контракту №133 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

Так, при невиконанні постачальником зобовязань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (п.5.2 Контракту №133).

У п.7.5 Контракту №133 сторони домовились, що контракт діє до 19.09.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до Специфікації №1 до Контракту №133 (т.1 а.с.13) постачальник повинен поставити та передати у власність держзамовника картоплю свіжу, продовольчу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 7176-85:

1.Картопля свіжа:

-в обємі 65000кг з 19.08.2008 по 22.08.2008 фактично поставлена 23.08.2008, що підтверджується актом від 23.08.2008 №981 (т.1 а.с.82). Прострочення поставки товару 1 день, у звязку з чим держзамовником нарахована пеня та виставлено претензію №41 (т.1 а.с.87) на суму 78,00грн (65000кг*1,2грн за кг*1 день*0,1%=78,00грн);

-в обємі 65000кг з 25.08.2008 по 29.08.2008 фактично поставлена 26.08.2008, що підтверджується актом від 26.08.2008 №986 (т.1 а.с.83);

-в обємі 65000кг з 02.09.2008 по 05.09.2008 фактично поставлена 02.09.2008, що підтверджується актом від 02.09.2008 №1027 (т.1 а.с.85);

-в обємі 65000кг з 09.09.2008 по 12.09.2008 фактично поставлена не була, у результаті чого постачальнику був надісланий лист від 19.09.2008 про часткове розірвання контракту та предявлення претензії (т.1 а.с.90-91). Так, 06.11.2008 постачальнику держзамовником нарахована пеня та виставлена претензія №48 (т.1 а.с.92) на суму 39000,00грн (65000кг*1,2кг*50%=39000,00грн).

2.Цибуля свіжа ріпчаста:

-в обємі 6000кг з 15.08.2008 по 18.08.2008 фактично поставлена 18.08.2008, що підтверджується актом від 18.08.2008 №952 (т.1 а.с.93);

-в обємі 5500кг з 19.08.2008 по 22.08.2008 фактично поставлена 19.08.2008, що підтверджується актом від 19.08.2008 №953 (т.1 а.с.94);

-в обємі 5500кг з 25.08.2008 по 29.08.2008 фактично поставлена 26.08.2008, що підтверджується актом від 26.08.2008 №1026 (т.1 а.с.96);

-в обємі 5500кг з 02.09.2008 по 05.09.2008 фактично поставлена 10.09.2008, що підтверджується актом від 10.08.2008 №1052 (т.1 а.с.98). Прострочення поставки товару 5 днів, у звязку з чим держзамовником нарахована пеня та виставлено претензію №43 (т.1 а.с.101) на суму 30,25грн (5500кг*1,1грн за кг*5 днів*0,1%=30,25грн);

-в обємі 5000кг з 09.09.2008 по 12.09.2008 фактично поставлена 10.09.2008, що підтверджується актом від 10.09.2008 №1052 (т.1 а.с.98);

-в обємі 10000кг з 17.09.2008 по 19.00.2008 фактично поставлена 17.09.2008, що підтверджується актом від 17.09.2008 №1066 (т.1 а.с.99).

18.08.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладений державний контракт №141 (т.1, а.с.14-15 (далі Контракт №141), згідно з п.1.1 якого, постачальник зобовязується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: блоки з сердець яловичини заморожені, такі, що відповідають вимогам ГСТУ 46.019-2002, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГСТУ (п. 1.3 Контракту №141).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (п.2.2 Контракту №141).

Днем виконання постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (п.3.1 Контракту №141).

Оплата поставленої продукції здійснюється держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладеної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (п. 4.3 Контракту №141).

У розділі 5 Контракту №141 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

При невиконанні постачальником зобовязань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (п. 5.5 Контракту №141).

У пункті 7.5 Контракту №141 сторони домовились, що контракт діє до 13.09.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до Специфікації №1 до Контракту №141 (т.1 а.с.16) постачальник повинен поставити та передати у власність держзамовника блоки з сердець яловичини заморожені в обємі 5 000кг у строк з 08.09.2008 по 13.09.2008. Зазначений товар був поставлений держзамовнику:

- 17.09.2008 у кількості 2096кг, що підтверджується актом від 17.09.2008 №1069 (т.1 а.с.102), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію №43 (т.1 а.с.101) на суму 146,72грн (2096кг*17,5грн за кг*4 дні*0,1%=146,72грн);

- 22.09.2008 у кількості 2601кг, що підтверджується актом від 22.09.2008 №1091 (т.1 а.с.105), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію № 49 (т.1 а.с.107) на суму 409,65грн (2601кг*17,5грн за кг*9 днів*0,1%=409,65грн);

- 02.10.2008 у кількості 303кг, що підтверджується актом від 02.10.2008 №1152 (т.1 а.с.108), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію № 49 (т.1 а.с.107) на суму 100,75грн (303кг*17,5грн за кг*19 днів*0,1%=100,75грн).

19.09.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладений державний контракт №159 (т.1 а.с.17-18 (далі Контракт №159), згідно з п.1.1 якого, постачальник зобовязується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: молоко коровяче ж.3.2% в т/п, таке, що відповідає вимогам ТУ У 15.5-25593656-002:2008, чай чорний, такій, що відповідає вимогам ГОСТ 1938-90, карамель льодяникову, таку, що відповідає вимогам ДСТУ 3893-99, сік томатний, такий, що відповідає вимогам ТУ У 22229967.004-98, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність продукції вимогам ГОСТ, ТУ У, ДСТУ (п.1.3 Контракту №159).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (п.2.2 Контракту №159).

Днем виконання постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) (п.3.1 Контракту №159).

Оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладеної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (п.4.3 Контракту №159).

У п.7.5 Контракту №159 сторони домовились, що контракт діє до 28.11.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

На виконання Контракту №159 позивач у повному обсязі та своєчасно поставив відповідачеві відповідну продукцію, що саме сторонами і не заперечується.

Відповідно до п.5.1 Контрактів №133, №141, №159 у випадку невиконання постачальником в установлений строк умов Контрактів по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання Контрактів в повному обсязі або частково (у випадку не виконання постачальником погодженого графіку відвантаження (поставки) зазначеного в специфікації) постачальник сплачує держзамовнику неустойку в розмірі 50% від вартості не відвантаженої (не поставленої) продукції. У випадку несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції згідно Контрактів постачальник сплачує держзамовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не відвантаженої (недопоставленої) продукції за кожний день не відвантаження (недопоставка), що розраховується з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), зазначеного у специфікації. У випадку не відвантаження (не поставки) продукції більш ніж два дня від погодженого строку продукція вважається не поставленої. Відповідно до статей 235 та 237 Господарського кодексу України неустойка та пеня погашається в односторонньому порядку за рахунок кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

Керуючись зазначеним пунктом контрактів відповідачем в односторонньому порядку була нарахована та утримана з постачальника пеня за порушення умов Контрактів №133 та №141 у розмір 39765,37грн, зокрема:

пеня у розмірі 78,00грн утримана під час оплати за картоплю, поставленої 02.09.2008 (рахунок від 02.09.2008 №21 на суму 78000,00грн), що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2008 №499 (78000,00грн-78,00грн=77922,00грн (т.1 а.с.86);

пеня у розмірі 39000,00грн утримана під час оплати за поставку молока за Контрактом №159 (рахунок від 21.10.2008 №31 на суму 193600,00грн), що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2008 №640 (193600,00грн-39 000,00грн=154 600,00грн (т.1 а.с.118);

пеня у розмірі 30,25грн утримана під час оплати за цибулю, що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2008 №535 (т.1 зворотній бік а.с.100). Всього поставлено цибулі за Контрактом №133 в обємі 37500кг на суму 41250,00грн, а сплачено 41219,75грн, тобто на 30,25грн менше;

пеня у розмірі 146,72грн утримана під час оплати за рахунком від 17.09.2008 №22 на суму 36680,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2008 №536 (36680,00грн-146,72грн=36533,28 (т.1 а.с.103);

пеня у розмірі 409,65грн утримана під час оплати продовольчих товарів за контрактом №159 (рахунки від 07.10.2008 №29, від 09.10.2008 №30, від 23.10.2008 №32), що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2008 №603 (144 377,00грн - 409,65грн =143927,35 (т.1 а.с.116);

пеня у розмірі 100,75грн утримана під час оплати за рахунком від 02.10.2008 №28 на суму 5302,50,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2008 №565 (5302,50,00грн -100,75грн=5201,75 (т.1 а.с.109).

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що всього позивачем було поставлено товару на загальну суму 1876822,00грн, відповідачем сплачено 1837056,63грн. Таким чином несплаченою лишається сума 39765,37грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач зазначив, що у звязку з тим, що відповідач відмовився прийняти продукцію, поставлену позивачем 02.09.2008, та не оформив належним чином повернення вантажу, позивачу були понесені збитки на суму 9000 грн. Проте, по зазначеній вимозі позивача судом прийнято рішення від 04.05.2011, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011. А тому суд під час нового розгляду даного спору розглядає виключно вимоги в частині стягнення з відповідача 39765,37грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Із змісту зазначених контрактів вбачається, що правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарських договорів (контрактів), які по суті є договорами поставки, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України (далі ГК України) та Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, сторони контрактів у п.5.1 встановили порядок несення відповідальності у випадку порушення сторонами умов договору.

Так, у вказаному пункті контрактів сторони домовились, що неустойка та пеня за прострочення поставки утримуються в односторонньому порядку за рахунок наявної кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником.

У ст.3 ЦК України як одна з загальних засад цивільного законодавства встановлена свобода договору, яка передбачає, зокрема, і свободу у визначенні його умов.

Статтею 6 вказаного кодексу передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді задоволення позову з наведених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.03.2006 справа №48/297.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відтак, визначена умовами контрактів відповідальність за порушення у сфері господарювання є обовязковою для сторін, що її визначили.

Крім того, ст.ст.235 та 237 ГК України визначено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Як встановлено судом та сторонами не заперечується, позивачу відповідач за поставлений товар не сплатив 39765,37грн, оскільки останній керуючись п.5.1 контрактів №133, №141, №159 в односторонньому порядку утримав зазначену суму за рахунок кредиторською заборгованості наявної у позивача.

Підсумовуючи викладене суд вважає, правомірним застосування до позивача відповідальності визначеної у п.5.1 відповідних контрактів, проте лише у разі наявності кредиторської заборгованості саме за тим контрактом, який позивачем було порушено.

Отже, утримання коштів за виставленими позивачу претензіями, зокрема, №41, №43 та частково №49 (у розмірі 100,75грн) на загальну суму 355,72грн, що була погашена за рахунок кредиторської заборгованості за фактичну поставлену продукцію за контрактами №133 та №141, суд вважає правомірним.

Щодо утримання коштів за виставленими позивачу претензіями, зокрема №48 та частково №49 (у розмірі 409,65грн) на суму 39409,65грн, суд вважає таким, що суперечить умовам контрактів і нормами чинного законодавства України, оскільки умови контракту не передбачають утримання коштів з наявної кредиторської заборгованості за іншими контрактами. Як вбачається з матеріалів справи пеня у розмірі 39 409,65грн, що нарахована відповідачем за порушення умов контрактів №133 та №141, утримана з наявної кредиторської заборгованості, що виникла за контрактом №159. Оскільки підстав для утримання зазначеної суми у відповідача не було, то зазначена сума є заборгованістю відповідача, що підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України (у редакції, що діяла на час подачі позову до суду) покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19; ідентифікаційний код 7704252261) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 39409,65 грн (тридцять девять тисяч чотириста девять грн 65 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 394,10 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 254,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку статті 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 26.03.2012.