Рішення № 22237562, 26.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року справа № 5020-671/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34271497)

до Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414)

про стягнення 347874,56 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ТОВ “Компанія з управління активами “Укрбуд”): ОСОБА_1., представник, довіреність № б/н від 07.11.2011; ОСОБА_2., представник, довіреність № б/н від 07.11.2011;

відповідача (ДП "Севастопольський виноробний завод"): не зявився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” про стягнення суми 347874,56 грн., з яких 335000,00 грн. грошова сума, що була помилково перерахована позивачем на рахунок відповідача, 12874,56 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 06.05.2011 позовну заяву було прийнято до розгляду у судовому засіданні.

У ході розгляду справи відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що сума в розмірі 335000,00 грн. була перерахована в рамках виконання договору № 125свз від 18.10.2010 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, що надавалася відповідачу до 31.03.2012, тобто, станом на дату розгляду справи строк дії договору є таким, що не сплинув.

Позивач заперечував факт існування договору №125свз від 18.10.2010, зазначив що договір сторонами не укладався, документ сфальсифікований відповідачем (арк.с. 54).

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.06.2011 у даній справі було призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 03.10.2011, у зв`язку з поверненням матеріалів справи на адресу суду з висновком судової експертизи, провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 20.10.2011 у справі № 5020-671/2011 було призначено комплексну судову технічну експертизу документів та судову експертизу матеріалів з дорученням її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №5020-671/2011 було зупинено до отримання висновку комплексної судової технічної експертизи документів та судової експертизи матеріалів, матеріали справи № 5020-671/2011 були надіслані на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

28.02.2012 на адресу суду надійшов висновок комплексної судово-технічної експертизи документів по господарській справі № 5020-671/2011.

Ухвалою від 29.02.2012 провадження у справі №5020-671/2011 було поновлено, розгляд справи призначений на 13.03.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 13.03.2012 на 26.03.2012.

Представники позивача у судовому засіданні 26.03.2012 у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надали додаткові пояснення по суті спору, виклали зміст позовних вимог, просили позов задовольнити повністю з урахуванням вимог положень статей 536, 1212 та 1214 Цивільного кодексу України.

У судове засідання 26.03.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 13.03.2012, надав письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновку судової експертизи, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Із змісту позову вбачаються посилання позивача на той факт, що 29.10.2010 ним було помилково перераховано на рахунок відповідача суму грошових коштів в розмірі 335000,00 грн., із зазначенням в якості призначення платежу «зворотна фінансова допомога за договором № 28/10-1 від 28.10.2010».

В якості підтвердження факту перерахування грошових коштів позивач посилається на банківський витяг по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” (арк. с. 7).

Листом від 25.03.2011 позивач звертався до відповідача з проханням повернути грошову суму в розмірі 335000,00 грн., перераховану за платіжним дорученням № 99 від 28.10.2010 (арк.с. 8).

Актом звірення взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.03.2011 також підтверджується внесення позивачем на рахунок відповідача грошової суми 335000,00 грн. (арк.с. 9).

В процесі розгляду справи позивач пояснив суду, що ТОВ “Компанія з управління активами “Укрбуд” та ДП “Севастопольський виноробний завод” мали намір укласти договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, на адресу відповідача було направлено копію договору № 28/10-1 від 28.10.2010 та відбулось перерахування грошових в сумі 335000,00 грн. у виконання такого договору. Однак, оскільки договір № 28/10-1 від 28.10.2010 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги фактично не був укладений, грошові кошти в сумі 335000,00 грн., перераховані платіжним дорученням № 99 від 28.10.2010 на користь відповідача, є такими, що отримані останнім безпідставно.

Відповідач в процесі розгляду справи заперечував проти посилань позивача щодо безпідставності перерахування грошових коштів, пославшись на наявність договору № 125свз від 18.10.2010 про надання зворотної фінансової допомоги, за змістом якого кредитор (ТОВ “Компанія з управління активами “Укрбуд”) зобовязався надати отримувачу (ДП «Севастопольський виноробний завод») фінансову допомогу в розмірі 1210600,00 грн. шляхом безготівкового переказу зазначеної суми на поточний рахунок отримувача протягом 20 днів з дати підписання Договору (п. 3.1, 4.1 Договору №125 свз від 18.10.2010). Кредитор надає отримувачу фінансову допомогу на строк до 31.03.2012.

Відповідач зазначав, що позивачем у виконання договору № 125свз від 18.10.2010 було внесено суму в розмірі 1210600,00 грн. двома траншами: 875600,00 грн. (18.10.2010) та 335000,00 грн. (28.10.2010), тобто позивач виконав свої зобовязання за договором № 125свз від 18.10.2010 та має право вимагати повернення фінансової допомоги лише після 31.03.2012.

Позивач, в свою чергу, вказав на те, що представлений відповідачем договір № 125свз від 18.10.2010 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги фактично Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” ніколи не укладався, а сам екземпляр договору, викладений на двох аркушах, представляє собою компоновку одного невідомого аркушу з другим аркушем іншого договору - № 125 від 18.10.2010, який дійсно укладений сторонами на суму 875600,00 грн. та який є предмето розгляду в іншій справі (5020-679/2011).

З огляду на означене, враховуючи те, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача, останній посилаючись на положення статей 1212, 1214 та 526 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 335000 грн. грошову суму, що отримана відповідачем без будь-яких підстав, а також 12874,56 грн. суму відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, письмово оформленого договору між сторонами 28.10.2010 укладено не було. Судом встановлено, що договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 28/10-1 від 28.10.2010, у виконання якого мали перераховуватись грошові кошти в сумі 335000,00 грн., фактично не укладався (арк.с.43).

При цьому, доводи відповідача про те, що грошові кошти в сумі 335000,00 грн. перераховувались позивачем на підставі договору № 125свз від 18.10.2010 суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статі 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до експертного висновку № 11607/11-33/11608/11-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів у справі № 5020-671/2011, друковані тексти першого та другого аркушів договору №125свз виконані однаковим за видом та розміром шрифтом, але однойменні знаки і літери відрізняються між собою за шириною елементів знаків, мікроструктурою штрихів та морфологічними ознаками, що свідчать про те, що тексти даних аркушів надруковані на різних лазерних принтерах.

З оглду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що договір № 125свз від 18.10.2010 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги представляє собою компоновку одного невідомого аркушу з другим аркушем іншого договору - № 125 від 18.10.2010, а самого договору № 125свз від 18.10.2010, як єдиного документу, фактично не існує.

З огляду на означене, за наслідками дослідження представлених сторонами доказів по справі, суд дійшов висновку про те, що грошова сума 335000,00 грн., перерахована позивачем на рахунок відповідача без достатніх правових обставин.

Як на підставу позову, позивач посилався на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, зазначивши, що спірні кошти відповідачем отримані безпідставно, оскільки їх сплата не передбачена умовами договору.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Згідно із статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із статтею 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, використання аналогії можливе лише за наявності достатніх умов, а саме: 1. відносини, до яких застосовується аналогія охоплюється предметом цивільно-правового регулювання (ст.ст. 1, 9 ЦК України); 2. наявність прогалин в їх регулюванні (прогалини в праві); 3. існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; 4. застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Однією із умов застосування аналогії закону є наявність подібних за змістом відносин, урегульованих нормами права, що означає, що відносини не є тотожними, а лише схожі за певною кількістю істотних ознак. Такою ознакою стаття 8 Цивільного кодексу України визначає зміст відносин.

Позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами, виходячи з аналогії з відносинами позики, враховуючи те, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що стаття 1048 Цивільного кодексу України унормовує визначення розміру процентів за договором позики, вона може бути застосована за аналогією до грошових зобов'язань.

За розрахунками позивача сума відсотків за користування грошовими коштами складає 12874,56 грн. (арк.с. 3).

Суд, вивчивши розрахунок процентів, зроблений позивачем вважає його обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а суму процентів у розмірі 12874, 56 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 347874,56 грн., з яких 335000 грн. сума основного боргу та 12874,56 грн. сума процентів за користування грошовими коштами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього державне мито в сумі 3478,75 грн. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., а також понесені позивачем витрати на проведення судової експертизи в сумі 4219,20 грн. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховуючи те, що за змістом останнього абзацу статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34271497) 347874,56 грн. (триста сорок сім тисяч вісімсот сімдесят чотири грн. 56 коп.), з яких: 335000 грн. сума основного боргу та 12874,56 грн. сума процентів за користування грошовими коштами.

3. Стягнути з Державного підприємства “Севастопольський виноробний завод” (99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8, ідентифікаційний код 05431414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Укрбуд” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34271497) витрати по сплаті державного мита в сумі 3478,75 грн. (три тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 75 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), витрати на проведення судової експертизи 4219,20 грн. (чотири тисячі двісті девятнадцять грн. 20 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 27.03.2012